Завдання. 42. Українське машинобудівне підприємство звернулося до МКАС при ТПП України із позовом до лаоської фірми у зв’язку із несплатою за договором постачання

 

42. Українське машинобудівне підприємство звернулося до МКАС при ТПП України із позовом до лаоської фірми у зв’язку із несплатою за договором постачання сільськогосподарської техніки; арбітражне застереження про розгляд спору саме цим арбітражем було частиною укладеного контракту.

На адресу відповідача були направлені копія позовної заяви та усі належні документи, запропоновано обрати арбітра. У відповідь лаоська компанія надіслала заяву про те, що не визнає український арбітраж.

У подальшому відповідач був повідомлений про день слухання справи, але на засідання не з’явився. Арбітраж розглянув справу і виніс рішення.

Чи мав право МКАС розглядати справу за таких умов? Яка процедура розгляду спорів у подібних ситуаціях?

 

43. Українське АТ “Світязь” та офшорна компанія “Sanders”, зареєстрована у штаті Делавер США, уклали у 2006 р. угоду про сумісну діяльність, усі спори, пов’язані з цим договором, мали розглядатися Арбітражним інститутом Торгової палати Стокгольма відповідно до його Регламенту англійською мовою. У застереженні було також вказано, що спори мають вирішуватися по справедливості (ex aequo et bono). АТ “Світязь” неодноразово порушувало умови договору, і компанія “Sanders” звернулася до арбітражу, який прийняв рішення про стягнення заборгованих сум на користь офшорної компанії. У подальшому компанія “Sanders” звернулася до українського суду із заявою про примусове виконання арбітражного рішення, але їй було відмовлено, оскільки рішення арбітражу не містило посилань на належне до застосування право, тобто було незаконним.

Чи правомірне рішення прийняв суд? Обґрунтуйте відповідь.

 

Список нормативних актів

та літератури

 

Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основы, 1995. – 301 с.

Комаров В.В. О международной подсудности споров между субъектами внешнеэкономической деятельности // Бизнес-информ. – 1994. – № 4.

Международный коммерческий арбитраж в Украине. Законодательство и практика: Науч.-практ. изд. / Под ред. И. Г. Побирченко. – М.: Ин Юре, 2000. – 973 с.

Переверзєва О.С. Міжнародний комерційний арбітражний суд з вирішення спорів у сфері торговельного мореплавства: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2006.

 

 

5. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

 

Автономія волі – принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин.

Апостиль – печатка або штамп розміром не менш ніж 9х9 см, що засвідчує автентичність підпису, статус особи, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитка печатки або штампа, якими скріплений документ, що проставляється компетентним органом держави, в якій документ був складений. Порядок проставляння А. передбачений Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р.

Арбітражна угода – угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у виді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражне застереження – обов’язкова частина зовнішньоекономічного договору, яка визначає матеріальне і процесуальне право, що буде застосовуватися у разі виникнення спору між сторонами.

Аффідевіт – документ, що підтверджує зміст норм права відповідної держави згідно з прийнятим тлумаченням та практикою застосування. Такий документ підлягає обов’язковій консульській легалізації чи проставлянню апостилю.

Багатогромадянство – перебування особи одночасно у громадянстві двох або більше держав.

Безгромадянство – правовий статус фізичної особи, яка не має громадянства жодної держави.

Біженець – особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Взаємність – (у міжнародному приватному праві) взаємне надання державами певних прав та повноважень, взаємне надання національного режиму та режиму найбільшого сприяння.

Відсилання до права третьої держави – відсилання колізійної норми права іноземної держави, визначеної відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”, до права третьої держави.

Вибір права – право учасників правовідносин визначити, право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Визнання рішення іноземного суду – поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Виконання рішення іноземного суду – застосування засобів примусового виконання рішення іноземного суду в Україні в порядку, передбаченому законом.

Гаазька конференція з міжнародного приватного права – міжурядова організація, мета діяльності якої – робота над прогресивною уніфікацією норм міжнародного приватного права.

Гармонізація законодавства – процес коригування законодавства держав – членів Європейського Союзу на підставі правових актів ЄС, зокрема директив, які мають обов’язкову силу для держав – членів ЄС та вимагають від цих держав привести їх внутрішнє законодавство у відповідність до положень директив.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) – міжнародна система угод і заходів, спрямованих на організацію міжнародної торгівлі, боротьбу з демпінговими та іншими проявами недобросовісної конкуренції.

Дерогаційна угода – угода між сторонами цивільного процесу, в силу якої спір, що підлягає розгляду певною установою на підставі загальних диспозитивних норм, вилучається із сфери її юрисдикції та передається іншій судовій установі.

Екзекватура – спеціальний дозвіл на виконання іноземного судового рішення, що надається рішенням суду держави, на території якої вимагається таке виконання.

Застереження про публічний порядок – правило, що обмежує застосування іноземного закону, до якого відсилає колізійна норма національного права.

Зворотне відсилання – повторне відсилання колізійної норми права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного іноземного правопорядку.

Іммігранти – іноземні громадяни або особи без громадянства, які перебувають на території держави і не мають наміру її покидати. Іммігрантів поділяють на легальних та нелегальних, тимчасових та постійних.

Імунітет держави – спеціальний правовий режим, встановлений міжнародними договорами та внутрішнім законодавством, в силу якого власність держави, правочини з її участю, а також підсудність спорів за її участю не можуть підпорядковуватись юрисдикції іншої держави.

Інкотермс – (англ. Incoterms, International commerce terms) – міжнародні правила тлумачення комерційних термінів, прийняті Міжнародною торговою палатою у 1936 р. (ред. 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 рр.).

Іноземець – особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Іноземна юридична особа – підприємство, створене за іншим законодавством, ніж законодавство України, і знаходиться за межами України.

Іноземний елемент – ознака, що характеризує приватноправові відносини, які регулюються, та виявляється в одній або кількох із таких форм: а) хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; б) об’єкт правовідносин перебуває на території іноземної держави; в) юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави.

Іноземні інвестиції – цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Клаузула – (лат. clausula – завершення, застереження) викладена окремою статтею закону певна умова, окреме (особливе) положення іншого нормативного акта (статуту, інструкції), окрема умова договору (угоди), заповіту тощо, якими обумовлюються певні обставини, пов’язані з застосуванням нормативно-правового акта чи виконанням приписів іншого документа, що має юридичне значення; спеціальна постанова або застереження, що додаються до договору.

Колізійна норма – норма, що визначає, право якої держави може бути застосоване до правовідносин з іноземним елементом.

Колізійне право – сукупність норм, що вирішують колізії між законами різних держав. Колізійне право є складовою міжнародного приватного права.

Коносамент – документ, що регулює правовідносини між перевізником та одержувачем вантажу, свідчить про прийняття перевізником вантажу, відомості про який наведено в коносаменті, та є одним із документів, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення.

Консул – посадова особа, призначена однією державою до іншої держави (держави перебування) для здійснення на її території (консульському окрузі) консульських функцій.

Консульська легалізація документів – процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.

Конфлікт кваліфікацій – відмінність у тлумаченні однакових понять, що містяться в колізійних нормах різних держав.

Культурні цінності – об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

Міжнародна організація праці (МОП) – заснована в 1919 р., є спеціалізованою установою ООН. Метою МОП є досягнення загального і міцного миру на основі соціальної справедливості та покращення існуючих умов праці, що може бути досягнуто регламентацією робочого часу, включаючи встановлення максимальної тривалості робочого часу і робочого тижня; регламентацією набору робочої сили шляхом боротьби з безробіттям; встановленням гарантій зарплати, що забезпечує достатні умови життя.

Міжнародна організація цивільної авіації – (англ. International Civil Aviation) єдина міждержавна організація в галузі повітряних сполучень, спеціалізована установа системи ООН. Заснована на підставі Чиказької конвенції міжнародної цивільної авіації (1944), яка є статутом Міжнародної організації цивільної авіації.

Міжнародна підсудність – компетенція судів певної держави із вирішення спору з іноземним елементом.

Міжнародна торгова палата (англ. International Chamber of Commerce) – міжнародна організація, яка має на меті підтримку й розвиток міжнародної торгівлі й глобалізації. Членами цієї організації є країни, до яких МТП має доступ через свої національні комітети. В Україні діє Торгово-промислова палата України.

Міжнародне перевезення – перевезення товарів з перетином державного кордону: а) з території України на територію іноземної держави; б) з території іноземної держави на територію України; в) транзитом через територію України.

Міжнародне приватне право – самостійна галузь національного права, яка є системою колізійних та уніфікованих матеріально-правових норм, що регулюють приватні та цивільно-процесуальні відносини, ускладнені іноземним елементом.

Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (Institut international pour unification du droit prive; International Institute for the Unification of Private Law), УНІДРУА (UNIDROIT) – незалежна міжнародна організація, утворена в 1926 р., метою якої є вивчення шляхів гармонізації та координації процесів уніфікації приватного права в різних державах або групах держав і поступове прийняття країнами світу єдиної системи приватного права.

Міжнародний комерційний арбітраж – 1) недержавний юрисдикційний орган (різновид третейських судів), призначений для вирішення зовнішньоекономічних спорів; 2) особливий спосіб врегулювання зовнішньоекономічних спорів, основними перевагами якого, порівняно із розглядом спорів у державних судах, є конфіденційність, спеціалізація арбітрів, більш швидкий і демократичний розгляд справи.

Міжнародний цивільний процес – сукупність і система правових норм, що містяться у внутрішньому праві держави і в міжнародних договорах за участю цієї держави, які регулюють цивільно-процесуальні відносини між іноземними судами та учасниками процесу, один з яких є іноземною особою (іноземці, особи без громадянства, іноземні підприємства, установи, організації, іноземні держави та міжнародні організації), при здійсненні правосуддя з цивільних справ і наданні міжнародної правової допомоги.

Надімперативні норми (норми безпосереднього застосування; mandatory rules) – особлива категорія імперативних норм права, що застосовуються для регулювання приватноправових відносин з іноземним елементом незалежно від того, яке право обране сторонами цих правовідносин – на підставі принципу автономії волі або судовим чи арбітражним органом – на підставі колізійних норм.

Національний режим – режим, за яким юридичним і фізичним особам (громадянам) однієї держави на території іншої держави надаються такі самі права й пільги, якими користуються її юридичні та фізичні особи. Національний режим може надаватися як за внутрішнім законом, так і за міжнародним договором.

Негативні колізії – жодна держава, з якою пов’язані певні правовідносини, не розглядає їх як предмет регулювання свого власного права. Саме негативні колізії є підставою виникнення інституту зворотного відсилання.

Обсяг колізійної норми – частина колізійної норми, що містить вказівку на ті відносини, які потребують правового врегулювання.

Обхід закону – застосування до правовідносин з іноземним елементом права іншого, ніж право, передбачене відповідним законодавством

Офшорна зона – країна чи територія, де встановлено пільговий режим оподаткування для певних категорій компаній. Критерії віднесення тієї чи іншої території до категорії офшорної зони розробляються різними міжнародними інституціями, зокрема Міжнародним валютним фондом. Перелік офшорних зон регулярно оприлюднюється Кабінетом Міністрів України.

Парантелла – у зарубіжному спадковому праві група кровних родичів, що має спільних предків. Перша П. включає самого спадкодавця та його низхідних родичів, друга – батьків та їх низхідних родичів і т.д.

Позитивні колізії – дві й більше держави розглядають певні правовідносини з іноземним елементом як предмет регулювання свого власного права.

Правова допомога – допомога, передбачена спеціальними міжнародними двосторонніми чи багатосторонніми угодами, що надається на засадах взаємності установами юстиції договірних сторін шляхом проведення процесуальних дій, виконання судових доручень, визнання та виконання судових рішень, вручення судових та позасудових документів та ін.

Правова кваліфікація – визначення права, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Правові звичаї – санкціоноване і забезпечуване державою звичаєве правило поведінки.

Прецедент – об’єктивне (виражене зовні) рішення державного органу в конкретній справі, якому надаються безумовна обов’язковість, нормативна впорядкованість і поширення чинності при розв’язанні всіх наступних аналогічних справ.

Прив’язка колізійної норми – частина колізійної норми, що містить вказівку на закон (тобто правову систему, правопорядок), за допомогою якого і будуть врегульовані зазначені відносини.

Пророгаційна угода – угода між сторонами цивільного процесу, в силу якої спір непідсудний за загальними диспозитивними нормами про підсудність стає підсудним.

Режим найбільшого сприяння означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні негайно й безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав – членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні чи регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння.

Репудіація (repudiātio, лат. – відмова) – у зарубіжному сімейному праві розлучення на підставі заяви чоловіка.

Реторсії – правомірні обмежувальні заходи, що вживаються державою у відповідь на аналогічні заходи іншої держави.

Розщеплення колізійної норми – поширене в міжнародному приватному праві явище, коли правовідносини в цілому підпорядковуються одному правопорядку, а окремі питання – іншому.

Транснаціональна корпорація (ТНК) – особливий вид корпорації, що істотну частину своєї господарської діяльності здійснює на світовому ринку завдяки власним закордонним філіям та дочірнім підприємствам.

Трудова міграція – переміщення працездатної особи на територію держави, громадянином якої вона не є та в якій постійно не проживає, з метою зайняття оплачуваною трудовою діяльністю.

Уніфікація законодавства (від лат. unus – один і facio – роблю) у міжнародному приватному праві встановлення шляхом угод між державами однакових за змістом цивільно-правових норм, що регулюють певну галузь правовідносин.

Чартер – договір фрахтування на перевезення морським і річковим транспортом вантажів, відповідно до якого перевізник (фрахтовик) зобов’язується за умови надання всього судна, його частини або визначених вантажних приміщень доставити вантаж у порт призначення та передати особі, уповноваженій на одержання вантажу, а відправник (фрахтувальник) – заплатити за перевезення вантажу встановлену плату (фрахт).

Шкала Кегеля – гнучка система колізійних прив’язок, яка дозволяє ефективно вирішувати колізійні проблеми, що виникають у сфері сімейного права. Значне поширення отримала практика взаємного запозичення ш. К. у внутрішньому законодавстві багатьох європейських країн.

Основні латинські терміни та вирази

 

Abandono – відмова

Сautio judicatum solvi – забезпечення сплати судових видатків

Civis Romānus – громадянин Рима

Сomitas gentium – міжнародна ввічливість

Corpus juris civīlis – Кодекс Юстиніана

Forum arresti – суд місця арешту /опису майна

Forum contractus – суд місця укладання договору

Forum delicti – суд місця вчинення делікту

Forum legis – суд, зазначений у законі

Forum regit processum – процесуальне право підпорядковується закону суду

Fraus omnia corrumpit – обхід закону породжує недійсність акта в цілому

Hostis – ворог, іноземець

Immunitas – звільнення від обов’язків, пільга

Jus civīle – цивільне право

Jus gentium – право народів

Lex arbitri – закон, обраний арбітрами

Lex causae – закон, що регулює сутність правовідносин

Lex domicilii – закон місця проживання особи

Lex fori – закон місця розгляду справи

Lex lòci àctus – закон місця здійснення акту

Lex lòci celebratiònis – закон місця укладання шлюбу

Lex loci contràctus – закон місця укладання договору

Lex lòci delicti commissi – закон місця вчинення правопорушення

Lex loci laboris – закон місця виконання роботи

Lex lòci solutiònis – закон місця платежу або виконання зобов’язання

Lex patriae – закон громадянства особи

Lex personalis – особистий закон фізичної особи

Lex rèi sìtae – закон місцезнаходження майна

Lex societatis – особистий закон юридичної особи

Lex voluntatis – закон, обраний сторонами

Peregrinus – іноземний, чужий

Perpetuatio fori – принцип неприпустимості змінення підсудності

6. ПОТОЧНИЙ (МОДУЛЬНИЙ) ТА ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

Курс	Напрям, освітньо-квалі-фікаційний рівень	Характеристика навчального курсу (структура залікового кредиту)
Кількість кредитів ECTS: 2,1   Модулів: 3   Змістових модулів: 3   Загальна кількість годин: 76	6.06101 “Право”   7.06001 “Спеціаліст”	Обов’язкова: Модуль І Лекції: 30 Практичні заняття: 14   Модуль ІІ Індивідуальна робота: 4   Модуль ІІІ Самостійна робота: 28   Вид контролю: поточний модульний контроль, контрольні роботи, іспит

 

Оцінювання знань студентів з МПП здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК). Загальним об’єктом оцінювання знань студентів є відповідні частини навчальної програми з дисципліни “Міжнародне приватне право”, засвоєння якої відповідно перевіряється під час ПМК.

Завданням ПМК є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу змістового модуля, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь застосовувати отримані знання з МПП при вирішенні професійних завдань.

Об’єктами ПМК знань студентів з МПП є систематичність та активність роботи, успішність на семінарських заняттях, виконання модульних контрольних завдань.

Оцінювання результатів ПМК здійснюється викладачем наприкінці вивчення кожного змістового модуля.

Критеріями оцінювання ПМК є:

а) якісна успішність на семінарських заняттях (відвідування відповідних форм навчального процесу, активність та рівень знань при обговоренні питань), самостійне опрацювання тем у цілому чи окремих питань; підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів; інші форми робіт – від 0 до 4 балів;

б) оцінка за модульну контрольну роботу (у тому числі у формі тестів) – від 0 до 5 балів.

Виконання модульних контрольних завдань може проводитися у формі тестів (з використанням комп’ютерних технологій), відповідей на теоретичні питання, вирішення практичних завдань під час проведення контрольних робіт, виконання індивідуальних завдань тощо.

Конкретний перелік тестів, питань та завдань, порядок і час їх складання, критерії оцінювання визначаються кафедрою і доводяться до відома студентів на початку навчального року, що передує їх проведенню.

Підсумковий бал за результатами ПМК оформляється під час останнього семінарського заняття відповідного семестру.

Загальна кількість балів за ПМК складає 42 бали. Кожен модуль оцінюється у 14 балів. Результати ПМК знань студентів вносяться до відомості обліку поточної успішності та є основою для визначення загальної успішності студента з даного предмета і враховуються (у разі необхідності) при виставленні балів за підсумковий контроль знань (ПКЗ).

У разі невиконання завдань ПМК з об’єктивних причин студенти мають право за дозволом декана (викладача) скласти їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

 

7. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

 

Розподіл балів з курсу “Міжнародне приватне право”

 

Модуль 1 (поточне тестування)	Модуль 2 (індивідуальна робота)	Підсумковий іспит	Сума балів
ЗМ* 1	ЗМ 2	ЗМ 3

 

 

^*ЗМ – змістовий модуль

 

8. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

 

Відповідно до вимог “Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з курсу “Міжнародне приватне право” передбачає такі види та форми роботи з навчальним матеріалом:

— анотації з прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис тощо;

— реферат за вузькоспеціальною проблематикою;

— складання термінологічних словників;

— складання тематичних кросвордів;

— участь у роботі студентського наукового гуртка;

— переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

— підготовка і опублікування наукової статті, тез наукових доповідей та повідомлень на студентських наукових конференціях.

Вибір студентом видів індивідуальної роботи здійснюється на альтернативній основі за власним інтересом і поперед-
нім узгодженням з викладачем. Організацію, контроль та оцінювання якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює куратор, який закріплюється кафедрою за студентською групою. За індивідуальну роботу студент має можливість отримати максимально 8 балів.

Індивідуальна робота подається для перевірки та оцінювання за 15 днів до початку екзаменаційної сесії.

 

9. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО”

 

Підсумкове оцінювання рівня знань студентів з МПП здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю (ПМК), індивідуальної роботи студентів та підсумкового контролю знань студентів (ПКЗ) за 100-бальною шкалою. Завдання ПМК та індивідуальної роботи студентів оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів; завдання, що виносяться на ПКЗ, – від 0 до 50 балів.

Підсумковий контроль знань студентів з МПП проводиться у формі іспиту з вузлових питань, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати знання з історії держави і права з сучасними соціальними і правовими проблемами.

Конкретний перелік питань та завдань, що охоплюють весь зміст навчальної дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань, порядок і час їх складання визначаються кафедрою і доводяться до студентів на початку навчального року. До екзаменаційного білета включаються зазвичай три питання з МПП.

До відомості обліку підсумкової успішності заносяться сумарні результати у балах ПМК, індивідуальної роботи студентів та ПКЗ.

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється в залікову книжку відповідно до шкали, як показано нижче.

 

Оцінка за шкалою ЕСТS	Визначення	Оцінка за національ- ною шкалою	Оцінка за 100-бальною шкалою, що використовується в НЮАУ
	Відмінно – відмінне виконання, лише з незначною кількістю помилок		90-100

Закінчення

В	Дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками		80-89
С	Добре – в цілому правильна робота з певною кількістю незначних помилок	75-79
D	Задовільно – непогано, але зі значною кількістю недоліків		70-74
Е	Достатньо – виконання задовольняє мінімальні критерії	60-69
FХ	Незадовільно – потрібно попрацювати перед тим, як перескласти		35-59
F	Незадовільно – необхідна серйозна подальша робота, обов’язковий повторний курс	1-34

 

 

10. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

ДО ІСПИТІВ

 

1. Предмет міжнародного приватного права.

2. Види іноземного елементу в приватноправових відносинах.

3. Методи правового регулювання в МПП.

4. Система МПП як галузі права та навчальної дисципліни.

5. Співвідношення МПП з іншими галузями національного права та міжнародним правом.

6. Історичні та економічні засади виникнення МПП.

7. Розвиток науки МПП у країнах Європи.

8. Поняття та види джерел МПП.

9. Міжнародні договори як джерела МПП.

10. Значення універсальних та регіональних міжнародних договорів у сфері МПП.

11. Багатосторонні та двосторонні договори про надання правової допомоги.

12. Внутрішнє (національне) законодавство як джерело МПП.

13. Значення кодифікації норм внутрішнього права в галузі МПП, її види.

14. Сфера застосування та структура Закону України “Про міжнародне приватне право”.

15. Поняття правового звичаю, його види.

16. Значення судової практики та доктрини у регулюванні відносин МПП.

17. Концепція lex mercatoria, її вплив на судову та арбітражну практику.

18. Поняття та види уніфікації та гармонізації норм МПП.

19. Поняття та структура колізійної норми.

20. Інтерперсональні, інтертемпоральні та інтервокальні колізії.

21. Загальна класифікація колізійних норм.

22. Основні формули прикріплення.

23. Автономія волі сторін.

24. Проблема кваліфікації колізійної норми. Основні теорії кваліфікації.

25. Конфлікт кваліфікацій. Вирішення проблеми конфлікту кваліфікацій у національній доктрині МПП.

26. Поняття зворотного відсилання та відсилання до права третьої країни.

27. Інститут “обходу закону” в МПП.

28. Правила встановлення змісту та застосування іноземного права відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”.

29. Інститут публічного порядку в МПП.

30. Надімперативні норми закону країни суду та закону третьої держави.

31. Взаємність (матеріальна та формальна) і реторсії.

32. Поняття “особистий закон фізичної особи” та сфера його дії.

33. Колізійні аспекти подвійного громадянства та безгромадянства фізичних осіб.

34. Особливості правового статусу іммігрантів, біженців та осіб, яким надано політичний притулок, згідно з МПП.

35. Приватноправові аспекти встановлення національного режиму для іноземців в Україні.

36. Особливості визнання іноземця обмежено дієздатним та недієздатним. Колізійні аспекти опіки та піклування.

37. Оголошення іноземця безвісно відсутнім чи померлим та його наслідки в Україні і за кордоном.

38. Критерії визначення особистого закону юридичної особи.

39. Організаційно-правові форми діяльності іноземних юридичних осіб в Україні. Представництва та філії.

40. Транснаціональні корпорації у МПП.

41. Проблеми, пов’язані з правовим регулюванням господарської діяльності компаній, розташованих в офшорних зонах.

42. Міжнародні юридичні особи.

43. Особливості правового положення держави в МПП.

44. Поняття “імунітет держави” в МПП. Теорії абсолютного, функціонального та обмеженого імунітету, їх вплив на формування національного законодавства про імунітет іноземних держав.

45. Види імунітету держав у МПП.

46. Міжнародні договори щодо імунітету держав. Норми про імунітет іноземної держави в законодавстві України.

47. Колізійні питання права власності.

48. Правове регулювання іноземних інвестицій у МПП. Гарантії майнових прав іноземних інвесторів в угодах СОТ.

49. Правове положення власності України за кордоном.

50. Територіальний характер інтелектуальної власності та особливості її регулювання в МПП.

51. Стокгольмська конвенція Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р.

52. Міжнародно-правова охорона авторських прав.

53. Промислова власність та її міжнародна охорона.

54. Загальна характеристика Угоди СОТ щодо торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

55. Сфера дії права, що застосовується до правочину.

56. Колізійні прив’язки, що застосовуються до договірних зобов’язань з іноземним елементом.

57. Уніфікація правового регулювання в галузі міжнародних комерційних угод. Віденська конвенція ООН “Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів”.

58. Міжнародні транспортні організації та їх роль в уніфікації законодавства про міжнародні перевезення.

59. Міжнародні морські перевезення. Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 р.

60. Міжнародні залізничні перевезення. Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) 1980 р.

61. Міжнародні автомобільні перевезення. Конвенція про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р.

62. Міжнародні повітряні перевезення. Монреальська конвенція про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 28.05.1999 р.

63. Міжнародні річкові перевезення. Будапештська конвенція про договір перевезення вантажів внутрішніми водними шляхами від 22.06.2001 р.

64. Міжнародні змішані перевезення. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24.05.1980 р.

65. Види позадоговірних зобов’язань, ускладнених іноземним елементом, та колізійні підходи до їх регулювання. Сфера дії права, що підлягає застосуванню до зобов’язань, які виникли внаслідок завдання шкоди.

66. Роль міжнародних угод у колізійно-правовому регулюванні зобов’язань із завдання шкоди. Гаазька конвенція 1973 р. про право, що застосовується до відповідальності виготівника.

67. Представництво, довіреність та позовна давність у МПП.

68. Колізійне регулювання міжнародних трудових відносин.

69. Міжнародно-правове регулювання праці. Роль конвенцій Міжнародної організації праці (МОП).

70. Працевлаштування іноземців в Україні.

71. Трудові права українських громадян за кордоном.

72. Особливості правового регулювання шлюбно-сімейних відносин у праві різних держав.

73. Колізійне регулювання укладання та розірвання шлюбу в МПП.

74. Майнові відносини подружжя в МПП.

75. Міжнародне усиновлення та його наслідки. Функції консульських установ України за кордоном у галузі усиновлення та опіки й піклування.

76. Аліментні зобов’язання в МПП. Приєднання України до Нью-Йоркської конвенції 1956 р. про стягнення аліментів за кордоном.

77. Основні колізії у спадкуванні за МПП.

78. Колізійні норми спадкового права в законодавстві України.

79. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.

80. Особливості спадкування рухомого та нерухомого майна.

81. Спадкові права українських громадян за кордоном. Роль консульських установ України за кордоном у сфері захисту спадкових прав громадян України.

82. Правовий режим відумерлої спадщини у МПП.

83. Поняття міжнародного цивільного процесу. Джерела правового регулювання цивільних процесуальних відносин з іноземним елементом.

84. Правове положення іноземних осіб у цивільному процесі.

85. Судовий імунітет іноземної держави. Особливості процесуального положення дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв іноземних держав.

86. Підсудність цивільних справ за участю іноземних осіб. Основні системи визначення міжнародної підсудності.

87. Виключна та альтернативна підсудність цивільних справ за Законом України “Про міжнародне приватне право”.

88. Міжнародна правова допомога та її види.

89. Легалізація документів. Проставляння апостилю.

90. Визнання та виконання іноземних судових рішень. Екзекватура.

91. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу.

92. Міжнародно-договірна уніфікація комерційного арбітражу. Міжнародні центри комерційного арбітражу.

93. Міжнародні регламенти, типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж юнсітрал.

94. Арбітражна угода.

95. Арбітражні рішення. Виконання рішень.

96. Підстави для відмови у визнанні та виконанні іноземних арбітражних рішень.

 

 

[1][*] Див.: Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень [Електронний ресурс]: http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=300:1:2891225254745786.

 

[2][†] Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень [Електронний ресурс]: http://www.reyestr.court.gov.ua/pls/apex/f?p=300:1:2891225254745786.

 

[3][‡] Єдиний Державний Реєстр Судових Рішень [Електронний ресурс]: h