Визначення наукової новизни та практичного значення роботи

Наукова новизна – це нові наукові положення, рішення, запропоновані особисто студентом. При формулюванні наукової новизни необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, дістало подальший розвиток, доведена залежність між… і т. ін.).

Практичне значення – висвітлення можливості практичного застосування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання.

Після вступу йде основна частина роботи, яка може мати кілька розділів (найчастіше 3 або 4). Звичайно курсова робота складається з 2-х частин: це теоретичний аналіз літератури та проведення емпіричного дослідження. Кожна з цих частин, залежно від матеріалу, може також поділятися на розділи. Наприклад, якщо ви вивчаєте взаємозв’язок креативності та невротичних розладів, можна перший розділ присвятити дослідженням креативності, другий – механізмам виникнення невротичних розладів в різних психологічних школах, а третій розділ теоретичного огляду міститиме інформацію про відомі вже дослідження виникнення невротичних розладів у осіб з високим рівнем креативності.

Кожен розділ та підрозділи повинні мати заголовок, що відображає його зміст. Треба уникати таких формулювань як «Теоретичний огляд літератури», «Практична частина» чи «Проведення дослідження». Можна назвати перший розділ так: «Проблема дослідження креативності в психології» або «Вплив мотиваційної сфери студентів на якість їх навчання». Розділи звичайно поділяють на підрозділи. Треба пам’ятати, що підрозділів повинно бути не менше 2-х, інакше поділ втрачає сенс. Обсяг підрозділу бажано більше 2-х сторінок, кожен з них нумерується. Якщо розділ 1, то підрозділи 1.1, 1.2, 1.3 і т.д. Якщо розділ 2, відповідно 2.1, 2.2, 2.3 і т.д.

Перший розділ міститьтеоретичний огляд сучасних вітчизняних та зарубіжних уявлень стосовно обраної проблеми, шляхи її подальшого розвитку.

Для встановлення сучасного стану розроблення обраної теми студент має скласти огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема не розкрита, або розкрита лише частково. Огляд літератури демонструє ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене іншими дослідниками. Слід пам’ятати, що оскільки курсова робота спрямована на розкриття вузької теми, то огляд праць роблять лише з питань обраної теми, а не за проблемою в цілому.

Від формулювання наукової проблеми та доведення, що частина проблеми, що є темою курсової роботи, ще не розроблена та не освітлена у спеціальній літературі, логічно перейти до формулювання мети дослідження, а також виділення конкретних завдань, які вирішуватимуться відповідно до поставленої мети. Завдання звичайно формулюються у формі перерахунку: вивчити, описати, встановити, виявити, вивести залежність. Звичайно описання вирішення завдань становлять зміст розділів курсової роботи. В заключній частині теоретичного розділу необхідно висунути гіпотези.

Гіпотези носять імовірнісний характер. На їх основі відбувається систематизація раніше накопичених знань та здійснюється пошук нових наукових результатів. Розвиток гіпотези відбувається за трьома стадіями:

1) накопичення фактичного матеріалу і висловлювання на його основі припущень;

2) формування гіпотез, тобто виведення наслідків із зробленого припущення, розгортання на його основі теорії;

3) перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези. Якщо під час перевірки наслідок відповідає дійсності, то гіпотеза перетворюється на наукову теорію.

Структура першого розділу може бути наступна: від загальних проблем студент переходить до вузької проблеми, до конкретного питання, що і є темою курсової роботи. Наприклад, якщо досліджується психодіагностика гендерних відмінностей в структурі інтелекту, можна розпочати з широкої теми: основні підходи до визначення інтелекту, структури інтелекту, потім перейти до чинників інтелектуальних здібностей і до вузького питання - гендерні відмінності інтелекту. Інший варіант – описати хронологію досліджень в даній галузі, тобто історію вивчення проблеми за періодами, основні етапи її розроблення вченими. Також теоретичний розділ можна структурувати, орієнтуючись на підходи різних психологічних шкіл до дослідження даного питання. Тема «Вимірювання соціально-обумовлених диспозицій» може бути розкрита через аналіз підходів до діагностики рис особистості, акцентуацій характеру, психічних розладів авторами різних вітчизняних та зарубіжних шкіл.

Кожен розділ курсової роботи повинен закінчуватись короткими висновками обсягом до однієї сторінки.

Другий розділ. Організація дослідження, підбір психодіагностичних методик, обґрунтування їх застосування. Методи математичної статистики.

Курсова робота передбачає виконання студентом певного обсягу емпіричної роботи. Цей обсяг визначається кількістю досліджуваних, які були обстежені за допомогою психодіагностичних методик, кількість використаних методик та ступенем їх трудомісткості, складністю обробки та аналізу даних. Все це треба враховувати студенту та науковому керівнику при плануванні емпіричного дослідження. Студент несе відповідальність за планування дослідження, адекватність підібраних методик цілям роботи, за організацію та проведення збирання та оброблення емпіричних даних, за достовірність отриманих результатів.

У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять методи розв`язання задач і їх порівняльну оцінку, розробляють загальну методику проведення дослідження. Обов`язково до початку дослідження формулюються його мета і завдання. Доцільно коротко описати психодіагностичні методики, що будуть використовуватися в ході дослідження, з обов`язковими посиланнями на дані щодо їх валідності та надійності. Також другий розділ повинен включати детальне висвітлення ходу дослідження, його етапи, умови проведення тестування. Необхідно описати вибірку, на якій проводять дослідження. Треба вказати середній вік, розподіл досліджуваних за статтю, за необхідності – соціальний статус, освіту, професійну зайнятість і т. ін. Необхідно навести дані про особливості досліджуваних, що зумовили їх відбір для дослідження (наприклад, спеціалізація, соціальний статус, соматичні захворювання і т. ін.).

Окремим підрозділом наводиться обґрунтування застосування методів математичної статистики, їх короткий огляд з посиланням на загальнодоступну літературу, в якій викладено їх основи.

Третій розділ. Подання отриманих результатів та їх інтерпретація. Цей розділ присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить в розроблення проблеми. Студент повинен дати оцінку повноти розв`язання поставлених завдань, достовірності отриманих результатів, їх порівняння з аналогічними результатами, отриманими вітчизняними та зарубіжними авторами.

Четвертий розділ. Практичні рекомендації.

На основі отриманих результатів студент розробляє практичні рекомендації щодо їх використання та можливого впровадження. Практичні розробки можуть мати вигляд психокорекційної чи профілактичної програми, або рекомендацій щодо специфіки роботи психолога з тим чи іншим контингентом клієнтів.

Висновки до розділів практичної частини становлять коротку суть дослідження, отримані результати з цифрами та фактами, пояснення практичної цінності результату.

Загальні висновки виконують роль закінчення, зумовленого логікою проведення дослідження, у формі синтезу накопиченої інформації.У висновках викладаються найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дослідженні. Це послідовне, логічне викладення отриманих підсумкових результатів та їх співвідношення із загальною метою і конкретними завданнями. Звичайно висновки формулюються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців.

Бібліографічний список використаної літератури – це одна з суттєвих частин курсової роботи, котра відтворює самостійну творчу працю студента. Необхідно посилатися на джерела, з яких використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розробки власної проблеми. Такі посилання дають змогу відшукати літературні джерела і перевірити достовірність цитування певних наукових робіт, допомагають з`ясувати їх зміст, обсяг, мову тексту. Не варто включати до бібліографічного списку праці, на які немає посилань в тексті курсової роботи, а також електронні видання, науково-популярні книги, газети. Список літератури складається в алфавітному порядку.

Наприклад: Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь – справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер, 1999. – 528 с.

Зверніть увагу на те, що обов’язково треба вказати не тільки назву книги та її автора, але й видавництво, місто, кількість сторінок. У випадку посилання на статі в наукових журналах треба вказувати назву статті, автора, назву та номер журналу, а також сторінки, на яких надрукована стаття.

Наприклад:Вашека Т.В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика для вимірювання суїцидальної поведінки // Практична психологія та соціальна робота. №4 (73), 2005. С.53-57.

Додатки. Допоміжні або додаткові матеріали, що переобтяжують текст основної частини курсової роботи, але необхідні для повноти його сприймання, доцільно вносити до додатків. Додатки нумеруються арабськими цифрами без вказівки значка «№»: Додаток 1, Додаток 2. Кожен додаток починається з нової сторінки і обов’язково повинен мати назву. Розміщувати додатки треба в порядку посилань на них в тексті. Вони не входять в загальний обсяг роботи.

Обов`язковою вимогою є наявність в додатках зведеного протоколу “сирих” даних. Мова йдеться про таблицю, в якій наводиться перелік досліджуваних (бажано в закодованому вигляді) та показники кожного досліджуваного по всім методикам, що використовувались, а також інформація про вік, стать, соціальний статус і т. ін. Також в додатках необхідно навести таблиці проміжних цифрових даних (наприклад, кореляційні матриці) та формули, за якими проводились розрахунки. У випадку використання комп`ютерних програм обробки даних, наводять опис алгоритмів обчислення показників. Не варто наводити в додатках загальновідомі психодіагностичні методики.