Прізвище, ім’я та по батькові дитини можуть бути змінені у зв'язку з її усиновленням, а також у загальному порядку, відповідно до спеціального законодавства.

Ідентифікація людини у суспільстві забезпечується за рахунок використання її імені, зареєстрованого в органі реєстрації актів цивільного стану і зафіксованого в офіційних документах. Беручи участь у суспільних відносинах, людина користується своїм ім’ям, може його приховувати, використовувати псевдонім, давати дозвіл на використання його іншими особами. Людина може змінити ім’я (ст. 295 ЦК), передати своє прізвище дитині.

Перейдемо до прав інтелектуальної власності. Сьогодні можна констатувати, що з права промислової власності виділилася окрема група об’єктів, які створюють окрему групу прав - правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. До останніх, враховуючи термінологію України, належать: комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення.

Мета зазначених об'єктів - виділити учасників цивільного обороту, їх товари та послуги серед інших. Оскільки цю функцію може виконувати вже існуюче позначення (наприклад, назва населеного пункту, якщо говорити про географічне зазначення, чи певне слово - стосовно торговельної марки), то творчість тут взагалі може бути відсутньою. У зв’язку з цим, на відміну від інших результатів творчої діяльності, на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення особисті немайнові права не виникають.

У процесі здійснення господарської діяльності підприємства мають потребу не лише в індивідуалізації виробленої ними продукції, а й у вирізненні самих себе серед інших підприємств. З цією метою вони використовують фірмові найменування, які є важливим засобом розпізнавання та ідентифікації товаровиробників.

У законодавстві України чітко не встановлене визначення терміну «комерційне найменування», хоча відносини, пов’язані з виникненням прав на нього та його використанням регулюються національним законодавством (ст. 159 Господарського кодексу України, ст. 489-491 ЦКУ).

Комерційне найменування - це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Суб’єктами прав на комерційне найменування є юридичні та фізичні особи - підприємці.

У зв’язку з цим виникає потреба з’ясувати співвідношення термінів «найменування юридичної особи» та «ім’я фізичної особи – підприємця», з одного боку, та «комерційне найменування» - з другого.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. У той же час ч. 2 цієї статті передбачає, що юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування.

Найменування юридичної особи є обов’язковою ознакою такої особи (ч.1 ст. 90 ГК України), а комерційна назва – факультативна ознака юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 2 ст. 90 ГК України та ч. 1 ст. 159 ГК України).

Найменування юридичної особи відіграє роль ідентифікатора суб’єкта подібно імені фізичної особи. Комерційне найменування як інститут права інтелектуальної власності відноситься до засобів індивідуалізації товару та товаровиробників і необхідний, в першу чергу, для ідентифікації юридичної особи в її відносинах із споживачем товарів (послуг), формування у споживача взаємозв’язку між якістю певного продукту та його виробником [13].

У цьому випадку можна провести аналогію з ім’ям фізичної особи. Відповідно до ст. 28 ЦК фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям, яке за загальним правилом складається із прізвища, власного імені та по батькові. Однак при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа, відповідно до закону, може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.

Аналогічна ситуація можлива і з суб’єктами підприємництва. При здійсненні своєї діяльності вони можуть виступати під своїм власним ім’ям (найменуванням юридичної особи чи ім’ям фізичної особи - підприємця) чи під вигаданим ім’ям (своєрідним комерційним псевдонімом). Таким вигаданим ім’ям для суб’єкта підприємництва може служити, зокрема, комерційне найменування, тобто певне позначення, яке дозволяє вирізнити цю особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. При цьому зовсім не обов’язково, щоб воно збігалося чи якимось чином було пов’язано з найменуванням юридичної особи чи ім’ям фізичної особи - підприємця. Одна з основних вимог - використання цього позначення на практиці для вирізнення суб’єкта підприємництва.

Різняться порядок оформлення та момент виникнення права – найменування юридичної особи підлягає обов’язковій реєстрації в порядку, що передбачений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» [15], право на нього виникає тільки після дотримання передбаченої процедури реєстрації. Для виникнення права на комерційне найменування не вимагається дотримання певних формальностей – воно виникає з моменту першого використання без обов’язкової реєстрації права на нього (ч. 2 ст. 489 ЦК України).

Окрім того, юридична особа має тільки одне найменування, під яким вона зареєстрована. У цьому випадку закон не виключає можливості використання однією особою необмеженої кількості комерційних найменувань.

Автор вважає за необхідне зазначити умови надання правової охорони комерційного найменування та найменування. Юридичній особі може бути відмовлено в державній реєстрації за наявності у Єдиному Державному реєстрі найменування, що співпадає з заявленим (тобто таким, яке повністю співпадає з даною назвою – спів падання організаційно-правової форми, іншої інформації, передбаченої Наказом Міністерства юстиції України від 5 березня 2012 р. № 368/5 [16]). Якщо ж такий збіг не мав місце – правова охорона надається найменуванню юридичної особи безумовно. Комерційному найменуванню правова охорона надається за умови, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводити в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

Важливу роль у правовідносинах відіграє галузева належність, так, особливості реєстрації та використання найменування юридичної та фізичної особи- підприємця є сферою правового регулювання господарського права, в той час як право на комерційне найменування як засіб індивідуалізації товару та товаровиробника охоплюється сферою правового регулювання цивільного права, точніше його складової – права інтелектуальної власності.

Таким чином, не можна вважати за синоніми поняття «найменування юридичної особи» та «комерційне найменування». Проте державна реєстрація юридичної особи може використовуватися в подальшому її найменування як комерційного. Відповідно комерційне найменування – це не те «ім’я», яке отримала особа внаслідок державної реєстрації, а своєрідний «псевдонім» суб’єкта господарювання, що може використовуватися ним для індивідуалізації власної підприємницької діяльності.

На підставі цього можна запропонувати такі варіанти співвідношення комерційного найменування і найменування юридичної особи:

1) вони можуть збігатися (наприклад, TOB «Діброва» виступає в обороті під цим найменуванням);

2) комерційне найменування може бути частиною найменування юридичної особи (наприклад, TOB «Діброва» відкрило магазин «Діброва» і використовує позначення «Діброва» для індивідуалізації суб’єкта - учасника цивільного обороту);

3) комерційне найменування і найменування юридичної особи можуть бути різними (наприклад, TOB «Діброва» відкрило ресторан «Світанок» і використовує позначення «Світанок» для індивідуалізації суб’єкта) [14].

Отже, якщо юридична особа при здійсненні підприємницької діяльності використовує лише своє найменування, то воно виконує також функцію комерційного найменування (тобто найменування юридичної особи і комерційне найменування збігаються). У цьому випадку в юридичної особи виникає право інтелектуальної власності на комерційне найменування.

Коли мова йде про фізичних осіб, то ЦК України відносить право на ім’я до особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Відповідно до ч. 1 ст. 296 ЦК України фізична особа має право використовувати своє ім’я у всіх сферах своєї діяльності.

Стосовно об’єктів авторського права особа може використовувати вигадане ім’я, тобто літературний псевдонім. Якщо ж мова йде про здійснення підприємницької діяльності, то в цьому випадку фізична особа-підприємець також може не обмежуватися використанням свого імені, а скористатися комерційним найменуванням. На сьогодні ми досить часто можемо спостерігати картину, коли фізичні особи-підприємці при здійсненні підприємницької діяльності досить широко використовують певні позначення, які відрізняються від їх імені. Особливо наглядно це видно при відкритті такими особами магазинів, кафе, ресторанів тощо.

Що стосується фізичних осіб-підприємців, то можливі такі варіанти співвідношення імені і комерційного найменування:

1) ім’я фізичної особи і комерційне найменування збігаються (наприклад, кафе «Колос Євгенія Леонідівна»);

2) комерційне найменування може бути частиною імені фізичної особи (наприклад, кафе «Євгенія» чи «Колос»);

3) комерційне найменування і ім’я фізичної особи можуть бути різними (наприклад, кафе «Світоч»).

Отже, комерційне найменування не зводиться до найменування юридичної особи чи імені фізичної особи, оскільки ним може бути й інше позначення, яке використовується для вирізнення особи у сфері підприємництва.

Отже, засобами індивідуалізації є ім’я фізичної особи, найменування та комерційне найменування, що різняться між собою за різними критеріями. Особисті немайнові права людини забезпечують її природне існування і соціальне буття, а права інтелектуальної власності, одним з інститутів якого є право на комерційне найменування, надають можливість відрізнити юридичну особу від фізичної, хоча фізична особа-підприємець вправі використовувати комерційне найменування як і юридична особа.