По - хаттськи По – українські

 

місто Хаттина (пізніше Унка) хатина (зменшена форма хати), будинок українця.

8-7 ст. до н.е. 57,61**** На сучасній карті України можна стріти “ Хатки ” у

Львівській обл.(4), Вінницькій (1), Тернопільській

(1), Херсонській (1); “ Хатнє ” – у Харківській (1),

попсовані назви – “ Хотинівка ”, по одній у

Житомирській та Чернігівській обл.; “ Хотиївка ” –

у Чернігівській обл.. (2).

 

 

Хаттуса (Хаттусас) 174**** хата, (хатуся), хатина - будинок українця

(столиця хаттів у 23-12 ст. до н.е.),

поблизу сучасного Богазгея.

 

місто Куссара 174**** кошара – загін для худоби

З цього міста походять В Україні існують “ Кошари “ у Волинській,

Пітханас, та його син – Анітас. Луганській, Одеській (три), Сумській областях.

Археологами в палаці міста “ Кошара “ (Херсонська обл..), “ Кошаринці “

Канесі був знайдений спис з (Вінницька обл.- два), “ Кошарище “обл.),

написом «Палац Аніти царя». “ Кошарка “ (Одеська обл.), “ Кошарне “

(Донецька обл.), “ Кошарівка “ (Київська обл.).

Етимології назви малоазійського міста «Куссара»

має відповідати назва міста з Месопотамії – «Кіш».

Це може бути свідченням того, що мешканцями

малоазійського міста «Куссари» (Кошари) були

шумери.

Згадаємо українські слова: «кіш», «кошара»,

«кошовий»… Етимологія сучасних українських слів

«кіш», «кошара», очевидно, пов’язана з

тюркськими мовами, і пояснюється уйгурським

словом «каша» (огорожа).

 

місто Аринна 174**** Арина, старослов”янське жіноче ім”я

 

місто Смирна 10**** мир (прикметник - мирний, смирний, смирна)

Майже 200 років тому російський історик

М.М.Карамзін писав: «Другие считают названия

некоторых древних городов в Азии Славянскими:

на пример, Смирны. Но это не доказательство,

чтобы Славяне уже как народ особенный

существовали в Азии».

(Н. М. Карамзин «История государства

Российского» Т.1,1989, с.182).

 

місто Лісна 35**** ліс, лісний, лісна.

 

місто Ненасса 129,130,144****** не наша (заперечення)

(Не Наша [Б.В.])

 

місто Несса 121, 127-130****** наша (займенник)

(назва має читатись-Насса)

 

місто Нигде 144****** нигде (рос., укр. відповідник - ніде)

 

місто Мама 47,48****** мамо (мати)

 

річка Карасу 145,186****** карасі – мн. (карась) риба.

Назва з шумерської означає

“Чорна ріка”(Кара - су).

 

країна (на березі Чорного моря) туман (хмарність)

підлегла хеттам – Туманна

(картографічна вставка ******)

 

країна (у півд. частині тато, (батько), можливо тотожнє

Малої Азії) – Таттуса слову - “ Батьківщина ”. З болгарської мови:

(картографічна вставка ******) “ татко “ - “ Татковина ”, з російської (лувійської)

мови: “ отец “ – “ Отечество ”.

 

 

місто Анталия. Анти – самоназва воїнів народів шумерів та хатти

(які поклонялись богині воїнів- «антів» – Інанні, яка

місто Антиохия, суч. Антакий мала звання - Antu [ Анту ].

(Анта - кий [Б.В.]) на річці Оронт У кінці VIII ст. до н. е. Хатто-Шумери

переселились на терени сучасної України.

Батьком легендарних князів Кия, Щека,

Хорива у “Велесовій книзі” згадується Ор (Гор,

Хор).

 

річка Марассантия 10, 28

гірський хребет Антиливан 10, 28

країна Леванта 28 (суч.Ливан) Атл ант – бог, тримаючий небо, згадується в міфах

народів Малої Азії. Атл анти – супротивники греків.

 

 

innara - iннара (сила)530******* інерція (сила)

innarau antes – іннарау антес 530*******

(сильний воїн, могутній воїн [Б.В.])

 

 

Віз антія – країна. Країна “ Колісниць” (“ Віз ” + “ антія ”), де перше слово

Віз антій – місто(суч. Стамбул) вказує на засіб пересування; друге – на приналежність

цього засобу пересування “ воїнам ”. Привертає увагу

зрозуміла кожному українцю назва – “ віз “ (засіб на

якому везуть, перевозять...). Дослідники давньої

історії відзначають, що колісниці були розповсюджені

у Єгипет, Грецію, та в інші сусідні країни, саме з Малої

Азії. Існують історичні свідчення, що царі грецьких

племен відправляли своїх синів у Хеттію для навчання

вправному керуванню колісницями.

Відомий і другий факт.

Коли у Єгипет потрапили перші колісниці, які

перевозили двох воїнів- візничого і лучника, то хетти,

на той час, удосконалили свій засіб пересування.

Їх колісниця перевозила вже трьох: двох воїнів та

візничого.

Гадаю, що такі історичні факти тільки підтверджують

правильність нашого розуміння етимології слова

«Візантія» - назви країни, яка була відома в

давні часи, як «місце, де виготовляли новий,

на той час, вид озброєння – бойові колісниці».

Хатто-шумери називали свої колісниці

«возами». Це слово було відоме їх сусідам –

грекам, які і дали пізнішу назву країні, на

теренах Малої Азії – «Візантія».

Біблія так говорить про наших пращурів:

«Одні колесницями хваляться,

а інші кіньми, а ми будемо хвалитись Ім'ям

Господа, нашого Бога: вони похилились і

впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!»

(Книга Псалмів, псалом 20).

 

 

app antes – апп антес (“захоплений app – за хоп лені (хапп ати),

у бою “, тобто – полонений)269*** antes – воїни, разом – захоплені воїни(полонені)

zi – zi – nty (воїни)49*****

zi – zi – (anty) [Б.В.])

 

Про правильність авторського тлумачення слованазви “анти”, як “воїни”, може свідчити

текст одного із законів хеттської держави:

“ Царём пусть становится из сыновей царя первый по положению сын; если первого из

сыновей царя нет; то пусть будет царём тот, кто второй по положению сын. Когда же

наследника (DUMU. NITA) из сыновей царя нет, то та, которая первая дочь, пусть

возьмут ей мужа (LU –ANTII– ANTAN), и он пусть будет царём “

(Э.Д.Менабде «Хеттское общество», Тбилиси,1965,с.211).

Привертає увагу зрозуміла «логограма» DUMU. NITA, що означає “ дома немає ”.

Грузинський дослідник перекладає слово “ LU – ANTII – ANTAN ” – “ зять ”.

Правильне прочитання: LU – ANTI – ANTAN (“людина – воїн з воїнів”, тобто

– “ найкращий воїн ”).

Слово “ NITA ”означає “ немає “.

Э.Д.Менабде перераховує домашніх тварин, одного з хеттських господарств, і серед них

“ UDU ” (вівця), і пізніше – “ UDU NITA ” (баран).

На справді, у переліку тварин, спочатку була записана “ вівця “, та пізніше писар зробив

правку “ вівці немає “, отже, мова про “ барана “ не йде.

(Э.Д.Менабде «Хеттское общество», Тбилиси,1965, с.31, с.32)

Це є яскравим прикладом того, як не легко дається науковцям розуміння давніх

«мертвих» мов.

 

6. Шостою характерною ознакою, яка свідчить про хатто (хетто) – українські культурні,

релігійні, та історичні подібності є зображення “тризуба” на хеттських печатках.

Треба зазначити, що найбільш наближеним до сучасної форми українського “тризуба”

є зображення з печатки №3, рис.15. На печатці №5, там само, зображено два таких

знаки. На печатці №1 “тризуб” тримається божественою рукою (О.Р.Гарни “Хетты.

Разрушители Вавилона”., М.2002, рис.15).

На рельєфі хеттського царя на горі Кара – Даге також бачимо руку, тримаючу

знак влади – “тризуб” (Контено Ж. “Хетты и Хеттская культура”, М. — Л.,1924, с.51).

Бог Грози з Зінджірлі, на рельєфі, що знаходиться у Берлінському державному музеї,

тримає у руці скіпетр – “тризуб” (О.Р. Герни “ Хетты “, М.,1987, фото 20).

Автор вважає, що саме про цей цей скіпетр (який отримала богиня Інанна,

разом з рангом “ Анту ”) йде мова у переписці верховного жерця Аратти з

жерцем міста Урука Енмеркаром. (В. Н. Даниленко, Ю. А. Шилов “Начала

цивилизации”, М.1999, с.247-248; “Вестник древней истории”, М., 1964.,с.4).

Нагадаємо, що цю військову посаду (Antu), та звання - “ Богиня воїнівства “, вона

отримала від свого чоловіка, бога неба (шумер. “Ан”).

Образ Богині війни Інанни, у шумерській міфології, знаходить свій пізніший жіночий

відповідник у ассіро – вавілонській міфології (Богиня Іштар), звідки потрапив до

західно – семітської міфології (Богиня Астарта), у єгипетську – Богиня Нейт,

у грецьку - Богиня Афіна, у лувійську – Покрова, в українську – Оранта – захисниця

українського козацтва.

Дослідники міфології ніколи не задавались питанням:

«Чому грецька Богиня Афіна народжується з голови верховного Бога Зевса?».

 

Відповідь криється у витоках легенди, яка, за своїм походженням, є шумерською.

Коли Бог неба «Ан», за іншим варіантом – Бог Енки, роздав всім Богам «Звання»,

згідно з якими кожний Бог мав опікуватись певним ремеслом людей, до нього

підійшла його дружина Інанна.

Так, як всі посади були поділені, то Богу Ану нічого не залишалось, як

«вигадати» ще одну посаду (звання), яке по шумерськи звучить, як – «анти»

(«анту»), і з шумерської мови означало «воїни». Таким чином, шумерська Богиня

Інанна стала опікуватись «воїнами», тобто, - «антами»!!!.

(«Мифы народов мира – энциклопедия», Т.1, М., 1991, с.510).

Можна сказати, що посада, чи звання, для шумерської Богині воїнів- Інанни

було «народжене» (вигадане!!!) з голови Бога «Ану».

Греки запозичили, почуту від шумерів легенду, тому їхня Богиня Афіна, що мала

опікуватись вже грецькими воїнами – народжується так само, з голови, але вже

грецького Бога - Зевса.

Зображення Оранти, з піднятими до гори руками (інколи тримає український

рушник з релігійною символікою), було поштовхом до виникнення лувійської назви –

“ Покрова “, тобто, “ та, що покриваючи символічним рушником, дає захист “.

Про це є докладна інформація у міфологічній літературі давніх народів Малої

Азії (“ Мифы народов мира. Энциклопедия ”, Т.1, М. с.115-116, с.510-511, с.595).

Християнська Покрова мала свій дохристиянський відповідник, яким був образ

шумерської Богині – Іннани- Оранти, захисниці воїнства.

Саме слово “Покрова”, як вважає автор утворене від лувійського слова – “Покрова” –

“захист”. Від нього походить сучасне російське слово – “покровительница”.

З сучасної російської мови надати “кров” означає “ надати захист”.

Хатто - Шумерам образ “Покрови”, як захисниці воїнства, був політично нав’язаний

лувійцями, щоб витіснити істинний образ Богині воїнів - Оранти, пізнє зображення

якої збереглось для сучасних українців на фресках храму “Софії Київської”.

Лувійці є далекими пращурами сучасних росіян! Це вони, лувійці, називали

чорне хаттське взуття, яке одягав цар хеттів, під час певних релігійних обрядів та свят

- sepahi - “ сапоги ” (А.Е. Наговицын «Магия Хеттов», М., 2004, с.168-169).

Російський мовознавець М.Е. Рут наголошує:

«САПОГ. Слово только русское (в других славянских языках отсутствует)…»

(М.Э. Рут «Этимологический словарь русского языка для школьников», Екатеринбург,

2007, с.352)

Хаттське “Se” відповідає українському “се” (“це”).

Лувійське “ pahi ” (pehi!!!) несе у собі значення слова і відповідає сучасному

російському слову “пехота”.

Таким чином, розкривається етимологія лувійського (праросійського) слова “пехота” –

«та частина війська, яка одягнута у “ Pehi ”». По хаттськи (венедськи) це взуття

називалось “ чо – боти ”.

Це вони – лувійці називали хатто-шумерів “Антонами” (Ант- он).

Греки називали своїх асимільованих одноплемінників - шумерів – “Антипами”, де

грецьке τυπος;(зразок,образ).

“ Ант-тип ” - “ той, який уособлює образ (тип) воїна (анта) ”.

В українському етимологічному словнику читаємо: “ Антип - з болгарської

тлумачиться також як «заступник батька» – тотожнє «воїн – захисник» …”

(“ Етимологічний словник української мови “, під ред. О.С. Мельничук, Київ, 1982,

Т.1., с.76).

Автор вважає, що це найкращий доказ того, що слово “ ант ”, яке ми розглядали трохи

раніше у шумерських текстах, означає “ воїн ”.

Давні пращури німців на людей з косицею (оселедцем) на голові, як у антів, казали –

“ Аntlitz “, тобто – “ той, який нагадує образ давніх антів”.

Сучасне німецьке слово “ Аntlitz” означає – “ лице “, “ образ “.

І сьогодні можна почути схвальне звернення до юнака: “ справжній козак! “, “ справжній

солдат! ”... Кілька тисяч років тому, такий самий зміст вкладали у звернення:

“ Ант тип! “, “ Аnt litz!”, “ Ант он! “.

Домінуючи політично-військово над своїми сусідами – хатто-шумерами

(приблизно з початку 7 століття н. е.), лувійці нав”язали їм політику

історичної спорідненості, називаючи всіх словянами «с лувіянами», тобто тими,

які прийшли з Лувії («с Лувии»).

Насправді хатто-шумери та лувійці були різними народами.

Відмінний був у них рівень культури, мистецтва, спосіб життя, релігійні уявлення.

Відмінною була у них і мова. Проживали вони у різних державах.

Хатто-шумери створили державу, яку грецький філософ Платон згадує, як

– “Атлантиду”. Лувійці проживали у Лувії, яку Платон, помилково згадує поруч з Азією,

як “Лівію”. Між хатто-шумерами та лувійцями, як мешканцями окремих держав,

укладались міждержавні угоди:

«Если в городе Хаттусе какой-нибудь человек страны Хатти украдёт человека страны

Лувия, [то] прежде обычно давали 12 человек, теперь [же] он должен дать 6 человек, и в

дом его их он должен отправить»

(А.В. Волков, Н.Н. Непомнящий «Хетты. Неизвестная империя Малой Азии», М., 2004,

с.186).

Хатто-шумери (венеди-анти) дали життя цілій групі народів, яких ми зараз називаємо

південно-західними словянами – українцям, білорусам, полякам, чехам, словакам,

словенам, боснійцям, чорногорцям, хорватам, болгарам, македонцям.

Серед українців виділимо русинів, бойків, лемків, гуцулів, та українців, які проживають на

західних теренах України. Генетично вони найбільш споріднені з хаттами (венедами).

У східній частині переважає шумерський генетичний тип. Населення центральної частини

України генетично є шумерами, які були асимільовані переважною частиною хаттів.

Цей генетичний розподіл населення сучасної Української держави підтверджується

дослідженнями, які провели харківські генетики за міжнародною програмою ООН, та

деякими нашими лінгвістичними спостереженнями.

Вказані дослідники, констатуючи сьогодні факт такого поділу, не можуть вказати ні

етнічної приналежності цих двох груп населення у минулому, ні часу, коли такий

етнічний симбіоз міг відбутись.