Держави.

Знаки клинопису, що передають звук “ LU ” означають “чоловік” (людина [Б.В.]),

“ DUB ” — “дерево” (дуб [Б.В.]), “ SAR ” — “писати” (царапати [Б.В.]), “ GIS ” — “ кістка ”.

Таким чином, отримуємо:

“писар — людина, що вицарапує по дубовій дошці кісткою”.

(И.М. Дунаевская, 1969, с. 31–32).

 

Привертає увагу фонема — “ LU ”,

що означає “чоловік”, по-українські — “людина”.

 

Дослідник хеттської мови В.Г. Ардзинба вказує:

«В хеттских клинописных текстах часто речь идёт о «писцах (иероглифами) на

деревянных табличках». Во многих клинописних документах отмечается, что они

выполнены согласно подлиннику, составленному (иероглифами) на деревянной

табличке. Опираясь на эти и многие другие факты, некоторые исследователи

предполагают, что иероглифическое письмо могло быть наиболее ранней системой

письма хеттов». (В.Г. Ардзинба «Цивилизации Древней Малой Азии»).

 

 

Інша логограма: LU. MUHAL. DIM., що означає повар, на нашу думку, читається

“мельник”.

“ LU ” означають “чоловік”. “ MUHAL ” – мучний, від “мука”. “ DIM ” – дім (будинок).

Логограма читається: “ людина, яка працює у домі, де виробляють муку ”.

Цей будинок у українців називається “млин”, а людина – “ мельник ”, “ мукомол “..

(“ Древняя Анатолия “ М.1985, с.206).

 

 

Е.Д.Менадбе вказує: «Изготовлением серебрянных и золотых изделий, чеканкой занимались специальные мастера (напр. “ LU.KU.DIM. ” – «золотых дел мастер»).

(Э.Д.Менадбе “Хеттское общество” – Тбилиси-1965, с.65)

Автор помиляється. Логограма читається – людина (LU), що працює у домі (DIM),де кують (KU) метал (мідь). Цей дім називається - кузня, а майстер – “ коваль”.

 

 

Ще одна логограма “ LU. GIS.TUKUL ”, на думку дослідника, читається: «человек

орудия».

(Э.Д.Менадбе “Хеттское общество” – Тбилиси-1965, с.71)

Тут теж помилка. Насправді логограма має читатись: людина (LU), яка наносить удар

(TUKUL), тобто - “ с тук ає ” по кістці (GIS), обробляючи метал.

Така людина називається- “ чеканщик ”.

 

 

Логограма “ LU. MES. HALIIATTALLAS. “ читається Э.Д.Менадбе як «стражи».

Пропонуємо інше розуміння: людина (LU), яка мешкає (MES) у дзвіниці, де

(HALIIATTALLAS) ” калатають “ (дзвонять у дзвони, тобто “ дзвонар ”

(Э.Д. Менадбе с.152).

Фонема “ H ” має вимовлятись як - “ K ”.

Обов”язком «сторожа» - дзвонаря було подавати сигнал про небезпеку...

 

 

Логограма “ LU. MES. IM. ME. “ грузинський дослідник читає, як:

«люди храма (табличок «МЕ»)». Вважаємо, що логограма повинна мати форму

“ LU. MES. DIM. ME. “ (людина, яка мешкає в будинку табличок «МЕ»);

(людина, яка мешкає у будинку «МЕ» (знань)). Можливо, мова йде про бібліотекаря, який зберігав ті глиняні таблички-книги «МЕ».

(Э.Д.Менадбе “Хеттское общество” – Тбилиси-1965, с.152)

 

 

Науковець пише:

«Правда, хеттское законодательство прямо говорит о «взятии» в жёны (DAM. SU dai) женщины мужчиной, о выплате последним определённого выкупа (KUSATA) отцу невесты…» (Там само, с.168).

Ми пропонуємо таке розуміння логограми: DAM. (даму) SU (цю) dai (дай).

Основа логограми «дама» часто зустрічається в іменах шумерських богинь.

 

Дослідник Г.Г.Георгадзе подає значення слова «хатта» (срібло):

«От хаттского слова hattu «серебро» происходят многие имена. Оно встречается как в географических названиях, так и в именах божеств. Известны, например, имена божеств: Hatepisa, Hatenzavu или же людей: Hattiia, Hatesukima, Hatmuna и т.д.

От этого слова происходит и название самой столицы хеттов» («Переднеазийский сборник – вопросы хеттологии и хурритологии» [ред. И.М.Дьяконов, Г.В.Церетели], М.,1961, с.204)

Етимологія слова «хатта» знаходить своє пояснення в тюркських мовах, із значенням

– «фортеця».

Хочемо привернути увагу до подібності українського слова

«гетьман» з хеттським іменем «Hatmuna». Здається, що давнє значення слова

«гетьман» (Hatmuna) криється у значенні слова «хатта» (фортеця), тобто,

«той, який очолює оборону тої «Hatt» (Hatty) - «фортеці» - «чільник фортеці»

Сучасний етимологічний словник української мови пояснює, що слова:

«гетьман, [гатьман, гетман ], гетьманат, гетьманство, гетьманич, гетьманець,

гетьманича, гетьманша, [гетьманія ], «гетьманування», гетьманщина, гетьманувати»

запозичені, через польську мову з середньоверхньонімецької.

Ми висловлюємо припущення, що це слово потрапило у німецьку від нащадків народів,

які складали населення Хеттської держави – хаттів, шумерів, хеттів…

Основу слова, яку дослідники виводять від німецького «ман», потрібно виводити від

хеттського – «муна».

Очевидно, правильність наших роздумів, підтверджується фактом

знаходження в хеттській мові такого сучасного слова, як «гарнізон» (har(a)nisai).

Нагадаємо, що «Хатти» згадуються істориком Тацитом, як німецьке плем’я.

Ми вважаємо, що частина хатто-шумерів покинули терени між Доном та Дністром, і

«рушили» у чужі землі, на захід Європи.

Про це жалкує автор «Велесової книги»:

«За цим маємо жалкувати, та не за часами антів, бо ті анти завоювали мечем багато,

але ж і погубили дім твій, бо домове ніхто в чужині не будує»

(«Велесова книга», К.,1995, с.121-122).

 

Можливо, це був військовий похід – експедиція антів(шумерів), та хаттів(венедів), на

підтримку дружнього сусіднього племені (союзу племен [ гунів -? ]).

Згадаємо, що, Б.Хмельницький у супроводі Сірка, у 1645 році, воював з козаками під

Дюнкерном, допомагаючи французам здобути цю фортецю у іспанців.

Кілька тисячоліть до цього, у часи правління фараона Рамсеса II, хатто-шумери

(венеди-анти) допомагали своїм союзникам – єгиптянам воювати у Нубійській пустелі,

десь між 5-м та 6-м порогами.

Нагадаємо, також про походи венедів-антів, в перших століттях нашої ери, на Візантію…

Таким чином, наші далекі пращури завжди приймали активну участь у світових подіях.

 

 

3. Перейдемо до розгляду релігійних та міфологічних подібностей: