Вибір точки у просторі приміщення, для якої нормується освітлення

У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І—III розрядів природне освітлення в багатьох випадках не може забезпечити не­обхідну освітленість робочої поверхні на робочих місцях, тому для таких робіт слід облаштовувати суміщене освітлення. Але при цьому КПО так само нормується, хоча не забезпечує необхідної освітленос­ті.

Природне освітлення нерівномірне, щодалі від вікна, то менша освітленість. Тому постає питання: в якій саме точці приміщення нормується освітлення? Відповідь така: на робочій поверхні в най- віддаленішім від світлових прорізів точці (див. рис. 2, де ця точка поз­начено М, а також рис. 3). Детальніше це пояснюється так.

У виробничих приміщеннях КПО повинно нормуватися на ро­бочій поверхні.

Робоча поверхня — це поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість.

Умовна робоча поверхня — це умовно прийнята горизонтальна поверхня, розташована на висоті 0,8 м від підлоги.

В основних приміщеннях житлових будинків, а також дитячих дошкільних закладів нормативні значення КПО повинні забезпечу­ватися на рівні підлоги.

У невеликих приміщеннях при однобічному природному освітлен­ні мінімальне значення КПО Нормується в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні на відстані 1 м від стіни, найвіддаленішої від світлових прорізів.

Характерний розріз приміщення — поперечний розріз всередині приміщення, площина якого перпендикулярна до йпощини засклення світлових прорізів (при боковому освітленні). У характерний розріз приміщення повинні потрапляти ділянки з найбільшою кількістю робочих місць, а також точки робочої зони, найвіддаленіші від світ­лових прорізів.

Методи розрахунку природного освітлення

Основне завдання світлотехнічних розрахунків при природному ос­вітленні — визначення необхідної площі світлових прорізів.

Метод відносної площі світлових прорізів

Це найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується здебільшого як перевірний.

Відносна площа світлових прорізів α— це відношення площі ві­кон до площі підлоги приміщення, що освітлюється:

α = (2)

де S_вік — сумарна площа вікон у приміщенні, м²; S_підл — площа підлоги у цьому ж приміщенні, м².

Перевірочний розрахунок природного освітлення приміщення ви­конують у такій послідовності:

• Обчислюють сумарну площу вікон (світлових прорізів) S_вік.

• Обчислюють площу підлоги у приміщенні S_підл.

• Обчислюють відносну площу світлових прорізів а та порівнюють її з рекомендованим значенням (табл. 8).

Таблиця 8

Рекомендовані значення відносної площі світлових прорізів а для виробничих приміщень

Розряд зорової роботи	Вид робіт за ступенем точності	а, %
II	Дуже високої точності	16-20
	Високої точності	14-16
IV	Середньої точності	12-14
V	Малої точності	10-12
VI	Грубі	8-Ю

 

Метод коефіцієнта природного освітлення