Блискавкозахист спорудБлискавкозахист – це комплекс заходів, спрямованих на запобігання прямого удару блискавки в об’єкт або на усунення небезпечних наслідків, пов’язаних з прямим ударом. В залежності від параметрів, що характеризують грозову активність в районі розташування об’єкта, категорію пожежевибухонебезпечності та ступень вогнестійкості будівлі визначаються показники блискавкозахисту: – категорія блискавкозахисту; – тип зони захисту. Блискавкозахист поділяється на три категорії – I, II і III. Об’єкти, які належать до I і II категорій, захищають від прямих ударів блискавок, вторинних її проявів і занесення високого потенціалу через наземні і підземні металеві комунікації. Будинки і споруди, віднесені за улаштуванням блискавкозахисту до III категорії, повинні бути захищені від прямих ударів і занесення високого потенціалу через наземні металеві комунікації. Зовнішні пристрої II категорії, захищають від прямих ударів блискавок і вторинних впливів, а віднесені до III категорії – тільки від прямих ударів. Існує три види такого захисту від прямого удару блискавки – стержневий, тросовий і сітчастий. Блискавковідвід – пристрій, що сприймає удар блискавки і відводить його струм в землю. Блискавковідводи складаються з опори; блискавкоприймача, який безпосередньо сприймає удар блискавки; струмовідводу, по якому струм блискавки передається в землю, та заземлювача, який забезпечує розтікання струму блискавки в землі. Блисковкоприймачі та струмопроводи повинні мати переріз не менш 50 мм2 (діаметр більше 8 мм). Заземлювач повинен мати імпульсний опір розтіканню струму 5…10 Ом, що відповідає звичайному опору розтіканню струму 5…10 Ом для садового та глинистого ґрунту, 7,5…15 Ом для супіску. Зона захисту блискавковідводу – простір, всередині якого будинок або споруда захищена від прямих ударів блискавки з надійністю не менше визначеного значення. За ступенем надійності захисту розрізняють зони А і Б. Зона захисту типу А має ступінь надійності захисту 99,5% і вище, а типу Б – до 95%. Зони захисту блискавковідводів Зона захисту одиночного стержневого блискавковідводу – це конус заввишки h0 (рис. 3.10). Розміри зони захисту визначаються за формулами (3.4)-(3.6). За розмір hх приймається висота найвищої точки будинку або споруди.
Зона захисту двохстержневого блискавковідводу однакової висоти при h<150 м зображена на рис. 3.11. Вона має дві торцеві області і внутрішню область. Габарити торцевих областей визначаються за формулами для поодинокого блискавковідводу (Рис. 3.10).
Первинні засоби пожежегасіння Усі будівлі та приміщення закладів, установ і організацій повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, пожежним інвентарем (пожежними щитами та стендами, пожежними відрами, діжками з водою, ящиками з піском тощо), пожежним знаряддям (пожежними ломами, баграми, сокирами тощо) та засобами зв'язку. Норми первинних засобів пожежогасіння наведені в таблиці 3.10. Ручні вогнегасники повинні розміщуватися на вертикальних конструкціях на висоті не більше як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника або шляхом установлення до пожежних шаф разом з пожежними кранами, до спеціальних тумб або на пожежні стенди. На стендах або пожежних щитах рекомендується компактно розміщувати вогнегасники, пісок, лопати, ломи, покривала вогнетривкі, списки добровільних пожежних дружин, інструкцію з правил пожежної безпеки, написи з телефонами пожежної охорони і прізвища посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку.
Рис. 3.11. Зона захисту подвійного стержневого блискавковідводу: 1 - межа зони захисту на рівні hx; 2 - межа зони захисту на рівні землі; при L<h розміри зон hс,rс,rсх, дорівнюють відповідно h0,r0,rх та визначаються за формулами (3.4)-(3.6) Таблиця 3.10 Вимоги до обладнання навчальних приміщень первинними засобами пожежогасіння
Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалювальних приміщеннях, слід знімати на холодний період. У цьому разі на пожежних стендах має бути інформація про місце їх розміщення. Корпуси вогнегасників повинні піддаватися гідравлічним випробовуванням не рідше одного разу на 5 років. Корпуси водяних та водопінних вогнегасників, внутрішня поверхня яких не захищена від корозії полімерним або рівноцінним за якістю покриттям, підлягають гідравлічним випробовуванням не рідше одного разу на рік. Перезаряджання водяних і воднопінних вогнегасників проводять з періодичністю не рідше одного разу на рік. Перезаряджання порошкових вогнегасників проводять з періодичністю не рідше одного разу в 2 роки, якщо виробниками не передбачено більшого терміну. Порошкові вогнегасники, які встановлено на дорожніх транспортних засобах або які зазнають під час експлуатації дію несприятливих кліматичних і (або) механічних впливів, повинні перезаряджатися не рідше одного разу на рік. Перезаряджання вуглекислотних вогнегасників проводять з періодичністю не рідше одного разу на 5 років. Коефіцієнт наповнення для вуглекислотних вогнегасників під час їх перезаряджання не повинен перевищувати 0,72 кг/л. На період перезарядки і технічного обслуговування вогнегасників, пов'язаного з їх ремонтом, на заміну мають бути встановлені вогнегасники з резервного фонду. На території будівель ІІІа, ІІІб, IV, IVa і V ступенів вогнестійкості, розміщених у сільській місцевості, слід обладнати пожежні пости з набором таких первинних засобів пожежогасіння: • вогнегасники пінні ємкістю 10 л або порошкові ємкістю 5 л–2 шт.; • відра – 4 шт.; • сокири, лопати, багри – по 2 шт.; • драбини пристінні – 1 шт.; • бочки з водою місткістю 250 л – 2 шт. (на зимовий період замінюються ящиками з піском тієї ж місткості). Повсякденний контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, призначеними наказом керівника закладів, установ і організацій. Використання первинних засобів пожежогасіння для господарських та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожеж, не дозволяється.
4.4. Вимоги пожежної безпеки до навчальних та навчально-виробничих приміщень
У навчальних та навчально-виробничих приміщеннях слід розміщувати лише потрібні для забезпечення навчального процесу меблі, прилади, моделі, приладдя, посібники, транспаранти тощо (навчально-наочні засоби). Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок тощо має здійснюватися в спеціально відведених для цієї мети приміщеннях. Після закінчення занять усі пожежо-, вибухонебезпечні речовини та матеріали повинні бути прибрані з класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення. Кількість парт (столів) в навчальних класах та кабінетах не повинна перевищувати граничну нормативну наповнюваність класних груп. Перед початком проведення лабораторних занять з нової теми керівник, який проводить їх, повинен провести протипожежний інструктаж і зафіксувати його в журналі первинного інструктажу. Усі роботи, пов'язані з виділенням токсичних або пожежо-, вибухонебезпечних газів і парів, слід виконувати у витяжних шафах із справною вентиляцією. Припливно-витяжна вентиляція у всіх приміщеннях лабораторії повинна вмикатися за 30 хв. до початку роботи і вимикатися після закінчення робочого дня. Лабораторні приміщення та навчально-виробничі майстерні слід забезпечити вогнегасниками. Учасники навчально-виховного процесу повинні знати місце, де містяться засоби пожежегасіння, і вміти користуватися у разі виникнення пожежі чи загорання. У приміщеннях лабораторій та навчально-виробничих майстерень не дозволяється: • застосовувати для миття підлоги та обладнання легкозаймисті або горючі речовини (бензин, ацетон, гас тощо); • користуватися електронагрівачами з відкритою спіраллю; • залишати без нагляду робоче місце, запалені пальники та інші нагрівальні прилади; • сушити предмети, що можуть горіти, на опалювальних приладах; • зберігати будь-які речовини, пожежонебезпечні властивості яких не досліджені; • тримати легкозаймисті та горючі речовини біля відкритого вогню, нагрівальних приладів, пальників тощо; • виливати відпрацьовані легкозаймисті та горючі рідини в каналізацію. У навчально-виробничих майстернях не дозволяється застосування відкритого вогню, проведення зварювальних робіт. Обтиральний матеріал для робіт у навчально-виробничих майстернях навчальних закладів слід зберігати в спеціальних металевих ящиках. Використаний обтиральний матеріал, стружки слід прибирати після занять наприкінці кожного дня.
4.5. Вимоги пожежної безпеки при проведенні масових заходів в закладах освіти
Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (вечорів, спектаклів, концертів, кіносеансів, новорічних ялинок тощо) є керівники закладів, установ, організацій. Приміщення, в яких проводяться масові заходи, повинні мати не менше двох евакуаційних виходів, які слід постійно утримувати в справному стані. Перед початком культурно-масових заходів керівник установи, закладу, організації призначає відповідальних осіб за пожежну безпеку, які повинні ретельно перевірити всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожежної безпеки, а також переконатися у наявності і справному стані засобів пожежогасіння, зв'язку і пожежної автоматики. Усі виявлені недоліки мають бути усунені до початку культурно-масового заходу. За 15 днів до проведення святкувань новорічної ялинки керівник закладу, установи, організації повинен повідомити пожежну охорону про дату і місце їх проведення. Без дозволу місцевої пожежної охорони розміщення новорічної ялинки не дозволяється. На час проведення культурно-масових заходів у навчальних закладах і установах необхідно забезпечити чергування працівників установи чи закладу та учнів старших класів. Під час проведення культурно-масовоґо заходу з дітьми мають невідступно бути черговий викладач, класні керівники чи вихователі. Ці особи повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі і зобов'язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки під час проведення культурно-масового заходу. Черговий персонал перед початком святкувань новорічної ялинки зобов'язаний ретельно оглянути всі приміщення, запасні виходи і особисто впевнитися у їх пожежобезпечному стані. Культурно-масові заходи мають проводитися: • у. будівлях І і II ступенів вогнестійкості – в приміщеннях будь-якого поверху; • у будівлях III-V ступенів вогнестійкості – тільки в приміщеннях першого поверху, при цьому захисні конструкції всередині приміщень мають бути оштукатурені або оброблені вогнезахисною сумішшю. Проведення культурно-масових заходів у підвальних і цокольних приміщеннях не дозволяється. Поверхи в приміщеннях, де проводяться культурно-масові заходи, повинні мати не менше двох розосереджених евакуаційних виходів. Кількість місць у приміщеннях встановлюється з розрахунку 0,75 м2 на особу, а при проведенні танців, ігор і подібних заходів – з розрахунку 1,5 м2 на одну особу (без урахування площі сцени). Заповнення приміщень людьми понад установлені норми не допускається. Ширина поздовжніх і поперечних проходів у приміщеннях для проведення культурно-масових заходів має бути не менше одного метра, а проходів, які ведуть до виходів, – не менше ширини самих виходів. Усі проходи і виходи мають розміщатися таким чином, щоб не створювати зустрічних або перехресних потоків людей. Скорочувати ширину проходів між рядами і встановлювати у проходах додаткові місця не дозволяється. У приміщеннях для культурно-масових заходів килими та килимові покриття, а також ряди стільців при кількості місць понад 200 слід міцно прикріпити до підлоги (при кількістю місць до 200 кріплення стільців до підлоги не обов'язкове за умови з'єднання їх у рядах між собою). Дані про кількість місць у ряду і відстань між рядами містяться в табл. 3.11 і 3.12.
Таблиця 3.11 Кількість безперервно встановлених місць у ряду 2
Таблиця 3.12 Відстань між рядами
Виходи з приміщень мають бути позначені світловими покажчиками з написом «Вихід» білого кольору на зеленому тлі, підключеними до мережі аварійного або евакуаційного освітлення будівлі. За наявності людей у приміщеннях світлові покажчики мають бути у ввімкненому стані. Проведення занять, репетицій, спектаклів і концертів, а також демонстрація кінофільмів в актових і подібних їм залах закладів, установ, організацій дозволяється лише відповідно до НАПБ В.01.047-95/930. У приміщеннях, що використовуються для проведення культурно-масових заходів, не дозволяється: • використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень; • обклеювати стіни і вікна шпалерами і папером; • застосовувати горючі матеріали, не оброблені вогнезахисними сумішами, для акустичної обробки стін і стель; • зберігати бензин, гас та інші легкозаймисті і горючі рідини; • зберігати майно, інвентар та інші предмети, речовини і матеріали під сценою чи помостами, а також у підвалах, розміщених під приміщеннями; • застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу тощо); • застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні тощо), використовувати хлопавки, застосовувати дугові прожектори, влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, які можуть викликати загорання; • установлювати стільці, крісла тощо, конструкції яких виконано з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також ставити приставні стільці у проходах залу; • установлювати на дверях евакуаційних виходів замки та інші запори, що важко відкриваються; • установлювати на вікнах глухі грати. Підлоги приміщень мають бути рівними, без порогів, східців, щілин і вибоїн. У разі різниці рівнів суміжних приміщень у проходах мають влаштовуватися пологі пандуси. Усі горючі декорації, сценічне оформлення, а також драпірування, які застосовуються на вікнах і дверях, мають піддаватися обробці вогнезахисними сумішами із складанням акта у двох примірниках, один з яких передається замовнику, а другий зберігається в організації, яка проводила просочення. Керівники закладів та установ зобов'язані проводити перевірку якості вогнезахисної обробки декорацій і конструкцій перед проведенням кожного культурно-масового заходу. Під час проведення новорічного вечора ялинка має встановлюватися на стійкій основі (підставка, діжка з піском) з таким розрахунком, щоб не утруднювався вихід з приміщення. Ялинка має стояти на відстані не менше як один метр від стін і стелі. Ілюмінацію ялинки повинен проводити лише досвідчений електрик з дотриманням вимог ПУЕ. Ілюмінацію ялинки слід здійснювати через знижувальний трансформатор гірляндами з послідовним підключенням електроламп напругою до 12 В. Лампочки в гірляндах повинні бути потужністю не більше як 25 Вт. При цьому електропроводи, які живлять лампочки ялинкового освітлення, мають бути гнучкими, з мідними жилами. Електропроводи повинні мати справну ізоляцію і вмикатися до електромережі за допомогою штепсельних з'єднань. У разі несправності ялинкового освітлення (сильне нагрівання проводів, мигтіння лампочок, іскріння тощо) ілюмінація має бути негайно вимкнена і не вмикатися до з'ясування та усунення несправностей. Участь у святі ялинки дітей і дорослих, вдягнених у костюми з вати, паперу, марлі та подібних легкозаймистих матеріалів, що не просочені вогнезахисною сумішшю, не дозволяється. Під час оформлення ялинки не дозволяється: • використовувати для прикрашання целулоїдні та інші легкозаймисті іграшки і прикраси; • застосовувати для ілюмінації ялинки свічки, бенгальські вогні, феєрверки тощо; • обкладати підставку і прикрашати віти ватою та іграшками з неї, які не просочені вогнезахисною сумішшю. У випадку потреби проведення спеціальних вогневих ефектів відповідальний постановник видовища повинен опрацювати протипожежні заходи за узгодженням з органами державного пожежного нагляду. Д О Д А Т К И Додаток 1
Охорона праці у навчальних майстернях
Учителі трудового навчання, майстри та інструктори зобов'язані навчати учнів правильного і безпечного поводження з обладнанням, яке є в навчальних майстернях, безпечних методів виконання робіт і стежити за дотриманням учнями правил безпеки. Відповідальність за виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії і за охорону життя й здоров'я учнів під час роботи в шкільних навчальних і навчально-виробничих майстернях, на шкільних навчально-дослідних ділянках несуть директори шкіл і вчителі, які керують цією роботою, а під час проходження виробничої практики на підприємствах – їх керівники та особи, під керівництвом яких здійснюється навчання продуктивної праці. Адміністрація шкіл, а також підприємств, установ та організацій, де проводяться трудові політехнічні практикуми учнів, відповідає за проходження всіма учнями медичного огляду з метою визначення можливості допуску їх до роботи в навчальних, навчально-виробничих майстернях і на виробництві. Надалі медичний огляд повинен проводитися не менше, ніж один раз на півріччя. Допускати учнів до роботи без попереднього медичного огляду не дозволяється. Режим роботи учнів у навчально-виробничих майстернях, а також під час проходження ними практики на виробництві повинен регламентуватися навчальними планами підготовки молодих робітників, що складаються відповідно до чинного законодавства. На учнів поширюються всі встановлені законодавством правила про працю підлітків, правила з техніки безпеки і промислової санітарії та з охорони праці неповнолітніх. Робота учнів у шкідливих цехах, а також використання їх на шкідливих роботах забороняється. Навчання на виробництві учнів, яким не виповнилося 16 років, забороняється. Для підлітків-школярів робочі місця організовуються тільки на ізольованих дільницях, у спеціальних прольотах або цехах у суворій відповідності до вимог техніки безпеки і виробничої санітарії. Навчання і робота учнів у приміщеннях навчальних і навчально-виробничих майстерень, у школах і на підприємствах допускаються за умови виконання всіх вимог техніки безпеки і виробничої санітарії. Дозвіл на проведення занять у шкільних майстернях видається перед початком навчального року комісією відділу народної освіти в складі представників райдержадміністрації, райвно і райкому профспілки, директора школи, голови місцевого комітету профспілки і завідувача навчальними майстернями.
Додаток 2
Охорона праці під час занять з фізичної культури Учитель фізичної культури або особа, яка проводить заняття з фізичного виховання в позашкільний час, несуть пряму відповідальність за охорону життя й здоров'я учнів і зобов'язані: • перед початком занять ретельно оглянути місця проведення занять, переконатися в справності спортінвентаря, надійності установлення і закріплення обладнання, відповідності санітарно-гігієнічних умов вимогам, що ставляться до місця проведення занять, інструктувати учнів про порядок, послідовність і заходи безпеки під час виконання фізичних вправ; • навчати учнів безпечних прийомів виконання фізичних вправ і стежити за виконанням учнями заходів безпеки, при цьому суворо дотримуватися принципів доступності й послідовності навчання; за результатами медичних оглядів знати фізичну підготовленість і функціональні можливості кожного учня, у разі необхідності забезпечувати страховку; якщо в учня з'являються ознаки втоми або якщо він скаржиться на слабість і погане самопочуття, негайно відсилати його до лікаря; • після закінчення занять ретельно оглянути місце проведення занять, переконатися у відсутності напруги в енергомережі й усунути виявлені недоліки. На адміністрацію шкіл, а також керівників спортивних товариств, колективів фізичної культури, підприємств, що здійснюють шефство, вищих навчальних закладів, ЖЕКів, парків культури й відпочинку, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, Будинків юнацтва і школярів, які надають школам спортивні майданчики, стадіони, басейни, лижні бази, катки, спортивні зали для проведення з учнями організованих занять, тренувань і змагань, покладається відповідальність за справність спортивного інвентаря та обладнання, відповідність санітарно-гігієнічних умов вимогам, що ставляться до місця проведення занять. На медичний персонал покладається відповідальність за проведення в установленому порядку лікувально-профілактичних заходів, що сприяють збереженню здоров'я учнів, а також здійсненню санітарного нагляду за місцями й умовами проведення навчально-виховного процесу з фізичної культури. Проводити заняття із застосуванням несправного обладнання або спортивного інвентаря, без спеціального спортивного одягу, а також у відсутності учителя фізичної культури, або особи, яка проводить заняття з фізичного виховання, не дозволяється. Рішення про неможливість проведення спортивних заходів на відкритому повітрі через погані метеорологічні умови виносять місцеві органи. Дозвіл на проведення занять з фізкультури в школі видає комісія відділу народної освіти під час приймання шкіл до нового навчального року. Вимоги безпеки й санітарії до місць проведення навчального процесу й спортивного інвентаря Вимоги до критих спортивних споруд (спортивних залів) Приміщення спортивних залів, розміщення в них обладнання повинні задовольняти вимоги ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів», ДСанПіН 5.2.2.008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організації навчально-виховного процесу». Кількість місць у спортивному залі під час проведення занять треба встановлювати з розрахунку 0,7 м2 на одного учня. Заповнювати зал понад установлену норму забороняється. Підлоги спортивних залів повинні бути пружними, без щілин і застругів, мати рівну, горизонтальну й неслизьку поверхню, пофарбовану емульсійною або силікатною фарбою. Підлоги не повинні деформуватися від миття і до початку занять мають бути сухими й чистими. Корисне навантаження на підлоги спортивних залів має бути не більшим як 4 кПа (400 кгс/м2). Дозволяється в підлозі спортивного залу відповідно до нормативної документації обладнувати місце приземлення після стрибків і зіскоків. Стіни спортивних залів повинні бути рівними, гладенькими, пофарбованими у світлі тони на всю висоту панелей фарбами, що дають змогу легко виконувати вологе прибирання приміщення. Пофарбування повинно бути стійким проти ударів м'яча, не обсипатися і не бруднити при доторканні до стін. Стіни спортивного залу на висоту 1,8 м не повинні мати виступів, а ті з них, що обумовлені конструкцією залу, повинні бути закриті панелями на таку саму висоту. Прилади опалення мають закриватися сітками або щитами і не виступати з площини стіни. Отвір, що з'єднує спортивний зал з кімнатою для зберігання інвентаря, повинен бути завширшки і заввишки не меншим від 2 м і не мати виступаючого порога. Віконні отвори спортивного залу повинні розміщуватися на поздовжніх стінах, на вікнах має бути захисна огорожа від ударів м'яча; вікна повинні мати фрамуги, які можна відчинити, стоячи на підлозі, і сонцезахисні пристрої. Стеля залу повинна мати пофарбування, що не обсипається, стійке проти ударів м'яча. У будівлях шкіл перекриття над спортивним залом повинно бути важкоспалимим з межею вогнестійкості не менше 3/4 години. Не дозволяється утеплювати перекриття спортивного залу торфом, деревною тирсою та іншими легкозаймистими матеріалами. Приміщення горища гімнастичного залу потрібно утримувати в чистоті і замикати на замок. Ключі від приміщень горища повинні зберігатися в певному місці, доступному для одержання їх у будь-який час доби. У приміщеннях горища забороняється влаштовувати склади спортивного інвентаря та навчального обладнання. Освітленість фізкультурного залу повинна відповідати встановленим нормам (табл. Д.1). Таблиця Д.1 Норми освітленості спортивного залу
Як джерело світла для залів треба використовувати або люмінесцентні світильники типу стельових плафонів, що мають безшумні пускорегулювальні апарати, або світильники з лампами розжарювання. Чистити світильники повинен електротехнічний персонал не менше як два рази на місяць. Вентиляція критих спортивних споруд повинна здійснюватися природним способом шляхом провітрювання залу через вікна й фрамуги, а також за допомогою спеціальних вентиляційних припливно-витяжних пристроїв; при цьому пристрої повинні бути завжди справними, підлягати планово-запобіжному ремонту, періодичному технічному й санітарно-гігієнічному випробуванню. Результати випробувань записують у спеціальному журналі. Вентиляція та опалення повинні забезпечувати повітрообмін під час занять фізкультурою 80 м3/год на одну людину і температуру повітря не нижчу за І40С. Керування освітленням повинно давати змогу частково вимикати освітлювальну установку. Для цього електрична мережа, що забезпечує фізкультурний зал електроенергією, повинна бути обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами. Рубильники повинні встановлюватися поза приміщенням – у коридорі, на сходовій площадці тощо. Для механізованого прибирання в спортивному залі слід передбачити не менше двох штепсельних розеток у двох протилежних кутках залу. На всіх штепсельних розетках мають бути встановлені запобіжні заглушки. Роздягальні для дітей шкільного віку повинні мати не менш як 0,18 м2 площі на одне місце. Шафи в роздягальнях установлюють в один ярус. Ширина проходів між лавами і шафами повинна бути не меншою за 1,5 м. У проходах не можна встановлювати дзеркала, предмети обладнання, захаращувати їх інвентарем. Душові кабіни повинні бути обладнані індивідуальними змішувачами холодної та гарячої води з арматурою керування, розміщеною біля входу в кабіну, підніжками для миття, а також поличками для приладдя. Розміри відкритих душових кабін в осях перегородок повинні бути не меншими як 0,9 х 0,9 м. Між фронтом душових кабін і протилежною стіною повинна бути відстань не менша за 1,3 м, а до фронту протилежного ряду душових кабін – не меншою 1,5 м. Температура в роздягальнях для дітей повинна бути не нижча за 20°С; у душових – 25°С. Кратність обміну повітря в роздягальнях – 1,5, у душових – 5,0. Допоміжні приміщення можуть мати тільки штучне освітлення, причому в санітарних вузлах освітленість на горизонтальній поверхні на висоті 0,8 м від підлоги повинна бути не менша ніж 75 Лк при люмінесцентних лампах і 30 Лк - при лампах розжарювання. У критих спортивних спорудах має бути обладнане аварійне освітлення, що забезпечує освітленість не меншу як 0,5 Лк на підлозі на лінії основних проходів і на східцях. При цьому мережа аварійного освітлення повинна бути окремою або з автоматичним перемиканням при аварійній ситуації на джерела живлення аварійного освітлення. У приміщенні основних спортивних споруд на видному місці повинен бути вивішений план евакуації учнів на випадок пожежі або стихійного лиха. У ньому має передбачатись виведення дітей з території та з усіх приміщень і місць проведення занять з фізичного виховання, у тому числі з усіх допоміжних приміщень. Відстань від найвіддаленішої точки підлоги до дверей, що ведуть до евакуаційного виходу, не повинна перевищувати 27 м. Двері, призначені для евакуації, повинні відчинятися в напрямі виходу з приміщення. У спортивному залі повинно бути не менш як двоє дверей, одні з яких мають виходити на пришкільну ділянку. Двері евакуаційних виходів у спортивних залах дозволяється замикати тільки зсередини за допомогою засувів, що легко відкриваються, засувок або крючків. Категорично забороняється забивати наглухо або захаращувати двері запасних виходів з гімнастичного залу. Спортивний зал у прилеглих до нього рекреаціях повинен бути обладнаний пожежним щитом з набором первинних засобів пожежогасіння в такій кількості: вогнегасників – 2; відер пожежних – 2-4; сокир – 2-4; ломів – 1-2; багрів – 2-4. Використовувати засоби пожежогасіння для господарських та інших потреб, що не пов'язані з пожежогасінням, категорично забороняється.
Вимоги до відкритих спортивних майданчиків
Відкриті спортивні майданчики повинні бути розміщені в спортивній зоні (на відстані не меншій як 10 м від навчальних корпусів). Спортивна зона пришкільної ділянки повинна мати огорожу по периметру заввишки 0,5...0,8 м. Дозволяється як огорожу використовувати кущі з неотруйними, неколючими і незапиленими плодами. Майданчики для рухливих ігор повинні бути встановлених розмірів, рівними, очищеними від каміння та інших сторонніх предметів. Майданчики не можна огороджувати канавами, влаштовувати дерев'яні або цегляні бровки. Не менше ніж на 2 м від майданчика не повинно бути дерев, стовпів, парканів та інших предметів, що можуть спричинити травму. Бігові доріжки повинні бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту. Доріжка повинна продовжуватися не менше як на 15 м за фінішну позначку. Ями для стрибків повинні бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20...40 см. Пісок повинен бути чистим, ґрунт розрівняним. Місця, призначені для метання спортивних снарядів, розміщуються на такій місцевості, яка добре проглядається на значній відстані від громадських місць (тротуарів, доріг, майданчиків для дітей). Довжини секторів для приземлення снарядів повинні бути не меншими від наведених у табл. Д.2.
Таблиця Д.2 Довжини секторів для приземлення снарядів
Місце проведення занять з лижної підготовки – профіль схилів, рельєф місцевості – дистанцію та умови проведення треба ретельно вибирати відповідно до вікових особливостей і фізичної підготовки учнів. Навчальний майданчик для початкового навчання катанню на лижах повинен бути захищений від вітру, мати схил не більший за 0,0150. Розмір майданчика вибирають з таким розрахунком, щоб постійна дистанція між лижниками була не менша, ніж 10 м. Навчальний і тренувальний схил повинен мати ущільнений сніг без будь-яких схованих під ним каменів, пеньків, дерев, глибоких ям і вибоїн, що утворюють трампліни. Схил не повинен мати обледенінь та оголених ділянок землі. Катки зі штучним льодовим покриттям повинні мати товщину льоду не меншу ніж 15 см. Схил повинен бути не більшим за 0,010. Товщина льоду на природному водоймищі, обладнаному для навчання катання на ковзанах, повинна бути не менша за 25 см. Катки и ковзанярські доріжки повинні мати рівну поверхню, без тріщин і вибоїн. Усі пошкодження поверхні льоду, що виникають, негайно огороджують. На катках і ковзанярських доріжках на одного учня має припадати не менше як 8 м2 площі. Освітленість відкритих спортивних майданчиків повинна відповідати встановленим показникам (табл. 3.1).
Додаток 3
Вимоги до проведення занять з фізики Дозвіл на введення в експлуатацію кабінету (лабораторії) фізики під час приймання навчального закладу до нового навчального року дає державна комісія, створена за наказом місцевого органу виконавчої влади (держадміністрації), до якої входять представники районного (міського) відділу освіти, профспілки галузі, керівник навчального закладу, а під час введення в експлуатацію новоутвореного або пер
|
;
;
;
; (3.4)
; (3.5)
. (3.6)
