Застосування матеріалів аерофотознімання при картуванні грунтів.

Останніми роками при картуванні грунтів широко застосовують матеріали аерофотознімання (Ю. А. Ліверовській, М.С. Симакова, Н. Н. Семенова і ін.). Використання цих матеріалів (фотосхеми, фотоплани, аерознімки) при грунтовому картуванні дозволяє підвищити точність грунтових карт і прискорити темп робіт. Річ у тому, що «у багатьох випадках — як відзначає М. С. Симакова — аерофотознімання здатне дуже точно і безпосередньо виявити, зафіксувати на знімку місце розташування, особливості ряду основних елементів географічного ландшафту (форми рельєфу, мережу гідрографії, рослинний покрив), окремих природних явищ, а також результатів людської діяльності».

Аерознімки при умілому їх читанні дозволяють значно швидше і точніше, ніж топографічна карта, орієнтуватися на місцевості, оскільки на них є більше подробиць, ніж на карті. Велика кількість на аерознімку контурів місцевих предметів дозволяє точніше визначати місця грунтових розрізів і наносити межі грунтових контурів.

Хоча грунтовий покрив безпосередньо не відображають на аерофотознімках, дослідник, знаючи природні зв'язки грунтів з такими елементами ландшафту, як рослинність і рельєф, легко може встановити по ним природу грунтового покриву, його географію. Як відомо, рельєф, рослинність і виробнича діяльність людини є керівними показниками при грунтовому картуванні, оскільки із зміною їх змінюється і грунтовий покрив.

Суть картування грунтів за матеріалами аерофотознімання полягає в тому, що грунтознавець спочатку встановлює взаємозв'язки (постійність співвідношень) між грунтами і умовами грунтоутворення (рослинність, рельєф, виробнича діяльність людини) та їх фотозображеннями на аерознімках. Потім на основі встановлених кореляцій між грунтами і умовами грунтоутворення дешифрує аерофотознімки з метою картування грунтів.

При грунтовому картуванні найчастіше користуються фотопланами, фотосхемами і контактними відбитками.

Фотопланом називається такий зведений фотодокумент, який змонтований з трансформованих аерознімків, тобто точно приведених до одного масштабу і перетворених в строго планові. Вони виготовляються найчастіше в масштабі 1: 10000, 1: 25000, 1: 50000 на найбільш важливі райони дослідження. Фотоплани вмонтовуються в межах відповідних їм листів топографічної карти, маючи з ними однакове зарамочне оформлення — оцифровку координатної сітки, масштаб. Фотоплан є точним вимірювальним фотодокументом і ним можна користуватися як топографічною картою; правда, на ньому відсутні горизонталі.

Фотосхеми — це зведені фотодокументи, змонтовані з нетрансформованих аерознімків. По своїй точності фотосхема значно поступається фотоплану, оскільки зображення місцевості на ній різномасштабне і спотворене в різних частинах. При користуванні фотосхемами під руками завжди повинна бути топографічна карта, на яку переносяться відповідно до масштабу, спостережувані об'єкти.

Кращим картографічним матеріалом для складання остаточної грунтової карти слід визнати фотоплани з додатково нанесеними на них горизонталями.