Конституционно-правовой статус Президента Российской Федерации

Податок на доходи фізичних осіб. Об’єктом оподаткування є доходи, які отримані платником податку за звітний період як на території України так і за її межами. Загальна ставка податку становить 15%. Якщо загальна сума, отриманих за місяць доходів перевищує 10 – ти кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня податкового року, ставка податку складає 17 %.

Основними видами непрямих податків є:

– Податок на додану вартість (ПДВ);

– Акцизний податок.

Податок на додану вартість. ПДВ є частиною знов створеної вартості. Згідно з Податковим кодексом України суб’єктами оподаткування є всі особи, які здійснюють виробництво та реалізацію товарів на всій території держави всіх форм власності, а також особи, які ввозять товари на митну територію України. Податковим кодексом України встановлена базова ставка – 17% з 1 січня 2015 року, до 2015 року – 20%.

Акцизний податок. Об’єктом оподаткування є обороти з реалізації підакцизних товарів. Платниками акцизного податку є суб’єкти підприємницької діяльності, виробники підакцизних товарів, а також особи, які реалізують підакцизні товари. Ставки акцизного податку встановлюються у двох варіантах: в ставках у процентах до обороту з товарів та у твердих розмірах в єдиній валюті – євро на одиницю реалізованого товару.

 

7.Склад місцевих податків.

Місцеві податки і збори – це обов’язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно діючого законодавства України. місцеві податки і збори є обов’язковими до сплати в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджети.

Місцеві органи самоврядування по кожному податку розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до бюджету.

До місцевих податків згідно з Податковим кодексом відносяться:

Ÿ Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

Ÿ Єдиний податок.

Збори:

Ÿ Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

Ÿ Збір за міста для паркування транспортних засобів;

Ÿ Туристичний збір.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

Згідно статті 265 Податкового кодексу Украйни, платниками податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, що є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкту житлової нерухомості. Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:

1. не більше 1% - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 м², або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 м²;

2. 2,7 % - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 м², або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 м²;

3. 1% - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 м²;

4. 2,7 % - для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 м².

Ставки податку для юридичних осіб встановлюються в таких розмірах:

1. 1 % - для квартир, загальна площа яких не перевищує 240 м², та житлових будинків, загальна площа яких не перевищує 500 м²;

2. 2,7 % - для квартир, загальна площа яких перевищує 240 м², та житлових будинків, загальна площа яких перевищує 500 м²

Єдиний податок:

Єдиний податок сплачується у разі застосування спрощеної системи оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених Податковим Кодексом, на сплату єдиного податку з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на шість груп платників єдиного податку в залежності від: чисельності найманих осіб, отриманого обсягу доходу протягом календарного року та інше.

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності:

Платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та проводять такі види підприємницької діяльності:

1. торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

2. діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

3. торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

4. діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Збір за міста для паркування транспортних засобів:

Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 м² площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 % мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового року.

Туристичний збір:

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в готелях, кемпінгах, мотелях, гуртожитках для приїжджих та іншими закладах готельного типу, санаторно-курортних закладах, та інші за вирахуванням податку на додану вартість.

Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору.

 

 

Конституционно-правовой статус Президента Российской Федерации

 

Институт президента (от лат. praesidens - сидящий впереди) в России впервые был учрежден в 1991 году (первый Президент РСФСР – Б.Н. Ельцин избран 12 июня 1991 года). Однако с принятием Конституции Российской Федерации 1993 года статус Президента РФ во многом принципиально изменился.

Действующая Конституция РФ, определяя Президента в качестве главы государства (ч. 1 ст. 80), не содержит однозначного ответа на вопрос, к какой из традиционных ветвей государственной власти он относится. Однако системный анализ иных конституционных положений и полномочий Президента РФ позволяет заключить, что де-факто глава государства включен в систему исполнительной власти (как и в большинстве государств мира).

Президент РФ избирается на основе всеобщего равного прямого избирательного права при тайном голосовании.

К кандидату в Президенты РФ предъявляются следующие требования:

- гражданство Российской Федерации;

- возрастной ценз - не моложе 35 лет (предельного возраста законодательство не устанавливает);

- постоянное проживание в Российской Федерации не менее 10 лет (нет указания на необходимость непрерывного проживания в течение этого срока; кроме того, кандидат может проживать или находиться в период подготовки и проведения выборов Президента РФ за пределами территории Российской Федерации).

Выборы Президента РФ осуществляются по единому (общероссийскому) одномандатному избирательному округу. Для определения результатов выборов применяется мажоритарная избирательная система абсолютного большинства - избранным считается кандидат, получивший более половины голосов избирателей (50% плюс один голос), принявших участие в голосовании. Если абсолютного большинства не получил ни один из трех или более кандидатов, то через 21 день проводится повторное голосование (2-й тур) по двум лучшим кандидатурам, получившим в 1-м туре наибольшее число голосов избирателей. Победитель определяется по мажоритарной системе относительного большинства - избранным считается кандидат, получивший больше, чем другой, голосов. Если выборы Президента РФ будут признаны несостоявшимися или недействительными, назначаются повторные выборы, которые должны состояться не позднее чем через четыре месяца.

При вступлении в должность в присутствии членов Совета Федерации, депутатов Государственной Думы и судей Конституционного Суда Российской Федерации (на практике круг присутствующих намного шире) Президент РФ приносит народу присягу: "Клянусь при осуществлении полномочий Президента Российской Федерации уважать и охранять права и свободы человека и гражданина, соблюдать и защищать Конституцию Российской Федерации, защищать суверенитет и независимость, безопасность и целостность государства, верно служить народу". Именно с момента принесения присяги приступает к исполнению полномочий избранный Президент РФ и прекращает их исполнение прежний Президент РФ.

Срок полномочий Президента РФ составляет шесть лет, при этом одно и то же лицо не может быть избрано Президентом более двух сроков подряд.

Однако Президент РФ может прекратить исполнение полномочий и досрочно. Основаниями досрочного исполнения полномочий Президента РФ являются:

- смерть;

- отставка (то есть добровольный уход с поста);

- стойкая неспособность по состоянию здоровья осуществлять принадлежащие ему полномочия;

- отрешение от должности (импичмент) вследствие государственной измены или совершение Президентом иного тяжкого преступления.

В случае досрочного прекращения исполнения полномочий Президентом РФ (равно как и тогда, когда Президент РФ свои обязанности выполнять не в состоянии) их временно исполняет Председатель Правительства РФ.

Место Президента РФ в системе государственной власти России определяется возложенными на него функциями:

- представительская функция (являясь главой суверенного государства, Президент без каких-либо дополнительных полномочий представляет Российскую Федерацию как в международных отношениях, так и внутри страны - в отношениях с субъектами Российской Федерации, муниципальными образованиями, различными институтами гражданского общества);

- функция гаранта Конституции РФ, прав и свобод человека и гражданина, суверенитета, независимости и государственной целостности Российской Федерации;

- обеспечение согласованного функционирования и взаимодействия органов государственной власти;

- определение основных направлений внутренней и внешней политики государства.

Полномочия Президента могут быть объединены в следующие группы:

- полномочия, связанные с формированием других государственных органов и назначением должностных лиц (назначение с согласия Государственной Думы Председателя Правительства РФ; назначение по представлению Председателя Правительства РФ членов Правительства; принятие решения об отставке Правительства РФ; назначение судей федеральных судов и т.д.);

- полномочия по взаимодействию с Федеральным Собранием, участию в законодательном (нормотворческом) процессе, обеспечению согласованного функционирования органов государственной власти (назначение выборов депутатов Государственной Думы; обладание правом законодательной инициативы; подписания и обнародования федеральных конституционных законов, федеральных законов и законов о поправках к Конституции РФ; обращение к Федеральному Собранию с ежегодными посланиями и т.д.);

- полномочия в области внешней политики (осуществление руководства внешней политикой Российской Федерации; ведение переговоров и подписание международных договоров Российской Федерации; назначение и отзыв дипломатических представителей Российской Федерации в иностранных государствах и международных организациях и др.);

- полномочия в области обороны и безопасности (утверждение военной доктрины; назначение и освобождение высшего командования Вооруженных Сил Российской Федерации; выполнение полномочий Верховного главнокомандующего Вооруженными Силами РФ и т.п.);

- полномочия в сфере правового регулирования статуса личности (решение вопросов гражданства и предоставления политического убежища; учреждение государственных наград; осуществление помилования и др.).