ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ. Балансуючі потоки – це потоки, що опосередковують діяльність однієї держави щодо врівноваження зовнішніх платежів і розрахунків з іншими країнами.

Балансуючі потоки – це потоки, що опосередковують діяльність однієї держави щодо врівноваження зовнішніх платежів і розрахунків з іншими країнами.

Валютна інтервенція – це купівля–продаж державними органами іноземної валюти з метою впливу на курс національної валюти.

Девальвація – це знецінення курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць (МРГО), раніше – золота.

Девізна політика – це політика держави, щоздійснюється переважно у вигляді валютних інтервенцій.

Диверсифікація валютних резервів – це інструмент валютної політики центрального банку, що дає змогу зменшити ризик можливих збитків, пов'язаних зі зміною курсу резервних валют. Головний принцип диверсифікації валютних резервів – продаж нестабільних валют і купівля більш стійких.

Дисконтна політика – це політика маневрування обліковою ставкою центрального банку, яка дає змогу регулювати величину грошової маси в обігу шляхом підвищення (зниження) ціни кредитних ресурсів.

Зовнішньоторговельні потоки – це потоки, що утворюються при торгівлі експортними й імпортними товарами, послугами, факторами виробництва та при здійсненні інших поточних операцій.

Капітальні потоки – це потоки, що виникають при кредитно–інвестиційній діяльності суб'єктів міжнародних фінансів.

Конвертованість валют (оборотність валют) – це можливість обміну (конверсії) валюти однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним курсом.

Міжнародна організація – це створене на основі міжнародного договору і статуту для виконання певних функцій поєднання суверенних держав, яке має систему постійно діючих органів, володіє міжнародною правосуб'єктністю і засноване відповідно до міжнародного права.

Міжнародна фінансова інституція – це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, що у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів наднаціонального регулювання.

Міжнародний ринок банківських кредитів – це сфера ринкових відносин, де здійснюється рух позикового капіталу між країнами на умовах повернення та платності, формується попит і пропозиція кредитних ресурсів та позикового капіталу.

Міжнародний ринок боргових зобов'язань – це сфера обігу боргових зобов'язань, що гарантують кредиторові право стягувати борг із боржника.

Міжнародний ринок золота – це частина міжнародного фінансового ринку, де здійснюються операції з купівлі–продажу золота, які проводяться регулярно шляхом публічного продажу на золотих аукціонах.

Міжнародні валютні ринки – це міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівля–продаж іноземних валют.

Міжнародні валютно–фінансові потоки – це потоки іноземних валют або будь–яких інших фінансових активів, що зумовлені економічною діяльністю суб'єктів світового господарства.

Міжнародні ринки похідних фінансових інструментів (деривативів) – це частина міжнародного фінансового ринку, де відбувається обіг групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передавання або нейтралізації ризиків.

Міжнародні ринки титулів (або прав) власності – це сфера купівлі–продажу цінних паперів, що засвідчують участь інвестора в капіталі підприємств. До таких цінних паперів належать акції та депозитарні розписки.

Опціон – це різновид строкової угоди, котра надає його власнику (не зобов'язує, як форвард чи ф'ючерс) право купити (Call Option) або продати (Put Option) товар, валюту чи фінансовий інструмент протягом певного строку за обумовленою ціною в обмін на сплату визначеної суми (маржі, премії).

Політика валютних обмежень – це сукупність заходів і правових норм, спрямованих на обмеження операцій з валютними цінностями.

Ревальвація – це підвищенням курсу національної валюти відносно інших валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць та золота.

Світовий фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.

Спекулятивні потоки – це фінансові потоки, що виникають при валютних операціях і не мають жодного зв'язку з виробництвом.

Фінансові деривативи – це інструменти торгівлі фінансовим ризиком, вартість яких прив'язана до ціни інших активів (ціни товарів або акцій, курсу валюти, відсоткової ставки).

Форвардний контракт – це угода купівлі–продажу товару, іноземної валюти або фінансового інструменту з поставкою та розрахунком у майбутньому.

Ф'ючерсний контракт – це зобов'язання купити або продати визначену кількість фінансових інструментів або товару за узгодженою сторонами угоди ціною на строковій біржі.