Українська народна казка
Лисичка і глечик Жили собі дід та баба. Пішли вони у поле жито жати. На полудень взяли собі глечик молока. Прийшли вони на поле. Баба і каже дідові: — Де б оце глечик з молоком поставити? — Постав, стара, молоко в кущик. Баба послухала діда і поставила молоко в кущик. От пішли вони жати. Жнуть та й жнуть. А лисичка прибігла та й випила молоко, але голови із глечика назад не вийме. Ходить лисичка, головою крутить та й каже: — Ну, глечичок, пожартував та й буде уже, випусти мою головоньку. Буде ж тобі, голубчику, буде! Не одстає глечик, хоч ти що хоч роби. — Підожди ж, проклятий глечик! Не одстанеш, так я тебе утоплю! Прибігла лисичка до річки глечика топить. Вбігла вона в річку, сунула голову в воду і набрався повний глечик води. Так глечик за собою в воду і лисицю потягнув.
Додаток 4 Ілюстрації до казки «Рукавичка»
Додаток 5 Тема. Великдень Мета: познайомити учнів з національним святом Великодня, мотивувати навчальну діяльність учнів; вчити стежити за своєю вимовою; будувати зв’язні тексти (2–3 речення) з опорою на малюнки, бачити зв’язок твору з реальним життям; сприяти моральному розвитку дітей. Обладнання: предметні малюнки писанок, казка «Курочка Ряба», олівці, папір, заготовки яєць (паперові).
|
