Гипертермия (тепловой, солнечный удар)

Підчас роботи від працівникавимагається підвищена увага,певна швидкість виконанняокремих технологічних операцій, швидка переробка одержаної інформації, точна координація рухів і ін., що можевикладати перевантаження іперевтому організму та зниження працездатності. До таких же наслідків призводить і монотонна робота при виконанні спрощених одноманітних операцій у примусовому режимі та заданій позі (наприклад, при роботах на конвеєрахчи поточно-механізованих лініях). Таку перевтому можна зменшити створенням оптимального режиму праці і відпочинку.

Під оптимальним режимом праці і відпочинку слід розуміти таке чергування періодів праці і відпочинку, при якому досягається найбільша ефективність трудової діяльності людини і хороший стан її здоров’я.

Оптимальний режим праці і відпочинку досягається:

- паузами та перервами в роботі (для прийому їжі, обігрівання, охолодження);

- зміною форми роботи (наприклад, розумової і фізичної);

- зміною умов довкілля (наприклад, роботою при низьких і нормальних температурах);

- усуненням монотонності в роботі;

- відпочинком у спеціальних кімнатах психологічного розвантаження і відпочинку;

- використанням психічного впливу музики.

Чергування праці і відпочинку встановлюють в залежності від зміни працездатності людини на протязі робочого дня. На початку зміни завжди має місце стадія «впрацьовування» або наростаючої працездатності (1), коли відбувається відновлення робочих навичок. Тривалість цього періоду 0,5-1,5 години в залежності від характеру праці і тривалості попередньої перерви в роботі. Швидкість і точність дій у цей період невеликі. Потім настає стадія високої стійкої працездатності (2) тривалістю до 3 годин в залежності від характеру роботи, ступеню підготовки та стану працівника. Після цього наступає стадія зменшення працездатності або стація розвитку втоми (3), рухи уповільнюються і увага розсіюється, сприйняття притупляється. В цей час, звичайно, роблять обідню перерву.

Після обідньої перерви впрацьовування настає швидко – за 10-15 хвилин, бо робочі навики не втрачені. Працездатність у другій половині дня дещо нижча, ніж до обіду, і становить 80-90% дообіднього рівня.

Через 2,5-3 години після обідньої перерви працездатність зменшується і в кінці робочого дня приблизно сягає рівня, який був на початку робочого дня.

Для зменшення стомлення встановлюють регламентовані перерви в роботі у періоди, що передують зменшенню працездатності. Так, при тяжкій фізичній праці рекомендують часті (через 2-2,5 години) короткі перерви (по 5-10 хвилин), а при розумовій праці ефективні довгі перерви на відпочинок і переключення на фізичну роботу.

Загальна тривалість відпочинку встановлюється у відсотках до тривалості робочої заміни: при фізичній роботі вона має становити 4-20%, при роботі із нервовою напругою – 14-25%, а при розумовій праці – до 10-12%.

Зараз, при дефіциті м’язових зусиль (рухова недостатність) з одночасним збільшенням нервової напруги така форма відпочинку, як спокій, не може задовольнити потреби організму. Тому під час перерв у роботі рекомендується активний відпочинок, наприклад, спеціально розроблені комплекси виробничої гімнастики.

 

Завдання для самостійної роботи студентів:

- Захист від електромагнітних випромінювань та полів.

- Класифікація лазерів за ступенями небезпечності лазерного випромінювання. Специфіка захисту від лазерного випромінювання.

- Іонізуюче випромінювання, методи та засоби захисту від нього.

- Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць.

Питання для самоконтролю студентів:

1. Що відноситься до шкідливих виробничих факторів?

2. Що є джерелом шуму на робочому місці?

3. Який існує захист від шуму на робочому місці?

4. Що таке вібрація?

5. Охарактеризуйте заходи захисту від вібрації.

6. Поясніть, що таке іонізуюче випромінювання та чим воно небезпечне?

7. Як здійснюється захист від іонізуючого випромінювання?

8. Які існують методи захисту від ультрафіолетового випромінювання?

9. Охарактеризуйте заходи захисту від електромагнітного випромінювання.

10. У чому полягає захист від лазерного випромінювання?

11. На які органи та системи людини впливають шкідливі речовини?

12. Охарактеризуйте вимоги до виробничих приміщень.

13. Які санітарно-гігієнічні вимоги висуваються до допоміжних приміщень та будівель?

14. Що таке технічна естетика виробничих приміщень?

15. Як здійснюється організація праці на робочому місці?

16. Охарактеризуйте, яким має бути оптимальний режим роботи та відпочинку.

 

ПАНЕЛЬ, ЩО ВСМОКТУЄ ОТРУЙНІ РЕЧОВИНИ

ЛЕКЦИЯ

 

 

Тема: «Реанимация и интенсивная терапия при неблагоприятном влиянии факторов внешней среды».

 

Керчь 2006.

ПЛАН:

 

1. Гипертермия.

2. Гипотермия.

3. Электротравма.

4. Синдром длительного сдавления тканей.

 

 

Гипертермия (тепловой, солнечный удар).

 

Это состояние, которое возникает под влиянием высокой температуры окружающей среды и факторов, которые затрудняют теплоотдачу.

 

Причины: длительное пребывание в помещении с высокой температурой с одновременным выполнением тяжелой работы, длительные переходы в условиях жаркого климата, прямое действие солнечных лучей на голову, злоупотребление солнечными ваннами (солнечный удар).

 

Патогенез: Основными звеньями патогенеза гипертермии являются расстройства вводно-электролитного баланса, сердечно-сосудистой деятельности, которые приводят к коллапсу, а также отек оболочек и тканей мозга, что может привести к развитию комы.

 

Клиника: Тепловой удар начинается остро в период максимального действия тепла, но развитие этого состояния может быть и после выхода из зоны тепла и даже через 6-8 часов после прямого действия солнечных лучей и зависит от тяжести течения.

 

3 формы теплового удара.

Легкая – адиномия, вялость, нежелание работать и двигаться, головная боль, тошнота, тахикардия, тахипноэ. Кожа влажная, температура – нет или субфебрильная.

 

Средней тяжести – полное обездвиживание, апатия, резкая головная боль с тошнотой и рвотой, периодически сопорозное состояние. Кожа влажная, гиперемированная, температура 39-40°, пульс слабый, тахикардия, АД снижается, тахипноэ.

 

Тяжелая форма – возникает внезапно, стремительно нарастает неврологическая симптоматика – судороги, психомоторное возбуждение, бред, галлюцинации, кома. Дыхание ускоренное, аритмичное, Чейн-Стокса, нитевидный пульс до 140 в минуту, АД падает, кожа сухая, горячая, бледный цианоз, липкий пот, температура 41°С. Смерть наступает в результате паралича дыхательного и сосудодвигательного центров.

 

Неотложная помощь: Поместить пострадавшего в прохладное помещение, тень, раздеть, снижать температуру любыми физическими методами: влажные укутывания, вентилятор, холод на магистральные сосуды, на голову, дача кислорода, инфузия охлажденных растворов с целью компенсации потерянной жидкости и электролитов и снятие отека мозга. Вводят хлорид натрия 10,0% - 10,0 в/в, хлористый кальций 10% - 10,0 в/в, большое количество изотонических растворов, глюкозы и натрия хлорида. Вводят кардиостимулирующие – кофеин, кордиамин, коразол, строфантин, коргликон. Противосудорожные – диазепам, сибазон, оксибутират натрия. При нарастании симптомов отека мозга производят спинальную пункцию с целью разгрузки. Обязательная госпитализация под капельницей в отделение ИТ или реанимационное отделение.

 

Гипотермия (замерзание)

 

Замерзание – это общее охлаждение организма вследствие длительного пребывания человека в окружающей среде при температуре ниже 14°С и нарушение терморегуляции.

 

Наступает под влиянием низкой температуры окружающей среды. В ледяной воде смертельное охлаждение развивается быстрее (30 мин), чем на воздухе (при температуре 0° - 10-12 часов).

 

Клиника:

Различают 4 степени общего охлаждения: легкая, средняя, тяжелая, терминальная степень.

 

I степень (адинамичная) – сознание несколько спутанное, заторможенность, озноб, затруднение речи, бледность кожных покровов, «гусиная» кожа, брадикардия, (60уд/мин и ниже), температура в прямой кишке 34-35°. Возможны отморожения I-II степени.

 

II степень (ступорозная) – отмечается апатия, угнетение сознания (ступор), регидность мышц, кожа холодная, мраморно-цианотичная, рефлексы резко ослаблены, брадикардия (меньше 50 уд/мин), температура в прямой кишке 28-30°.

 

III степень (судорожная) – сознание отсутствует (кома). Зрачки расширены, их реакция на свет вялая. Пульс нитевидный. Наблюдается брадиаритмия, брадипноэ. На коже появляются пятна, напоминающие трупные. Обширные местные отморожения. Ректальная температура 25-27°.

 

IV степень (терминальная, агональная) – зрачки широкие на свет не реагируют. Пульс определяется только на сонных артериях. Дыхание агональное, пострадавший находится в терминальном состоянии. Возможна фибрилляция желудочков. Температура в прямой кишке ниже 27°.

 

Неотложная помощь:

1. Согревание больного путем в/в переливания подогретого до 40-45°С 5% р-ра глюкозы, натрия гидрокарбоната 4% - 200,0, новокаин 0,25% - 200,0.

2. Промывание желудка и кишечника подогретым изотоническим р-ром натрия хлорида, потому как погружение пострадавшего в ванну или обкладывание его грелками приведет к смещению относительно холодной крови с периферии к центру с дальнейшим охлаждением и углублением нарушений в жизненно важных органах.

3. Оксигенотерапия

4. При брадикардии атропина сульфат 0,1% - 0,5-1,0 в/в

5. Дроперидол 0,25% - 2 мл в/в

6. При гипотензии – дофамин 4% - 5 мл в/вено в 400 мл 5% раствора глюкозы, преднизалон 30-60 мг или дексазон 4-8 мг в/в.

7. При судорогах – и нтубация трахеи под наркозом натрия оксибутирата 20% - 10,0 в/в и переводят на ИВЛ

8. Гепарин 10000 ЕД в/в в сутки.

9. Коррекция метаболических нарушений (КОС, вводно-электролитного баланса)

 

Транспортировка – в случае сохранения спонтанного дыхания потерпевшего кладут на носилки, налаживают инфузию 5% р-ра глюкозы (подогретого) и транспортируют в стационар. По возможности дают кислород. При III-IV степени охлаждения пострадавшим (при нарушении дыхания) проводят ИВЛ через маску или эндатрахеальную трубку. При остановке сердца – закрытый массаж. Дефибрилляция сердца. Пострадавших в тяжелом состоянии госпитализируют в реанимационное отделение, а без нарушения дыхания и кровообращения – в терапию.