Задание 1.Вычислить неопределённые интегралы

(1–3) Чи хтось бачив, щоб над Києвом летів великий білий птах? Ні? Правда,

небагато киян упізнали б лебедя. Більшості на небо ніколи й глянути. А я з дитинства пам’ятаю, як схвильовано видивлялися навесні білого лебедя старші сусідки.

(4–6) Зараз мало хто в Києві знає, як це стосується можливого потопу. Звісно,

прикмети тепер не завжди працюють, зважаючи на екологію та «вдосконалення» природи. Лише Господь достеменно знає, як воно буде кожного разу насправді.

(7–16) А бувало по-всякому. Пам’ять поколінь донесла цікаві оповідки про те, як і чому заливало Київ; що віщувало шкоду від стихії та які містичні сили «відповідали» за провіщення чи відвернення лиха. У дитинстві я чула від мешканців київського Подолу все нові версії витівок Видибая – так називали Перуна, якого вкинули в Дніпро, коли хрестили киян. Що характерно, кияни зробили з нього не мстивого грізного діда, а віщуна, який міг допомогти. Скільки хлопчаків щоліта пірнало в районі Видубицького монастиря, скільки дітлахів нишпорило «печерами» в горі поруч, сподіваючись знайти золоті та срібні Перунові стріли! Навіть розповідали,що десь на горі жила ворожка, яка мала одну стрілу й використовувала її у своємуремеслі. Однак усе ж не Видибай став провісником потопів.

(17–24) Героїнею відповідних віщувань була Либідь, сестра засновників

Києва. Саме вона, перевтілена в білого птаха, попереджала про небезпеку від води. За старокиївськими переказами, Либідь, явившись як птах, що голосить, могла попередити праведну душу навіть тоді, коли хтось замірявся закладати будинок на підземних плавунах. А таких територій над річкою Либідь і в інших київських закутках було чимало. Бідних киян – мешканців Либідських мочар – описав Іван Нечуй-Левицький у «Київських прохачах»: раніше на тамтешніх непевних ґрунтах тільки бідняки та прохачі й селилися.

(25–28) Однак найбільше з тривогою та надією виглядали Либідь навесні,

очікуючи водопілля. Деякі киянки навіть намагалися задобрити її, залишаючи гостинці в дуплах столітніх верб над водою. Душа княжни могла попередити і про біду, і про життєдайну воду.

(29–34) А починалося все так: за переказом, сестра засновників Києва Либідь

була жрицею богині водної стихії Дани. Письменниця Наталена Королева у своїх «Легендах старокиївських» згадує про це, однак наділяє долю князівни

напруженим, фатальним драматизмом. Старі ж кияни були переконані, що жила князівна Либідь довго та щасливо, сповна виконала свою місію жриці, а по смерті залишилася берегинею-заступницею киян.

(35–47) Цікаво, що певний час заступатися доводилося через дрібниці: хтось

джерельце необачно замутив чи на річці насмітив. Але на початку смутних часів князівських незгод один із нащадків Ярославичів піддався на вмовляння купців трохи поглибити й розширити річку Почайну, щоб зручніше було підпливати важким суднам, переповненим крамом. Подейкується в переказі, що зробив він то за «мзду купецьку велику», бо хотів поставити собі новий терем. Пролетіла начебто тоді Либідь із жалібно-гнівним криком, і хазяйновиті кияни занепокоїлися, стали грудьми проти купців-зачинщиків і князя. І що ж: робіт з «удосконалення» Почайни

не докінчили – відмовилися від «грішного діла». Судна тих купців потрощила буря на Дніпрі, яка невідомо звідки взялася серед погожого дня, а наступної весни сталося лихо на воді з кимось із князевих родичів. Сам же він залишився на весь вік зганьбленим і безталанним, бо обурені кияни прийшли з вилами під новий терем, що не пішов йому на користь…

(48–53) «Екологічний урок» був засвоєний і замолений, тривалий час кияни не потерпали від води. Були навали й пожежі, але нікому й на думку не спадало змагатися з природою, самовпевнено її гнуздати. Аж поки, крім варварського «зняття скальпу» із Замкової гори за наказом Петра І, щоб знищити саму згадку про княжу столицю, крім абсурдної, з огляду на особливості рельєфу, перебудови київських укріплень, – було задумано і масштабний, як на XVIII століття, проект «підкорення річки».

(54–62) Коли 1712 року задля зручнішого проходження барок почали перекопувати Почайнинську косу, що захищала Поділ від великої води, старі кияни – від князівських нащадків до майстрових подолян – обурилися, протестували й чекали клекоту Либеді. Але яке було діло до старосвітських «малоруських пліток» і «забобоннихпротестів» тодішній київській колоніальній адміністрації! Можливо, також «купці» переконали…

Що сталося потім – відомо: перерізану косу Дніпро згодом розмив, від Почайни залишилося кілька озер, і відтоді Поділ стало періодично заливати з чималими збитками, смертельними хворобами від розмитих старих комунікацій, куди потрапляли води з-під цвинтарів, і розмоканням від цієї «мертвої» води осель.

(63–67) Як казали старі кияни, то кара й за наші гріхи, що не вберегли угіддя

Либеді та свій предківський спадок від сваволі. Такі розмови я чула перед потопом 1970 року, коли залило значну частину Подолу, а вода в підвалах стояла подекуди років два. Бачити Либідь над Києвом не доводилося, однак сусідські родини про це розповідали.

(68–75) Останній (1979 року) потоп у Києві я зустріла вже школяркою. Із группою художньої школи виїздила в Гідропарк на етюди і якось побачила великого птаха на малюнку іншої дівчинки – киянки в першому поколінні, котра не знала про віщунку Либідь. На запитання, що це за птах, колежанка відповіла, що бачила лебедя в небі, тож і відтворила сумлінно на папері. Наступним запитанням стало, чи птах кричав, на що була заперечна відповідь. Розповідь викладачки про птаха й можливе витлумачення його появи було сприйнято як гарну казку, однак незабаром пів-Гідропарку залило.

(76–82) За старокиївським переказом, Либідь, яка мовчки пролітає над якоюсь київською місциною,— це вістка про півбіди, на відміну від гіршої ситуації, коли птах голосить. Якщо ж з’являється білим птахом у веселці – це провісник лагідної весни, коли вода до людей добра. Тоді кияни поспішали, поки веселка не погасне, набрати водиці з живого джерела: вона, осінена крилом Либеді, вважалася помічною багато в чому: проти хвороб; для дівчат, які нею вмивалися «на красу»; для «відливання» лиха від хати.

(83–84) Дай, Боже, бачити тільки добрі знаки над нашими домівками, але для

цього треба і не робити лиха самим, і не допускати його від інших.

За Ольгою Недавньою, газета «Дзеркало тижня», 897 слів

29. Фразеологізмом у тексті є вислів

А на небо ніколи глянути (рядок 2)

Б Перунові стріли (рядок 14)

В стати грудьми (рядок 41)

Г великий птах (рядок 69)

 

30. Назвою річки є в тексті слово

А Либідь

Б Видибай

В Дана

Г Перун

 

31. Синонімами до слова гнуздати (рядок 50) є всі слова, окрім

А приборкувати

Б затамовувати

В упокорювати

Г угамовувати

 

32. Трагічною була доля князівни Либеді за версією

А Ольги Недавньої

Б Івана-Нечуя-Левицького

В Наталени Королевої

Г старокиївських переказів

 

33. Засобом міжфразового зв’язку четвертого та п’ятого речень тексту

(рядок 2) є

А сполучник

Б займенник

В синоніми

Г лексичний повтор

 

34. У тексті немає мікротеми

А заснування Києва

Б болотисті місцини в Києві

В зникнення річки Почайни

Г добрі віщування Либеді

35. Стиль тексту –

А науковий

Б розмовний

В конфесійний

Г публіцистичний

 

36. Жанр тексту –

А легенда

Б оповідання

В новела

Г стаття

37. Рядки «Ой щоб слава не пропала / Поміж козаками» є в

А соціально-побутовій пісні

Б історичній пісні

В календарно-обрядовій пісні

Г народній баладі

Д думі

38. Затемнення сонця спостерігають персонажі твору

А «Слово про похід Ігорів»

Б “Чорна рада”

В “Мойсей”

Г “Україна в огні”

Д “Жовтий князь”

39. «Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд», - сказав Микола

Костомаров про

А Пантелеймона Куліша

Б Івана Вишенського

В ТарасаШевченка

Г Григорія Сковороду

Д Івана Франка

40. «Сама заробляє собі на прожиття; вірно чекає хлопця, якого кохає; має

природний розум, кмітливість; готова до самопожертви заради матері» – це

характеристика

А Лесі («Чорна рада»)

Б Мелашки («Кайдашева сім’я»)

В Килини («Лісова пісня»)

Г Галі («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)

Д Наталки («Наталка Полтавка»)

41. «Нехай же знають і наших! Бо є такі люди, що говорять та й пишуть, буцімто з наших ніхто не втне, щоб було і звичайне, і ніжне, і розумне», - пише автор у передмові до свого твору

А “Маруся”

Б “Інститутка”

В “Кайдашева сім’я»

Г “Людина”

Д “Тіні забутих предків”

42. Слова “Воли в ярмі, та й ті ревуть, а то щоб душа християнська всяку догану, всяку кривду терпіла і не озвалась!” належать

А Василеві (“Маруся”)

Б Прокопові (“Інститутка”)

В Лаврінові Кайдашу (“Кайдашева сім’я”)

Г Соні Пузир (“Хазяїн”)

Д Іванові Дідуху («Камінний хрест»)

43. “Польовою царівною” названо

А Лесю Череванівну (“Чорна рада”)

Б Мотрю Довбиш (“Кайдашева сім’я”)

В Галю Ґудзь (“Хіба ревуть воли, як ясла повні?”)

Г Олену Ляуфлер (“Людина”)

Д Марічку Гутенюк (“Тіні забутих предків”)

44. Актором української професійної театральної трупи Михайла Старицького був

А Іван Котляревський

Б Іван Нечуй-Левицький

В ТарасШевченко

Г Іван Карпенко-Карий

Д Григорій Квітка-Основ'яненко

45. «Основною темою я зробив смерть пророка, непризнаного своїм народом», –

так автор визначив тему свого твору

А «Ісаія. Глава 35»

Б «Мойсей»

В «Чорна рада»

Г «Хазяїн»

Д «Камінний хрест»

46. Ідея служіння митця народові є провідною у творі

А “Бджола таШершень”

Б “Сон” (“У всякого своя доля…”)

В “Людина”

Г “Intermezzo”

Д “Чорна рада”

47. Красу весняної ночі відтворено у вірші

А “Так ніхто не кохав…”

Б “Ви знаєте, як липа шелестить...”

В “Балада про соняшник”

Г “Лебеді материнства”

Д “Пісня про рушник”

48. “Всім серцем любіть Україну своюｻ, - закликав читачів

А Павло Тичина

Б Володимир Сосюра

В Андрій Малишко

Г Дмитро Павличко

Д Євген Маланюк__

49. У творі “Я (Романтика)” центральною є тема

А захисту Батьківщини

Б національного відродження

В любові до матері

Г трагічного кохання

Д роздвоєності особистості

50. Пісня “Ой, піду я до роду гуляти” є композиційним обрамленням твору

А “Кайдашева сім’я”

Б “Україна в огні”

В “Марія”

Г “Камінний хрест»

Д «Три зозулі з поклоном»

51. «За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата», - каже синові героїня твору

А Павла Тичини

Б Володимира Сосюри

В Олександра Довженка

Г Євгена Маланюка

Д Василя Симоненка

52. «Переплелись, як мамине шиття, / Мої сумні і радісні дороги», – каже ліричний герой твору

А Ліни Костенко

Б Василя Симоненка

В Андрія Малишка

Г Дмитра Павличка

Д Володимира Сосюри

53. «Палахкотливий стовп… прибрав обрис, подібний до чаші, що сховали її

селяни в чорнозем і нікому не відкрили її таємниці… Здається над ними, з

нетлінною непоборимою силою, сходить вона: навіки принести порятунок», -

такий символ з’являється у фіналі твору

А “Чорна рада”

Б “Жовтий князь”

В “Тигролови”

Г “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Д “Марія”

 

54. До письменників-«шістдесятників» належать

А Олександр Довженко, Андрій Малишко

Б Василь Барка, Іван Багряний

В Дмитро Павличко, Василь Симоненко

ГЮрій Яновський, Микола Куліш

Д Максим Рильський, Павло Тичина

 

55. В уривку

«Під Берестечком бився ти сміливо.

Під Зборовом також і над Пилявою

своє ім’я ти не покрив неславою.

І тільки у домашньому бою

сміливість раптом втратив ти свою”

схарактеризовано

А Івана Іскру

Б Леська Черкеса

В Богдана Хмельницького

Г Гордія Чурая

Д Грицька Бобренка

56. «Алхіміком мудрих слів» Максима Рильського названо у творі

А «На колимськім морозі калина»

Б «Балада про соняшник»

В «Сучасники»

Г «Шевченко»

Д «Ти знаєш, що ти – людина»

57. Установіть відповідність між назвами творів і цитатами з них.

1 “Сон” (“У всякого

своя доля”)

2 “Кавказ”

3 “До Основ’яненка”

4 “І мертвим, і

живим…”

 

А “Од молдованина до фінна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!”

Б “А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!”

В «Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь…”

Г “Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине!”

Д “Оживуть степи, озера,

І не верстовії,

А вольнії, широкії

Скрізь шляхи святії

Простеляться…»

58. Установіть відповідність між персонажем і його характеристикою.

1 Той, щогреблі рве

2 Водяник

3 Лісовик

4 Перелесник

 

 

А “Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш із баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу, на голові корона із скойок”

Б “Молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйними і разом плавкими рухами; одежа на ньому міниться барвами, від каламутно-жовтої до ясно-блакитної, і поблискує гострими злотистими іскрами”

В “Гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно

розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима”

Г “Малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці”

Д “Старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки”

 

59. Установіть відповідність між військовим загоном і його очільником.

1 “Загоном Добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував”

2 “Купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри вів”

3 “З-за ліска вискочили вершники з чорним прапором, розгорнулися, пропустивши наперед тачанки, “до зброї! по конях! кулемети! махновці!” Їх вів…

4 “І тоді за дощем з’явилося марево: розгорнувся здалеку червоний прапор кінного загону

інтернаціонального полку”, яким він командував.

 

А Половець Андрій

Б Половець Оверко

В Половець Панас

Г Половець Іван

Д Половець Сашко

 

60. Установіть відповідність між письменником і цитатою з його твору.

1 Микола Хвильовий

2 Олександр Довженко

3 Остап Вишня

4. Микола Куліш

 

А «Життя моє не дуже добре, трудне і невеселе. Проте до всього привикають люде, привик і я терпіти помаленьку… пишу одну повість про діда, батька, матір

і про все, одне слово, сосницьке життя, ще коли я був маленьким…”

Б “Арешт Ялового – це розстріл цілої Генерації… За що?За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не

розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я…”

В “Вибравши для комедії “Мина Мазайло” тему – міщанство й українізація, я, в першу чергу, звернув увагу на криштально витриману ідеологічну установку

п’єси, зважував кожну дію, вивіряв кожне слово”

Г “Були на полюванні. Не вбили і не застрелили нічого. Для мене це – типове явище. Коли я приходжу, як

завжди, додому “попом”, без нічого, – всі спокійні”

Д “Я боровся за демократію – це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; моя любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української

культури кваліфікувалися як націоналізм; моє неприйняття практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина визнали як особливо злісний наклеп”

Задание 1.Вычислить неопределённые интегралы