Складання остаточної класифікації грунтів, грунтової карти і очерки.

Складені на місці, в процесі впроведення польових досліджень і картування грунтів, попередня класифікація і грунтова карта підлягають уточненню на підставі камерального перегляду і систематизації всього зібраного матеріалу, а також оцінки результатів лабораторного дослідження грунтів. Слід вказати, що грунтові карти вважаються попередніми найчастіше тільки відносно класифікації або легенди, які повинні бути уточнені після отримання результатів фізико-хімічних і механічних аналізів. Що стосується грунтових меж, то в більшості випадків вони остаточні, а якщо і буде потрібна зміна, то головним чином у бік укрупнення контурів і в окремих випадках навпаки. Розчленовування первинних грунтових контурів, встановлених в полі, при камеральній обробці, справа дуже ризикована і найчастіше не підвищує, а знижує точність грунтової карти. Грунтові межі тільки тоді можуть вважатися достовірними, коли вони документовані польовими спостереженнями, а не наводилися кабінетним, камеральним шляхом.

При розробці остаточної легенди, тобто переліку умовних позначень на грунтовій карті, укладач повинен прагнути до того, щоб в цьому переліку найнаочніше і повно були відображені генетико-виробничі особливості грунтів. Якщо складається грунтова картагосподарства, то легенду доцільно будувати за принципом — від кращих грунтів до гірших. Правда, в цьому випадку не завжди можливо витримати строго генетичний принцип, який повинен у всіх випадках бути основним. Наприклад, якщо складається легенда для грунтової картигосподарства, в якому представлені чорноземи, каштанові грунти і солонці, то в переліку грунтів повинні бути спочатку показані всі підтипи і види чорноземів, далі каштанові грунти і в кінці солонці. У підзолистій зоні спочатку потрібно показати слабопідзолисті грунти, потім середньопідзолисті і на закінчення сильнопідзолисті. Такий порядок допомагає витримати генетико-виробничий принцип при побудові легенди.

На оглядових грунтових картах (обласних, районних) легенда повинна будуватися тільки за строго генетичним принципом.

У назвах грунтів необхідно дотримуватися номенклатури, прийнятої на Державній грунтовій карті України і уточненої стосовно місцевих грунтових умов. Якщо місцеві назви грунтів, якими широко користуються практики, відрізняються від найменувань систематичного списку грунтів України, то в цьому випадку місцеві назви потрібно показувати в дужках після найменувань, прийнятих в систематичному списку.

Дріб підрозділу грунтів на грунтовій карті, форма експлікації залежать від призначення карти, її масштабу і складності грунтового покриву, тому дослідник повинен не копіювати у всіх випадках одну і ту ж форму експлікації, а, враховуючи завдання дослідження і особливості грунтового покриву, запропонувати таку експлікацію, яка дозволяла б швидко розкривати її основне зміст.

У результаті загального аналізу, критичної оцінки всіх матеріалів польових і лабораторних досліджень складаються остаточна грунтова карта і очерк, в якому можливо повніше освітлюються генезис, географія і шляхи підвищення родючості грунтів.

План пояснювальної записки (очерку) до грунтової карти

Складання пояснювальної записки до грунтової карти або грунтового очеркує не менш складним і важким, ніж складання самої карти.

Пояснювальна записка (у вигляді окремої брошури об'ємом в 2—3 друкарських листа) повинна бути строго наукова, але в той же час зрозуміла для широкого кола читачів, оскільки картою користуються не тільки фахівці-грунтознавці, але і працівники інших спеціальностей, в першу чергу — агрономи. У записку, перш за все, повинні увійти всі необхідні додаткові відомості, що дозволяють краще розкрити зміст умовних позначень, прийнятих на карті, точніше розібратися в номенклатурі грунтів і тим самим повніше прочитати грунтову карту в цілому. Для показаних на карті грунтах бажано привести в записці короткі відмітні їх ознаки.

Якщо ці положення будуть успішно виконані, то можна не сумніватися, що саме такі грунтові карти, що супроводжуються запискою, досягнуть мети, яку поставили їх укладачі.

Необхідно пам'ятати, що грунтові карти і очерки (записки) повинні бути дуже авторитетними керівними грунтово-картографічними документами на багато років і, природно, дуже важливо, щоб в них були, по-можливості, повно відображені останні досягнення грунтознавства. Грунтові карти іочерки, безумовно, повинні бути науковою основою для вирішення цілого комплексу складних питань розвитку сільського господарства. До них повинен звертатися за всілякими довідками досить широкий круг фахівців-грунтознавців, агрохіміків, агрономів, іригаторів, геоботаніків, лісоводів, і на багато теоретичних і практичних питань вони повинні одержати тут належні відповіді.

У короткому грунтовому очерку або записці, поясненні до карти висвітлюються наступні питання:

1. Вступ. Цілі і завдання дослідження. Назва об'єкту дослідження (район,господарство). Масштаб грунтової зйомки. Обстежена площа, кількість розрізів. Картографічна основа. Кількість аналізів по видах і методах.

2. Відомості про господарство. Географічне положення. Експлікація земельних угідь. Напрям і спеціалізація господарства. Сівозміни. Відомості про застосування добрив. Корінні поліпшення, проведені в господарстві. Стан агротехніки. Урожай сільсько-господарських культур за останні роки.

3. Характеристика природних умов. Рельєф, геологічна будова, мережа гідрографії і грунтові води, грунтотворні породи, клімат, рослинність і ін.

4. Грунти. При характеристиці грунтів, перш за все, необхідно вказати грунтову зону, підзону, провінцію, в якій проводилися грунтові дослідження, а також дати коротку довідку про переважаючі грунти району обстеження за літературними даними і особистими спостереженнями. Далі приводиться класифікація грунтів району, обстежень або номенклатурний список, площі грунтів в гектарах і відсотках. Надалі відповідно класифікації або списку грунтів дається, по-можливості, докладна характеристика основних найбільш типових грунтів району дослідження. Характеристику грунтів краще всього давати в певній послідовності: а) морфологічний опис грунтів, б) хімічна характеристика грунтів і їх фізичні властивості, в) окультуреність грунтів, г) якісна оцінка грунтів, д) закономірності розподілу грунтів по території у зв'язку з умовами грунтоутворення, е) основні заходи щодо кращого використання грунтів стосовно окремих грунтів або агровиробничих груп. Характеристика проводиться по групах грунтів, близьких в агровиробничому відношенні.

5. Рекомендації по раціональному використанню території і підвищенню родючості грунтів. Введення і освоєння сівозмін, освоєння нових земель. Корінні меліорації. Застосування органічних і мінеральних добрив. Вапнування грунтів. Заходи щодо попередження і боротьби з ерозією грунтів і ін.

Список використаної літератури.

Грунтовий очерк бажано ілюструвати декількома типовими фотографіями або малюнками грунтів, грунтовими профілями, картограмами і т.п.