Источники и классификация внешних влияний

Винагорода, яку отримує підприємець за використання своїх здібностей, за організаційну і управлінську діяльність, за новаторство і ризик, називається підприємницьким доходом або прибутком.

До визначення прибутку в економічній теорії також існує декілька підходів. Класики та марксисти вважали, що прибуток – це частина новоствореної вартості, яка присвоюється капіталістом у результаті експлуатації робочої сили. Неокласики вважають, що прибуток – це результат використання продуктивного капіталу. Представники теорії втримання вважають, що прибуток – це винагорода підприємця за відстрочку особистого споживання.

Сучасна економічна теорія твердить, що прибуток – це плата за підприємницькі здібності. Його величина визначається граничним продуктом ресурсу, який називається здатність до підприємництва. Розрізняють нормальний та економічний або чистий прибуток; економічний і бухгалтерський прибуток; монопольний прибуток.

Нормальний прибуток – це така величина прибутку, яка виправдовує зусилля підприємця і дозволяє йому залишатися в даній галузі.

Економічний, або чистий прибуток – це додатковий прибуток, який підприємець може отримати, якщо він постійно вдосконалює техніку, технологію, організацію виробництва. Різниця між бухгалтерським та економічним прибутком пов’язується із різницею у його підрахунку.

Бухгалтерський прибуток – це загальна виручка мінус явні (бухгалтерські) витрати.

Економічний прибуток – це загальна виручка мінус явні та неявні (внутрішні) витрати. Економічний прибуток менший, оскільки при його розрахунку враховуються ті витрати, які фірма несе за власний рахунок, а також альтернативні витрати (втрачені можливості).

Монопольний прибуток отримують монополії за рахунок перерозподілу на свою користь доходів немонополізованих фірм шляхом встановлення монопольних цін як на ринках факторів виробництва, так і на ринках готової продукції.

Прибутковість виробництва – це співвідношення між величиною прибутку та витратами на його одержання, виражене у відсотках.

 

Норма прибутку Величина прибутку

(рентабельність) ⁼ Вкладені кошти ^{х 100%}

Норма прибутку визначається рядом факторів:

1. Сума залучених до виробництва коштів. Чим вона більше, тим можна отримати більший прибуток.

2. Швидкість обороту капіталу. Чим більше раз капітал вкладається у виробництво, тим більше створюється і реалізується продукції, а значить, і збільшується прибуток.

3. Рівень витрат виробництва та їх структура. Чим менша сума витрат припадає на одиницю продукції, тим більша різниця між ринковою ціною і витратами, тобто величина прибутку.

4. Ринкова ціна. Якщо ціна рівна витратам підприємця він узагалі не отримає прибутку, але якщо попит і ціна буде зростати то і прибуток підприємця буде підвищуватися.

5. Реклама, якість, сервісне обслуговування.

6. Галузь капіталовкладень.

 

Тема 9 Внешние влияния на линии связи

Источники и классификация внешних влияний

Источниками внешних влияний на цепи связи являются линии электропередачи (ЛЭП), электрифицированные железные дороги (эл.ж.д), мощные радиостанции (РС), атмосферное электричество, индустриальные помехи, электрифицированный городской транспорт и др..

Электромагнитное влияющее поле в общем случае может содержать как поперечные ( и ), так и продольные ( и ) компоненты. Влияния поперечного электромагнитного поля проявляются при асимметрии проводников в поперечном сечении кабеля. Влияние продольного поля проявляется при продольной омической асимметрии проводников, а также при ёмкостной асимметрии цепей относительно оболочки (рис. 9.1). При внешних влияниях преобладает влияние продольных компонент.

 

 

а) б)

 

Рис. 9.1 – Влияние за счёт поперечного а) и продольного б) полей

 

При внешних влияниях источники полей, как правило, находятся на достаточном удалении от цепей связи ().

В этом случае влияния определяются также различием постоянных составляющих отдельных участков цепи, и влияния возникают в цепи «проводник – земля» (оболочка).

Для внешних влияний характерны:

- разные длины влияющих, подверженных влиянию и третьих цепей;

- малое затухание источников влияний (ВВЛ, эл.ж.д.).

Различают следующие виды внешних влияний (рис. 9.2):

- электрическое, обусловленное действием электрической составляющей поля;

- магнитное, обусловленное действием магнитной составляющей поля;

- гальваническое, появляющееся вследствие наличия в земле блуждающих токов; эти токи создаются ВВЛ, использующими землю в качестве обратного провода, заземлителями.

 

Рис. 9.2 – Виды внешних влияний: E – электрическое, H – магнитное, I – гальваническое; ВЛ- высоковольтная линия, ЛС – линия связи

 

По степени интенсивности влияния делятся на опасные и мешающие.

Опасные влияния угрожают жизни обслуживающего персонала и могут привести к повреждению аппаратуры. Опасным считается напряжение и ток .

Мешающие влияния приводят к появлению помех, шумов, искажений, нарушению нормальной работы средств связи; мешающими считаются напряжение , ток .

Внешние влияния подразделяются на длительные ( с) и кратковременные ( с).

Действия внешних источников бывают как постоянными, так и случайными.

Внешние влияния, в зависимости от их природы, действуют как на металлические кабели, так и на оптические.