Графоаналітична модель потенціалу підприємства
Графоаналітичний метод діагностики підприємницького потенціалу підприємства, названий «Квадрат потенціалу», дає можливість системно встановити кількісні та якісні зв'язки між окремими елементами потенціалу, рівень його розвитку та конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати та своєчасно реалізувати управлінські рішення щодо підвищення ефективності функціонування підприємства. Метод має кілька теоретичних аспектів, які необхідно враховувати за обґрунтування управлінських рішень. У найзагальнішому вигляді графічна модель потенціалу, призначена для проведення діагностики можливостей підприємства, має форму сфери. Така форма репрезентує всі напрямки діяльності підприємства і тим самим розкриває діалектику його потенціалу. Але на практиці важко користуватися сферичною формою для оцінки потенціалу підприємства. Тому пропонуємо з метою аналізу спростити графічну модель до форми кола чи до іншої фігури залежно від вибору кількості напрямків діагностики потенційних можливостей підприємства (рис. 2.3).
Рисунок 2.3 – Графоаналітична модель потенціалу підприємства
Узагальнюючи наявний досвід у практиці діагностики, діагностику потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної рейтингової оцінки за допомогою системи показників за такими функціональні блоками. 1. Виробництво, розподіл та збут продукції 2. Організаційна структура та менеджмент 3. Маркетинг 4. Фінанси За першим блоком – «Виробництво, розподіл та збут продукції» – необхідно проаналізувати: 1. Обсяг, структуру та темпи виробництва. 2. Фонди виробництва. 3. Наявний парк обладнання і рівень його використання. 4. Місцезнаходження виробництва та наявність інфраструктури. 5. Екологію виробництва. 6. Стан продажу. За другим блоком – «Організаційна структура та менеджмент» – розглядається: 1. Організація і система управління. 2. Кількісний і якісний склад робітників. 3. Рівень менеджменту. 4. Фірмова культура. Наступний, третій блок – «Маркетинг» – передбачає дослідження: 1. Ринку, товару та каналів збуту. 2. Нововведень. 3. Комунікаційних зв'язків, інформації та реклами. 4. Маркетингових планів і програм. І останній, четвертий блок – «Фінанси» – потребує аналізу фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнтів рентабельності, ефективності, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності тощо. Перелік показників повинен задовольняти такі вимоги: якнайповніше охоплення усіх сторін виробничо-господарської, фінансової та інших видів діяльності підприємства; простота збирання показників; брак дублювання показників. В основу розрахунку кінцевої рейтингової оцінки покладається порівнювання підприємств за кожним показником з чотирьох названих функціональних блоків з умовним еталонним підприємством або з реальним підприємством, що має найліпші результати на ринку. Таким чином, базою для рейтингової оцінки стану та рівня використання підприємницького потенціалу є не суб'єктивні думки експертів, притаманні більшості інших методик оцінювання, а найвищі результати, досягнуті в реальній конкурентній боротьбі. Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожний самостійний товаровиробник намагається за всіма показниками діяльності бути ліпшим за свого конкурента. Алгоритм графоаналітичного методу оцінки потенціалу підприємства «Квадрат потенціалу»: 1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аіj), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (ї = 1,2, 3... n), а по стовпцях – назва підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3... m). 2. Для кожного показника знаходиться найкраще значення при врахуванні його ваги (тобто отримана позиція помножується на коефіцієнт, який розраховується як різність одиниці та ваги показника (що вказана в таблиці), і проводиться ранжирування підприємств із визначенням відповідного місця. 3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у процесі ранжирування, за формулою:
Рj = Sаij (i=1, n) (2.1)
4. Трансформуємо отриману в ході ранжирування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 2.4). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані у розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його. Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk де k=1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули
Bk = 100 – (Pj – n) * (100/ n(m – I)) (2.2)
5. Визначивши довжину всіх векторів, будуємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки.
Рисунок 2.4 – Квадрат потенціалу підприємства
Перший тип має правильну форму квадрата (тобто вектори, що створюють його, повинні бути рівними або наближатися до цього) і якщо в результаті аналізу ми матимемо фігуру, візуально близьку до квадрата, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності. Другий тип має викривлену форму квадрата, причина цього може бути двояка: один вектор розвинути більше другого (хворобливий вектор) або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів). Якщо підприємство має другий тип форми квадрата, то його підприємницький потенціал потребує негайних перетворень, що сприятиме покращанню збалансованості елементів потенціалу. 2. Потенціали підприємств можна класифікувати за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають, підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70-100 умовних одиниць; середній – в межах 33-70 у.о.; малий – до 30 у.о. 3. Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів. 4. Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства. 5. Четвертий вектор «Фінанси» є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства. Існує зв'язок між формою та розміром квадрата потенціалу підприємства і його життєвим циклом. На першій стадії – «стадії розвитку» – перебувають підприємства з формою потенціалу другого типу і можливостями його перетворення від малого до середнього за час проходження стадії. На другій стадії – «стадії успіху» – розташовані підприємства, форма потенціалу яких належить до першого типу й існує можливість перетворення його із середнього на велике. Стадія занепаду свідчить про негативні явища, що відбуваються з потенціалом підприємства, тобто про перехід до другої форми потенціалу та зменшення його розміру від великого до середнього, а потім і до малого.
|
