Культура стародавніх слов’ян.

Слов'яни — східна група індоєвропейських народів, які розмовляють слов'янськими мовами.

Стародавня слов'янська культура на українських землях формувалася протягом довгого часу, і в цьому процесі значну роль відігравали традиції місцевих народностей, а також культурні зв'язки з сусідніми народами. Культура давніх слов'ян характеризується цілісністю і самобутністю. На її грунті виникла культура Київської Русі.

Вважається, що слов'янські народи належать до древню індоєвропейську єдності, яке включає в себе такі народи, як німецькі, балтійські, романські, грецькі, іранські, індійські або арійські займали всю територію від Індійського океану до Атлантичного та від Льодовитого океану до Середземного моря. Центром цього масиву була територія нинішньої Малої Азії. Приблизно 4000 - 3500 років тому відбулося відділення праслов'янських племен від споріднених їм індоєвропейських, і розселення їх на північ. Слов'яни зайняли значні території на північ від Чорного моря. Із заходу на схід їх територія простягалася смугою від Одера до пониззя Дону. Жили стародавні слов'яни в невеликих селах. "Господарство велося на основі чотирьох галузей: землеробства, скотарства, рибальства та полювання" 2 (2, 3). Незважаючи на відкриття бронзи, з неї робилися лише прикраси, а знаряддя праці (сокири, ножі, серпи) до цих пір виготовлялися з каменю. Іноді бронза застосовувалася також для виготовлення доліт, необхідних у будівництві. Це неважко пояснити тим, що відкритих покладів необхідної сировини для виробництва бронзи не було, або були, але в незначній кількості.

Стародавні слов'яни вірили в переселення душ, тому, як і багато інших народів, надавали небіжчикові при похованні форму ембріона, готуючи його до наступного народженню.

Великим поштовхом до розвитку слов'янської культури послужило відкриття на рубежі I тисячоліття до н.е. Плужного землеробства. Це дозволило стародавнім слов'янам перейти до систематичного експорту хліба через Чорне море в Грецію. Також важливу роль у цьому процесі відіграло відкриття заліза, покладами якого рясніла праслов'янська батьківщина. Існують відомості, що давньослов'янські купці подорожували на південний схід, через Каспійське море аж до Багдада.

У III столітті до н.е. слов'яни вже були близькі до створення власної держави, але натиск сарматських племен змусив їх розселятися далі на північний схід і відкинув їх у розвитку на кілька століть тому. Другий раз до рубежу державності слов'янські племена підійшли вже до IV століття н.е. але навала гунів (близько 375 року) знову відкинуло їх назад і викликало їх подальше розселення.

Стародавня слов'янська культура на українських землях формувалася протягом довгого часу, і в цьому процесі значну роль відігравали традиції місцевих народностей, а також культурні зв'язки з сусідніми народами. Культура давніх слов'ян характеризується цілісністю і самобутністю. На її грунті виникла культура Київської Русі.