Приклад. Припустимо, що підприємство працювало з десятьма постача­льниками, дані про річний обіг з якими подано в табл

Припустимо, що підприємство працювало з десятьма постача­льниками, дані про річний обіг з якими подано в табл. 7.

Таблиця 7

АВС-аналіз даних про постачальників

Проведений АВС-аналіз постачальників показує, що найбіль­ший внесок у формування загального обігу (75,4%) робили всього два постачальники, які й склали групу А. У групу В увійшли три постачальники, на яких припадає 20,3% сукупного обігу. Інші 4,3% обігу забезпечували решта п'ять постачальників - група С.

На основі цього аналізу можна зробити висновок про перевагу роботи з певними постачальниками для даного підприємства. Так, якщо витрати на заходи у сфері закупівель потрібно скоротити, то доцільно приділити увагу насамперед А-постачальникам, оскільки більш інтенсивна робота з ними може вплинути на загальний обіг підприємства.

АВС-класифікація постачальників може бути проведена і в розрізі товарів, що закупляються. У цьому випадку також доцільно займатися насамперед А-товарами, якщо витрати на заходи, пов'я­зані із закупівлями, повинні бути невеликими.

Через виявлення значення окремих товарів для підприємства потрібно досягнути концентрації зусиль на конкретних заходах із закупівлі. Таким чином можна визначити ключові завдання для си­стеми складування.

Для А-товарів, які закупляються, можна провести такі заходи: точніший аналіз цін закупівель, детальний аналіз структури витрат, всеохоплюючий аналіз ринку, отримання декількох пропозицій від постачальників, більш жорсткі переговори щодо закупівельних цін, ретельніша підготовка замовлень на постачання, регулярний конт­роль запасів, точніше визначення страхових запасів і т.д.

В-товари - це такі товари, які характеризуються середньовартісними величинами. Залежно від їх значення з ними варто працю­вати або як з А-товарами, або як із С-товарами.

Через велику кількість і низьку вартість С-товарів, які закуп­ляються, головна задача раціоналізації полягає у зниженні витрат на оформлення замовлень і складування. З цією метою можна про­водити такі заходи: спрощення оформлення замовлень, зведені за­мовлення, застосування простих формулювань замовлень, теле­фонні замовлення, спрощений складський облік, великі партії замо­влень, спрощений контроль замовлень, встановлення більш високо­го рівня страхових запасів і т.д.

Концентрація зусиль на А-товарах чи А-постачальниках не повинна означати, що В- або С-товари чи постачальники залиша­ються зовсім поза увагою. Однак їх економічний вплив не буде на­стільки вирішальним, як для А-класу.

Вступаючи у господарські зв'язки з невідомим постачальни­ком, підприємство певною мірою ризикує. За умови неспроможнос­ті або несумлінності постачальника у споживача можуть виникнути зриви у виконанні виробничих програм або ж прямі фінансові втра­ти. Через це підприємства шукають різні способи, які дозволяють виявляти несумлінних постачальників.

Вітчизняні підприємства під час вибору постачальника сього­дні в основному покладаються на власну інформацію. При цьому на підприємстві, яке має велику кількість постачальників, може бу­ти сформований список добре відомих партнерів, яким можна дові­ряти. Затвердження договорів з цими постачальниками, дозвіл попередньої оплати за постачання передбаченої продукції здійсню­ється відповідно до спрощеної схеми. Якщо ж прогнозується під­писання договору з постачальником, відсутнім у названому списку, то процедура затвердження і оплати ускладнюється проведенням необхідних заходів, які забезпечують безпеку фінансових та інших інтересів підприємства.

Цікавим також є закордонний досвід об'єктивної оцінки поте­нційних постачальників, коли підприємства прибігають до послуг спеціалізованих агентств, одна з функцій яких - підготовка довідок про постачальників, у тому числі з використанням неформальних каналів. У цих інформаційних довідках дається, зокрема, оцінка фінансового становища постачальника за різними показниками. За умовами замовлення така довідка призначена для використання винятково замовником і не підлягає передачі іншим підприємствам. Однак, на жаль, подібна система оцінки ще не одержала достатнього поширення у вітчизняній практиці господарювання.