Чули ви таку?
Коли японець чує цей вірш (квінтесенцію краси Природи, спокою і гармонії душі поета і навколишнього світу), то в його уяві миттєво виникає стародавній буддійський храм, оточений віковими деревами, далеко від міста, куди зовсім не доноситься його шум. При цьому храмі звичайно є невеликий ставок, який, можливо, має власну легенду. І от влітку, коли настають сутінки, буддійський чернець, який щойно відірвався від своїх священих книг, виходить з храму та замріяно підходить до цього ставку. А навколо так тихо, що чути навіть, як стрибнула у воду жаба...
Басьо сформулював основні естетичні принципи жанру хокку: - сабі («туга самотності») – виражає красу просвітленої самотності, спокою, відчуження від суєти буття – відчуття, що володіє поетом в результаті його злиття зі світом та переживання його сутності. Ця краса повинна втілюватися у простих та навіть суворих формах. На голій гілці Самотній ворон тихо старіє. Осінній вечір. Хокку малює картину осінніх сутинок, відчувається наближення зими. В самотньому вороні, що сидить на засохлій гілці, виражені глибокий спокій та відчуженість від суєтного світу. Вірш змушує людину відчути споглядальний настрій, відчути себе частиною таємниць природи. Слова «самотність» та «сум» - лейтмотиви творчості Басьо. - карумі («легкість») – сполучення в поезії глибини думки з простотою та ясністю її вираження. Якщо сабі стверджує спокій та відчуження від світу при повному злитті з природою, то карумі звертається безпосередньо до повсякденного життя. Сучасні японські дослідники, розкриваючи естетичний зміст фуекі рюко співвідносять незмінне із сабі, а мінливе – з карумі. Таким чином, сабі відчувається більше через зображення явищ природи, що втілюють вічність буття, а для карумі характерно зображення мінливих явищ, пов’язаних з повсякденним проявом вічного. День весны. - фуекі рюко – (незмінне-мінливе, єдність протилежних начал). Стоїть над сабі та карумі та об’єднує їх. - фуга – прекрасне, що відкривається поету у злитті з природою. - макото – краса душі. Басьо об’яднує ці два поняття - «фуга-но макото» - краса душі, яку спричиняє єдність поета та природи. - вабі – простота, спрощення - торіавасе – сполучуваність предметів - хосомі – співвідчування з тим, що зображається - сіорі – мотив печалі та страждання - йодзьо – невисловлене, надлишкове почуття
Система образів поезії Басьо: Образ в поезії Басьо показує дух речей, реальність, яка сприймається інтуїтивно через конкретні явища оточуючого світу. Особливої значущості набувають: - образи природи, яку поет сприймав як джерело сили та краси. - повсякденність людського життя, переломлена в естетичній свідомості поета: поезія Басё зобажує життя природи та життя людини в їх злитій нерозривній єдності на фоні коловороту пір року. - образи бідняків, розкриття їх світу. Часто духовне обличчя людини розкривається через опис її бідного побуту, праці. Бедняк У цьому вірші побутовий фон відсувається дієсловом «перестал», і погляд людини спрямовується до високого – місяця, що семантично включає поняття справжнього, чистого, печального, самотнього. Відкидаючи побут, поет звеличує людину, оскільки бідність в його системі уявлень означає шляхетність. Часто Басьо сполучає нові образи із традиційними, використовує імпресіоністські образи, зображає світ через колір, звук та запах. Образи Басьо підібрані таким чином, щоб відчути в малому велич світу. Маленьке крабеня побігло вгору по нозі. Чисте джерельце! Духовна єдність людини та природи розкривається в образі маленького краба, що торкнувся ноги поета. Цей образ створює також додаткове відчуття прозорості, свіжості та взаємодіє з образом чистої води. В перших двох рядках увага автора фокусується на образі краба, таким чином, простір хокку стискається до мінімуму. Останній рядок розсуває межі того, що зображається.
Поетична мова та стиль Басьо Поезія Басьо характеризується максимальною простотою мови, що, однак, сполучається з надзвичайною художньою виразністю. Він обмежував використання тропів та майже відмовився від стилістичних фігур. Значну роль стали грати інтонаційно-синтаксичні засоби (пауза, еліптичні конструкції), велика увага приділялася мелодиці віршу. Поезія Басьо основана на мінімумі слов, кожне слово має особливу значущість, несе гранічне навантаження. Відбір лексики відбувається також за принципом «неминучості», тобто кожне слово має відчуватися як незамінне. Симокё! *Симокё - це найтихіший район в Кіото, тільки там можна почути, як дощ шумить на снігу.
Басьо використовує розмовну мову, прозаїзми, просторіччя, іноді архаїзми, діалектні слова. Він значно розширив тематичний діапазон хокку, сформулював основні естетичні принципи жанру, спростив та урізноманітнив поетичну мову.
Приклади хокку:
Вік росинки - (Ісса) Хіба ви також із тих, (Басьо) Побачив перший сніг.
И напоследок – одна восточная притча, перекликающаяся с поэзией хайку. Новый императорский сад готовили к открытию три года. Наконец, все работы были завершены, и император пригласил всю знать полюбоваться красотой сада. Все были в восторге и рассыпались в комплиментах. Но императора интересовало мнение Мастера Лин-чи, который считался непревзойденным знатоком этого вида искусства. Когда император обратился к Лин-чи, все присутствующие обернулись, и воцарилась тишина. Лин-чи ответил: – Странно, но я не вижу ни одного сухого листа. Как жизнь может существовать без смерти? Из-за того, что здесь нет сухих листьев, сад мёртв. Я думаю, что сегодня утром его очень тщательно подметали. Прикажите принести немного сухих листьев. Когда листья принесли и разбросали, ветер начал играть ними. Шорох листьев – и сад ожил! Мастер сказал: – Теперь всё в порядке. Ваш сад прекрасен, но он был слишком ухожен.
|
