МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

Підручники, посібники, фахові журнали та газети. Навчально-методичний комплекс.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Вступ до курсу основ історичного музеєзнавства

При підготовці до семінару студент мусить передовсім звернути увагу на місце даного предмету у формуванні майбутнього вчителя, який має знати інформацію про потенціал музеїв у навчально-виховному процесі, при необхідності організувати створення шкільного музею, музейного куточка. Вступна тема дає можливість використати конспекти і підручники з історії України, археології, природознавства, історичного краєзнавства, досвід проходження музейної, археологічної, архівної практики, спогади про відвідування музейних закладів, їх діяльність у школах.

При вивчення проблеми функцій музейних закладів необхідно звернути увагу на внутрішні завдання (збереження, схоронність, облік, комплектування) і суспільно-значимі роботи (експозиції, екскурсії, публікації, конференції). Підготовка до семінарського питання з історіографії передбачає аналіз особливостей змісту публікацій різних видів (підручники, монографії, статті) у часи незалежності України.

 

Тема 2. Історія музейної справи

Підготовка до семінарського заняття передбачає акцентування уваги на неперервності багаторічних традицій розвитку музейної справи в Україні та за кордоном. При виступі на занятті необхідно називати приклади музейних збирань (давньогрецького, середньовічного) на території північного Причорномор’я.

При підготовці до питання “Музеї в дорадянській Україні” варто звернути увагу на вивезення до метрополії українських земель пам’яток історії та культури, зокрема, археологічних знахідок, в т. ч. з території, яка тепер входить до Кіровоградщини. При цьому варто зауважити, що музеї, які в XIX – на поч. XX ст. виникали на Україні, мали переважно локальний за змістом своїх збірок характер. Особливості розвитку музейництва в Радянській Україні в 1920-і роки пов’язані з політикою українізації, здійснюваною владою в ті часи. Необхідно звернути увагу на одержавлення музейної галузі, залучення до її діяльності провідних вітчизняних істориків, народознавців, краєзнавців. Складнощі розвитку музеїв у 1930-і роки обумовлені політичними репресіями, згортанням процесів коренізації. Варто зазначити, що одразу після цього збитків музейна галузь зазнала під час окупації. Особливістю того періоду є діяльність музеїв, які займалися краєзнавчо-етнографічними напрямками роботи, й за часів гітлерівської влади. Необхідно звернути увагу на формування музейних колекцій у ІІ пол. ХХ ст.

 

Тема 3. Комплектування, облік і зберігання фондів

Передовсім при вивченні питання організації комплектування фондів необхідно засвоїти основні його етапи (визначення тематики комплектування, підготовча робота, планування відряджень, експедицій, способи і місця збирання матеріалів, фотофіксація та обміри знахідок, дослідження в архівах, обстеження меморіальних місць, приватних колекцій, сільських осель).

Характеризуючи етапи комплектування варто головну увагу звернути на визначення предметів музейного значення як найважливіший серед завершальних етапів. Адже під час його власне й визначаються предмети, які мають бути взяті на облік (речові пам’ятки, писемні джерела, нумізматичні колекції, природничо-історичні пам’ятки, науково-технічні предмети, меморіальні, унікальні й рідкісні пам’ятки тощо).

При вивченні першого питання теми необхідно звернути увагу на роль обліку як первинної важливої форми зберігання фондів, що має низку різновидів (первинний, інвентаризація, каталогізація тощо). З цією ж метою, а також для ефективного пошуку інформації, створюється система науково-довідкового апарату музеїв (картотеки: топографічна, науково-інвентарна, систематична, тематична, предметна, хронологічна, іменна, географічна, ілюстративна). Звертається увага на можливості й реалізацію електронних систем обліку.

Необхідно засвоїти основні вимоги щодо забезпечення надійного збереження музейних фондів. Серед головних із них – зберігання предметів на різних носіях в окремих фондосховищах.

 

Тема 4. Експозиційна робота музеїв

При підготовці до семінару необхідно звернути увагу на різновиди експозицій залежно від їх завдань, етапи виставкової роботи (наукова підготовка, хронологічні межі, зміст структури, художнє оформлення, складання плану, тематична структура, тематико-експозиційний план, добір експонатів, виготовлення копій).

Важливе значення має оформлення виставки (колірне вирішення, пояснювальні тексти, етикетаж, монтаж). Заключним етапом є відкриття і фіксування експозиції. Необхідно знати, що при відкритті виставки бажана участь представників засобів масової інформації, громадськості, краєзнавців. Складається науковий звіт про відкриття експозиції. Необхідно зазначити, що виставка не є застиглим чинником. Вона може оновлюватися і доповнюватися. При відповіді доцільно наводити приклади експозицій, оглянутих студентами.

Тема 5. Пам’яткознавство як наука

Розглядається місце предмету “Охорона та збереження пам’яток історії та культури” в системі підготовки вчителя історії. Пам’ятки минувшини відіграють важливу роль у навчально-виховному процесі в школі. Вивчаються міжпредметні зв’язки з історією України, історичним краєзнавством, історичним музеєзнавством, археологією, всесвітньою історією, культурологією, джерелознавством, правознавством.

Необхідно звернути увагу на проблеми термінологічного апарату у пам’яткоохоронної тематиці в Україні і закордоном. Дається короткий огляд досліджень з проблематики предмету з питань закордонного досвіду пам’яткоохоронної діяльності конкурентних держав та міжнародних спеціалізованих організацій, історії охорони та збереження речових і духовних джерел в різні часи на Україні, правової літератури, публікацій у місцевій праці.

 

Тема 6. Класифікація пам’яток

Дається характеристика особливостям різних груп пам’яток історії і культури. Пам’ятки історії вивчаються з точки зору важливості подій, явищ, оцінки осіб, які причетні до приміщень, споруд, пам’ятних місць і предметів. Головною ознакою археологічних пам’яток є час їх створення – найдавніший період в історії людства. До них відносяться передусім городища, кургани, залишки древніх поселень, укріплень, виробництва, каналів, доріг, давні місця поховань, кам’яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару населених пунктів.

До пам’яток містобудування і архітектури за рівнем художньої щільності, естетичного вирішення належать архітектурні ансамблі, комплекси, історичні центри. Варто зауважити, що цей принцип використовується і при визначенні пам’яток творів монументального, образотворчого декоративно-ужиткового мистецтва. До документальних пам’яток відносяться акти органів державної влади і органів управління, інші письмові і графічні документи, кінофотодокументи і звукозаписи.

Тема 7. Державна система охорони пам’яток історії та культури

По даній темі необхідно охарактеризувати функції Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, обласних і районних держадміністрацій, місцевих рад, пам’яткоохоронних органів.

Важливе значення має діяльність державних архівів, музеїв, бібліотек. На них покладено завдання збереження, прийому і використання пам’яток історії і культури. Доцільно звернути увагу на проблеми підготовки кадрів для цих закладів у системі державних вищих закладів освіти. Особливу роль відіграє підготовка реставраторів, музейників, етнографів, архітекторів, істориків, мистецтвознавців, пам’яткоохоронців.

 

Тема 8. Основні напрямки збереження пам’яток

Розглядається питання, як специфічний напрямок роботи галузевих напрямків. Проблеми ремонту, реставрації і регенерації мають бути забезпечені, починаючи з правового, фінансового і кадрового забезпечення. Високої кваліфікації вимагає робота з реставрації. Специфічні завдання здійснюються з цих напрямків у музеях і архівах, де створюються спеціальні лабораторії. Студент може навести приклади ремонту чи реставрації пам’яток історії та культури в конкретному населеному пункті (КДПУ ім. В. Винниченка, В. Григоровича і т. ін.).

 

Тема 9. Правовий захист пам’яток

Необхідно проаналізувати досвід радянського законодавства в пам’яткоохоронній галузі на прикладі УРСР. Крім Закону УРСР “Про охорону і використання пам’ятників історії та культури” від 13.07.1978 р.

Особливості правової охорони пам’яток у незалежній Україні характеризуються на прикладі законів “Основи законодавства України про культуру” (14.02.1992 р.), “Про основи містобудування” (16.11.1992 р.), “Про охорону культурної спадщини”, “Про Національний архівний фонд і архівні установи”, “Про музеї та музейну справу” (21.09. 1992 р.), “Про природно-заповідний фонд України”, “Про архітектурну діяльність”, “Земельний кодекс України” (25.10.2001 р.).

 

Тема 10. Традиції пам’яткоохоронної роботи на Україні

Дана тема передбачає вивчення питань створення і використання пам’яток у попередні часи. Зокрема, інтерес викликає їх місце в діяльності Одеського товариства історії і старожитностей, Київського комітету з розшуку старожитностей, Тимчасового комісія для упорядкування давніх актів, Історичного товариства Нестора Літописця в Києві, Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка у Львові, Південно-Західного відділу географічного товариства в Києві, Таврійського товариства історії, археології та етнографії, Харківського Наукового товариства.

Слід особливо зупинитися на долі пам’яток під час воєн, революцій, голодоморів, коли було завдано великих збитків культурній спадщині українського народу через вивезення і знищення історичних цінностей. У роки незалежності Україною укладено угоди з Росією, Німеччиною та ін. державами про їх повернення.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ

ІЗ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Тема 1. Історіографія музеєзнавства (1990 – 2000-і роки)

Дане питання вимагає порівняльного аналізу змісту музеєзнавчих публікацій часів УРСР і незалежної України. У цьому ракурсі необхідно звернути увагу на дослідження ролі музеїв у останні близько двох десятиріч у навчально-виховному процесі в загальноосвітніх школах. Цій проблематиці передовсім приділяється помітне місце в спеціалізованій освітянській періодиці (“Освіта”, “Директор школи”, “Рідна школа”, “Освітянське слово” тощо). Головний акцент тут робиться на використання музейного потенціалу у вихованні національної свідомості підростаючого покоління.

У роки незалежності виходять у світ спеціальні музейні періодичні видання, зокрема, місячник “Український музей” (газета), тематичні випуски журналу “Культура. Історія. Традиції”, присвячені музеям окремих регіонів, у т. ч. Кіровоградщини (2004 р., № 6). Необхідно звернути увагу на збірники музеєзнавчих конференцій, спеціальні підручники. Інтерес викликають регіональні музейні видання (напр. “Кунсткамера Олександра Ільїна: Альбом”, вид. Кіровоградським краєзнавчим музеєм).

Тема 2. Історія музейної справи

Музейна справа в УРСР у 1950–1980-х рр. була підпорядкована завданням реалізації радянської ідеології з напрямків пропаганди перемоги у Великій Вітчизняній війні, переваг соціалістичного способу виробництва у місті й на селі, змагання, руху за комуністичну працю, досягнень у науці й техніці тощо. У цей час виникають характерні саме для України музеї під відкритим небом. Необхідно вивчити особливості цих народознавчих музеїв у різних регіонах республіки, зокрема в Наддніпрянщині та Західній Україні.

Вивчаючи розвиток історичних музеїв у роки незалежності України, необхідно враховувати моменти нігілістичного ставлення на поч. 1990-х рр. до музейних осередків революційної, бойової та трудової слави, які були ліквідовані чи перепрофільовані. Натомість створювалися народознавчі музеї, світлиці. Необхідно відмітити, що в цей час активно пропагуються предмети релігійних культів, народних свят.

У роки незалежності до музеїв приймаються речі видатних діячів національно-визвольних змагань (доцільно навести приклад по Кіровоградському краєзнавчому музею, де демонструється експозиція меморіальних речей В. Винниченка), матеріали з історії ОУН–УПА. Варто звернути увагу на динамічність реагування організаторів експозицій на сучасні події в незалежній Україні (виставки, присвячені річницям Конституції, Помаранчевої революції тощо).

Тема 3. Облік і зберігання музейних фондів

При виконанні самостійного завдання студент має узагальнити нагромаджений досвід використання систем електронного обліку фондів у музеях, необхідної інформації по вітчизняних і закордонних музеях через систему Інтернет. При цьому необхідно майбутньому вчителю історії самостійно набути практики пошуку музейної інформації в даній системі, виявлення літератури по темі в електронній базі даних обласної бібліотеки ім. Д.Чижевського.

Вивчення проблем консервації і реставрації музейних предметів здійснюється під кутом оцінки цих напрямків роботи як важливих засобів забезпечення схоронності фондів. Необхідно звернути увагу на особливості роботи з металевими, золотими, платиновими, срібними виробами. Аналізується специфіка реставрації мідних, бронзових, олов’яних, свинцевих, кам’яних, скляних, дерев’яних, фарфорових виробів.

Тема 4. З досвіду науково-дослідної

і освітньо-виховної роботи музею

Студент обирає конкретний музей (музеї), на прикладі якого висвітлює дане питання. Це можна зробити по рекомендованій або виявленій самостійно літературі чи на підставі аналізу діяльності місцевого музею за місцем постійного проживання чи навчання студента, в т. ч. того, де відбувається практика після І курсу. До структури вивчення науково-дослідної роботи відноситься її завдання (глибоке вивчення історії держави, події, краю, дослідження музейних колекцій та наукова обробка їх, опрацювання окремих тем, пов’язаних з експозицією музею, розробкою виставок, питань методики і техніки музейної справи), план науково-дослідної роботи музею, розвідки, експедиції, відрядження, архівні дослідження, видавнича діяльність, результати науково-дослідної роботи.

З проблеми освітньо-виховної роботи музею висвітлюються її основні етапи, риси, форми і види (екскурсії, лекції, зустрічі з відвідувачами, тематичні вечори й конференції, походи, робота пересувних виставок, радіо-телепередачі). Характеризуються види і форми екскурсій, як основного виду освітньо-виховної діяльності музеїв.