Перелік тем навчальних дисциплін, що виносяться на тестовий державний іспит1. Навчальна дисципліна: „Комп’ютерні технології та програмування”
1. Типи даних, що задаються службовим словом int, unsigned char, unsigned short, float, double, char, bool, struct, enum в мові програмування С++. 2. Вирази if (expr) {…}, for(і = 0; i < 9; i++) {…}, while(expr) {…}, do {…} while(expr), switch(n) { case 1:...; case 2:...; case 3:...; } в мові програмування С++. 3. Функції для виведення на екран, для зчитування з клавіатури, для виведення у файл в мові програмування С++. 4. Ключові слова break, continue в мові програмування С++. 5. Індексація елементів масиву в мові програмування C++. 6. Покажчик в мові програмування C++. 7. Функція int strlen (const char *str) в мові програмування C++. 8. Оператори для виділення, звільнення пам’яті в мові програмування C++. 9. Конструктор, деструктор класу в мові програмування C++. 10. Визначити значення змінної cint a = 23, с = a / sizeof(float) + 1 в мові програмування C++. 11. Посилання в мові програмування C++.
2. Навчальна дисципліна: „Електротехніка та електромеханіка”
1. Закон Ома для повного електричного кола. 2. Перший закон Кірхгофа. 3. Другий закон Кірхгофа. 4. Закон Джоуля-Ленца. 5. Баланс потужностей. 6. Ідеальне джерело напруги. 7. Ідеальне джерело струму. 8. Загальний опір при послідовному з'єднанні опорів. 9. Загальний опір при паралельному з'єднанні опорів. 10. Побудова потенціальної діаграми. 11. Повний струм віток при розрахунку складних електричних кіл методом накладання. 12. Діюче значення напруги синусоїдної форми відносно її амплітудного значення. 13. Величина реактивного опору котушки індуктивності для синусоїдного струму з певною частотою. 14. Величина реактивного опору ємності для синусоїдного струму з певною частотою. 15. Умова резонансу напруг. 16. Елементарні заходи для запобігання явища „перекосу фаз” в з’єднанні споживачів зіркою. 17. Симетрична трифазна система. 18. Генерація трифазного струму. 19. Еквівалентний опір довільного заданої ділянки кола.
20. Закон Ома для довільно заданої ділянки кола.
21. Другий закон Кірхгофа для довільно заданого контуру кола. 22. Напруга на довільно заданій ділянці кола. 23. Визначення періоду для відомої кутової (рад/с) частоти змінного струму. 24. Визначення частоти f, Гц синусоїдного струму для відомої кутової (рад/с) частоти змінного струму. 25. Визначення діючого значення синусоїдної напруги за записом її миттєвого значення. 26. Визначення миттєвого амплітудного значення синусоїдної напруги, за записом її комплексного діючого значення. 27. Оцінка резонансної частоти послідовного з’єднання L та C для відомих L та С. 28. Оцінка резонансної частоти паралельного з’єднання L та C для відомих L та С. 29. Визначення повного опору послідовного з’єднання елементів R та XC. 30. Визначення повного опору послідовного з’єднання елементів R та XL. 31. Визначення повного опору послідовного з’єднання елементів XL та XC. 32. Визначення повної потужності, споживаної ділянкою кола при записаними миттєвими значеннями напруги та струму ділянки. 33. Визначення діючого значення струму у колі із послідовним з’єднанням R та XL при відомих R та XL та записаному миттєвому значенні прикладеної напруги. 34. Визначення активної потужності, споживаної колом, при відомих комплексах діючих значень струму та напруги на ділянці кола. 35. Визначення реактивної потужності, споживаної колом, при відомих комплексах діючих значень струму та напруги на ділянці кола. 36. Визначення повної потужності, споживаної колом, при відомих комплексах діючих значень струму та напруги на ділянці кола. 37. Співвідношення між лінійними та фазовими напругами у симетричному трифазному колі при з’єднанні трикутником. 38. Співвідношення між лінійними та фазовими напругами у симетричному трифазному колі при з’єднанні зіркою. 39. Співвідношення між лінійними і фазовими струмами у симетричному трифазному колі при рівномірному навантаженні, з’єднаному зіркою. 40. Діюче значення струму у нульовому проводі при симетричному навантаженні трифазної симетричної системи ЕРС.
42. Визначення опору котушки індуктивності для третьої гармоніки несинусоїдного струму при відомому опорі котушки індуктивності для першої гармоніки несинусоїдного струму. 43. Зображення по Лапласу постійної ЕРС. 44. Операторна схема заміщення котушки індуктивності у загальному вигляді.
46. Загальний вигляд операторної схеми заміщення конденсатора. 47. Співвідношення, що пов’язує миттєві значення напруги на котушці індуктивності та струму через котушку. 48. Визначення опору конденсатора для третьої гармоніки несинусоїдного струму при відомому опорі конденсатора для першої гармоніки несинусоїдного струму. 49. Закон Ома у операторній формі для ділянки кола синусоїдного струму. 50. Основні елементи схеми заміщення нелінійної індуктивності. 51. Призначення електромагнітного пристрою – трансформатора. 52. Трансформатори, що збільшують напругу і зменшують струм. 53. Трансформатори із збереженим гальванічним (електричним) зв’язком. 54. Причини, що зумовлюють втрати у міді та сталі у трансформаторах. 55. Генератор постійного струму. 56. Основні вузли машини постійного струму. 57. Засоби зміни напрямку обертання двигуна постійного струму. 58. Особливості виготовлення якорю машини постійного струму. 59. Плавне регулювання швидкості обертання вала електродвигуна шляхом зміни напруги живлення. 60. Основні вузли асинхронного двигуна. 61. Засоби зміни напрямку обертання трифазного асинхронно двигуна. 62. Особливості запуску однофазних асинхронних електродвигунів. 63. Призначення додаткових полюсів в машині постійного струму. 64. Передумови, що забезпечують роботу трансформатора. 65. Обчислення напруги вторинної обмотки однофазного трансформатора у режимі холостого ходу за номінальною напругою первинної обмотки, кількістю витків первинної обмотки та кількістю витків вторинної обмотки. 66. Визначення коефіцієнту трансформації однофазного трансформатора за даними про кількість витків первинної та вторинної обмоток. 67. Вираз, що визначає значення ЕРС, індукованої в первинній обмотці трансформатора основним магнітним полем. 58. Вираз, що визначає швидкість обертання магнітного поля трифазного асинхронного двигуна. 59. Вираз, що визначає швидкість обертання ротора трифазного асинхронного двигуна. 60. Вираз, що визначає ковзання асинхронного двигуна. 61. Оцінка ковзання асинхронної машини в момент пуску. 62. Визначення частоти обертання магнітного поля статора трифазного р - полюсного асинхронного двигуна для визначеної частоти струму. 63. Визначення коефіцієнту ковзання трифазного чотириполюсного асинхронного двигуна при стандартній частоті мережі і конкретній швидкості обертання ротора. 64. Аналітична оцінка швидкості обертання обертового магнітного поля асинхронної машини в момент пуску. 65. Оцінка швидкості обертання ротора асинхронної машини в момент пуску. 66. Аналітичне та числове визначення ЕРС, наведеної в обмотці якоря генератора постійного струму. 67. Визначення кратності пускового струму при ввімкненні двигуна послідовного збудження на певну напругу через пусковий реостат з визначеним опором при відомих параметрах: Iном, Rя, Rзб. 68. Вираз для визначення швидкості обертання p - полюсного ротора трифазного синхронного двигуна, підключеного до мережі із стандартною частотою. 69. Визначення напрямку обертання якоря двигуна постійного струму для відомих напрямків магнітного потоку та струму якоря. 70. Визначення струму навантаження генератора постійного струму з незалежним збудженням, якщо відомі струм його якоря та струм збудження. 71. Визначення швидкості обертання обертового магнітного поля р - полюсного синхронного генератора, ввімкненого паралельно до мережі із стандартною частотою. 72. Вираз для визначення швидкості обертання обертового магнітного поля синхронного генератора. 73. Вираз для визначення швидкості обертання обертового магнітного поля синхронного двигуна. 74. Визначення швидкості обертання обертового магнітного поля двополюсного синхронного двигуна, підключеного до мережі із стандартною частотою. 75. Визначення частоти струму, індукованого в обмотці ротора трифазного р - полюсного асинхронного двигуна, для заданої частоти мережі та відомої швидкості обертання ротора. 76. Оцінка зміни лінійного струму трифазного асинхронного двигуна з короткозамкненим ротором при перемиканні обмоток його статора з трикутника на зірку, та при незмінній напрузі живлення. 77. Характеристики магнітних підсилювачів. 78. Особливості схем магнітних підсилювачів. 3. Навчальна дисципліна: «Електроніка та мікропроцесорна техніка»
1. Напруги між електродами біполярного транзистора, що знаходиться в режимі відсічки. 2. Призначення коефіцієнту підсилення струму транзистора. 3. Умовні графічні позначення основних логічних та цифрових елементів. 4. Логічний елемент „І-НІ”. 5. Фактори, що визначають вихід біполярного транзистора з режиму відсічки. 6. Призначення коефіцієнту підсилення напруги підсилювача. 8. Логічні зв’язки між входами і виходом основних логічних елементів. 9. Напруги між електродами біполярного транзистора, що знаходиться в режимі насичення. 10. Визначення коефіцієнту підсилення струму підсилювача за даними про коефіцієнти підсилення потужності та напруги. 11. Логічний елемент „АБО”. 12. Логічний елемент „АБО-НІ”. 13. Типи польових транзисторів. 14. Логічний елемент „І”. 15. Вираження коефіцієнту підсилення струму / напруги / потужності у децибелах. 16. Напруги між електродами біполярного транзистора, що знаходиться в активному режимі. 17. Вираження величини коефіцієнту підсилення у децибелах при відомому його значенні у відносних одиницях. 18. Фактори, що визначають збільшення струму колектора біполярного транзистора, який знаходиться у активному режимі. 19. Поширені типи транзисторів та їх умовне графічне зображення. 20. Логічний елемент „ВИКЛЮЧАЮЧЕ АБО” з прямим виходом. 21. Логічний елемент „ВИКЛЮЧАЮЧЕ АБО” з інверсним виходом. 22. Визначення коефіцієнту підсилення потужності підсилювача за даними про коефіцієнти підсилення струму та напруги. 23. Фактори, що забезпечують існування каналу і забезпечують нормальний режим роботи польового транзистора. 24. Логічний елемент тригер, типи тригерів та їх умовні графічні позначення. 25. Інверсний режим роботи біполярного транзистора. Операція переведення цілої частини числа з однієї системи числення в іншу. 26. Операція переведення дробової частини числа з однієї системи числення в іншу. 27. Символи вісімкової системи числення. 28. Символи шістнадцятькової системи числення. 29. Особливості зміни довжини запису при переході від двійкової форми представлення числа до шістнадцятькової. 30. Позначки для позначення системи числення певного числа. 31. Визначення кількості символів необхідних для запису числа у певній системі числення. 32. Запис числа у двійковій системі числення. 33. Запис числа у шеснадцятковій системі числення. 34. Запис числа у вісімковій системі числення. 35. Запис числа у формі з плаваючою точкою (з урахуванням знаків мантиси й порядку). Визначення необхідної кількості розрядів. 36. Доповняльний код числа. 37. Особливості знакових розрядів при записі результату додавання чисел у модифікованому коді.
4. Навчальна дисципліна: „Метрологія, технологічні вимірювання та прилади”
1. Система приладу, що не вимірює змінний струм. 2. Система приладу, що не вимірює напругу в електричному колі змінного струму. 3. Система приладу, що вимірює змінний струм. 4. Система приладу, що вимірює напругу в електричному колі змінного струму. 5. Система приладу, що вимірює опір резистивних елементів в електричному колі постійного струму. 6. Включення амперметра в електричне коло змінного та постійного струму. 7. Включення вольтметра в електричне коло змінного та постійного струму. 8. Прилад, що вимірює потужність в електричному колі. 9. Система приладів, які застосовують для вимірювання енергії в електричних колах змінного струму. 10. Система приладів, що застосовують для вимірювання потужності в електричних колах постійного струму. 11. Тип похибки, що є основою класу точності засобу вимірювальної техніки. 12. Повірка ЗВТ. 13. Похибка, що обчислюється як різниця між результатом вимірювання та істинним значенням вимірювальної величини. 14. Похибка. що обчислюється як відношення абсолютної похибки засобу вимірювальної техніки до нормованого значення шкали приладу. 15. Похибка. що обчислюється як відношення абсолютної похибки вимірювання до істинного значення вимірювальної величини. 16. Похибка, що залежить від конструкції та технології виготовлення засобів вимірювальної техніки, що застосовуються. 17. Похибка, що обумовлюється органами відчуття спостерігача. 18. Значення величини знайдене експериментальним шляхом та настільник наближене до істинного значення, що його можна використати замість істинного для конкретної мети. 19. Значення величини знайдене за допомогою вимірювання. 20. Значення величини, яке ідеально відображає властивості об’єкта. 21. Величина, що характеризує відхилення результату вимірювання від істинного значення вимірювальної величини. 22. Близькість результату вимірювання до істинного значення вимірювальної фізичної величини або головна характеристика якості вимірювання. 23. Робочий діапазон ЗВТ. 24. Повний діапазон ЗВТ. 25. Основні метрологічні параметри засобів вимірювальної техніки. 26. Основні метрологічні характеристики засобів вимірювальної техніки є: 27. Чутливість ЗВТ. 28. Поріг чутливості ЗВТ. 29. Варіація показів ЗВТ. 30. Фактори, що зумовлюють виникнення випадкової похибки ЗВТ. 31. Суть статичної характеристики ЗВТ. 32. Суть випадкової похибки. 33. Суть систематичної похибки ЗВТ. 34. Довірчий інтервал ЗВТ. 35. Обчислення абсолютної похибки вимірювання ЗВТ за даними про діапазон шкали ЗВТ про класу точності ЗВТ. 36. Варіанти позначення класу точності на шкалі ЗВТ. 37. Обчислення та запис результатів непрямих (опосередкованих) вимірювань. 5. Навчальна дисципліна: „Комп’ютерна графіка”
1. Функція, що використовується для зображення послідовності з’єднаних ліній. 2. Функція, що використовується для зміни виду та товщини ліній. 3. Функція, що використовується для створення зафарбованих прямокутників. 4. Оператор, що використовується для створення дуг. 5. Функція, що використовується для виведення тексту. 6. Функція, що використовується для зміни розміру виведення тексту. 7. Функція, що використовується для ініціалізації графічного режиму. 8. Функція, що використовується для виведення на екран точки. 9. Функція, що використовується для встановлення поточного кольору. 10. Функція видачі на екран бітової області здійснюється. 11. Функція виведення тексту на екран в задані координати. 12. Формула, що використовується для перетворення зсуву. 13. Формула, що використовується для перетворення масштабування. 14. Формула, що використовується для перетворення обертання. 15. Формула, що використовується для перетворення з однорідних координат у Декартові. 16. Матриця операції перспективного проектування. 17. Алгоритм генерації векторів, що не використовує операцію ділення та забезпечує мінімізацію відхилення згенерованого відрізку від справжнього образу відрізка. 18. Підходи боротьби із ступінчастістю згенерованих векторів. 19. Формула розрахунку похибки, що використовується для мінімізації відхилення точки образу кола від істинного кола. 20. Алгоритми відсікання невидимих частин відрізків. 21. Основна відмінність між алгоритмами Коена-Сазерленда та FC. 22. Алгоритм відсікання відрізків за довільним багатокутником. 23. Алгоритм видалення невидимих частин поверхонь, що працює у просторі об’єктів: кожна з N граней об’єктів порівнюється с іншими N–1 гранями. 24. Оцінка об’єму обчислень для алгоритмів, що працюють у просторі зображення, при N гранях об’єктів та роздільній здатності сцени M×M. 25. Формула визначення сумарного кольору частини прозорого об’єкту та об’єкту, що знаходиться за ним. 26. Сумарна модель освітлення та призначення її складових. 27. Вираз, який описує криву Без’є, що визначається певними вершинами за допомогою поліноміальних параметричних функцій. 28. Визначення кривих заданих у Ермітовій формі. 29. Команда, яку використовують у графічній системі OpenGL для зміни поточної матриці видового перетворення. 30. Пара команд, що визначає початок та кінець операції визначення графічного примітиву. 31. Параметр функції визначення графічного примітиву, що призводить до створення послідовності зв’язаних відрізків (незамкнутих). 32. Параметри функції визначення графічного примітиву, що призводять до створення послідовності трикутників за схемами:
33. Параметри функції визначення графічного примітиву, що призводять до створення послідовності прямокутників за схемами:
34. Функція, що визначає правила змішування кольорів. 35. Аргумент функції змішування кольорів за формулою: (1, 1, 1, 1) – (AS / kA, AS / kA, AS / kA, AS / kA). 36. Аргумент функції змішування кольорів за формулою: (Rd / kR, Gd / kG, Bd / kB, Ad / kA). 37. Аргумент функції визначення параметрів джерела світла, що визначає інтенсивність фонового джерела світла. 38. Інтервал параметрів інтенсивності джерела світла. 6. Навчальна дисципліна „Теорія автоматичного керування”
1. Сигнал, за яким відбувається керування розімкнутої лінійної САК. 2. Сигнал, за яким відбувається керування замкнутої лінійної САК. 3. Передаточна функція ланки. 4. Визначення сталої часу аперіодичної ланки першого порядку. 5. Передаточні функції типових ланок. 6. Передаточна функція послідовного з’єднання двох ланок САК. 7. Передаточна функція паралельного з’єднання двох ланок САК. 8. Характеристичне рівняння САК. 9. Необхідна і достатня умова стійкості лінійної САК. 10. Визначення коефіцієнтів характеристичного рівняння замкнутої САК, виходячи з передаточної функції розімкнутої САК. 11. Визначення стійкості замкнутої САК за її характеристичним рівнянням. 12. Особливості критерію Михайлова. 13. Особливості критерію Найквіста. 14. Суть логарифмічної амплітудно-частотної характеристики САК. 15. Метод D-розбиття. 16. Суть перехідної характеристики САК. 17. Визначення перерегулювання. 18. Числова оцінка коефіцієнтів помилки для заданої передаточної функції розімкнутої САК. 19. Визначення порядку астатизму САК, за її передаточною функцією. 20. Визначення передаточної функції САК відносно помилки за передаточною функцією розімкнутої САК. 21. Характер помилки замкнутої САК (у сталому режимі) з астатизмом першого порядку при квадратичній вхідній дії. 22. Параметри вихідного сигналу в дискретних САК. 23. Співвідношення параметрів вихідного сигналу при амплітудно-імпульсній модуляції. 24. Необхідна і достатня умова стійкості дискретних САК. 25. Умови обрання періоду дискретизації Tк у дискретній САК. 26. Дискретне перетворення Лапласа передатних функцій заданих в операторному вигляді. 27. Визначення поведінки САК зображенням перехідного процесу у САК на фазовій площині. 28. Обмеження на порядок САК при дослідженні САК за допомогою фазової площини. 29. Метод В.М Пόпова при дослідженні нелінійних САК. 30. Метод Л.С. Гольдфарба при дослідженні нелінійних САК. 7. Навчальна дисципліна: „Виконавчі механізми, регулюючі органи та пристрої”
1. Перехідна характеристика П-регулятора. 2. Перехідна характеристика ПІ-регулятора. 3. Перехідна характеристика, ПД-регулятора. 4. Перехідна характеристика І-регулятора. 5. Перехідна характеристика ПІД-регулятора. 6. Рівняння закону регулювання П-регулятором. 7. Рівняння закону регулювання ПІ-регулятора. 8. Рівняння закону регулювання ПД-регулятора. 9. Рівняння закону регулювання І-регулятора. 10. Рівняння закону регулювання ПІД-регулятора. 11. Характеристика релейного двопозиційного регулятора. 12. Характеристика релейного трипозиційного регулятора. 13. Призначення екстремального регулятора та призначення адаптивного регулятора. 14. Призначення виконавчого механізму. 15. Призначення регулювального органу. 8. Навчальна дисципліна: „Стандартизація, взаємозамінність, сертифікація та управління якістю”
1. Величини, що проставляють на робочому кресленні. 2. Термін, що використовують для позначення внутрішніх (охоплюючих) циліндричних та плоских поверхонь. 3. Термін, що використовують для позначення зовнішніх (охоплених) циліндричних та плоских поверхонь. 4. Розмір, який отримують шляхом вимірювання обробленої деталі з допустимою похибкою. 5. Величина, що характеризує точність виготовлення деталі. 6. Назва зони обмежена верхнім і нижнім відхиленням. 7. Назва різниці розмірів отвору і вала, якщо розмір отвору більший розміру вала. 8. Назва різниці розмірів отвору і вала до складання, якщо розмір отвору менший розміру вала. 9. Назва посадки, при якій забезпечується зазор у з’єднанні. 10. Назва посадки, при якій забезпечується натяг у з’єднанні. 11. Назва посадки, при якій можливе отримання як зазору так і натягу. 12. Визначення терміну «випуклість». 13. Визначення терміну «ввігнутість». 14. Визначення терміну «конусоподібність». 15. Визначення терміну «бочкоподібність». 16. Визначення терміну «сідлоподібність». 17. Назва документу, у якому об’єктом стандартизації є терміни. 18. Стандарт, що установлює методики, правила, процедури різних іспитів і сполучених з ними дій (наприклад, добір проби чи зразка). 19. Стандарт, який містить вимоги до продукції, що забезпечує відповідність продукції її призначенню. 20. Нормативні документи, у яких об’єктом стандартизації виступають відповідно процес (наприклад, технологія виробництва), послуга (наприклад, автосервіс, банківське обслуговування тощо). 21. Стандарт, який установлює вимоги, що стосуються сумісності продукту в цілому, а також його окремих частин (деталей, вузлів). 22. Нормативні документи, що розробляють на продукцію, роботи і послуги, потреби в якій носять міжгалузевий характер. 23. Документ, що установлює технічні вимоги до продукції, послуги, процесу. 24. Значення вимірювальної величини, що відповідає одній поділці шкали. 25. Відстань між осями двох штрихів, що лежать поряд на шкалі приладу. 26. Інтервал першого та останнього значень шкали приладу, що визначає область застосування інструмента або приладу. 27. Інтервал, що складається з меж вимірювань по шкалі приладу та з меж вимірювань, зумовлених габаритами стійки, в якій закріплений прилад. 28. Найбільша різниця між окремими повторними результатами вимірювань однієї і тієї ж величини, отримана експериментально при незмінних зовнішніх умовах. 29. Визначення найбільшого та найменшого граничного розмірів, а також верхнього і нижнього граничних відхилень для розміру заданого у вигляді: « 30. Визначення найбільшого та найменшого граничного розмірів, а також верхнього і нижнього граничних відхилень для розміру отвору заданого у вигляді: «**Н*», де * – певна цифра. 31. Нормативний документ, що містить загальні чи керівні положення для визначеної області, звичайно використовується або як стандарт, або як методичний документ, на основі якого можуть розроблятись інші стандарти. 32. Документ, що розробляється для процесів проектування, монтажу устаткування чи експлуатації об’єктів, конструкцій, виробів. 33. Тимчасовий документ, що приймається органом по стандартизації і доводиться до широкого кола потенційних споживачів, а також тих, хто може його застосовувати. Інформація, отримана в процесі використання цього документу, і відклики про нього служать базою для рішення питання про доцільність прийняття стандарту. 34. Назва документа, який приймає орган влади, а не орган по стандартизації, і в якому містяться обов’язкові правові норми. 35. Вид стандартів, що розробляють з метою сприяння взаєморозумінню, технічній єдності та взаємозв’язку діяльності в різних областях науки, техніки і виробництва. 36. Вид стандартів, що встановлюють вимоги або до конкретного виду продукції (послуги), або до груп однорідної продукції (послуги). 37. Вид стандартів, що установлюють вимоги до конкретних видів робіт, що здійснюються на різних стадіях життєвого циклу продукції: розробки, виробництва, експлуатації (споживання), збереження, транспортування, ремонту, утилізації. 38. Вид стандартів, що рекомендують застосування методик контролю обов’язкових вимог для об’єктивної оцінки якості конкретної продукції.
9. Навчальна дисципліна: „Автоматичне виробниче обладнання та робототехніка”
1. Визначення діапазону регулювання частот обертання шпинделя металорізальних верстатів з ЧПУ. 2. Визначення інтервалу регулювання частот обертання шпинделя металорізальних верстатів з ЧПУ як представників автоматичного виробничого обладнання. 3. Вираз загального рівняння кінематичного балансу щодо налагодження частот обертання шпинделя металорізального верстата. 4. Передатне відношення механічної передачі, що використовуються в автоматичному виробничому обладнанні. 5. Рівняння кінематичного балансу частоти обертання вихідної ланки автоматичного виробничого обладнання. 6. Значення знаменника ряду
13. Визначення за формалізованим описом абстрактного промислового робота кінематичної структури робота. 14. Запис формалізованого опису промислового робота для конкретної кінематичної структури промислового робота.
10. Навчальна дисципліна: ”Організація баз даних та знань„
1. Команда визначення ознаки початку таблиці у Visual FoxPro. 2. Характеристика типу Primary ключа таблиці бази даних. 3. Команда відкриття таблиці бази даних Visual FoxPro. 4. Операція вибору робочої області таблиці за допомогою команди. 5. Створення записів в таблицях бази даних за допомогою команди. 6. Позначення записів на видалення у таблицях бази даних за допомогою команди. 7. Вміст контейнера бази даних Visual FoxPro. 8. Проектування структури таблиць та створення індексів для отримання зв’язку «One-to-many» в базах даних. 9. Основне призначення методу Refresh у формах Visual FoxPro. 10. Основне призначення методу Destroy у формах Visual FoxPfo. 11. Команда встановлення монопольного режиму доступу до таблиць баз даних у Visual FoxPro. 12. Тип індексу, який може містити однакові записи в індексному полі таблиці бази даних. 13. Тип індексу, який є ключем і однозначно характеризує записи в таблиці. 14. Тип індексу, який є аналогом первинного ключа. 15. Команда модифікації змісту існуючого запису в таблиці бази даних Visual FoxPro. 16. Команда переходу на один запис вниз в таблицях Visual FoxPro.
11. Навчальна дисципліна: “Технологія і автоматизація дискретного виробництва”
1. Обов’язкова та першочергова дія, що необхідна при розрахунку режимів різання та складання управляючих програм при обробці деталей на металорізальних верстатах з ЧПУ з плавним регулюванням технологічних параметрів, наприклад, частоти обертання шпинделя. 2. Ланцюжок послідовності розрахунку режимів різання на металорізальних верстатах з ЧПУ. 3. Формула для розрахунково-аналітичного визначення лінійної швидкості різання при токарній обробці. 4. Аналітичний вираз, за яким розраховується циклова продуктивність автоматичних ліній. 5. Тип подач, інформація про які використовується при складанні управляючих програм при обробці деталей на вертикально-свердлувальному верстаті мод. 2Р135Ф2. 6. Головний критерій оптимізації при складанні маршруту обробки осей отворів на вертикально-свердлувальному верстаті мод. 2Р135Ф2. 7. Формула визначення кількості технологічних переходів для досягнення заданої точності розміру поверхні при її механічній обробці.
9. Формула, що найбільш повно відтворює визначення тривалості штучного часу t шт при обробці деталей на верстатах з ЧПУ.
12. Найбільш повний набір показників циклового функціонування РТК та його структурних елементів. 13. Сутність складання циклограми роботи РТК.
12. Навчальна дисципліна: “Автоматизований електропривод“
1. Основні види приводу, що застосовується при автоматизації сучасних технологічних машин (процесів). 2. Визначенням електроприводу згідно українського стандарту. 3. Головна керована координата (змінна) автоматизованого електроприводу. 4. Основні елементи, їх підпорядкованість, зв’язки між елементами, призначення окремих сигналів у сучасних автоматизованих електроприводах. 5. Поширені структури керування координатами (змінними) в сучасних автоматизованих електроприводах. 6. Призначення зовнішнього задавання у стежному позиційному електроприводі. 7. Призначення зовнішнього завдання при точній зупинці електроприводу. 8. Призначення зовнішнього завдання для стабілізації швидкості електроприводу. 9. Призначення зовнішнього завдання у програмно-керованому електроприводі. 10. Призначення зовнішнього завдання для стабілізації моменту (струму) електродвигуна постійного струму з незалежним збудженням. 11. Склад енергетичного (силового) каналу електроприводу. 12. Склад “системи керування“ електроприводу. 13. Склад “об’єкту керування“ автоматичного електроприводу. 14. Рівняння руху електропривода. 15. Величини, що характеризують механічні перехідні процеси електроприводу. 16. Величини, що характеризують перехідні процеси електроприводу. 17. Механічні характеристики електродвигуна і виконавчого органу та їх призначення. 18. Показники усталених режимів роботи автоматичного електроприводу. 19. Оцінки якості динамічних режимів електропривода. 20. Показники, що обґрунтовують економічність обраного варіанту автоматизованого електроприводу. 21. Технічні та не технічні показники системи автоматизованого електроприводу. 22. Визначення стійкості усталеного руху електроприводу за механічними характеристиками електродвигуна ω(М), виконавчого органу ω(Мс): жорсткості механічних характеристик, аналітична умова стійкості руху, умова нестійкого руху. 24. Параметр, що характеризує пропорційну (маштабуючу) дію автматичного регулятора на об’єкт регулювання. 25. Параметр, що характеризує аперіодичну (зглажуючу) дію автоматичного регулятора на об’єкт регулювання. 26. Параметр, що характеризує інтегральну (інтегруючу) дію автоматичного регулятора на об’єкт регулювання. 27. Параметр, що характеризує диференціальну (диференцюючу) дію автоматичного регулятора на об’єкт регулювання. 28. Характеристики усталеного руху автоматизованого електроприводу. 29. Стандартизоване визначення електроприводу. 30. Параметри настройки автоматичного регулятора. Рекомендована література 1. Принципы построения автоматизированных систем управления промышленными предприятиями с непрерывным характером производства / Абдуллаев А. А. и др.; Под ред. акад. Б. Н. Петрова. – М.: Энергия, 1975. 2.
|
», де * – певна цифра.
частот обертання кінцевої ланки технологічного обладнання (шпинделя металорізального верстата) та відповідні цим значенням граничні максимальні відносні похибки частоти обертання шпинделя.
