Студопедия — РОЗДІЛ 2. СУЧАСНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА КИТАЮ ТА США
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА КИТАЮ ТА США






 

Особливості та специфіка сучасної зовнішньоторговельної політики США

 

На формування торговельної політики держави впливають як об’єктивні процеси, що відбуваються в світі, так і певні суб’єктивні фактори внутрішнього походження. Зважаючи на це, кожна країна вибудовує свою зовнішньоторговельну політику саме на тих цілях, принципах та пріоритетах, як є найбільш важливими саме для неї в тих конкретних обставинах та часових межах, в яких вона перебуває. Тому торговельна політика кожної конкретної країни володіє своїми специфічними особливостями та характеристиками, які відрізнятимуть її від всіх інших країн. Особливості та характер такої політики залежать насамперед від пріоритетності використання тих чи інших інструментів та механізмів торговельних відносин, принципів та стимулів якими керується дана держава в своїй торговельній політиці, особливостей функціонування відповідальних за її розробку та реалізацію державних органів, ступеню впливу на її вироблення та реалізацію зовнішніх акторів і чинників тощо. Розглянемо та проаналізуємо особливості сучасної торговельної політики двох найбільших торговельних суб'єктів сучасної світової торгівлі – Сполучених Штатів та Китайської Народної Республіки (КНР).

Сполучені Штати Америки, як одна із провідних торгівельних країн світу, визнає важливість міжнародної торгівлі для економіки, яка за допомогою різноманітних чинників фінансового та економічного характеру прямо впливає на її благополуччя. Зовнішня торгівля зіграла ключову роль у процесі відновлення американської економіки після світової фінансової кризи. З кінця кризи на початку 2010 року, зростання експорту США внесло близько третини від загального економічного зростання. В 2013 році експорт США склав більше 2,38 трильйонів доларів, забезпечивши при цьому більше 11 мільйонів добре-оплачуваних робочих місць для американських громадян [27]. Таким чином, торгівельна політика США грає безсумнівно важливу роль щодо зростання заробітної плати у населення та підвищення життєвих стандартів для середнього класу.

Особливістю торговельної політики США є досить низькі імпортні тарифи (рис.2.1), та відмова від використання нетарифних бар’єрів у своїй торговельній політиці задля убезпечення від проникнення на американський ринок різноманітних товарів та послуг іноземних виробників.

 

Рис.2.1 Частка окремих тарифних ставок за РНС у торгівлі США у 2014 році [45, c.51].

 

Як ми бачимо, тарифна політика США відзначається високим ступенем ліберальності, та направлена на стимулювання зовнішньої торгівлі - 36,8% торговельних позицій не обкладується митом, ще на 31,3% мито не перевищує 5% і на близько 21,2% товарних позицій мито становить 5-10% від вартості. Тим не менш, існують товарні позиції (переважно продукція сільськогосподарської галузі), за якими митні стягнення складають від 15% до 25%, проте їх сумарна частка в загальному обсязі є незначною.

Сполучені Штати також визнають, що повинен зберігатися баланс між основною політикою спрямованою на стимулювання торговельних потоків, виконанням своїх зобов’язань та дотриманням економічної безпеки. Окрім цього, США продовжує практикувати та розроблювати торговельну політику, яка б поділяла порівну відповідальність щодо імпортної діяльності між урядом та своїми торговельними партнерами.

Відстоюючи у своїй зовнішньоекономічній політиці принципи вільної торгівлі, США, однак, виявляють значний прагматизм в поточній політиці, не зупиняючись при необхідності перед застосуванням чисто протекціоністських заходів. Конкретне «наповнення» політики США може змінюватися в залежності від тих проблем і завдань, які найбільш актуальні в даний конкретний момент для країни та її керівництва. Ліберальні тенденції домінують в США, але в той же час позиції прихильників жорсткого захисту внутрішнього ринку традиційно міцні. В умовах, коли США продовжують претендувати на лідерство в сфері міжнародних зв'язків, вони змушені постійно вдосконалювати інструменти торговельної політики для досягнення головних цілей - відкриття нових ринків для американського експорту і захисту національного ринку від "несправедливої" іноземної конкуренції.

Головною ціллю сучасної торговельної політики США, важливість якої завжди підкреслює уряд та президент, є забезпечення існуючих, та створення нових робочих місць, а також забезпечення економічного зростання. Відкриваючи двері для торгівлі та інвестицій, забезпечуючи конкурентне середовище на ринку, Сполучені Штати сподіваються на виграш за допомоги своїх сильних сторін, включаючи їх порівняльні переваги в інновації, з метою підвищення якості життя американських громадян та зміцнення середнього класу [25, с.13].

Ряд пріоритетів, встановлених для торговельної політики на 2013-2014 роки включає різноманітні заходи на національному, двосторонньому та регіональному рівні: прогрес у підписанні Угоди про Транс-Тихоокеанське партнерство (ТPP); запуск та просунення угоди про створення Трансатлантичної зони вільної торгівлі (T-TIP); продовження продуктивних та ефективних спроб щодо відкриття ринків в рамках СОТ, забезпечення виконання її правил, та протидія протекціонізму; підтримка зростання рівня зайнятості населення США через збільшення торгівлі послугами, промисловою та сільськогосподарською продукцією; забезпечувати та захищати права на інтелектуальну власність щодо інновацій; протистояти нетарифним бар’єрам щодо торгівлі та інвестицій; розширювати торговельний потенціал за допомогою регіональної економічної інтеграції; та забезпечувати і просувати національні інтереси Сполучених Штатів, пам’ятаючи про захист питань, що стосуються праці та навколишнього середовища. На додачу до цих торговельних пріоритетів, США також звертають увагу на дотриманні торговельних прав та норм, посиленні інвестиційних взаємовідносин, боротьбі з бідністю та стимулюванні економічного зростання за рахунок міжнародної торгівлі [25, с.15].

Таким чином, зовнішньоторговельна політика США в стратегічному плані орієнтована насамперед на розширення міжнародного товарного обміну, який, враховуючи порівняльні конкурентоспроможні переваги США (додаток А) створював би умови для формування найбільш ефективної структури національної економіки та реалізації її переваг в світогосподарській взаємодії.

Аналіз динаміки середньої ставки імпортних тарифів (рис.2.2) наочно ілюструє збалансованість і стабільність динаміки її змін протягом досліджуваного періоду (5 років) та про збереження її загальної структури за окремими галузями господарства. Як ми бачимо, основою товарних позицій на які зберігається відносно високі імпортні тарифи є продукція сільськогосподарської галузі.

 

Рис.2.2 Динаміка середньої ставки імпортних тарифів США за РНС в 2009-2014 році. (%) [46].

 

Головним органом відповідальним за торговельну політику Сполучених Штатів є Управління торговельного представництва США (USTR), що знаходиться у виконавчому офісі президента США являється виконавчою структурою, що відповідає за координацію розвитку та імплементацію торговельної політики США. Воно основує свою діяльність та виконує функції через статутний міжвідомчий механізм торговельної політики, що складається з Торговельної оглядової групи (TPRG) та Комітету з питань торговельної політики (TPSC). Національна економічна рада (NEC), міжвідомча структура, що за участі президента Сполучених Штатів координує національну та зовнішню економічну діяльність. Іншими виконавчими відомствами, що грають важливу роль у торговельній політиці є Міністерство сільського господарства, торгівлі, праці, Держдепартамент та Міністерство фінансів [45, с.11].

Сполучені Штати розглядають розвиток багатостороннього торговельного співробітництва як один із пріоритетних напрямків своєї торговельної політики, тому займають активну та лідерську позицію у СОТ та відповідно до своєї програми дій на 2015 рік, планують і надалі грати вагому роль у зміцненні багатостороннього торговельного співробітництва [41, с.11].Згідно цієї програми, США представила ряд пріоритетних напрямків розвитку в рамках СОТ, насамперед щодо запуску переговорів щодо Угоди про екологічні товари (EGA), підтримки імплементації Угоди щодо спрощення торговельних процедур (TFA) та підтримки переговорів про вступ нових членів в СОТ. Як сильний прихильник прозорості, Сполучені Штати віддані підтримці та зміцненню основних функцій які виконує СОТ. Щодо Доського раунду перемовин в рамках СОТ, США заявляє про свій намір зайняти лідируючу роль, з метою вибудовування нового напрямку розвитку та пошуку творчих підходів щодо окремих аспектів цього раунду. Якщо розглядати постійну діяльність у СОТ, то слід відзначити, що Сполучені Штати беруть активну участь в роботі всіх Комітетів, здійсненні контролю за торгівлею, прийнятті нових членів, врегулюванні різноманітних спорів та багатосторонніх ініціатив, таких як Угода про державні закупівлі (GPA) та Угода про інформаційні технології (ITA) [45, c.30].

В США також існує великий досвід щодо надання односторонніх преференцій країнам, що розвиваються, а також укладення регіональних двосторонніх угод щодо вільної торгівлі. Сполучені Штати продовжують здійснювати свою зовнішню торгівлю насамперед через режим найбільшого сприяння (РНС), разом з цим, близько 22% торгівлі відбувається за рахунок угод про вільну торгівлю (УВТ) та угод про надання односторонніх торговельних преференційних режимів (ОТП) (рис.2.3).

Рис.2.3.Обсяги імпорту США за джерелом походження в 2013 році [45, c.31].

 

Станом на 2014 рік, Сполучені Штати підписали 14 двосторонніх угод щодо вільної торгівлі, що покривають торгівлю з 20-ма країнами світу. Варто відзначити, що в останні декілька років роль даних угод в зовнішній торгівлі США повільно проте поступово зростає. Так, з 2011 по 2014 рік їхня частка імпорту в загальному товарообороті зросла з 16,4% до 18,3%.(рис.2.1.). Дане зростання насамперед пов’язане з набуттям чинності угоди з Південною Кореєю (підписана 1 квітня 2007 року, набула чинності 15 березня 2012) та Колумбією (підписана 22 листопада 2006 року, набула чинності 15 травня 2012 року) [36].

На даний момент, Сполучені Штати взаємодіють в рамках двосторонніх договорів з такими країнами як Австралія (2005), Бахрейн (2006), Канада (1994, NAFTA), Чилі (2004), Колумбія (2012), Коста-Рика (2009, CAFTA), Домініканська Республіка (2007,CAFTA), Ель Сальвадор (2006, CAFTA), Гватемала (2006, CAFTA), Гондурас (2006, CAFTA), Ізраїль (1985), Йордан (2001), Корея (2012, KORUS), Мексика (1994, NAFTA), Марокко (2006), Нікарагуа (2006, CAFTA), Оман (2009), Панама (2012), Перу (2009) та Сінгапур (2004). Станом на кінець 2014 року, НАФТА продовжує грати роль найважнішого торговельного блоку США. Республіка Корея та Колумбія знаходяться відповідно на 2 та 3 місці серед найбільших партнерів з якими укладено двосторонні угоди щодо вільної торгівлі (УВТ). В США продовжує домінувати дефіцит торговельного балансу з їхніми партнерами по УВТ, насамперед через торговий дефіцит США в межах НАФТА [36].

Щодо договорів про вільну торгівлю, то ватро відмітити про такі перспективні угоди Сполучених Штатів, як Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (T-TIP) та Транс-Тихоокеанське партнерство (TPP). Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство, що передбачало укладення угоди про вільну торгівлю між США та ЄС було запропоноване ще в 1990-х роках, а згодом набуло актуальності в 2006 році, після того, як Доський раунд переговорів в рамках СОТ не виправдав очікувань, які покладали на нього країни Європейського Союзу та Сполучені Штати. Дана угода передбачає значне скорочення тарифів, проведення всеохоплюючих реформ щодо гармонізації законодавства та стандартизації, яке свою чергу повинно призвести до ще більшого розширення торговельної співпраці, прискорення темпів економічного зростання та зайнятості населення. Підписання даної угоди прогнозується на кінець 2015 року, проте більшість спеціалістів схиляються до думки, що дана угода не буде підписана через жорстку позицію окремих країн Євросоюзу, та загального настрою у більшості громадян ЄС, які побоюються примусового зниження стандартів продукції та захоплення своїх ринків іноземними корпораціями [48].

Угода про Транс-Тихоокеанське партнерство (TPP),була запропонована ще у 2003 році під назвою Транс-Тихоокеанська угода про стратегічне партнерство (TPSPA), яка повинна була замінити собою такі організації як Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) та Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), та стала продовженням політики Сполучених Штатів щодо збереження своєї економічної ваги у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Дана угода передбачає спільне регулювання між її учасниками таких питань як охорона інтелектуальної власності, сільське господарство, телекомунікації, фінансові послуги, митне співробітництво та тарифи, взаємні інвестиції тощо. Переговори планувалося завершити до 2012 року, проте ряд протиріч, які виникли між учасниками щодо окремих питань пов’язаних із сільським господарством, інтелектуальною власністю,сферою послуг та інвестиціями призвели до того, що переговори тривають до сьогоднішнього дня. Станом на кінець 2014 року, у переговорах беруть участь 12 країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону: Австралія, Бруней, Канада, Чилі, Японія, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сінгапур, В’єтнам та США [49].

Також слід згадати про досить великий досвід США у створенні торговельних програм, щодо утворення односторонніх преференційних режимів для найменш розвинутих країн світу. Причому, дані програми не є взаємовиключними, що передбачає можливість участі найменш розвинутих країн у більше ніж одній програмі. Сполучені Штати надають преференції в рамках таких програм як Генеральна система преференцій (ГСП), Ініціатива країн Карибського Басейну (CBI), закон «Про підтримку Андської торгівлі» (ATPA), закон «Про забезпечення зростання та можливостей в Африці» (AGOA), закон «Про економічне відновлення країн Карибського басейну» (CBERA) та договір щодо партнерства США та країн Карибського басейну (CBTPA) (рис.2.4).

Рис.2.4 Обсяги імпорту в США за односторонніми преференційними угодами (млрд.дол) [45, c.33].

 

Як можна побачити з графіку, основою односторонньої преференційної торгівлі США залишається торгівля з країнами Африки (25 млрд.дол) та торгівля в рамках Генеральної системи преференцій (18,5 млрд.дол). Торгівля в рамках інших програм наразі або відсутня, або ведеться в незначних масштабах.

Сполучені Штати мають досить великий досвід щодо залучення приватного сектору у формування торговельної політики. В 1974 році, під керівництвом Управління торговельного представництва США (USTR) була створена система дорадчих комітетів, з метою залучення публічного та приватного сектору у формування та імплементацію окремих заходів торговельної політики США. Станом на кінець 2014 року, існує 28 таких комітетів, які покривають, між іншим, сільськогосподарські, міжурядові, трудові та екологічні питання та проблеми [26]. Також, в рамках цієї системи існує підсистема комітетів щодо галузевої торгівлі, яка охоплює 16 комітетів, 13 з яких представляють відповідну галузь виробництва, і 3 функціональні, що стосуються інтелектуальної власності, митних питань та стандартів і технічних бар’єрів [38].

У лютому 2014 року Управління торговельного представництва США запропонувало створення нового дорадчого комітету, що займався б питаннями пов’язаними із забезпеченням громадських інтересів. Дана пропозиція, враховуючи її обсяг, зміст та мету, на даний час знаходиться під розглядом, очікуючи на оцінку, реакцію та коментарі американських громадян.[40]

Щодо участі зовнішньої політики США в її торговельній політиці, то слід зазначити, що торгівля є значно деполітизованою, проте нерідко Сполучені Штати використовують певні торговельні інструменти як засіб політичного та економічного тиску. Так, станом на кінець 2014 року, щодо певних країн світу (Куба, Іран, Північна Корея, Судан, Сирія та Росія) діють відповідні торговельні санкції породжені різного роду причинами (проведення несанкціонованих ядерних розробок та випробовувань, порушення окремих принципів міжнародного публічного права, військова агресія, недотримання основних прав та свобод людини тощо) [25].

Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогодні США залишається однією з провідних країн світу у сфері торгівлі, яка завжди грала важливу роль у її економічному зростанні та добробуті її громадян, тому торговельна політика США продовжує слугувати потужним інструментом спрямованим на забезпечення національних інтересів у сфері міжнародної торгівлі, насамперед через відкриття іноземних ринків для своєї продукції, на яких Сполучені Штати можуть реалізовувати свій потенціал, враховуючи значну конкурентоздатність американської продукції. Це досягається насамперед через механізми багатосторонньої, регіональної та двосторонньої співпраці зі своїми торговельними партнерами, та використання гнучких торговельних інструментів, здатних оперативно та ефективно пристосовуватись до змін, та забезпечувати максимальне задоволення як торговельних, так і зовнішньополітичних інтересів США, при цьому дбаючи про такі глобальні проблеми як забруднення навколишнього середовища та захист трудових прав населення.

 







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 1706. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Факторы, влияющие на степень электролитической диссоциации Степень диссоциации зависит от природы электролита и растворителя, концентрации раствора, температуры, присутствия одноименного иона и других факторов...

Йодометрия. Характеристика метода Метод йодометрии основан на ОВ-реакциях, связанных с превращением I2 в ионы I- и обратно...

Броматометрия и бромометрия Броматометрический метод основан на окислении вос­становителей броматом калия в кислой среде...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Механизм действия гормонов а) Цитозольный механизм действия гормонов. По цитозольному механизму действуют гормоны 1 группы...

Алгоритм выполнения манипуляции Приемы наружного акушерского исследования. Приемы Леопольда – Левицкого. Цель...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия