Рівно вісім ! ! !

Про це свідчить, навіть фото-зображення, розміщене на початку книги дослідника

О.Воропая.

Англійський дослідник Сетон Ллойд відзначає: «Здесь же на известной каменной вазе

из Варки мы находим и ещё один священный символ – стилизованную розетку с

восемью лепестками» (Сетон Ллойд «Археологія Мессопотамии», М.,1984,с.63).

 

Такий самий символ бачимо серед знахідок з Ура.Ця глиняна квітка була одним з

елементів, що прикрашала фасад будівлі.

(Леонард Вулли «Ур Халдеев», М.,1961,с.149)

В.В.Бацалєв вказує: «Клинопись – сложное письмо: знаки, идеограммы, слоги, слова,

звуки в них можно толковать как угодно. И, в общем-то, толкуют до сих пор.

Дольше всех из старинных начертаний держались круги и полукружия, а также

идеограммы царей и богов – звездообразные знаки. Так, Иштар изображалась в виде

8-конечной звезды, рядом с солнцем и луной».

(В.В.Бацалев «Тайны городов – призраков», М., 2000, с.108)

 

Цей символ пов'язаний з давніми релігійними обрядами наших пращурів, а тому мав

чітко визначені форми, чітко визначену кількість кутів.

Це рараз, можна побачити зірки і семикутні, восьмикутні, і навіть – пятнадцятикутні!!!.

Це яскраве свідчення того, що ми по трохи втрачаємо пам'ять поколінь.

Необхідно, провівши ретельні дослідження, і обговорення з цього питання, відновити

історичну справедливість. Адже, цей знак є давнім релігійним, мистецьким, історичним

символом нашого народу. Дослідники хеттів відзначають високий культурний, а отже

і духовний, релігійний рівень їх попередників - хаттів.

Хетти запозичили назви хаттських богів, хаттських релігійних свят, релігійну (обрядову)

термінологію.

«Зірку Коляду», як давній, релігійний символ зберігає саме український народ.

Отже, це ще одне незаперечне підтвердження того, що ми є нащадками хатто-шумерів.

Цей обрядовий знак не присутній в народних обрядових дійствах наших сусідів, а отже,

він для них є чужим.

Володимир Петрук, характеризуючи знахідки з Гордієвського могильника 12-11 ст. до

н.е. (Вінницька обл.. Тростянецький р-н), вказує: «Крім того, тут вперше знайдено

залізні ножі з бронзовими і золотими руків’ями, що похитнуло усталену тезу, ніби

залізний вік почався разом з приходом скіфів із Азії та утворення Великої Скіфії-

України. Археологи тепер мають велику й багату колекцію таких ножів, які «тягнуть», за

висловом Володимира Прилипка [ наукового співробітника, який брав участь у

розкопках і дав інтерв’ю автору статті Ю.Пархомчаку* ], до Передньої Азії, до

Хетського царства. А це вже не просто слова, а тверда підстава для подальших

пошуків ще доскіфських хетсько-українських зв’язків» (Володимир Петрук «Велика

Скіфія-Оукраїна», К.,2001, с.169; також див. Пархомчук Юрий «За тысячу лет до нашей

эры Украину населяли …амазонки?» - В газ.: «Ведомости», 23 декабря 1995 г.).

 

Російський дослідник О.І.Асов в своїх працях, починаючи з 2000 року, почав

поєднувати атлантів з малоазійським народом-хаттами (Олександр Асов «Атланты,

Арии, Славяне», М.,2000, с.177). В останні роки він продовжує розвивати цю думку.

Дослідник зазначає: «И можно с большой долей уверенности говорить, что частью

своей культуры хетты обязаны атлантам. Следует обратить внимание, например, на

то, что одно из ранних наименований хеттов – «хаттили», - восходящее к имени

народа, жившего здесь до вторжения индоевропейцев, созвучно с именем «атланты».

То есть само название «атланты» может быть эллинизированным осмыслением имени

протохеттов…» (Там само, с.113).

Один з розділів своєї роботи автор назвав «Войны амазонок с хаттами-атлантами…»

(Там само, с.177).

Що можна сказати з цього приводу?. У працях О. Асова прослідковується

невідповідність одних висновків – іншим. Багато плутанини, і надуманих речей.

Відсутня будь-яка методика пошуку. Наведу лише один приклад. Дослідник пише про

Бушанський скельний рельєф (с.Буша Ямпільського р-ну Вінницької обл.Україна).

Згадує цю памятку в багатьох своїх працях

(«Надписи на скалах Бушского пещерного храма» //

Александр Асов «Славянские руны и «Боянов гимн»», М., 2000, с.352).

Але всі його «наукові» погляди ґрунтуються на прочитанні трьох невеликих

журналістських (хай мені вибачать останні!) матеріалів.

Мені відомо кілька дослідників, які присвятили вивченню цієї пам’ятки археології

багато років важкої і послідовної праці…

Це археолог та історик Винокур І.І., з Кам’янець- Подільська, та

мистецтвознавець з Києва Забашта Р.В. Ці науковці прискіпливо і наполегливо

вивчали цей рельєф протягом кількох років. Ростислав Васильович Забашта

продовжує його досліджувати вже більше 20 років.

Вони володіють грунтовними знаннями з питання історії дослідження Бушанського

скельного рельєфу.

Вони проводили археологічні розвідки поблизу пам’ятки у 1985, 1987 рр., досконало

вивчили праці своїх попередників (В.Б. Антонович, О.О. Формозов,...)

Не знає Олександр Асов і про праці відомого російського археолога О.О.Формозова

(«Советская Археология» (М., 1968), «Археологія» (К.,1994), які були резонансними,

серед науковців- археологів.

О. Асов вводить в науковий обіг твердження, стосовно Бушанського рельєфу, які не

мають жодних наукових обгрунтувань. Такий підхід О. Асова, до предмету

дослідження, є очевидним, і викликає недовіру у науковців до його подальших праць.

Що ж до «хаттів-атлантів» О. Асова, треба зазначити, що дослідник підійшов близько

до розуміння таємниці, але не більше.

Ні етимології слів «атлант», «Атлантида», ні розуміння приналежності цих слів до

шумерської мови, не подає.

 

Відсутнє у нього розуміння спорідненості хаттів та шумерів у далекому минулому.

Інтуіція, повинна підкріплюватись доказами, системою доказів…

Цього у роботах російського дослідника О. Асова ми не знаходимо.

Доктор історичних наук, академік РАО, професор І.В. Бестужев-Лада, у рецензії на

книгу О.Є.Наговіцина «Магия Хеттов», пише:

«возможно, хетты явились одним из предков русского народа…»

(А.Е. Наговицын «Магия Хеттов», М., 2004, с.2).

 

Інший російський дослідник, доктор філософських наук В. М. Дьомін, теж звертає свій

погляд на терени Малої Азії: «Нет сомнения, что имена и древнегреческого Ареса

(сына Геры), и хеттского Яри возникли из одного и того же язикового и

мифологического субстрата. Хетты – исчезнувший индоевропейский народ, живший во

2-м тысячелетии до н.э. в Малой Азии, на территории современной Турции.

Русское и общеславянское слово «хата» («дом») родственно аналогичному понятию в

хеттском языке: корень входит в название самого народа – с учётом чередования

гласных «о» и «е», а столица Хеттского государства именовалась Хата.

Рядом с хеттской в Месопотамии существовала и развивалась шумерская и аккадская

(ассировавилонская) культура».

(В.Н. Дёмин «Тайны русского народа», М., 1999, с.325)

Праця цього вченого нам імпонує більше. Вона стриманіша у висновках.

Відчуваються самостійні роздуми автора. Менше категоричності у наведених наукових

гіпотезах.

Та, все ж, етимологічні дослідження не переконливі («весна» (с.34), «лето» (с.104),

«сова» (с.384)). Першому слову знаходимо пояснення в тюркських мовах

(уйгурській…), де «весен» (трава). Друге слово знаходить своє пояснення з литовської

мови «льє то» (пора дощів). До правильного розуміння третього слова, В.М. Дьомін

підійшов впритул, та все ж, воно не має нічого спільного з семантикою сучасних

російських слів «совесть» та «совет», а походить від грецького «софа»(«софія»)

- «мудра» («мудрість»).

Ще один російський дослідник Олександр Кондратов зазначає:

«Обратимся к русскому языку. Только один его словарь уводит нас в глубокую

древность, показывает связи с народами, о существовании которых вы вряд ли и

слыхали или же считали находящимися «за семью морями».

Возьмём хеттов, которые меньше ста лет назад были по-настоящему открыты

учёными. Слова небис, дулуга, вадар, эдри, нева, петар кажутся слегка

искажёнными русскими словами небеса, долгий, вода, еда, новый, перо.

Между тем они из языка хеттов, причём значение их такое же, что и русских слов!

Глагол красть, таить по- хеттски будет тая. А числительное 3 звучит совсем

по-русски - три!...»

(Александр Кондратов «Земля людей – земля языков», Санкт-Петербург, Авалон,

2006, с.219).

Таким чином, ціла група російських дослідників, у пошуках свого історичного коріння,

звертають свої погляди на терени Малої Азії, часів Хеттської імперії.

Цей напрямок пошуків не є помилковим, і врешті- решт, він приведе до мети…

Пращурами росіян є малоазійський народ, який науковці називають малоазійськими

«лувійцями», і які проживали поруч з хаттами, палайцями, шумерами, хеттами,

касками… на теренах Малої Азії!!!

Сподіваємось, що майбутні дослідження російських, та іноземних дослідників,

підтвердять наші висновки.

 

5. Топоніми Малої Азії, та їх мовні відповідники в українській мові: