Часом виконання, формами контролю

Назва модуля	Короткий зміст модулю	Різновид завдань	Кіль­кість годин	Форми контролю
Змістовий модуль 1. Організа-ційний	Інструктивна нарада й отриман­ня документації на кафедрі. Прибуття і оформлення на місце практики. Інструктаж з правил внутрішнього розпорядку, тех­ніки безпеки й охорони праці. Ознайомлення з підприємством, історією його створення та розвитку. Вивчення організацій­ної й управлінської структури виробництва. Ознайомлення зі службовими обов’язками працівників маркетингових підрозділів підприємства. Написання першого розділу звіту	СРС		Усне опитування відповідно до розділів звіту. Перевірка щоденника
Змістовий модуль 2. Збір та обробка інформації	Збір і обробка виробничих, економічних та фінансових показників бази практики. Аналіз та оцінка маркетингової діяльності на підприємстві. Вивчення витрат та їх структу­ри. Аналіз цінової політики підприємства, конкурентоспро­можності та якості продукції. Написання другого розділу звіту	СРС		Розділи звіту
Змістовий модуль 3. Заліковий	Виконання індивідуального науково-дослідницького завдан­ня практики. Написання третього розділу звіту. Оформлення звіту, щоденни­ка й інших документів	СРС		Оформлені ІНДЗ належним чином, звіт, щоденник
	Разом годин за модулями	—		—

 

8 Організація самостійної роботи студента

8.1 Зміст, форми та методи самостійної роботи

Зміст самостійної роботи визначається та конкретизується програмою практики. Самостійна робота – це різноманітні види колективної та індивідуальної діяльності студента за завданнями без безпосередньої участі керівника. Хоча здатності та можливості студентів до самостійної роботи різні, загальні вимоги до організації такої роботи однакові для всіх: регулярність і систематичність, виділення головного та вторинного в будь-якому матеріалі, розуміння його, а не заучування.

Рекомендації щодо організації ефективної самостійної роботи

1) ґрунтовні знання закріплюються в пам’яті при багаторазовому повторенні, тому необхідно систематично та планомірно працювати

2) організація самостійної роботи ґрунтується на попередніх знаннях;

3) доцільно проводити аналіз ступеня раціональності використання часу.

Форми самостійної роботи студента:

– консультації;

– бесіди, дискусії;

– наукова доповідь, публікація.

Методи самостійної роботи студента:

– опрацювання літературних джерел;

– робота у комп’ютерних мережах;

– виконання наукової роботи;

– складання розділів звіту;

– оцінювання професійних ситуацій;

– розв’язання практичних завдань.

Рівень самостійності й індивідуалізації навчально-творчої діяльності студента є основною ознакою, що активно впливає на такі критерії якості підготовки спеціалістів, як сформованість творчого досвіду, ґрунтовність знань, продуктивність навчання, системність мислення, наукова складова одержаних знань, можливість професійної адаптації тощо.

 

8.2 Вибір і розробка теми індивідуального науково-дослідницького завдання

 

Тема індивідуального науково-дослідницького завдання може бути визначена студентом самостійно з обов’язковим узгодженням з керівниками практики або за їх допомогою.

Під час вибору та розробки індивідуальних науково-дослідницьких завдань передбачається дотримання наступних вимог:

– облік рівня теоретичної підготовки студента, його індивідуальних інтересів і здібностей;

– доступність і практична можливість збирання необхідної інформації;

– специфіка та потреби бази практики;

– важливість і актуальність теми наукового дослідження;

– перспективи продовження науково-дослідницької роботи в даному напрямі.

Для виконання індивідуального завдання за обраною темою студент збирає й обробляє необхідні фактичні дані. Робота має творчий і пошуковий характер.

Студенти заочної форми навчання, які працюють за фахом, індивідуальне завдання не виконують.

8.3 Тематика індивідуального науково-дослідницького завдання

1. Маркетингові дослідження формування стратегії розвитку торгово-посередницького підприємства.

2. Формування антикризової маркетингової стратегії в умовах можливого банкрутства підприємства.

3. Маркетинговий комплекс підприємства, напрям його удосконалення.

4. Маркетингова товарна політика підприємства, напрям її удосконалення.

5. Конкурентноспроможність продукції підприємства, резерви її підвищення.

6. Дослідження та вибір цільового ринку підприємства.

7. Маркетингова цінова політика підприємства, способи її удосконалення.

8. Маркетингова комунікаційна політика підприємства, напрям її удосконалення.

9. Керування рекламною діяльністю підприємства.

10. Маркетингова політика розподілу на підприємстві, напрям її удосконалення.

11. Посередницька діяльність у каналах розподілу.

12. Розробка та реалізація маркетингової стратегії підприємства.

13. Дослідження місткості цільового ринку.

14. Сегментування ринку в системі маркетингової діяльності підприємства.

15. Збутова політика підприємства.

16. Контроль і аналіз маркетингової діяльності підприємства.

17. Керування маркетинговою діяльністю підприємства, напрями її удосконалення.

18. Маркетингова діяльність у сфері послуг.

19. Стратегія виходу підприємства на зовнішній ринок.

20. Керування маркетингом некомерційних підприємств.

21. Дослідження кон’юнктури ринку підприємства.

22. Керування якістю продукції.

23. Рекламна діяльність підприємства.

24. Організація та планування діяльності рекламних агентств.

25. Імідж підприємства, способи його підвищення.

26. Оперативне керування промисловим маркетингом.

27. Шляхи економії та раціонального використання матеріальних ресурсів.

28. Комерційна діяльність підприємства з матеріально-технічного забезпечення.

29. Комерційна діяльність підприємства зі збуту готової продукції.

30. Комерційна діяльність підприємства в сфері малого бізнесу.

31. Керування запасами (товарними, виробничими).

32. Логістичне керування матеріальними потоками.

33. Маркетингові стратегії підприємства на різних стадіях життєвого циклу товару.

 

9 Вимоги щодо оформлення звіту

 

Звіт належить до категорії навчальної документації й оформлюється згідно з вимогами Державного стандарту України (ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»), що відповідає міжнародному стандарту ISO 5966:1982 (додаток А, Б, В) і має наступну структуру:

1) титульний аркуш (додаток А);

2) реферат (додаток Б);

3) зміст (додаток В);

4) вступ – одна сторінка;

5) основна частина;

6) індивідуальне науково-дослідницьке завдання;

7) висновок (одна – дві сторінки);

8) додатки, таблиці, графіки, схеми, зразки документів, форм звітності тощо (кількість не обмежується);

9) список використаних джерел.

У вступі треба висвітлити мету практики, її завдання та об’єкт дослідження.

Основна частина звіту (організаційно-економічна характеристика підприємства, технологія виробництва та товарознавство, транспортно-складське господарство, маркетингова діяльність).

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання виконується у вигляді реферату і є складовою частиною звіту.

Зміст кожного розділу визначається особливостями бази практики.

У висновках підбиваються загальні підсумки процесу вивчення аспектів діяльності підприємства (організації).

Обсяг звіту має складати близько 30 сторінок (± 2–3 сторінки) без додатків, форм звітності, положень тощо.

Звіт з практики, перевірений та підписаний на титульному аркуші керівником практики від підприємства (організації) і завірений печаткою, разом із оформленим щоденником студент у встановлений термін подає керівнику практики від кафедри для ознайомлення.

Правила оформлення звіту

1) текст звіту виконується на комп’ютері (з обов’язковим наданням електронного варіанта) з одного боку аркуша паперу формату А4 (через 1,5 інтервалу, шрифт Times New Roman, кегель 14, формули Times New Roman Symbol, рисунки Microcoft Exel та Microcoft Graft – згруповані та розташовані у тексті). Сторінки звіту нумеруються у правому верхньому куті;

2) сторінка тексту обмежується полями: ліве – 30 мм, праве – 10–15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Відстань між заголовком і текстом – 1 інтервал;

3) текст кожного структурного елементу звіту починається з нової сторінки;

4) розділи та підрозділи звіту з практики нумеруються арабськими цифрами послідовно по всьому тексту;

5) заголовки розділів друкуються великими літерами симетрично до тексту звіту;

6) заголовки підрозділів друкуються з абзацного відступу, з великої літери, без крапки в кінці, без підкреслювання;

7) назва таблиці розташовується над нею, а рисунка – під ним.

Оформлення таблиць. У тексті звіту мають бути посилання на всі наведені таблиці. Номер таблиці складається з порядкових номерів розділу та таблиці у межах розділу, наприклад: (табл. 2.3) – розділ 2, таблиця 3.

Заголовки граф і рядків таблиці необхідно друкувати з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, та з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків крапки не ставляться.

Таблицю, залежно від розміру, розміщують під текстом, де вперше на неї посилаються, або на наступній сторінці. Допускається розміщувати таблиці на аркуші альбомної орієнтації. Якщо частина таблиці переноситься на наступну сторінку, то в першому її рядку проставляють номери граф відповідно до першої частини таблиці; нижню горизонтальну лінію не проводять; у правому верхньому куті друкують «Продовження табл. 2.3».

Оформлення формул. На всі наведені в тексті звіту формули мають бути посилання, наприклад, «... у формулі (9.1)».

Номер формули проставляється в круглих дужках на рівні формули праворуч і складається з порядкових номерів розділу та формули у межах розділу, наприклад: (9.1) – розділ 9, формула 1.

 

, (9.1)

де – місткість реального ринку (тис. грн);

– кількість реальних покупців (чол.);

– кількість покупок продукції середнім реальним покупцем (од. / чол.);

– ціна продукції (грн / од.).

У формулі слід застосовувати позначення фізичних одиниць, що встановлені відповідними стандартами або іншими документами.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, наводяться під формулою, кожне з нового рядка в тій послідовності, в якій їх наведено. Перший рядок пояснення починається зі слова «де».

Оформлення ілюстративного матеріалу. До ілюстрацій відносять схеми, графіки, діаграми, карти, креслення, фотографії тощо. Ілюстрації подаються у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Графічний матеріал нумерується арабськими цифрами наскрізно за текстом звіту або відповідно до розділів (за винятком додатків) і супроводжується підписом – Рис. 9.1, наприклад:

 

Рис. 9.1 – Діаграма виробництва продукції за кварталами

Оформлення додатків. Матеріали, що мають великий обсяг або доповнюють положення тексту звіту, можна розміщувати у додатках.

Додатки позначають великими літерами починаючи з А, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь – українська абетка та літер Е, З, Й, О, Ч, Ь, Ы, Ъ – російська абетка.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із позначенням зверху посередині «Додаток А» (чи інша літера алфавіту), нижче розташовують назву додатку. Один додаток позначається як «Додаток».

Оформлення використаної літератури й інших джерел інформації. Список використаних джерел необхідно складати відповідно до ДСТУ 7.1:2006 «Бібліографічній запис. Бібліографічній опис. Загальні вимоги та правила складання».

Після наведення у тексті запозиченої інформації зі спеціальної літератури, відповідних інструкцій, стандартів, нормативних актів, статистичних матеріалів (положення, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) слід обов’язково робити посилання (у квадратних дужках) на порядковий номер джерела в списку використаної літератури та номери сторінок, з яких узято інформацію. Наприклад: [6, с. 11–12], де 6 – порядковий номер інформаційного джерела; 11, 12 – сторінки джерела.

Література наводиться або у порядку подання посилань у тексті, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів, заголовків. Кожне джерело наводиться згідно з його бібліографічними даними.

Зразки оформлення бібліографічного опису наукових робіт згідно з ДСТУ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» наведені в додатку В.