Детальна грунтова зйомка великої точності
Детальні грунтові дослідження і складання грунтових планів в масштабі більше 1: 5000 проводиться на порівняно невеликих ділянках, наприклад, при дослідженнях сортоділянок, науково-дослідних полів, ділянок, використовуваних під виноградники, сади, розсадники, при дорожньому будівництві, а також при вивченні грунтів в аеродромному будівництві. При цьому виді грунтової зйомки досліднику необхідно визначати грунтові межі в полі з точністю, буквально, в межах декількох метрів. Наприклад, при грунтовій зйомці в масштабі 1: 1000 максимально допустимі відхилення при визначенні грунтових меж в натурі варіюють від 2 до 10 м, а грунтові контури іноді доводиться виділяти площею від 20 до 100 м2. Щоб витримати таку точність грунтової зйомки, грунтознавець повинен мати в своєму розпорядженні дуже хорошу топографічну основу. Дуже корисно застосовувати систему пікетів. Прив'язку грунтових розрізів, як правило, слід проводити інструментально; при картуванні грунтів широко застосовувати метод мікропрофілів; уточнення грунтових меж проводити за допомогою поверхневих зразків, а також використовуючи бур-щуп С. Ф. Неговелова, або іншого грунтового бура. При детальній грунтовій зйомці великої точності особливу увагу слід звернути на мікрорельєф, оскільки складність грунтового покриву знаходиться в тісній залежності від складності мікрорельєфу досліджуваної території. «Можна, не перебільшуючи, сказати, — пише А. А. Красюк, — що зйомка великої точності зводиться до обліку грунтових різниць всіх елементів мікрорельєфу. Кожен горбик, блюдце, незначне просідання або піднесення в цьому випадку буде дуже помітно відображатися на грунтовому покриві ділянки, і тому кожен такий елемент повинен бути охарактеризований своїм грунтовим розрізом». Як правило, однорідність материнських порід, рельєфу місцевості і ступеня освоєння території приводить до однорідності грунтового покриву. При неоднорідності одного з цих чинників грунтоутворення грунтовий покрив завжди буде теж неоднорідний. При неоднорідності рельєфу і рослинності, критерієм при розподілі грунтових розрізів на території досліджуваної ділянки, безумовно, повинні служити мікрорельєф місцевості, характер і стан рослинності. При зйомці великої точності доводиться робити велику кількість грунтових розрізів (повних, напівям і прикопок). Щоб менше «псувати» розрізами грунтовий покрив дослідного поля, сортодільниці або аеродрому, слід широко застосовувати буріння за допомогою бура-щупа С. Ф. Неговелова та бурів інших конструкцій. Це значно скорочує час, засоби і не знижує якості грунтової зйомки. В середньому, при зйомці 1: 2000 на один грунтовий розріз (повний, напів’яма, прикопок), описаний в грунтовому щоденнику і нанесений на топооснову, припадає від 0,5 до 2 га обстеженої площі. Наприклад, при грунтовому обстеженні 28 сортодільниць Ставропольського краю і Грозненської області було потрібно в середньому на 1 сортодільницю площею в 100 га наступна кількість розрізів: а) на сортодільницях з передкавказькими чорноземами і каштановими грунтами — 56 розрізів, тобто на 1 розріз припадало близько 1,85 га; б) на сортодільницях з передгірними і гірськими чорноземами—135 розрізів, тобто 0,81 га на 1 розріз. Отже, кількість розрізів повинна бути різна. Ця відмінність визначається специфікою природних умов і відповідно складністю грунтового покриву. При зйомці великої точності точно так, як і при інших видах зйомки, кількість грунтових розрізів, напів’ям і прикопок повинна встановлюватися безпосередньо в процесі грунтового дослідження з урахуванням складності умов грунтоутворення і грунтового покриву, а не механічно, як іноді роблять малодосвідчені дослідники. В результаті детальної зйомки великої точності дослідник складає: 1) грунтовий план з точним нанесенням всіх описаних розрізів; 2) грунтовий профіль; 3) грунтовий нарис за спеціальною програмою.
|
