Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вибір точки у просторі приміщення, для якої нормується освітлення




У виробничих приміщеннях із зоровою роботою І—III розрядів природне освітлення в багатьох випадках не може забезпечити не­обхідну освітленість робочої поверхні на робочих місцях, тому для таких робіт слід облаштовувати суміщене освітлення. Але при цьому КПО так само нормується, хоча не забезпечує необхідної освітленос­ті.

Природне освітлення нерівномірне, щодалі від вікна, то менша освітленість. Тому постає питання: в якій саме точці приміщення нормується освітлення? Відповідь така: на робочій поверхні в най- віддаленішім від світлових прорізів точці (див. рис. 2, де ця точка поз­начено М, а також рис. 3). Детальніше це пояснюється так.

У виробничих приміщеннях КПО повинно нормуватися на ро­бочій поверхні.

Робоча поверхня — це поверхня, на якій виконується робота і нормується або вимірюється освітленість.

Умовна робоча поверхня — це умовно прийнята горизонтальна поверхня, розташована на висоті 0,8 м від підлоги.

В основних приміщеннях житлових будинків, а також дитячих дошкільних закладів нормативні значення КПО повинні забезпечу­ватися на рівні підлоги.

У невеликих приміщеннях при однобічному природному освітлен­ні мінімальне значення КПО Нормується в точці, розташованій на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення і умовної робочої поверхні на відстані 1 м від стіни, найвіддаленішої від світлових прорізів.

Характерний розріз приміщення — поперечний розріз всередині приміщення, площина якого перпендикулярна до йпощини засклення світлових прорізів (при боковому освітленні). У характерний розріз приміщення повинні потрапляти ділянки з найбільшою кількістю робочих місць, а також точки робочої зони, найвіддаленіші від світ­лових прорізів.

Методи розрахунку природного освітлення

Основне завдання світлотехнічних розрахунків при природному ос­вітленні — визначення необхідної площі світлових прорізів.

Метод відносної площі світлових прорізів

Це найпростіший метод розрахунку природної освітленості, що застосовується здебільшого як перевірний.

Відносна площа світлових прорізів α— це відношення площі ві­кон до площі підлоги приміщення, що освітлюється:

α = (2)

де Sвік — сумарна площа вікон у приміщенні, м2; Sпідл — площа підлоги у цьому ж приміщенні, м2.

Перевірочний розрахунок природного освітлення приміщення ви­конують у такій послідовності:

• Обчислюють сумарну площу вікон (світлових прорізів) Sвік.

• Обчислюють площу підлоги у приміщенні Sпідл.

• Обчислюють відносну площу світлових прорізів а та порівнюють її з рекомендованим значенням (табл. 8).

Таблиця 8

Рекомендовані значення відносної площі світлових прорізів а для виробничих приміщень

Розряд зорової роботи Вид робіт за ступенем точності а, %
II Дуже високої точності 16-20
Високої точності 14-16
IV Середньої точності 12-14
V Малої точності 10-12
VI Грубі 8-Ю

 


Метод коефіцієнта природного освітлення







Дата добавления: 2015-08-30; просмотров: 504. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия