До охорони праці

 

 

У відповідності до ст..21 Кодексу законів про працю України між праців- ником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою укладається трудовий договір (угода), за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зо- бов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про пра- цю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержан- ня письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з непо- внолітнім, з фізичною особою, при укладанні контракту та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Форма трудового договору між роботодавцем і фізичною особою і Поря- док його реєстрації затверджені наказом Міністерства праці і соціальної полі- тики України від 27 червня 2001 року № 260.

Укладання трудового договору оформлюється наказом чи розпоряджен- ням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпоря-

дження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Умови трудового договору не повинні мати положень, які протирічять законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час оформлення трудового договору власник зобов’язаний проінфор- мувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його ро- бочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, які ще не усу- нено, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника не пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору (ст. 5 Закону України “Про охорону праці”).

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому

державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на вироб-

ництві та професійного захворювання.

Чинне законодавство гарантує права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві. Умови праці на робочому місці, безпека техно- логічних процесів, машин, механізмів та інших засобів виробництва, стан

засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати нор- мативним актам. Якщо з’ясується, що власник не створив належних умов праці і вони становлять небезпеку для життя і здоров’я працівника, або вла- сник вимагає від працівника виконання робіт, які не передбачені трудовим договором, працівник має право відмовитися від дорученої роботи, повід- омивши про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці, представниками профспілки, членом якої є працівник, а також стра- ховим експертом з охорони праці.

За період простою з вищезазначених причин за працівником зберіга-

ється середній заробіток.

У разі невиконання роботодавцем вимог законодавства про охорону праці, порушення умов колективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням. У такому випадку, згідно зі ст. 6 Закону «Про охорону праці», працівникові випла- чується вихідна допомога, розмір якої не може бути нижчим від триміся- чного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я, відповідно до медичного ви- сновку, потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевес- ти його на відповідну роботу на термін, зазначений у медичному виснов- ку, у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Якщо з будь-яких причин зупинено тимчасову експлуатацію підпри- ємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування, за пра- цівником зберігається місце роботи, а за період простою нараховується середній заробіток.