Грунтова зйомка середнього масштабу

Метою грунтової зйомки середнього масштабу є можливо докладне вивчення грунтового покриву великої території і складання грунтової карти в масштабі від 1: 100 000 до 1: 300 000. Такі карти повинні складатися для крупних територіально-адміністративних одиниць (областей, районів або виробничо-господарських територій (тваринницьке або лісове господарство).

Слід мати на увазі, що середньомасштабні грунтові карти можуть бути складені, як правило, на основі грунтових карт крупніших масштабів. Наприклад, грунтова карта району найчастіше повинна складатися на основі грунтових карт окремих господарств, а обласні грунтові карти — на основі районних грунтових карт. В тому випадку, якщо грунтові обстеження господарств не проводилися, а потрібно скласти грунтову карту районів і області, то доводиться проводити грунтову зйомку середніх масштабів.

При грунтовій зйомці середніх масштабів дослідник повинен мати в своєму розпорядженні достатньо точну топографічну основу в крупнішому масштабі, ніж масштаб грунтової карти, що складається. Річ у тому, що при складанні остаточної грунтової карти масштабу 1: 100 000 потрібно встановити грунтові межі в натурі (у полі) з точністю 200—400 м при різко або ясно виражених межах і виділити «раціональні» контури в полі площею в 50 га. Це завдання — не з легких. Рішення його вимагає не тільки великої спостережливості, але і наявності відмінної топооснови. Щоб визначати в полі грунтові межі з точністю 200 м або виділяти грунтові контури площею в 50 га, доводиться витрачати багато часу.

Найбільш прийнятним методом польового грунтового дослідження при складанні грунтової карти середнього масштабу є метод «двофазної» грунтової зйомки. Суть цього методу полягає в тому, що польові грунтові дослідження здійснюються в дві фази, або етапи. Спочатку грунтознавець шляхом маршрутного дослідження всієї території встановлює найголовніші типи, підтипи, види грунтів і закономірності їх розміщення в районі, виробляє класифікацію грунтів і складає схематичну грунтову карту. Після закінчення першого етапу робіт грунтознавець проводить суцільну грунтову зйомку і, враховуючи результати дослідження маршрутної зйомки, звертає більше уваги на складну частину району, остаточно закріплює на грунтовій карті межі грунтів, виділяє контури поєднань і комплексів. У результаті цієї другої фази робіт складається польова грунтова карта.

Оскільки середньомасштабні грунтові карти (районні, обласні) служать науковою основою для раціональнішого ведення сільського господарства в районі, області, стосовно місцевих грунтово-кліматичних умов, то дослідник у результаті грунтових досліджень повинен представити наступний матеріал:

1) грунтову карту району або області, що задовольняє певні вимоги точності нанесення грунтових контурів відповідно масштабу карти;

2) картограму бонітування грунтів району або області;

3) грунтовий очек або монографію про грунти обстеженої території. В очерку або монографії детально повинні бути охарактеризовані умови грунтоутворення, найголовніші типи, підтипи, види і різновиди грунтів, їх генезис, географія, дана якісна оцінка грунтів, вказані шляхи і методи підвищення їх родючості, розглянуті картограми кислотності, вміст рухомих N, Р₂0₅, К₂О і питання раціонального використання земельних угідь.