Змістовий модуль №4
Тема 1: Грунтове картографування для землеустрою
Методика грунтових досліджень з метою землеустрою, організації і планування сільського господарства в господарствах досить повно викладена в спеціальному керівництві (І. Ф. Садівників), методичних вказівках ВІДА і статтях грунтознавців-виробничників (М. Н. Малішкін і ін.) ". Ми тільки відзначимо найбільш істотні, особливості цього найбільш широко використовуваного виду грунтових обстежень. Грунтові обстеження господарств повинні всесторонньо охарактеризовувати грунтовий покрив і намітити шляхи підвищення родючості грунтів. Вони необхідні при розподілі державного земельного фонду, для раціонального використання його в сільському господарстві, для обліку якості сільськогосподарських угідь і встановлення можливості їх трансформації; внутрішньогосподарчого землеустрою території для правильного розміщення сівозмінних масивів окремих виробничих ділянок спеціального сільськогосподарського призначення; розробки диференційованої агротехніки стосовно певних видів і різновидів грунтів; підбору культур і сортів, найбільш урожайних і стійких в місцевих умовах; виявлення необхідності спеціальних заходів щодо корінного поліпшення грунтів з метою підвищення їх родючості (обгрунтування гідротехнічних і хімічних меліорації, заходів боротьби з ерозією, розміщення і складу полезахисних лісових смуг, необхідності поліпшення поверхні сільськогосподарських угідь — розкорчовування, зрізання купини, видалення каменів і т. п.). Методика дослідження. При грунтових дослідженнях господарств особлива увага повинна бути зосереджена на агро-виробничих властивостях грунтів, знання яких дозволить раціональніше, на науковій основі організувати ведення сільського господарства. Найбільш бажаними масштабами грунтової зйомки є: 1: 10000 —1: 25000 для господарств землеробського напряму 1: 50000 — для господарств тваринницького напряму. Зазвичай грунтова карта складається в масштабі топографічної основи, якою користувався грунтознавець при польовому дослідженні і картуванні грунтів. Тільки при складному грунтовому покриві масштаб топооснови береться більший (у 2 рази) за масштаб грунтової карти, що складається. За наявності хорошої топографічної основи кількість розрізів на одиницю площі можна визначити по даним, вказаним вище. Якщо грунтові обстеження ведуться на основі звичайного землевпоряджувального плану, то кількість розрізів (повних, напівям і прикопок) доводиться значно збільшувати. Норм збільшення немає, оскільки це багато в чому залежить не тільки від складності території і мети дослідження, але і від досвідченості грунтознавців. Про викопуваний об'єм аналізів і їх призначення також сказано в попередніх розділах. Тут тільки відзначимо, що головна увага повинна бути направлена на з'ясування агрохімічних і агрофізичних властивостей грунтів. Звичайно, якщо генетична природа грунтів, що вивчаються, недостатньо зрозуміла, то слід передбачити більш поглиблене вивчення хімічного складу грунтів (валовий аналіз, якісний склад гумусу, мінералогічний склад). В інших випадках можна обмежитися тільки визначенням головних складових частин (гумусу, азоту, фосфору, калію, поглинутих основ і т. п.). Для поглибленого вивчення хімічного складу грунтів по генетичних горизонтах досить піддати аналізу 1—2 повних розрізи, а для масових аналізів (рухомі форми азоту, фосфору, калію) — один зразок на 10 га ріллі. Всі роботи поділяються, як завжди, на три стадії або періоду — підготовчий, польовий і камеральный (табл. 12). Цілком природно, що залежно від складності району досліджень, спеціалізації господарств методика польового дослідження і картування грунтів дещо міняється. В результаті грунтового обстеження подаються грунтова карта, картограми або альбом сільськогосподарських карт; агровиробничого групування грунтів, потужності гумусових горизонтів, вапнування грунтів, змитих грунтів, вмісту фосфору, калію і ін.; грунтовий нарис або пояснювальна записка до карти і картограм, якщо останні складаються. При оформленні остаточної грунтової карти укладач повинен прагнути до того, щоб вона, зберігаючи свою наукову значущість, була можливо наочніше і зрозуміліше для практичних працівників і основних користувачів карти. Жодним чином не слід перенавантажувати карту численними умовними знаками, які, як правило, утрудняють користування нею. У грунтовому нарисі особлива увага повинна бути звернута на агрономічну оцінку грунтів, їх якісно-кількісний облік і заходи щодо підвищення родючості місцевих грунтів. Необхідно привести підрахунок площ всіх виділених на карті грунтів (у гектарах і відсотках) і дати в грунтовому нарисі експлікацію площ грунтів по земельних угіддях господарства (див. форму). Таблиця 12 Приблизний розподіл всього об'єму грунтових робіт на окремі етапи (по М. Н. Малишкіну)
* Підготовчий період складає 15%, польовий період—50% і камеральный період — 35% повного об'єму робіт.
|