Викладу думки
Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція – інформативна (повідомлення, пояснення, з’ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання – передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю – поняттєвість, об’єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки – усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту – монологічна (опис, міркування). Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше – у письмовій, рідше – в усній), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на чотири основні різновиди: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-публіцистичний. Науковий текст – спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження. Особливості наукового тексту – науковий текст обов’язково відображає ту чи ту проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризується доцільністю й раціональністю всіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань; – він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки й формальної логіки; – широке використання понятійного, категоріального апарату науки; – текст не ґрунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення; – його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обґрунтувати, аргументувати істину. Структура наукового тексту: 1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету й завдання, 2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати. 3. Висновкова частина тексту регламентує висновки й рекомендації Мистецтво наукового тексту полягає у тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складники, а й інтегрувати їх у цілісність. Загальні вимоги до наукового тексту: · Текст має бути чітко структурованим, поділятися на розділи й · Крім членування тексту на розділи й параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци й речення. Варто пам’ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки. · Текст має вирізнятися композиційністю. · Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами. · Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно. · У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення. · Науковий текст позбавлений авторського «Я». Перевагу варто надавати безособовим формам викладу. · Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі «Думкам просторо, а словам тісно». Ця вимога передбачає запобігання повторам, багатослів’я, зайвим словам, канцеляризмам тощо.
|