ВИСНОВКИ. Метою дипломної роботи бакалавра було дослідження та комплексний аналіз особливостей вироблення та реалізації сучасної зовнішньоторговельної політики окремих

Метою дипломної роботи бакалавра було дослідження та комплексний аналіз особливостей вироблення та реалізації сучасної зовнішньоторговельної політики окремих країн на прикладі Китаю та США.

Зовнішньоторговельна політика являє собою унікальну сферу діяльності держави, ретельна розробка та ефективна реалізація якої забезпечує належне забезпечення та захист її зовнішньоекономічних інтересів в системі міжнародних економічних відносин, що сприяє зростанню національної економіки, вирішенню ряду внутрішніх соціально-економічних проблем та допомагаючи самоствердженню держави на міжнародній арені. Кожна країна встановлює перед собою ряд пріоритетних зовнішньоекономічних цілей, які залежать від системи внутрішніх та зовнішніх факторів, що так чи інакше впливають на умови її існування, та в подальшому визначають характер, принципи та інструментарій її торговельної політики. Тим не менш, незалежно від конкретних цілей, які ставить перед собою окрема країна, головною метою будь-якої торговельної політики є створення сприятливих зовнішніх та внутрішніх умов для економічного зростання країни.

Сучасна система міжнародних економічних відносин зазнає впливу багатьох факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру. Одним з таких факторів є особливості та тенденції поведінки окремих суб’єктів МЕВ, що особливо добре простежується на прикладі найбільших торговельних країн світу – Сполучених Штатів Америки та Китайської Народної Республіки, які не лише пристосовують свою зовнішньоторговельну політику під сучасні умови функціонування МЕВ, але й, враховуючи їхню роль у сучасній світовій торгівлі, також здійснюють прямий та опосередкований вплив на їхній подальший розвиток.

Сучасна зовнішньоторговельна політика Китаю та США характеризується рядом специфічних особливостей. Так, основою торговельної політики США продовжують залишатися принципи лібералізму, які вона активно розповсюджує та використовує з метою відкриття нових ринків для своєї продукції, конкурентоспроможність якої дозволяє забезпечувати понад 30% зростання її національної економіки. При цьому, пріоритетними цілями її торговельної політики окрім забезпечення сталого зростання національної економіки є створення і забезпечення нових робочих місць, підвищення якості життя для своїх громадян та захист навколишнього середовища.

Разом з цим, Китай, який лише відносно нещодавно почав заявляти про себе у системі МЕВ, незважаючи на великий обсяг та глибину проведених ним реформ, направлених на лібералізацію свого ринку, забезпечення прозорості економіки та відповідного рівня конкурентності на ринку, більшою мірою керується окремими меркантилістськими принципами та інтересами, що не мають системного характеру та зумовлюють невизначеність та суперечливість його торговельної політики. Пріоритетними цілями його торговельної політики є прискорення його відкритості для світу, та створення позитивного іміджу країни, які б дозволили йому відкривати нові ринки для своєї продукції та здійснювати глобальний вплив на сучасну систему МЕВ.

Важливими елементами реалізації своєї зовнішньоторговельної політики даних країн є багатостороннє торговельне співробітництво в рамках СОТ, та регіональне і двостороннє торговельне співробітництво, що найбільш яскраво виражене укладанням угод про вільну торгівлю, які дозволяють налагоджувати продуктивні торговельні відносини зі своїми партнерами та забезпечувати оптимальне задоволення своїх зовнішньоекономічних інтересів, враховуючи при цьому специфічні особливості торговельно-економічного співробітництва із кожним із свої торговельних партнерів. Разом з цим, більшу частину своєї торгівлі дані країни продовжують здійснювати через режим найбільшого сприяння, не забуваючи при цьому про співробітництво з найбіднішими країнами через створення для останніх преференційних умов торгівлі.

Також слід зазначити про вплив окремих факторів та суб’єктів на вироблення зовнішньоторговельної політики даних країн. Так, якщо торговельну політику США можна охарактеризувати як централізовану, яка при цьому за допомогою різноманітних комітетів та структур дозволяє врахувати інтереси приватного сектору та своїх громадян, то китайська торговельна політика є де-факто більш хаотичною, оскільки занадто багато учасників в середині Китаю взаємодіють між собою в боротьбі за відстоювання власних економічних інтересів, що зумовлює суперечливість, непередбачуваність та опортунізм китайської торговельної політики.

Китай та США займають майже однакові позиції в міжнародній торгівельній сфері, проте між ними існує ряд суттєвих відмінностей, спричинених пріоритетністю, напрямком та механізмом реалізації їхньої сучасної зовнішньоторговельної політики, яка впливає на особливості динаміки, величини та структурного розподілу окремих торговельних показників даних країн. Вищезгадані відмінності проявляються насамперед в динаміці, обсягах, торговельній структурі та географічній направленості торговельної діяльності Китаю та США, при цьому простежуються певні спільні тенденції, що зумовлені рядом внутрішніх та зовнішніх об’єктивних факторів, що впливають на торговельну політику цих країн.

Щодо місця України в системі зовнішньоторговельної політики Китаю і США, то на сьогодні воно залишається невизначеним та нестабільним. Зовнішньоекономічне співробітництво з цими країнами здійснюється насамперед через торговельні відносини, розвиток яких забезпечується насамперед за рахунок зростання імпорту продукції з даних країн, що призводить до значного негативного сальдо для України. Головним чином це пов’язано з неконкурентоздатністю української продукції на міжнародному ринку та створенням в даних країнах аналогів продукції традиційного українського експорту, що сьогодні призводить до незбалансованості, монокультурності та сировинності українського експорту в дані країни.

Сьогодні перед Україною постала низка завдань пов’язаних з розширенням, інтенсифікацією та збалансованістю сучасних двосторонніх зовнішньоторговельних відносин із Китаєм та США, що передбачають перегляд основних позицій українського товарообороту, збільшення його номенклатури, капіталомісткості. технологічної ємності та конкурентоздатності, а також вироблення відповідної довгострокової торговельно-економічної стратегії співробітництва України з Китаєм та США, яка б якнайкраще враховувала можливості, інтереси та потенціал даних країн, тим самим закладаючи міцне підґрунтя для їх подальшого співробітництва в зовнішньоторговельній сфері.