РОЗДІЛ 2

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

У сучасних умовах зростає значення індивідуалізації учасників правовідносин, що зумовлено сучасними технологіями, передумовами участі в низці правовідносин як елементів статусу, сучасної системи безпеки, запобіганням випадків несанкціонованого вторгнення в закриті інформаційні системи, проявом індивідуальності та неповторності особистості. За анонімної участі в правовідносинах складно захистити права потерпілого від умисних правопорушень суб’єктивних прав та охоронюваних інтересів. Через ці причини вимоги до персоніфікації фізичної особи в цивільних правовідносинах є актуальними.

У цивілістичній науці окремі аспекти засобів індивідуалізації громадян аналізувалися радянськими науковцями М.М. Агарковим, С.Н. Братусем, Я.Р. Веберсом, О.А.Красавчиковим, Н.С. Малеїним та іншими. На сучасному етапі окремі питання індивідуалізації фізичних осіб через призму особистих немайнових прав людини розкриваються в роботах О.М. Калітенко, М.Н.Малеїної, О.О.Пунди, Р.О. Стефанчука та інших.

Р.Б. Шишка зазначає, що індивідуалізація стає передумовою для участі у цивільних правовідносинах і може бути загальною та спеціальною. Перша служить інтересам суспільства і відображає створені нею системи відстеження всілякої інформації про об’єктів права та суб’єктів, друга – забезпечення потреби самовираження особистості [8].

Н.В. Волкова у своїй праці схиляється до думки російських науковців, відповідно до якої у громадянина (фізичної особи) є три характеристики. Перша характеристика – формального характеру, оскільки містить формальні ознаки: людині привласнені визначені ім’я, по батькові і прізвище, вона має дату і місце народження, громадянство, зареєстрована за визначеним місцем проживання. Друга – соціального характеру, містить соціальні ознаки: громадянин є унікальним членом людської сім’ї і відрізняється від інших членів суспільства своїм зовнішнім виглядом, біологічними і соціальними якостями. Третя – правового характеру, оскільки містить правові (правосуб’єктні) ознаки. У ній людина постає як суб’єкт цивільного права, що бере участь в цивільних правовідносинах. Отже, індивідуалізувати людину можна трьома способами: формально (за іменем, по батькові, прізвищем, місцем проживання і т. д.), соціально (за зовнішнім виглядом, зв’язком з родичами і т. д.) і правосуб’єктно (за наявністю будь-яких ознак, що дають або не дають йому можливості брати участь в цивільних правовідносинах) [8].

Індивідуалізація фізичної особи формалізована з моменту її народження, а після у свідоцтві про народження вже повне ім’я в паспорті чи інших документах, що видані на ім’я фізичної особи. Відповідно, мова йде про ідентифікаційні ознаки фізичної особи. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під ідентифікацією особистості розуміється встановлення на підставі документів, що посвідчує особистість володільця, і фіксації в письмовій формі фамілії та імені, дати народження й адреси особи, яка здійснює угоду, а також назви, номера та дати видачі поданого документа, назви закладу, який його видав. Проте ідентифікаційних ознак набагато більше і вони є звичаєвими (прізвисько родини), набутими, присвоєними за заслуги чи діяння тощо. У фізичної особи може бути псевдонім, прізвисько, та інші індивідуальні ознаки [10].

Розглянемо ознаки, які служать засобами формальної індивідуалізації фізичної особи:

Ім’я. Найбільш явним і наочним засобом індивідуалізації фізичної особи є її ім’я. Формальна індивідуалізація людини за іменем призначена для того, щоб персоніфікувати індивіда або в його соціальних зв’язках неправового характеру, або в правових зв’язках (правовідносинах). Характерними рисами імені фізичної особи є наступні: ім’я носить універсальний характер, відображає стан «поіменованості», яке слід відносити до цивільних станів. У окремих випадках імені може бути недостатньо для достовірної індивідуалізації людини, і в таких випадках разом з ім’ям використовуються інші засоби індивідуалізації. Тому ім’я - первинний засіб індивідуалізації, на відміну від інших засобів, які є вторинними. 2. Місце проживання. Місце проживання фізичної особи відображає стан володіння певним місцем проживання, стан мешкання у визначеному місці. Основною функцією місця проживання є функція формальної індивідуалізації, хоча не можна виключати його із засобів соціальної і статутної індивідуалізації повністю.

Стать. При індивідуалізації громадянина певне значення відіграє і стать, що відображає стан статевої приналежності громадянина, причому стать може бути віднесена і до формальних, і до соціальних і до статутних засобів індивідуалізації фізичних осіб.

Вік. Однією з індивідуалізуючих ознак, що виконують функцію формальної індивідуалізації, є вік людини який, відображаючи стан вікової приналежності, є цивільним станом особи. Формальна індивідуалізація за допомогою вказівки на вік особи тісно пов’язана з правосуб’єктною індивідуалізацією, оскільки вік дозволяє визначити обсяг дієздатності особи.

Місце народження. Однією з індивідуалізуючих ознак, що виконують функцію формальної індивідуалізації, є місце народження громадянина, яке є цивільним станом особи, відображаючи стан походження з певної місцевості.

Зовнішність. Наступною ознакою, що виконує функцію формальної індивідуалізації, є зовнішній вигляд людини, тобто опис особи (ріст, колір волосся, колір очей, особливі прикмети). Цю ознаку відображає стан приналежності особі певної сукупності візуально сприйманих ознак. Зовнішній вигляд людини виконує формально - індивідуалізуючі функції і у разі розміщення в документах фотографії особи (у паспорті й ін. документах).

Наведені засоби індивідуалізації фізичної особи не є вичерпним, оскільки фізична особа на думку Р.Б. Шишки може мати й інші індивідуальні ознаки, що можуть бути постійними чи змінюваними, однак більш прийнятними є перші.

Засоби можуть бути необхідними і факультативними. Необхідними є такі, що вимагаються чинним законодавством для даного виду правовідносин. Так, якщо у позові не буде вказано індивідуальні ознаки позивача чи відповідача такий позов не приймається до розгляду. Анонімна заява у державні органи не підлягає розгляду. У той же час, автор письмового літературного твору може вказати свої власне ім’я, вигадане ім’я (псевдонім) чи взагалі їх не вказувати, а опублікувати цей твір анонімно.

Індивідуалізація фізичної особи може визначати коло його суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, Р.Б. Шишка таким чином аргументує дане положення: спадщина відкривається за місцем проживання померлого, а якщо воно невідоме – за місцем знаходження його нерухомості або його основної частини, а за відсутності нерухомості – за місцезнаходженням основної частини рухомості (стаття 1221 ЦКУ).

З точки зору цивільного права засобами індивідуалізації фізичних осіб слід вважати:

1) цивільні стани;