Основні теоретичні положення теми.

Передопераційний період – період з моменту поступлення хворого в лікувальний заклад до початку операції. Тривалість його різна і залежить від:

1) характеру захворювання;

2) важкості стану хворого;

3) терміновості виконання операції.

Основні завдання доопераційного періоду:

1) встановити діагноз;

2) визначити покази, терміновість виконання і характер операції;

3) підготувати хворого до операції.

Основна мета доопераційного періоду: звести до мінімуму ризик оперативного втручання та можливість розвитку ускладнень після операції.

Після встановлення діагнозу необхідно в певній послідовності провести підготовку хворого до операції:

1. Визначити покази і терміновість виконання операції, виявити протипо­кази.

2. Провести додаткові клінічні, лабораторні, діагностичні обстеження з метою визначення стану життєвоважливих органів та систем організму хворого.

3. Провести психологічну підготовку хворого до операції.

4. Здійснити підготовку органів, корекцію систем порушення гомеостазу.

5. Провести профілактику ендогенної інфекції.

6. Обрати метод знеболення, виконати премедикацію.

7. Здійснити попередню підготовку операційного поля.

8. Транспортувати пацієнта в операційну.

9. Укласти хворого на операційний стіл.

Строки виконання операції визначаються показами, які можуть бути життєвими, абсолютними, відносними.

Життєві покази виникають при таких захворюваннях, коли відтермінування операції по часу загрожує життю хворого. Такі операції виконуються в екстренному порядку. Життєві покази виникають при наступних патологічних станах:

- кровотеча, що продовжується при розриві паренхіматозних органів або при пораненні великих за калібром судин – смерть.

- при гострих захворюваннях органів черевної порожнини – гострий аппендицит, гостра кишкова непрохідність – можливий розвиток перитоніту або гангрени органу.

- гнійно-запальні захворювання – абсцесс, флегмона, гострий остеоміеліт – відтермінування операції призводить до ускладнень, вираженої інтоксикації, сепсису.

При виконанні операції за життєвоважливими показами об¢єм її має бути мінімальний, спрямований на порятунок життя хворого.

Абсолютні покази до операції виникають при таких захворюваннях, при яких тривале відтермінування може призвести до стану, який загрожує життю хворого. Ці операції виконуються в терміновому порядку через декілька днів піс­ля поступлення пацієнта в хірургічне відділення. До таких захворювань на­лежать злоякісні новоутворення різної локалізації, механічна жовтяниця, стеноз ви­хідного відділу шлунку.

Відносні покази до виконання операції можуть бути при захво­рю­ваннях, які не становлять загрозу для життя хворого (грижі, доброякісні пух­лини). Ці операції виконуються в плановому порядку.

До протипоказів для проведення операцій належать:

серцева, дихальна і судинна недостатності (шок), інфаркт міокарду, ін­сульт, печінково-ниркова недостатність, тромбо-емболічна хвороба, важкі по­рушен­ня обміну речовин (цукровий діабет, кома), важка анемія, кахек­сія.

Вказані зміни визначаються строго індивідуально, відповідно об¢єму і важ­кості запланованої операції. При відносних показах до виконання операції і наявності захворювань, які збільшують ризик операції, її відтерміновують на певний час та проводять лікування супутнього захворювання. Проводять додаткові обстеження.

Із анамнезу необхідно вияснити наявність спраги, блювання (його об¢єм), алергологічний і трансфузійний анамнез, а також наявність захворювань печінки і нирок. Особливу увагу приділяють огляду шкіри: її сухість, колір. Обов¢язково визначити частоту і характер пульсу, артеріальний тиск, а у важких хворих і центральний венозний тиск (який в нормі дорівнює 50-150 мм вод ст), проводиться електрокардіографічне дослідження роботи серця. Визначають глибину і частоту дихання, наявність задухи, шумів, хрипів при аускультації легенів. Для визначення видільної функції нирок вимірюють добовий і погодинний діурез (30-40мл/год), питому вагу сечі.

З метою оцінки стану гомеостазу необхідно проводити періодичні кон­трольні визначення рівню Нb, Ht, кислотно-лужного стану, основних електро­літів, ОЦК і його компонентів. В екстрених випадках лабораторні обстеження по­винні бути обмежені, щоб не затримувати операцію. Все це дуже важливо при проведенні трансфузійної терапії.

Психологічна підготовка хворого до операції спрямовавана на заспокоєння хворого, необхідно запевнити пацієнта в успішності операції. Особливо це важливо при спробі хворого відмо­ви­тися від операції, коли він не усвідомлює свій стан та наслідки захворювання. Отримавши згоду пацієнта на операцію, розпочинають безпосередню підготовку хворого до операції.

Безпосередня підготовка хворих до всіх операцій базується на таких принципах:

1) попередня підготовка операційного поля;

2) порожній шлунок;

3) порожній кишечник;

4) порожній сечовий міхур;

5) премедикація.

 

Попередня підготовка операційного поля передбачає гігієнічну ванну напередодні, зміну натільної та постільної білизни, сухе гоління операційного поля за 2 год до операції. При наявності рани обробка операційного поля має свої особливості. Повʼязку знімають, рану покривають стерильною серветкою, а шкіру навколо рани протирають ефіром і збривають волосся навколо сухим способом. Всі рухи проводяться від рани, щоб зменшити ступінь її забруднення. Після цього серветку знімають, а шкіру обробляють 5 % спиртовим розчином йоду і рану накривають стерильною серветкою.

Порожній шлунок – напередодні пацієнт приймає легку вечерю о 17-18 год. В день операції забороняється прийом їжі та питво.

Порожній кишечник – напередодні увечері хворому ставлять 2 очистні клізми і одну ранком або напередодні, приблизно о 15 год, рекомендують фортранс - 1 пакет розчиняють в 1 л води і випивають її по склянці через кожних 10 хв. До вечора наступає очищення тонкої і товстої кишки. Даний метод не рекомендують хворим з явищами часткової кишкової непрохідності.

Порожній сечовий міхур – кожному перед хворому операцією пропонують спорожнити сечовий міхур. При тривалих операціях чи операціях на органах малого тазу проводять катетеризацію сечового міхура

Премедикація – передбачає введення медичних препаратів за 30-40 хвилин перед операцією з метою профілактики ускладнень, зв’язаних з дією наркозних препаратів. Включає введення наркотичного анальгетика, М-холінолітик (атропін), та десенсибілізуючий препарати.

Передопераційна підготовка – важливий етап хірургічного лікування хво­рого. Навіть при ідеально виконаній операції, якщо не проведена адекватна ко­рек­ція порушень функції інших органів і систем, можливі ускладнення у післяопераційному періоді.

Передопераційна підготовка повинна бути коротка по часу та ­ефек­тивна.

При гострій крововтраті і зупиненій кровотечі проводять переливання кро­ві і кровозамінників. При кровотечі що триває, гемотрансфузію проводять в декілька вен одночасно і виконують операцію спрямовану на зупинку кровотечі.

При поступленні хворого в лікарню в стані шоку – проводять проти­шо­кову терапію. Шок – є протипоказанням до проведення операції (крім гемо­ра­гіч­ного при кровотечі, яка триває і не може бути зупинена без опе­ративного втручання), тому операцію виконують при АТ не нижче 90 мм рт ст.

Підготовка органів і систем до оперативного втручання повинна бути комплексною і включати в себе:

1. Покращення серцево-судинної діяльності, корекцію порушень мікро­цир­ку­ляції за допомогою серцево-судинних препаратів, дезагрегантів антикоагулянтів, судинно­розширюючих препаратів.

2. Усунення дихальної недостатності (оксигенотерапія, нормалізація кро­вообігу, у важких - випадках штучна вентиляція легень).

3. Дезінтоксикаційна терапія – введення рідини, кровозамінників, форсо­ва­ний діурез, використання спеціальних методів детоксикації – плазмо­сорб­ція, гемосорбція, лімфосорбція, оксигенотерапія, ВЛОК низькоенергетич­ними лазерами.

4. Корекція порушень в системі гемостазу.

В залежності від захворювання і локалізації патологічного процесу проводиться і спеціальна передопераційна підготовка. Так при операціях на шлун­ку проводиться промивання шлунку протягом декількох днів, призна­чаєть­ся безшлакова дієта, послаблюючі препарати, очисні клізми, антибіотики.

Особливу увагу приділяють хворим з цукровим діабетом. Хворих перед операцією переводять на простий інсулін.

Профілактика ендогенної інфекції. Лікар повинен зʼясувати, чи немає у хворого хронічних запальних процесів (тонзіліт, фарінгіт, гнійничкові захворю­вання шкіри) і проводить санацію вогнищ інфекції. Якщо операція виконується в плановому порядку, то хворий може бути виписаний для проведення лікуван­ня хронічної інфекції в амбулаторних умовах.

В операційну хворого доставляють на візочку. У важких випадках про­довжують трансфузію ліків і хворий може знаходитись на штучній вентиляції ле­­гень. При кровотечі з накладеним джгутом хворого доставляють в операційну із джгутом.

З візочка хворого перекладають на операційний стіл в зручне для ви­конання операції положення.