Обмеження правоздатності можливе лише у вигляді санкції за скоєння адміністративного правопорушення чи злочину і передбачено відповідно адміністративним чи кримінальним законом.

Існує думка, що правосуб'єктність «представляє собою єдність її правоздатності і дієздатності». С.С. Алексєєв вважає за доцільне використовувати узагальнююче поняття право дієздатність [4].

А.В. Міцкевич вважає, що поняття правосуб'єктності має бути розширене і не обмежуватися інститутами правоздатності і дієздатності. До нього також мають бути включені і самі права і обов'язки, які випливають із дії законів (наприклад, конституційні права громадян) [5].

Найбільшого визнання отримало трактування правосуб'єктності у працях С.Н. Братуся, на думку якого поняття «правосуб'єктність» співпадає за змістом з поняттям «правоздатність». «Правоздатність - це право бути суб'єктом прав і обов'язків. Правоздатність і правосуб'єктність - рівнозначні поняття». Аргументами цієї точки зору є констатація того, що для визнання громадянина суб'єктом більшості цивільних прав, достатньо володіти правоздатністю.

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи виникає з моменту її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті [6]. Правоздатність – це не кількісне вираження прав суб’єкта, а постійний громадський стан особи, не саме володіння правами, а здатність володіти правами.

ЦК визначає обсяг цивільної правоздатності фізичної особи невичерпним чином – шляхом вказівки на те, що фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією та ЦК. Вона також здатна мати майнові права, не встановлені ЦК, іншим законом [7].

Обмеження правоздатності можливе лише у вигляді санкції за скоєння адміністративного правопорушення чи злочину і передбачено відповідно адміністративним чи кримінальним законом.

Другою складовою правосуб’єктності фізичної особи є її дієздатність. Відповідно до статті 30 ЦКУ цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Дієздатність на відміну від правоздатності залежить від віку, фізичного стану та інших особистих якостей людини, які з’являються у неї в процесі розумового, фізичного та соціального розвитку.

У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності:

· повна дієздатність настає з 18 років;

· неповна (відносна) дієздатність: 14 — 18 років. Законодавством передбачена можливість надання неповнолітній особі повної дієздатності, якщо вона: 1) зареєструвала шлюб; 2) записана матір’ю або батьком дитини; 3) досягла 16 років і працює за трудовим договором або займається підприємницькою діяльністю. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування — за згодою батьків, усиновителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди — за рішенням суду;

· часткова дієздатність – до 14 років;

· обмежена дієздатність;

· абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних недієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.

Деліктоздатність - здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. Вона нерозривно пов'язана з дієздатністю.

У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, в Україні кримінальній і адміністративній відповідальності піддягають особи, яким до здійснення злочину виповнилося 16 років, а за види злочинів підвищеної соціальної небезпеки (особливо тяжкі злочини) вона настає з 14 років. Не досягнувши повної дієздатності, ці особи є деліктоздатними.

Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент здійснення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Таким чином, фізична особа для визнання її учасником правовідносин повинна володіти правосуб’єктністю. Інститут цивільної правосуб’єктності пов’язується з наявністю у осіб таких якостей, як правоздатність, дієздатність та деліктоздатність. Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати права та обов’язки, вона виникає у момент народження особи.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Ця категорія залежить від віку особи, фізичного стану та інших якостей людини.

Деліктоздатність - здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. Вона нерозривно пов'язана з дієздатністю.