Поняття адміністративно-процесуального права, його зміст та загальні риси.

Студенты, разделившись на группы отвечают на вопросы выведенные на экран, на котором могут быть так же варианты ответов.

Каждая группа представляет свой вариант ответа, комментирует ответы друг друга. За каждый правильный ответ группа получает определенное количество баллов, в зависимости от сложности вопроса. Группа набравшая большее количество баллов получает положительные оценки.

 

Применение активных методов обучения, на основе опыта и др.

Постановка и решение проблемных задач на семинарских занятиях.

Пример 1. Модуль 1. Семинарское занятие 1,2 «Производство по делам об административных правонарушениях». Опираясь на знания при изучении таких дисциплин, как уголовное право, гражданское право, административное право, трудовое право, административная юрисдикция выделить особенности административной ответственности, а также указать отличительные признаки административной ответственности от иных видов юридической ответственности.

 

7. Дополнительный материал (словари, глоссарии).

 

 

[1] Перетерский И.С. Всеобщая история государства и права. Часть 1. Древний мир. Выпуск II. Древний Рим. М., 1945. С. 74.

[2] Хазикова В. К вопросу о понятии "административная юрисдикция //Арбитражный и гражданский процесс - 2008 - № 11.Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность. Л., 1975. С. 127 - 139;

[3] Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность. Л., 1975. С. 127 - 139

[4] Словарь административного права. М., 1999. С. 40.

[5] Советское государство и право. 1963. №1. С. 131.

[6] Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. М., 1997. С. 301.

[7] Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. М., 2000. С. 306.

3 Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. М., 1997. С. 301.

1 Федеральный закон «О лицензировании отдельных видов деятельности» от 8 августа 2001г. №128-ФЗ (с изм. и доп.) //Собрание законодательства РФ. 2201. №33 (ч. 2). Ст. 3430.

 

 

1 Словарь административного права. М., 1999. С. 10,11.

2 Российская газета. 2002. 20 ноября.

1 Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30 декабря 2001 г. №195-ФЗ (с изм. и доп.) //Собрание законодательства РФ. 2002. №1, ч. 1. Ст. 1.

2 2 Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Указ. соч. - С. 327.

1 Постановление Правительства РФ «Об уполномоченном органе, осуществляющем формирование и ведение реестра дисквалифицированных лиц» от 2 августа 2005г. №483 //Российская газета. 2005. 9 августа.

2 Постановление Правительства РФ «О формировании и ведении реестра дисквалифицированных лиц» от 11 ноября 2002г. № 805 //Российская газета. 2002. 14 ноября.

 

Поняття адміністративно-процесуального права, його зміст та загальні риси.

 

Наука адміністративно-процесуального права - це особливий вид пізнавальної діяльності, заснований на універсальних законах логіки та філософії, і спрямований на узагальнення, систематизацію й творче переосмислення практичного та теоретичного досвіду, накопиченого у сфері адміністративно-процесуальних відносин, з метою подальшого вдосконалення умов її функціонування.

Об'єкт науки адміністративно-процесуального права охоплює:

- нормативний, теоретичний, практичний, історичний, прогностичний та ін. значущі аспекти функціонування однойменної галузі права;

- суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду адміністративних справ уповноваженими органами публічної влади;

- власне галузеву науку.

 

Метод наукового дослідження - сукупність ідей, принципів, вимог, норм, правил, процедур, засобів та інструментів, спрямованих на пізнання об'єкта дослідником.

Методи наукового пізнання:

- спостереження (полягає у систематичному цілеспрямованому вивченні об'єкта);

- абстрагування (вихід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків та відношень предмета і виділення у ньому декількох рис, які цікавлять дослідника);

- аналіз (дає змогу поділяти предмет дослідження на складові частини):

- синтез (навпаки, припускає з'єднання окремих частин або рис предмета у єдине ціле);

- індукція (становить перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів робиться висновок про усі предмети цього виду);

- дедукція (висновок щодо конкретного предмета робиться на підставі знання про загальні властивості багатьох предметів, до якої він належить);

- системний підхід (полягає у комплексному дослідженні великих і складних обєктів як єдиного цілого із узгодженим функціонування усіх елементів і частин);

- моделювання (ґрунтується на використанні моделей - систем, які замінюють обєкт пізнання і служать джерелом знань про нього);

-історико-правовий метод (використовується при дослідженні генезису різноманітних правових явищ);

- порівняльно-правовий метод (реалізується шляхом безпосереднього зіставлення визначених аспектів функціонування правових систем різних країн);

- формально-правовий метод (зазвичай використовується при дослідженні змісту юридичних норм, їх структури тв співвідношення) і т.д.