Загальний огляд СВ.

Перечень рекомендуемых учебных изданий, Интернет-ресурсов, дополнительной литературы.

Основные источники:

1. Ерёмушкин М.А. Медицинский массаж. Теория и практика. Учебное пособие. С-Пб, НиТ, 2009

2. Кондрашев А.В., Ходарев С.В., Харламов Е.В., Душенков П.А.. Медицинский массаж. - М, ФГОУ "ВУНМЦ Росздрава", 2008. Рекомендовано учебно-методическим объединением по медицинскому и фармацевтическому образованию вузов России в качестве учебного пособия для системы последипломного образования врачей.

3. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и массаж.- Москва, «ГЭОТАР-Медиа», 2008.

4. Епифанов В.А. Атлас профессионального массажа. -М.: Эксмо, 2009.

5. Макарова И.Н. Массаж и лечебная физкультура. Новейший медицинский справочник. Рекомендовано ведущими российскими специалистами. -М.: Эксмо, 2009.

6. Ерёмушкин М.А. Основы реабилитации. Учебное пособие для ссузов - М: Академия, 2011.

 

Интернет-ресурсы:www.massage.ru, www.medmassage.ru

Загальний огляд СВ.

СВ 590-1517 456 падение РІ до Константинополя (1453), открытие Америки (1492), начало Реформации (1517) РСВ – 590 – 1054 ævum medium — средний век) был впервые введён итальянским гуманистом Флавио Бьондо (1453). Феодалі́зм — панівна за середньовіччя в Західній і частково в Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Феодальний лад - це такий лад, коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю.

Політична система більшості європейських країн у середні віки будувалася за принципом васалітету - надання військовій знаті землі в обмін на службу. Центром феодальної ієрархії був король, який у середні віки був передусім полководцем. З 9-го по 14-е століття найважливішою складовою війська були кінні лицарі. Спорядження лицаря, проте, вимагало чималих коштів. Король віддавав землю, відому під назвою феод (умовне спадкове) = лен = помістя, алод – безумовне спадкове = вотчина, бенефіцій – по життєве умовне, найвищому прошарку знаті, отримуючи від них лицарів. Ця найвища знать була васалами короля. Найвища знать і собі роздавала землю лицарям, які здавали її в оренду селянам. Король був сюзереном щодо своїх васалів, королівські васали були сюзеренами щодо своїх лицарів.

Васали присягали на вірність своїм сюзеренам, проте діяло правило безпосереднього підпорядкування «васал мого васала - не мій васал». Ансельм, юридична теорія спасіння. Зникають не раби, вільні. Не прогрес – 19 ст обробка грунту РІ. Марксизм – скрізь, не марксизм – зах Є.

 

2. Західне х-во

Діяльність Григорія Великого

Біографія:

1. З ним пов'язаний перехід від ранньої до середньовічної Церкви.

2. Народився в сім'ї багатих і знатних Римлян. Здобув юридичну освіту, посідав державні посади.

3. Весь спадок від матері і батька використовував для споруди 7 монастирів.

4. Цим заслужив пошану в релігійному світі і був вибраний абатом в одному монастирі.

5. Після смерті папу Палагия в 590 році вибраний на його місце.

Реформи Григорія Великого: 590 –604гг.

1. Розширення папської влади–Інтересный метод: заперечував титул «папою», але надавав увагу, опікування іншим єпископам і заслужив авторитет.

2. Особлива пошана за місіонерство.. Привід: на ринку рабині –англы (з Англії). Він вирішує туди нести Євангеліє. Посилає ченця Августина і має успіх в Англії.

3. Був хорошим адміністратором. Зумів навести порядок у фінансових справах і дуже підсилив скарбницю. На ці гроші міг утримувати армію.

4. Був хорошим проповідником. Проповіді були практичними і насущними.

5. Багато написав коментарів і богословських праць. Заклав основи догматики, якими користувалася католицька церква до Хоми Аквінського.

6. Заснував григоріанський хорал – ввів едіноголосие –торжественное церковний спів.

7. Це один з найвидатніших пап за всю їх історію. Надалі – не були видатними, вле потроху намаг бути не залеж від Візантії.

Інші папи. Лев ІV (847-855) організував війну проти арабів і переміг їх, він також зміцнив Рим, вибудувавши стіну навколо кварталу св. Петра. Другим видатним папою був Микола І (858-867). Запропонована ним програма папських претензій навряд чи була у майбутньому перевершена. Він намагався продемонструвати, що церква вища за всі світські влади, а римський престол вищий за інші кафедри, і доводив це досить успішно. Микола І намагався виступати суддею у справах східної церкви, хоч на це його спровокував сам східний патріарх. Коли патріарха Ігнатія (846-857) незаконно скинув візантійський імператор Михайло ІІІ (820-829) і на його місце призначив Фотія (858-867), який взагалі був мирянином, то Микола, на прохання скривдженого Ігнатія, оголосив Фотія усунутим. Це значно посилило ворожнечу між східними і західними церквами. Микола І проявив себе як наймогутніший папа ІХ століття. Але його наступники не мали такого характеру і потрапляли у принизливу залежність від імператорів або знатних італійських родів. Між Миколою та наступним дуже сильним папою Левом ІХ (1049-1054) правило більше 40 пап. Цей період характеризувався глибоким занепадом папства, взаємними вбивствами, підкупами і використанням претендентами на папський престол найганебніших політичних засобів. Згідно з хроніками ХІІІ століття, написаними Мартіном Пелонусом, молода жінка, яка народила під час однієї церковної церемонії дитину. Період від 904 року до початку понтифікату Лева ІХ дістав назву “порнократія”. Моральний занепад пап дійшов до межі – папу Івана ХII вважають найаморальнішим папою за всю історію церкви. Говорили, що він ґвалтував жінок-паломниць безпосередньо в соборі св. Петра і перетворив Ватікан у гніздо розпусти. Але якраз він перший утвердив ідею про те, що в очах церкви влада залежить від посади яку людина обіймає, а не від самої людини. Його судження про справи віри часто були правильні, але розпуста привела його до загибелі.

Держава франків

1. Три хвилі нашестя на Рим:

• Готти у 410г. –захват і відхід до Іспанії.

• Вандали у 455г. –разрушение і пограбування.

• Франки у 495г. –под керівництвом Хлодвіга.

1. Утворення Франкської держави вище Риму залишало в безпеці папу.

2. Меровінги. Королівська влада передавалася по спадку. Не завжди це був лідер, полководець. Багато що втрачалося в території, управлінні. Влада реально часто належала іншому. Титул майордом -управитель двору, армії.

3. Прихід до влади Піліна, майордома, який змістив короля Хильдеріха III за згодою папу Захара в 752году.

4. Пілін був коронований Боніфацием – архієпископом Німеччини і заснував династію Каролінгов.

5. У нагороду за це він перейшов через Альпи, вторгся до Італії, яка після Юстініана була під Візантійською імперією, створив папську область і папа став світським главою. (Піпінов дар) Дійсний, Константинів – фейк, Л. Валла.

6. З цим не могли змиритися лангобарди на півночі Італії аріани. Як тільки Пілін пішов, вони вторглися в папську область. Папа Стефан II звертається до Піліну з листом і від імені апостола Петра повеліває прийти на допомогу. Пілін робить похід; лангобарди відступають. Пілін оголошує про своє рішення догодити апостолові Петру послам з Візантії, позбавивши їх контролю над Італією і лангобардамі.

Карл Великий 742 –814 рр.

1.Піпін помер в 768году і на престол вступили два сини –Шарлеман і Карл. Перший незабаром помер. Карл був видатною особистістю.

2.Перша справа – вирішити конфлікти з лангобардамі, вони хотіли захопити Рим і папську область. Переодягнулися паломниками – і папа запитав Карла на допомогу.

3.Той вийшов військами, позбавив влади їх міста, незабаром страчував їх короля і коронувався їх короною, приєднав до своєї імперії.

4.Почав робити військові походи на схід і захід – до Іспанії. Але безуспішно.

5.Успішнішими були походи на північ – до Саксонії. Безліч проповідників – за ними йшла армія.

6.Коронація папою Льом III Карла в 800 році – під час відвідин Риму на Паску і проголошення королем Римської імперії.

7.При нім дуже високо було піднято духовну освіту – монастирі, школи і т.д. Дуже багато зробив для матеріальної підтримки духівництва. Алкуїн.

Але його сини не змогли утримати і імперія распалась на частини.

У 911 році у Німеччині перестала існувати династія Каролінгів, і до влади прийшла друга династія – Саксонська. Титул імператора Священної Римської імперії перейшов до рук східних правителів (Німеччина). Засновником нової династії став саксонський герцог Генріх І Птахолов, а в 936 році влада перейшла до його сина, Оттона І (Великого). Він зумів підкорити собі німецьких герцогів і взяти під контроль справи Церкви, а також призначення єпископів та абатів.

 

3. Східне х-во.

1.Після Юстініана і його спроб все повернулося до колишніх меж.

2.Наступ персів на початку VII століття: (цар Хозрой)

• 606 року –Армения і Месопотамія.

• 607 року –Сирия і Палестина.

• 608 –609гг. –через Кападокию, Галатію підішли до міста Халкидону –собор?

1. Правління Іраклія 610 –641гг.

• Він зійшов на престол у важкий час

• Впав Єрусалим –вывезли «хрест»

• Перси – послідовники «Зороастри»

• Із-за Дунаю почали наступ слов'янські племена: у 617году вони з півночі підійшли до Константинополя.

В 619 перси захопили Єгипет і зраду монофізітов – одна природа. Христа.

• Але починаючи з 622 р. ініціатива на стороні Іраклія: відновив Малу Азію.

• У 623 –прошел по Вірменії, Месопотамії

• У 627 –одержал перемогу над персидським царем у міста Ніневія.

• Персія запросила миру, повернення «хреста».

Іраклій почав зміцнювати центральну владу. Він прийняв давній грецький титул “василевс” замість латинського “імператор” Зазнавши нищівної поразки від арабів, армія яких, щонайменше удвічі поступалася за чисельністю візантійській, греки були вимушені назавжди розпрощатися з Малою Азією та Північною Африкою. Територія Візантії зменшилася майже удвічі, проте, щодо етнічності, то імперія стала більш однорідною, перетворившись у греко-слов’янську державу.

Костянтин ІV Погонат (668-685) відбив їх натиск і знищив їхній флот за допомогою “грецького вогню” після 7 років облоги. Так називалася горюча суміш, предок сучасного напалму, що горіла навіть на воді і речовина якої зберігалася у Візантії, як велика таємниця.

Потім імператором став Юстініан II (685-695), при якому Візантії вдалося повернути частину захоплених халіфатом земель (Вірменія, Кіпр та інші) та призупинити процес відокремлення від імперії самостійних міст-держав.

Лев ІІІ Ісавр (717-741), що поклав початок так званій Ісаврійській династії (717-867).

У співдружності з давнім союзником Візантії – Хазарським каганатом, Лев ІІІ досяг блискучих зовнішньополітичних успіхів. Скориставшись труднощами арабів у Хазарії, Лев ІІІ у 740 році отримав переконливу перемогу над арабами біля Акроїна, закріпивши кордони Візантії.

Костянтин V (741-775), що домігся нових воєнних перемог у боротьбі з халіфатом та більш енергійно проводив іконоборчу політику, яку продовжували всі ісаврійські імператори. Проте, імператриця Ірина, що прийшла до влади (780-809), регент десятирічного імператора Костянтина VІ, знову відновила іконовшанування. Після чергового державного перевороту та скинення Ірини почався новий період іконоборотьби, що тривав до 843 року, коли іконовшанування знову було відновлене імператрицею Феодорою. З 867 року в особі Василя І Македонянина, до влади прийшла Македонська династія, що правила в Константинополі до 1056 року. Розпочався третій етап розвитку Візантії, її золотий вік, період економічного піднесення і розквіту культури. Свого апогею він досяг за царювання Василя II (976-1026), 15 тис. очі після чого знову почався занепад великої імперії.

4.Богословські суперечки.

Монофелітство і VI собор

Бажаючи відновити мир з монофізітамі, Іраклій шукав компроміс –2 природи, але одна активніша –Сила.

Папою Римським Гонорієм I було запропоновано назвати цю силу, енергію – Волею, тобто -у Христа було 1 воля –Божья (монофелітство).

• Це викликало цілу бурю у ортодоксів, на заході і сході. Після Гонорія став папою Мартін, він відкинув цю теорію.

• Імператор Констант II (641 –668) хотів заарештувати Римського п. Пристрасті розжарилися.

• Після смерті Константа став Костянтин IV. Він проявив розсудливість і скликав VI Вселенський собор.

• У 680 р. в Константинополі при Костянтині IV відбувся VI собор

Рішення:

a) засудили монофелітство (одна воля)

b) віддав анафемі Гонорія і його учення (непогрішність пап).

Іконоборство

Події на Сході – розповсюдження ісламу, втрата трьох патріархатів, Святої Землі, міст – колиски християнства.

Причина цьому – часті спори, виникнення єресі, боротьба з псевдовченнями і інакодумцями.

Нова суперечка – про іконопочитанії! Початок поклала Олена, мати Костянтина. Відправившись по Святих місцях, вона знайшла хрест. Навколо нього виникло багато легенд.

Людина завжди схильна до шанування видимим предметам. Почали з'являтися зображення Христа, діви Марії, їм почали приписувати особливі чудеса.

Поклоніння мощам – останкам християн –мучеников. Без доступу повітря тіла не згнивали, а висихали.

У сьомому столітті це поклоніння прийняло потворні форми – почали молитися на ікони, прикладати до них хустки, цілувати.

Тому мусульмани звинуватили християн в ідолопоклонниці і надалі стали руйнувати їх храми.

Візантійський імператор Лев III в 717 році:

Укріпив Візантійську імперію проти арабів, будучи хорошим полководцем.

Щоб зняти звинувачення від мусульман, щоб обернути їх в християнство, став вести боротьбу:

a) Перший указ –поместить ікони високо;

b) Зовсім прибрати ікони, розбити святині.

Боротьбу з іконами продовжували ряд імператорів. Син Льва III – Костянтин V; його внук Лев IV, його син малолітній Костянтин VI.

Але Костянтин VI був малолітній, тому правила дружина Льва IV – Ірина. Вона була іконопоклонніцей.

У 787 році в Никеї вона скликала собор, де було прийнято почитати ікони, не віддаючи їм поклоніння як Богові. Іконоборство – христологічна єресь. Ми воюємо в полеміці з правосл. Неоднозначно. Монофізитське розуміння – природа ІХ не тотожна нашій.

- Хто не буде це виконувати –отлучен від церкви.

- З цієї миті почалося переслідування всіх іконоборців.

1)

1. Це був останній Собор, де були присутні і західні і східні єпископи.

Собори при Карлі Великому- Філіокве:

1. Франкфурт на Майне 794г.

1. Карл Великий був в багатьох питаннях самостійний і часто зовсім не прислухався папу.

2. Одне з питань –отношение до ікон, де Карл зайняв позицію проти ікон.

3. З цього питання відбувся собор в 794 році у Франкфурті на Майне, якому підкорявся і папа.

2. Аахенській собор 809 р.

1. Виникло питання про «філіокве»: тобто – від кого походить Дух Святий?

- Виходить Дух Святий разом з Сином від Отця?

- Або від Батька і Сина?

2 Рішення 2 собора в Константинополі – про вихід Духу Святого від Отця. в 867 році Фотій, патріарх Візантійський звинуватив папу Миколи I і Церква на Заході в додаванні до символу віри – і від Сина. Права східна: 2 джерела в 3 – не просте = не вічне. Приниження Духа.

3. У Аахене відбувся собор в 809 р. – де було ухвалено рішення: Дух Святий виходитиме від Батька і Сина – це рішення папа Римський ввів у віровчення католицької церкви.

4. Через це відбулося розділення і церква східна почала рахуватись католицькою.

Адопціанство. Іспанські єпископи Еліпанд Толедський та Фелікс Ургельський почали проповідувати адопціаністське християнство: Христос за Божественною природою був Сином Божим, а за людською природою був тільки сином усиновленим. Ці погляди були засуджені соборами в Регенсбурзі у 792 році та у Франкфурті в 794 році.

Павликіани, як стверджує Петро Сіцілійський, з’явилися як учні Костянтина, що жив коло Самасади (Сірійської). Вважають, що якийсь диякон, зупинившись у нього вдома переночувати, залишив йому на знак подяки рукопис Євангелія і послання Апостола Павла. Читаючи ці книги, Костянтин багато в чому дійшов правильного розуміння ортодоксії, вважаючи решту християн римлянами, які втратили істину. Допомагаючи відновити апостольське першохристиянство, Костянтин почав називати себе Сільваном. Інші лідери павликіан також називали себе іменами супутників Павла. Павликіани визнавали канонічними Євангеліє від Луки та Івана, книгу Дій та всі послання, крім послання Петра, звинувачуючи цього Апостола у зраді на підставі Гал. 2.11. Відкидали вони також Старий Заповіт. Особлива шана до Апостола Павла, очевидно, і стала назвою їхнього руху. Павликіани не визнавали вшановування Діви Марії як Богоматері і поклоніння святим, вважали хрест символом прокляття, оскільки на ньому Христос узяв на себе прокляття світу. Вони не поклонялися іконам і заперечували будь-яку обрядність, а також тлумачили духовно водне хрещення і Вечерю Господню. За зовнішніми ознаками павликіани здавалися євангельською течією, але у їхньому богослов’ї з’явилося чимало єретичного, що прийшло із маніхейства і гностицизму. Їх головною помилкою був гностичний дуалізм, нездатний дати правильну відповідь на проблему походження зла. Вони визнавали існування двох Божеств: Бога благого, духовного, що відкрився в істинному ортодоксальному християнстві, тобто павликіанстві, і другого – старозавітнього Бога-Творця, Деміурга, що створив цей світ і править ним. Деміург править іудеями, язичниками і видимою церквою, яка відійшла від істинного вчення. Душа людини має небесне походження і міститься в тілі, як у в’язниці. Непослух Адама Деміургові відкрив шлях позбавлення людства від його рабства до волі Небесного Отця. Ці елементи еретичного, типово маніхейського гностицизму у павликіан дивовижно поєднувалися з майже правильною уявою про Трійцю і людським втіленням Ісуса Христа, хоч його народження трактувалося в рамках докетизму. Павликіани стверджували, що тіло Христа прийшло з неба і Його людське народження було не справжнім, а тільки удаваним.