Гуманістичні ідеї освіти і виховання

Епоха Відродження зробила крок вперед, проте гуманізм цієї епохи був обмеженим, буржуазно-аристократичним, обслуговуючи ідеї обмеженого класу осіб – верхівки суспільства. Гуманісти не виступали проти експлуатації селян, не захищали їх прав на освіту, тому що вважали цих людей робочою силою держави, а культура залишалася доступною тільки заможному населенню. Що стосується релігії, то і вона і церква, як і раніше, продовжували впливати на школу і виховання дітей.

У школі панував дух доброзичливого відношення до дітей, для яких знаходження тут повинне приносити радість. Необхідно так поставити викладання, щоб дітям було цікаво. У справі виховання насильство тільки заважає, не досягає мети, воно принижує дитину і щепить їй рабську психологію.

Франсуа Рабле (1494-1553), видатний французький письменник-гуманіст, один з видатних представників педагогічної думки епохи Відродження. У своєму романі «Гаргантюа і Пантагрюель» піддавав критиці схоластичну освіту, показав її порожнечу і нікчемність. Виклав свою систему виховання, в якій показував навчання, засноване на вільному інтересі і активності дитини. Джерелом знань служать не тільки книги, а і вивчення природи шляхом безпосереднього спостереження, бесіди, які збуджують дитячу думку, а також широке знайомство з навколишнім світом. Ф. Рабле пропонував давати дітям універсальні знання (мову, математику, астрономію, природознавство, історію, право, фізичне виховання). Важливою складеною різностороннього виховання він вважав мистецтво.

Еразм Роттердамський (1466-1536) також педагог-гуманіст. Народився в Роттердаме, в молодості декілька років провів в монастирі. Освіту здобув в Девентері. Більшу частину життя провів в подорожах. Його головними роботи: «Похвала глупості», «Християнський государ», «Грубі вчителі», «Домашні бесіди» та ін. У памфлеті «Похвала дурості» Еразм Роттердамський змалював страшну картину життя народу того часу, піддав жорстокій критиці стан освіти, навчання, виховання дітей і молоді в багатьох країнах Європи. Він вимагав реформ, які б сприяли розвитку справжньої освіти. Е. Роттердамський піддавав нещадній критиці все верстви феодального суспільства, гостро критикував священнослужителів.

М. Монтень (1533-1592) народився в спроможній освіченій купецькій сім'ї. Стверджував, що всі релігії, у тому числі і християнство, є вигадкою і направлені на те, щоб тримати людей в підкоренні. Вони завжди шкодили людям, провокували їх на такі якості, як фанатизм і нетерпимість. М. Монтень виступав за справжню науку, яка вивчає книги, а не займається порожніми роздумами, спирається на досвід і надприродне, розумне пояснення фактів. Вважав, що освіта повинна розвивати розум учнів, самостійність їх думок, критичне відношення до будь-яких поглядів і авторитетів. Головне, на думку Монтеня, - прищепити смак і любов до наук. Наставник повинен виховувати в дітях критичне відношення до матеріалу, який вивчається, а також до своєї особи. Разом з розвитком розуму найважливішим завданням він вважав виховання високих моральних якостей дітей. Для того, щоб виконати ці завдання, необхідне спілкування з навколишнім світом – зустрічі з рідними людьми, подорожі в інші країни.

Учень повинен вчитися «у всякого, кого б він не зустрів – пастуха, каменяра; необхідно використовувати все і узяти від кожного за його можливостях» - так писав Монтень в своїй знаменитій роботі «Досліди». М. Монтень різко виступав проти християнської аскетичної етики, вимагав, щоб учням викладалася філософія, наповнена життєлюбністю і оптимізмом.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає обмеженість виховної системи Середньріччя?

2. Назвіть засади виховання дітей світських феодалів?

3. Що нового відбулось в системі освіти з початком епохи Відродження?

4. Чому Томаса Мора та Томазо Кампанелли називають утопістами - соціалістами?

5. У чому виявляються гуманістичні погляди на освіту та виховання Ф. Рабле, Е. Ротердамського, М. Монтеня?

6. З чого складалася система освіти в середньорічному університеті.

Резюме:

1. З занепадом Римської Імперії в історії Європи розпочався новий етап історичного розвитку – етап Середньовіччя. На зміну рабовласницькому ладу прийшло феодальне суспільство, в якому політична влада належала світським і духовним феодалам. Ідеологічною твердинею феодалізму стали релігія і церква, які монополізували науку, мистецтво та освіту.

2. Система шкільної освіти світських феодалів (хлопчиків) складалася з „Семи лицарських доброчесностей”, дівчаток навчали в монастирях, виховання в монастирі було підпорядковане підготовці жінки до виконання своєї основної функції: бути гідною дружиною, матір’ю, господинею.

3. В ХІІ – ХІІІ ст. почала складатися особлива форма вищих навчальних закладів – університети. Університети мали чотири факультети – молодший або артистичний, та три старших факультети – медичний, юридичний, богословський.

4. Епоха Відродження знаменувала собою відродження античного ідеалу діяльної, гармонічно розвиненої люди. Вітторино да Фельтре був представником епохи Відродження, ним була відкрита школа „Будинок радощі”, навчання в якої було побудовано на гуманістичних засадах.

5. Т. Мор та Т. Кампанелли були представниками утопічного соціалізму, в своїх працях вони малювали ідеальний образ суспільного ладу, за яким люди живуть на засадах повної політичної і економічної рівності, навчання є загальним для всіх дітей обох статей, ведеться рідною мовою.

6. В епоху Відродження з’являється нове ідейна течія – гуманізм. Гуманісти на перше місце ставили культ людини і боролися проти релігійного світогляду, який закріпачував особистість. Представниками гуманістичної течії були Ф. Рабле, Е. Ротердамський, М. Монтень.