Точність грунтових карт
Точність польової грунтової карти залежить від повноти вивчення (безпосередньо у полі) грунтів і умов грунтоутворення, а також від точності топографічних карт або іншого планового матеріалу, на основі якого складається польова грунтова карта. Якщо грунтознавець не має в своєму розпорядженні хорошої топооснови, то складена ним грунтова карта або план не зможуть бути достатньо точними. У топографії довжина в 0,1 мм вважається граничною графічною точністю. Це відстань на місцевості, яка відповідає 0,1 мм на карті, і не може бути на ній виміряна, називається граничною точністю масштабу цієї карти. Така гранична точність вимірювання відстаней по карті прийнята тому, що око людини практично не може розрізнити крапки, віддалені одна від одної менше ніж на 0,1 мм. Звідси випливає, що відстані менше 0,1 мм не можна ні зміряти, ні розрізнити без застосування спеціальних оптичних приладів. Таким чином, вимірювання відстаней по карті (положення однієї точки місцевості по відношенню до іншої) не може бути визначено з помилкою менше, ніж гранична точність масштабу карти. Насправді помилка вимірювання відстаней по карті значно більше (приблизно, в 5—10 разів) вказаних вище величин, унаслідок деформації карти і можливої помилки відліку. Таблиця 7 Тому гранична точність карт різного масштабу буде рівна:
Таким чином, вимірювання відстаней по карті (положення однієї точки місцевості по відношенню до іншої) не може бути визначено з помилкою менше, ніж гранична точність масштабу карти. Насправді помилка вимірювання відстаней по карті значно більше (приблизно, в 5—10 разів) вказаних вище величин, унаслідок деформації карти і можливої помилки відліку. У практиці польових грунтово-картографічних робіт прийняті деякі витримки допустимої точності проведення (нанесення) грунтових меж на картах різного масштабу (табл. 7). Якщо ми складаємо грунтову карту в масштабі 1: 25000, то допустимі відхилення при нанесенні грунтових меж можуть бути: при різко виражених в натурі межах переходу одного грунту в іншу — не більше 50, а при ясній зміні одного грунту в інший — не більше 100 м;коли ж межі переходу (зміни) одного грунту в інший виражені неясно, тобто поступово, тоді допустимі відхилення при нанесенні межі між такими грунтами можливі не більше 250 м. Точнішому нанесенню грунтових меж заважає ще й те, що грунтознавець не завжди має в своєму розпорядженні якісну топографічну основу, а також те, що при грунтовій зйомці прив'язка грунтових розрізів проводиться не інструментально, а окомірно. При виділенні на карті грунтових контурів необхідно враховувати не тільки завдання, що вирішує дана карта, але і науково-практичне її значення. Надмірна строкатість, роздробленість контурів грунтів, близьких по своїх генетико-виробничих властивостях, не завжди виправдовується, а найчастіше викликає утруднення в практичному використанні карти, тому грунтознавець, враховуючи завдання дослідження, цільове кінцеве призначення карти, що складається, повинен виділяти «раціональні» грунтові контури. Згідно інструкції по вивченню і великомасштабному картуванню грунтів, точність картування грунтів (нанесення меж грунтів на картографічну основу) визначається заданим масштабом в межах наступних відхилень в натурі. Інструкцією встановлені мінімальні розміри грунтових контурів, що підлягають нанесенню на грунтову карту.
|
