Яблоня-колония

Оскільки хвора людина, особливо після оперативного втручання, переважну частину часу перебуває у ліжку, дуже важливо, щоб воно було зручним, а постіль чиста і зручна, суха, рівна. Правильне облаштування постелі та контроль за її станом – це створення комфортного положення пацієнту, це профілактика розвитку попрілостей, пролежнів та інших ускладнень. В ранньому післяопераційному періоді хворого бажано покласти на функціональне ліжко, яке може трансформуватись.

На матрац, що пройшов дезінфекцію в дезінфекційній камері, надягають чистий наматрацник. Матрац кладуть на ліжко з добре натягнутою сіткою. Стелять простирадло, краї якого по всій довжині підгинають під матрац так, щоб воно не збиралося у складки. На подушку надіти чисту наволочку. На ковдру надіти підковдру. Забезпечити хворого двома рушниками.

Для важкохворого пацієнта бажано застосувати простирадло або пелюшку з суперадсорбентом, яка не промокає. При відсутності їх потрібно на матрац постелити клейонку, а поверх клейонки – пелюшку (щоб запобігти забрудненню матраца екскрементами людини). Рекомендується важкохворим та людям похилого й старечого віку користуватись памперсами.

Заміна постільної білизни хворого.

Постільна білизна повинна бути бавовняною, а натільна – бавовняною чи фланелевою. Є декілька способів заміни простирадла лежачому пацієнту. Перший спосіб застосовують у тому випадку, коли пацієнту лікар дозволяє повертатися у ліжку на бік, другий – коли активні рухи у ліжку заборонені. Заміну білизни пацієнту слід проводити обережно, щоб не завдавати йому додаткового болю і страждання.

Попередньо секції функціонального ліжка необхідно встановити в горизонтальне положення.

Перший спосіб.

Чисте простирадло згорнути валиком по довжині лицьовою стороною усередину, підняти трохи голову та плечі пацієнта, забрати подушку. Обережно опустити голову пацієнта на ліжко. Повернути пацієнта на бік обличчям до краю ліжка, притримати його у такому положенні. Брудне простирадло згорнути валиком по довжині у напрямку до пацієнта. На звільнену частину постелі розгорнути чисте простирадло так, щоб його вільний край дещо звисав із ліжка. Повернути пацієнта на спину, а потім на інший бік, вкладаючи його на чисте простирадло. Забрати брудне простирадло, помістити його у водонепроникний мішок. Розправити чисте простирадло, повернути пацієнта на спину. Краї простирадла заправити під матрац з усіх боків. Замінити наволочку на подушці та підковдру на ковдрі. Брудну наволочку та підковдру помістити у мішок. Подушку в чистій наволочці покласти під голову пацієнта, вкрити пацієнта ковдрою.

Другий спосіб.

Чисте простирадло згорнути валиком по ширині лицевою стороною усередину. Обережно трохи підняти голову та плечі пацієнта, забрати подушку. Швидко згорнути у вигляді валика брудне простирадло у напрямку від голови до попереку пацієнта. На звільненій частині постелі розгорнути та розправити чисте простирадло. Обережно опустити голову пацієнта на ліжко (без подушки). Замінити брудну наволочку на чисту, підняти трохи голову та плечі пацієнта, на чисте простирадло покласти подушку в чистій наволочці, опустити на неї голову та плечі пацієнта. Підняти таз пацієнта, потім ноги і швидко забрати з-під нього брудне простирадло у напрямку від попереку до п’ят. Брудне простирадло помістити у мішок для брудної білизни. Розгорнути та розправити чисте простирадло і обережно опустити таз і ноги пацієнта. Краї простирадла заправити під матрац з усіх боків, замінити підковдру на ковдрі, вкрити пацієнта ковдрою.

Комплексна профілактика пролежнів.

У ослаблених, нерухомих пацієнтів, особливо у тих, які займають пасивне положення в ліжку, порушується живлення м’яких тканин, внаслідок чого можуть утворюватись пролежні. Поява пролежнів свідчить про недостатній догляд за пацієнтом.

Елементи профілактики пролежнів:

· Навчити пацієнта піклуватись про себе наскільки це можливо.

· Навчити родичів прийомам догляду за важкохворим з метою профілактики пролежнів.

· Розмістити пацієнта комфортно у ліжку. Порекомендувати використати один із матраців: поролоновий, надувний, водяний або матрац, заповнений насінням просу.

· Змінювати положення хворого в ліжку кожні 2 години, заохочувати пацієнта змінювати положення в ліжку за допомогою перекладин, поручнів та інших пристосувань.

· Використовувати пристосування для зняття тиску тіла на ушкоджені м’які тканини (поролонові прокладки в чохлах, мішечки, заповнені насінням просу або льону).

· Перевіряти стан постелі під час заміни положення пацієнта (кожні 2 години). Постільна білизна має бути чистою, сухою, без складок, рубців, ґудзиків.

· Після кожного прийому їжі – струшувати простирадло, щоб у ліжку не було крихт.

· Робити легкий масаж під час зміни положення хворого, не можна робити масаж в місцях виступів кісток.

· Один раз на добу ділянки, найбільш уразливі щодо виникнення пролежнів, обмивати теплою водою, витирати м’яким рушником методом “промокання”, а потім протирати 10% розчином камфорного спирту, 40% етиловим спиртом, або слабким розчином оцту.

· Контролювати регулярне випорожнення кишечнику.

· Рекомендувати пацієнтам похилого та старечого віку, а також пацієнтам з нетриманням сечі користуватись памперсами. Памперси змінюють кожні 4 години, щоразу підмиваючи пацієнта. При нетриманні калу памперси змінюють одразу ж після акту дефекації, обов’язково підмивши пацієнта.

Догляд за пацієнтом з пролежнем.

· Виконувати заходи профілактики пролежнів.

· При відшаруванні епідермісу та утворенні пухирів їх слід обробити 1% розчином діамантового зеленого і накласти асептичну пов’язку.

· Після того, як пухирі лопнули, ділянку пролежня промивають розчином антисептика, підсушують стерильною серветкою, шкіру навколо обробляють 1% розчином діамантового зеленого і накладають асептичну пов’язку.

· Надавати психологічну підтримку пацієнту та його близьким за наявності негативних емоційних реакцій, пов’язаних із тривалим лікуванням пролежнів.

Харчування важкохворих.

Годування лежачого пацієнта з ложки, поїльника у стаціонарі – це прямий обов’язок палатної медичної сестри. Ентеральне введення харчових продуктів (за допомогою зондів, фістул, клізм), парентеральне введення в організм живильних речовин (обминаючи травний канал) – більш складні маніпуляції, у виконанні яких беруть участь палатна медична сестра, старша медична сестра та лікар.

Годування важкохворого за допомогою ложки та поїльника.

Надати пацієнту положення напівсидячи, прикрити груди хворого рушником. Розмістити їжу, призначену для пацієнта на приліжковому столику. Однією рукою трохи підняти голову пацієнта разом з подушкою, іншою рукою піднести до рота ложку з їжею. Їжу в рідкому або напіврідкому вигляді (протерті каші, супи, бульйони, киселі тощо) можна дати пацієнту з поїльника або звичайного невеликого чайника. Годувати пацієнта малими порціями, повільно, з достатніми паузами, щоб він мав змогу добре пережувати їжу. Пропонувати напій після декількох ложок твердої їжі. Для пиття соку, компоту, чаю порекомендувати використовувати поліхлорвінілові трубочки, довжиною 20-25 см і звичайну чашку або склянку. Після прийняття їжі запропонувати пацієнту прополоскати ротову порожнину водою, витерти губи пацієнта серветкою, струсити простирадло від крихт, розправити складки на ньому, допомогти пацієнту зайняти зручне положення в ліжку.

Годування пацієнта через назогастральний зонд за допомогою шприцу Жане.

Надати пацієнту положення: сидячи, напівсидячи, при надмірному виснаженні – лежачи на боці. Прикрити груди хворого серветкою. Отриману їжу з харчоблоку змішати в одній ємності і зробити рідку живильну суміш.

Перевірити місце знаходження зонду – не можна розпочинати годування пацієнта, не переконавшись, що зонд знаходиться у шлунку.

Набрати у шприц Жане теплу живильну суміш. На рівні шлунку з’єднати конус шприца із зондом. Повільно підняти шприц вище рівня шлунку пацієнта приблизно на 40-50 см так, щоб рукоятка поршню була спрямована догори. Повільно натискуючи на поршень шприца, забезпечити поступове проходження живильної суміші. Після звільнення шприца – перетиснути зонд затискачем, від’єднати шприц від зонду. Таким чином повторити процедуру до тих пір поки не буде введено всю суміш. Від’єднати шприц, перетиснути зонд затискачем. Через годину зняти затискач і закрити заглушкою зовнішній отвір зонду.

 

Яблоня-колония

Яблоня-колония (укр. Яблуня-колонія) — особенный, уникальный объект естественно-заповедного фонда Украины — ботаническая достопримечательность природы общегосударственного значения, яблоня-куст, попавшая в число «Семи природных чудес Украины».

Ориентировочный возраст — свыше 200 лет.

Яблоня растёт в виде куста, который по площади занимает около 10 соток. В яблоне давно уже нет её первобытного материнского ствола.

У этой яблони насчитывают около 15 приросших к земле стволов-веток. Особенностью яблони (нигде более неизвестной) является её способность к самостоятельному укоренению ветвями.

Ветки наклоняются к земле и пускают корни; когда один из стволов отмирает, таким образом яблоня продлевает себе жизнь. Набравшись сил, уже не ветви, а деревца, поднимаются опять кверху, обильно укрываясь цветками весной и красно-белыми приятными на вкус яблоками осенью.

Рядом с деревом в 1959-ом строили школу и нашли надмогильную плиту. Чтобы не мешала строительству, плиту перенесли под дерево.

Теперь в тени ветвей яблони покоится могильная плита, на которой вычеканено: «Князь Петр Сергеев сын Мещерский родился 1780 августа 24 умер 1848 февраля 18 в отроду 68 лет.» Из-за этого одно из распространённых местных названий яблони — «княжеская» (укр. княжа). А за покрученные стволы местные называют яблоню крученной.

Считают, что дерево тоскует за князем Мещерским, потому и гнется к земле. Думали, что оно излучает негатив, но биоэнергетики доказали, что энергия яблони омолаживает людей. После этого местные устроили к дереву паломничество — рвали молодильные яблоки.

Сельские пропойцы утверждают, что после выпитой под яблоней водки на утро не болит голова. Если постоять, прислонившись к стволу, проходят боли в спине.

Научного объяснения феномену кролевецкой яблони-колонии нет. Исследовали и саженцы, и грунты — ничего особенного, и радиация в норме. Много лет энтузиасты пытаются вырастить яблоню из побегов и семян колонии, но растут обычные яблони.

С 1998 года яблоню-колонию охраняет закон. Посмотреть на нее приезжают из Голландии, Турции, Финляндии, Беларуси, России.

По легенде дерево больше 220 лет назад посадил садовник князя Мещерского, некогда жившего и похороненного в селе Андреевка. Местные жители назвали чудо-яблоню колонией. Цветёт она каждый год, но плодоносит каждый раз только её половина, а вторая часть отдыхает. Яблоки сладкие и терпковатые на вкус.

У местных жителей существует поверье, что эта яблоня размножается как куст крыжовника или смородины из-за того, что на неё кто-то наложил проклятие пару веков назад.
Благодаря своим особенностям чудо-яблоня вошла в историю садоводства.

В 1928 году в четвёртом томе своих произведений о ней упоминает И. В. Мичурин: «… оригинальная яблоня, размножающаяся черенками, находящаяся вблизи станции Кролевец, близ села Андреевка в быв. усадьбе Андрея Василенко, ныне переданной колхозу. На основании постановления Наркомзема СССР, для опытных работ прошу срочно выслать мне 5 черенков указанной яблони почтовой посылкой, предварительно упаковав их во влажный мох… 12 ноября 1931 г. Директор Гос. селек. генет. станции Мичурин.»

В 1970 году, по свидетельствам местного жителя, специалиста райсельхозуправления М. Дубинки, на земле лежали 9 стволов яблони диаметром 30—40 см.
К 2008 году их количество почти удвоилось.

Находится в районе села Андреевка города Кролевца Сумской области (улица Андреевская, 51). Добраться до яблони можно железной дорогой или автодорогой «Киев—Москва», что проходят через город Кролевец.