Характеристика першого критичного періоду

Розвиток дитини має нерівномірний характер. На одних етапах зміни у дитячий психіці накопичуються повільно і поступово (стабільні періоди), на інших – вони відбуваються бурхливо і швидко (критичні періоди).послідовність розвитку визначається чергуванням стабільних і критичних періодів. Незначні і малопомітні для оточуючих зміни під час довгих стабільних періодів зумовлюють врешті-решт появу вікових новоутворень внаслідок якісних стрибків у розвитку під час криз.

Критичні періоди розвитку були відкриті емпіричним шляхом. За влучними словами Л.С. Виготського, якби кризи не відкрили емпірично, їх необхідно було сформувати теоретично.

Як сказано у понятійно-термінологічному словнику «Сенситивний вік – найсприятливіший віковий період для розвитку певних психічних функцій (пізнавальних процесів, властивостей особистості), які визначають психічний розвиток дитини в цілому завдяки підвищеній чутливості до зовнішніх впливів, особливо навчання та виховання. Найефективніший педагогічний вплив на розвиток психічної функції співпадає з сенситивним віком. Передчасне чи запізніле щодо сенситивного віку навчання може бути недостатньо ефективним, що несприятливо позначається на розвитку.

Під час кризи дитина за дуже короткий термін змінюється у своїх основних рисах цілком. Це революційний, бурхливий і стрімкий перебіг подій як за темпами, так і за змістом змін, що відбуваються.

Для критичних періодів характерні певні особливості. По-перше, їх межі вкрай невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити моменті ї початку і завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігаються лише в середині цього етапу.

По-друге, апогей кризи для оточуючих виявляється у зміні поведінки дитини.

По-третє, розвиток під час кризи має переважно негативний характер. На відміну від стабільних періодів, тут відбувається скоріш руйнівна, ніж творча робота. Дитина не стільки здобуває, скільки щось втрачає з надбаного раніше (наголосимо, що виникнення нового у розвитку обов’язково означає і відмирання старого). Водночас у критичні періоди спостерігаються і конструктивні процеси розвитку, поява новоутворень, що мають перехідний характер і не зберігаються надалі у тому ж вигляді (наприклад, автономна мово однорічних дітей).

Онтогенез людини характеризується певною мірою періодичністю. Так звані «тихі» періоди (фази дозрівання і розвитку) чергуються з критичними періодами стрімкого росту, перебудови організму. Ці періоди називають критичними або віковими кризами через підвищену вразливість нервової системи і підвищений ризик виникнення порушень Ії функцій. Лабільність реакцій на вплав патогенного фактору, а також протікання і вихід хвороби спричинені недосконалістю фізіологічних захисних функцій кори головного мозку, недостатнім регулюючим впливом кори на діяльність підкірки, ендокринних залоз і вегетативної нервової системи.

Під час критичних періодів в організмі відбуваються складні нейрогуморальні зміни і своєрідна перебудова психічного розвитку. В окремих випадках ці періоди можуть мати утрируване або бурхливе протікання. Під час цих періодів змінюється тип реакції організму на різні подразники, змінюється його опірність, підвищується можливість розвитку захворювання.

З появою нових технологій учені отримали можливість детальніше дослідити розвиток людського мозку. Такі дослідження виявили, що в сенситивні періоди формуються основні функції мозку, необхідні для аналізу інформації, нормального вираження емоцій і розвитку мови. Журнал «Нейшн» повідомляє: «У цей час внаслідок впливу зовнішній чинників і генетичної інформації надзвичайно швидко змінюються структура дитячого мозку і утворюються нові зв’язки». Науковці вважають, що більшість таких зв’язків утворюються протягом перших років життя.. Мозок дитини швидко росте і розвивається. Якщо середовище багате на стимули і навчальні враження, то кількість зв’язків (синапсів) збільшується, внаслідок чого в мозку утворюється широка мережа нервових шляхів. Ці шляхи відповідають за мовлення, здатність мислити, навчатися і логічно міркувати. Припускають, що чим більше стимулів отримує мозок дитини, тим більше нервових клітин активізується і тим більше зв’язків формується між ними. Цікаво, що мозок потребує не лише інтелектуальних стимулів, якими є наприклад, факти, цифри і мова. Науковці дійшли висновку, що мозку необхідні також емоційні стимули. Згідно з результатами досліджень, якщо немовля не тримають на руках, не торгаються ніжно і не бавляться з ним, в його мозку утворюється менше синапсів. «Якщо дитина не отримуватиме своєчасно правильних стимулів, - говорить науковець Макс Кенедер, - то неврологічні ланцюги в Ії мозку не утворюватимуться як слід».За словами доктора Дж. Фрезера Бастарда, наслідком цього можуть бути нижчі показники інтелекту, гірші математичні здібності, проблеми зі здоров’ям у дорослому віці, поведінкові розлади та гірші мовні здібності.

«Сьогодні вже не викликає сумнівів те, що навчання і виховання дітей протягом перших трьох років їхнього життя має вкрай важливе значення.».

У мовному розвитку виділяють три критичних періоди, коли функція найбільш вразлива.

Найбільш відповідальним є перший віковий криз. Перший період відмічається в 14 – 18 місяців під час активного формування моторної зони Брока. На першому році закладаються основи психічної діяльності, йде підготовка до самостійного ходіння і оволодіння мовленням. Сприйняття різних подразників, контакт з оточуючим світом мають для грудної дитини велике значення. Існує думка, що в цей період відбувається так зване первинне навчання. В цей час формуються «нейроні ансамблі, які служать фундаментом для більш складних форм навчання. Період первинного навчання являється в деякому смислі критичним. Якщо дитина не отримує на цьому етапі достатньої кількості інформації, значно утруднюється подальше засвоєння навиків.

До кінця першого року чи трохи пізніше, коли дитина починає робити перші самостійні кроки, настає дуже важливий етап пізнання оточуючого середовища. У процесі пересування дитина знайомиться з багатьма предметами. В результаті значно збагачуються його зорові, кін естетичні та інші відчуття і сприйняття. Під час пересування вона оволодіває і почуттям тривимірності простору. На цьому етапі моторний розвиток нерідко пов'язаний з мовним: чим впевненіше пересувається дитина, тим краще він оволодіває мовленням, хоча можливі і відхилення у вигляді дисоціації розвитку вказаних функцій.

Криза першого року пов’язана з освоєнням мовлення. Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предметної (дитина освоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.

Мовлення однорічної дитини Л.С. Виготський назвав автономною. Вона служить перехідним містком між пасивним і активним мовленням. За формою вона є спілкуванням, за змістом – емоційно безпосереднім зв’язком із дорослими та ситуацією.

Заброцький М.М. нижче перечислює особливості автономного мовлення: не співпадає з мовленням дорослих артикуляційно і фонетично, а також за значенням, може застосовуватися для спілкування лише в конкретних ситуаціях; своєрідний зв'язок між словами, внаслідок чого мовлення нагадує ряд вигуків, вимовлених в стані афекту. Поява і зникнення автономного мовлення знаменує початок і кінець кризи першого року.

Перший критичний період (1-2роки життя), коли формуються передумови і починається мовленнєвий розвиток, закладаються основи комунікативної поведінки і рушійною силою є потреба у спілкуванні. У цьому віці відбувається найбільш інтенсивний розвиток коркових мовленнєвих зон, а саме зони Брока. Будь-які, навіть незначні на перший погляд, шкідливі фактори, які діють в цьому періоді, можуть відобразитися на розвитку мовлення дитини.