Способи статистичного спостереження

Існують три способи одержання статистичних даних: 1) безпосе­реднє спостереження; 2) документальний спосіб; 3) опитування.

Безпосереднє спостереження — це реєстрація окремих ознак і явищ шляхом їх безпосереднього обстеження (особистого переліку, вимірювання, зважування, підрахунку тощо). Цей спосіб у правовій статистиці застосовується рідко. В інших галузях він застосовуєть­ся часто, оскільки при його правильній організації він дає змогу одержати найбільш достовірні дані.

Основна перевага безпосереднього спостереження — це мож­ливість вивчення об'єкта спостереження з різних боків. Об'єктами такого спостереження можуть бути: поведінка окремих осіб або їх групи в умовах конкретної обстановки чи певної ситуації; суджен­ня окремих осіб; результати дії (або бездіяльності) осіб, які прово­дять профілактику злочинності; середовище, оточуюча досліджува­ний контингент обстановка. Зрозуміло, що все це вивчається при кримінологічних дослідженнях. Тому за участю спостерігача кри­мінологічне спостереження може бути повним (невключеним), включеним і спостереженням-участю. При повному спостереженні дослідник вивчає явище з боку, тобто пасивно, не включаючись у розвиток подій. Включене спостереження — це спостереження за явищем зсередини. Спостерігач знаходиться у постійному контакті, але не бере активної участі у життєдіяльності групи. При спостере­женні-участі спостерігач імітує входження до групи тих, чию діяльність він вивчає. В цьому випадку спостерігач аналізує події як би зсередини, стає активним учасником групи, за якою проводить­ся спостереження.

До числа негативних моментів цього виду спостереження необ­хідно віднести перш за все те, що воно потребує значної витрати часу. Крім того, на його результати можуть вплинути особисті якості спостерігача.

Документальний спосіб спостереження — це одержання необхід­них даних на підставі використання різних документів. Цей спосіб спостереження іноді називають звітним, оскільки він передусім застосовується при заповненні статистичної звітності. Він забезпе­чує одержання найбільш достовірних даних. Наприклад, у кримі­нально-правовій статистиці такими документами є статистичні картки, журнали реєстрації, кримінальні справи, особиста справа засудженого і т. под.

Іноді деякі факти і ознаки явищ, що вивчаються, неможливо встановити шляхом безпосереднього спостереження (наприклад, вчинення злочину), тому виникає потреба в проведенні опитуван­ня. При опитуванні статистичні дані одержують шляхом реєстрації відповідей осіб, яких опитують. Опитування може бути усним (екс­педиційним), самореєстрацією, кореспондентським та анкетним.

Усне опитування полягає в тому, що спеціально підготовлені працівники (реєстратори, обліковці) одержують статистичні дані шляхом безпосереднього опитування осіб. Цей спосіб спостережен­ня називається експедиційним. Відповіді опитуваних осіб реєстра­тори заносять з їх слів у спеціально розроблені бланки. При усно­му опитуванні реєстратори не тільки ставлять питання, а й контро­люють правильність відповідей на них. Цей спосіб опитування за­стосовується при проведенні переписів, вибіркових статистичних спостережень. Його ефективність дуже істотна, оскільки він про­водиться тільки спеціально підготовленими особами.

При самореєстрації опитувані особи самі заповнюють форму­ляри. Представники статистичних органів спочатку лише прово-дять інструктаж з метою роз'яснення опитуваним особам, як слід заповнювати бланки і відповідати на питання, і контролюють пов­ноту і правильність статистичних даних при збиранні заповнених бланків. Цей спосіб спостереження застосовується в нашій країні при дослідженні бюджетів населення. Якість одержаних результатів залежить від того, як ведеться роз'яснювальна робота серед респон­дентів, а також від ступеня їх громадської свідомості. В більшості розвинутих країн світу, наприклад у США, таким чином проводять­ся переписи населення.

Сутність кореспондентського способу полягає в тому, що статис­тичним органам необхідні відомості повідомляють добровільні ко­респонденти за домовленістю з ними. Статистичні органи, які про­водять спостереження, надсилають кореспондентам бланки та інструкції по їх заповненню. Особи або установи, які одержали формуляри, повинні їх заповнити і повернути в точно встановлені строки. Цей спосіб застосовується для вивчення тривалих процесів.

Анкетний спосіб полягає в тому, що одержання даних здійснюєть­ся шляхом розсилання спеціальних анкет, які заповнюються та повертаються на добровільних засадах. Його недоліком є те, що не всі анкети повертаються, а деякі з них заповнюються невірно. За способом розповсюдження анкет можна виділити такі: 1) пресовий (анкети друкуються на шпальтах газет і журналів); 2) роздавальний (дослідник роздає анкети); 3) поштовий (анкети надсилаються поштою). Залежно від способу розповсюдження назад повертається 5 %, 90 %, 30 % анкет відповідно. Цей спосіб збирання даних по­требує мінімальних витрат коштів. На жаль, якість його також не­значна, оскільки відсутність інструктажу або інструкції щодо запов­нення анкет призводить до появи значної кількості невірно запов­нених анкет.

Іноді використовується і такий метод, як інтерв'ю, тобто співрозмова, яка передбачає прямий контакт дослідника і опиту­ваного. З нашої точки зору це метод соціології, а не статистики. Вважаємо, що для одержання статистичних даних ним користуватися не можна.

Обрання способу спостереження залежить насамперед від сут­ності досліджуваних явищ, об'єкта статистичного спостереження, висунутих вимог до ступеня точності одержаних даних, а також від фінансових можливостей.