Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Література




 

1. Белехов И.П. Практикум по машинам и оборудованию для животноводства. - М.: Агропромиздат,1986. – 446с.

2. Воробьев В.А. и др. Практикум по механизации и электрофикации животноводства. - М.: Агропромиздат, 1989.-236с.

3. Воспухов В.К. Машины и оборудование животноводческих комплексов и механизированных ферм.- М.: Высшая школа,1988. – 367с.

4. Краснопутский Ю.В., Рыжов С.В. Практикум по машинам и оборудованию для животноводческих комплексов. - М.:Агропромиздат,1987. – 406с.

5. Мельников С.В. Технологическое оборудование животноводческих ферм и комплексов. - Л.: Агропромиздат, 1985. – 640с.

 

Методична довідка

 

Воду на фермах використовують для напування тварин, під­готовки кормів до згодовування, підмивання вимені коровам пе­ред доїнням, промивання доїльної апаратури і посуду, охолод­ження молока та ін. Механізація водопостачання дозволяє різко зменшити затрати праці і коштів та занизити собівартість про­дукції, а придбання та монтаж обладнання скуповуються протя­гом одного-двох років.

Вода, яку використовують на тваринницьких фермах, повин­на відповідати вимогам ГОСТу 2874-73.

Для напування тварин слід використовувати чисту, прозору воду без хвороботворних бактерій, з вмістом розчинених солей, що не перевищує допустимі норми, добру на смак і температу­рою 7-120. Наявність солей кальцію і магнію визначає твердість води, яка виражається у міліграм-еквівалентах на 1 л води (мг-екв/л). Наближено 1 мг-екв відповідає вмісту 20 мг солей кальцію і 12 мг магнію в 1л води. Допускається напувати тва­рин водою, що має твердість 14-17 мг-екв/л. Висновки щодо придатності води для питних і господарських потреб та напуван­ня тварин роблять органи санітарної інспекції на основі аналізу проб води.

Водопостачання може бути централізованим, якщо ферма за­безпечується водою від загальногосподарського водопроводу; децентралізованим, якщо ферма забезпечується водою з водопро­воду, обладнаного на її території, а також комбінованим, або змі­шаним.

До загальної схеми механізованого водопостачання входять джерело води, водозабірна споруда, насосна станція, водонапір­на башта, зовнішній і внутрішній водопроводи, водорозбірні при­строї.

 

Рис. 1. Схема водопостачання з поверхневого джерела води:

1 – приймач води; 2 – самопливна трубка; 3 – приймальний колодязь; 4 – насосна станція; 5 – очисна споруда; 6 – резервуар чистої води; 7 – насосна станція другого підйому; 8 – водонапірна башта; 9, 11 – споживачі води; 10 – зовнішня водопровідна мережа

Джерелами водопостачання можуть бути бурові свердло­вини, шахтні колодязі та водоймища (ріки, ставки). Вода з бу­рових свердловин найменше забруднена бактеріями, а з відкри­тих джерел - найбільше.

До поверхневих джерел належать води річок, озер та штучних водойм. Вони найбільш доступні для водопостачання, але потребують очищення або знезараження.

Підземними джерелами води можуть бути: ґрунтові води, що залягають на глибині від 3 до 5 метрів від поверхні грунту в першому водонепроникному шарі; міжпластові води, що залягають між двома водонепроникними шарами.

Міжпластові води бувають напірні (артезіанські), які під тиском піднімаються в колодязях з великої глибини та безнапірні води - повністю заповнюють водоносний шар і мають вільну поверхню. Міжпластові води захищені від забруднень, володіють високими смаковими якостями, мають більші запаси і сталу температуру, є найкращими джерелами для водопостачання.

Воду із вказаних джерел забирають за допомогою водозабірних споруд.

Руслові та берегові водозабірні споруди.Для поверхневих джерел влаштовують водозабір русловий і береговий, який включає водоприймач, береговий колодязь для накопичення води і з’єднувальної їх самопливної труби.

Шахтні колодязі (рис. 2) роблять для забору ґрунтових вод із водоносних пластів, які залягають на глибині до 30-40м при товщині водоносного шару 5-8м. Колодязь складається із оголів’я, шахти, водоприймальної частини.

Оголів'язахищає колодязь від попадання забруднених поверхневих вод.

Шахта - це частина колодязя від поверхні землі до водоносного шару. Матеріалом для шахти виступає дерево, камінь, залізобетон.

Водоприймальна частинаколодязя заглиблена в водоносний шар не менше ніж на 2-2,5м.

В зоні прийому води встановлюють пісочно-гравійний фільтр, який складається з 2-3 шарів фільтруючого матеріалу товщиною не менше 25см.

Коли вода з колодязю не відбирається, її рівень знаходиться на тій же глибині, що і рівень ґрунтових вод, який називається статичним. При відборі води, її рівень в колодязі понижується. Рівень води, що залишається незмінним при постійному водозаборі (тобто, кількість води що відкачується з колодязя рівна кількості води що надходить з водоносного шару) називається динамічним, а кількість води, що подається джерелом в одиницю часу - дебітом джерела (л/с, м3/год). В виробничих умовах дебіт колодязя визначають способом відкачки.

Рис. 2. Схема шахтного колодязя: 1 – вентиляційна труба; 2 – оголів’я; 3 – глиняний замок; 4 – шахта; 5 – водоприймальна частина; 6 – фільтр Рис. 3. Схема трубчатого колодязя: 1 – кондуктор; 2 – обсадні труби; 3 – сальник; 4 – над фільтрувальна труба; 5 – фільтрувальна частина; 6 – відстійник фільтра

Трубчастіколодязі роблять для забору води з глибинних водоносних пластів (від 10 до 150м і більше). Трубчатий колодязь складається із оголів’ям, свердловини діаметром 350мм і більше, і водоприймальної частини з фільтром. Стінки свердловин закріплюють обсадними стальними трубами, які з’єднані муфтами. Опускають обсадні труби колонами в мірі буріння ґрунту.

Кількість води, яку дає джерело за одиницю часу, називають його дебітом.

Водопіднімальні пристрої. Для піднімання води з джерела і подачі її у водопровідну мережу застосовують різні за принци­пом дії та конструкцією водопіднімальні машини - насоси, повітря­ні водопідйомники, водоструминні установки, гідравлічні тарани, спірально-стрічкові підйомники тощо.

Водопостачання тваринницьких ферм здійснюють за допомо­гою поршневих, відцентрових, вихрових насосів і водоструминних установок.

Водопідйомники вибирають залежно від потреби ферми у воді, характеристики джерела і насоса.

Основними показника­ми джерела є його дебіт, відстань до поверхні води в джерелі, товщина шару води, діаметр свердловини (розміри сторін шахтного, колодязя).

Для насоса, водопідйом­ника основними показниками є висота всмоктування, по­дача, напір, споживана по­тужність, коефіцієнт корис­ної дії.

Відстань від осі робочого колеса насоса до робочого рівня води в джерелі називають геометричною висотою всмоктування.

Подачею насоса називають кількість рідини, яку він перемі­щує за одиницю часу (м3/год або л/с), а напором - енергію, що надається одиниці маси переміщуваної рідини. Напір насоса ви­мірюють в Паскалях або метрах.

Корисна потужність - це енергія, що надається насосом рі­дині за одиницю часу. Відношення корисної потужності до спо­живаної називають коефіцієнтом корисної дії насоса.

Відцентрові насосикласифікують за розміщенням осей (го­ризонтальні й вертикальні), кількістю робочих коліс (одно- і багатоступінчасті), способом встановлення (поверхневі, плаваю­чі та заглибні).

За величиною тиску (напору), який вони створюють, від­центрові насоси бувають низького тиску - до 0,2 МПа, серед­нього - до 0,4-0,6 та високого тиску - понад 0,6 МПа.

Характерними особливостями відцентрових насосів є просто­та їх конструкції, експлуатації і надійність у роботі, невисока вартість насоса та його монтажу, рівномірність подачі води, від­сутність ударів і вібрації в трубопроводах.

Принцип роботи. Перед першим пуском всмоктувальну трубу і корпус заповнюють водою. При обертанні робочого колеса вода проходить між його лопатями, відцентровою силою відкидається до периферії колеса і надхо­дить у камеру нагнітання. У корпусі створюється розрідження. Атмосферний тиск, діючи на поверхню води в джерелі, заштов­хує її через фільтр і приймальний клапан в робочу порожнину.

На приймальному кінці всмоктувальної труби встановлюють клапан, який запобігає витіканню води з труби в джерело після зупинки робочого колеса.

У таблиці 1 наведені технічні характеристики відцентрових насосів.

 

Таблиця 1. Поверхневі відцентрові насоси типу К і КМ

Марка насоса Подача, м3/год Напір, МПа Потужність електродвигу­на, кВт
11/2К-6 11/2КМ-6 3К-9 2К-6 2КМ-6 14-6 14-6 54-30 30-10 30-10 0,14-0,20 0,14-0,20 0,27-0,34 0,24-0,345 0,24-0,345 1,5 1,5 7,5

 

Відцентрові насоси типу К і КМ призначені для подачі води з відкритих джерел і шахтних колодязів. Марку насоса, напри­клад, 2КМ-6 слід розшифровувати так: 2 - діаметр всмоктуваль­ного патрубка в дюймах; К - консольний; М - моноблочний; 6 - коефіцієнт швидкохідності насоса, зменшений у 10 разів.

 

 

Рис. 4. Відцентровий насос типу К:

1, 13 – нагнітальний та всмоктувальні патрубки; 2 – корпус з кришкою; 3, 5 – гвинтові пробки; 4 – вал; 6 – підшипник; 7 – пружна муфта; 8 – кронштейн; 9 – притискна втулка; 10 – сальникове ущільнення; 11 – спеціальний канал; 12 – робоче колесо

 

Рис. 5. Відцентровий насос типу КМ:

1 – робоче колесо; 2 – сальникове ущільнення; 3 – вал; 4 – кришка сальника; 5 – шпонка; 6 – корпус; 7 – гайка; 8 – вхідний патрубок; 9 – нагнітальний патрубок

Робоче колесо насоса складається з двох дисків, між якими знаходяться криволінійні лопаті, відігнуті в бік, протилежний напрямку обертання. Колесо розміщене консольно на деякій від­стані від опори. Вода до нього підводиться з одного боку. Для ущільнення між валом і корпусом встановлено набивний сальник, до якого під час роботи по каналу в корпусі насоса під тиском подається вода. Вона утворює так званий гідравлічний затвор, що запобігає проникненню повітря в корпус. Просочуючись, во­да змащує і охолоджує сальник.

У відцентрових поверхневих насосах типу КМ (моноблочних) корпус прикріплений безпосередньо до електродвигуна, а робоче колесо встановлене на подовженому валу останнього. Зав­дяки цьому значно зменшена маса насосного агрегату і розміри його фундаменту, спрощується конструкція і обслуговування насоса.

Вихрові насоси типу В (рис.6) є різновидністю лопатевих насосів. Лопаті колеса такого насоса прямі.

Принцип роботи. При обертанні робочого колеса, вода лопатями транспортується від всмоктувального до нагнітального патрубка, звідки відцентровою силою викидається в робочу камеру, створюючи в ній підвищений тиск. Лопаті коле­са, обертаючись, знову діють на воду і створюють напір, який при однакових швидкісних режимах в 3-4 рази перевищує напір відцентрових насосів.

Рис. 6. Вихровий насос 1,5В-1,3:

1 – корпус; 2 – робоче колесо; 3, 7 – передня та задня кришки; 4, 6 – всмоктувальний та нагнітальний патрубки; 5 – перегородка; 8 – ущільнювальна манжета; 9 – вал; 10 – станина; 11 - підшипник

 

Оскільки всмоктувальний і напірний патрубки розміщені у верхній частині корпусу, вихрові насоси можуть працювати при повторному пуску навіть з несправним приймальним клапаном. Тому їх роботу легко автоматизувати. Проте ці насоси мають низький коефіцієнт корисної дії (25-35%), потрапляння механіч­них домішок разом з водою в корпус насоса різко погіршує йо­го роботу.

Технічні характеристики вихрових насосів наведені у табли­ці 2.

 

Таблиця 2.Вихрові насоси типу В

Марки насосів Подача, м3/год Повний напір, МПа Потужність електродвигу­на, кВт
ВК-1/16 ВКС-1/16 ВК-2/26 1В-09М 1,5В-1,ЗМ 2В-1,6 2,5В-1.8М ЗВ-2,7   2,4-4,17 2,45-4,9 6,2-10,3 1-2,5 3-6 6-10 11-20 20-35   0,34-0,15 0,36-0,14 0,575-0,20 0,37-0,95 0,58-0,23 0,54-0,26 0,70-0,20 0,90-0,40   1,5 1,5 1,5 7,5  

 

Марку насоса, наприклад, 2В-1,6 слід розшифровувати так: 2 - діаметр вхідного патрубка в дюймах; В – вихровий; 1,6 – коефіцієнт швидкохідності, зменшений у 10 разів. Для марки ВК-1/16 символи слід розшифровувати так: В – вихровий; К – консольний; 1 – подача, м3/год; 16 – напір, зменшений у 10 разів.

Плаваючі відцентрові насоси ПН-10, ППН-25 та ЦМВП-4-40призначені для подачі води з відкритих водоймищ і шахтних ко­лодязів. Це агрегати, що складаються з електродвигуна і насо­са, розміщених на понтоні. В агрегаті ППН-25 триступінчастий насос розміщений під понтоном. Насос засмоктує воду з верхніх шарів водоймища і по напірному шлангу подає до споживача. Опускання агрегату обмежується тросом, прикріпленим до криш­ки колодязя. Застосовувані в агрегаті ППН-25 електродвигуни через підвищену вологість повітря в колодязі швидко виходять з ладу, а нижнє розміщення напірного шланга обмежує застосу­вання насосів для колодязів з незначним дебітом.

Цих недоліків позбавлений насос ЦМВП-4-40. Він має водозаповнений електродвигун, який охолоджується водою. Розши­рення води, зумовлене її нагріванням при роботі електродвигуна, сприймається діафрагмою. Пінопластовий понтон утримує насос в плаваючому положенні. Подача насоса — 4 м3/год при напорі 0,4 МПа.

Заглибні насоситеж належать до відцентрових і мають усі їх позитивні особливості, їх легко монтувати й де­монтувати, можна встановлювати у викривлених свердловинах.

Заглибний насос це багатоступінчастий відцентровий насос вертикального виконання, з'єднаний через муфту з валом елек­тродвигуна. Обидва розраховані тільки для роботи у воді. За­глибний насос монтують безпосередньо у свердловині в місці забирання води на 1-3 м нижче динамічного рівня води (за­лежно від діаметра свердловини). При монтажі насос підвішу­ють на водопідйомному трубопроводі, вздовж якого укладають кабель для живлення електродвигуна. Перед монтажем корпус електродвигуна обов'язково заливають водою через пробку з фільтром 1 перевіряють короткочасним пуском у баку з водою.

Промисловість випускає заглиблені насоси типів ЭЦВ і ЭПН.

Насоси типу ЭЦВ призначені для піднімання із свердловин неагресивної води з температурою до 250 С і наявністю механіч­них домішок до 0,01% за масою, їх застосовують у складі насос­них установок. Марка насоса, наприклад, ЭЦВ6-10-50 означає: 6 – внутрішній діаметр обсадної труби свердловини, зменшений у 25 раз; 10 - подача в м3/год; 50 - повний напір в м вод. ст.

Кожний з них складається з електродвигуна типу ПЗДВ, з'єднаного з насосом муфтою, відцентрового багатоступінчастого насоса з пластмасовими робочими коле­сами, опорного колеса, заслінки, верх­нього фланця, крана, манометра, щитка керування і кабеля живлення. Установ­ку в повному комплекті позначають мар­кою УЭЦВ.

Насоси типу ЭПН за призначенням аналогічні ЭЦВ. Марки їх розшифро­вуються так, як і насосів типу ЭЦВ. Електродвигун має примусове охоло­дження водою. Робоче колесо насоса з прямими лопатями очищає воду від ме­ханічних домішок.

Рис.7. Відцентровий заглибний насос типу ЭЦВ: а - у розрізі; б - електронасосний агрегат; 1 - головка; 2 - стяжка; 3 - зворотний клапан; 4 - маточина верхнього підшипника; 5 - робоче колесо; 6 - апарат напрямний; 7 - обойма; 8 - диск; 9 - вал; 10 - маточина основи; 11 - з’єднувальна муфта; 12 - електродвигун; 13 - насос; 14 - кабель; 15 - водопідйомний трубопровід; 16 - опорне коліно; 17 - станція автоматичного керування; 18 - засувка; 19 - манометр

 

Водоструминні установки. Якщо гли­бина шахтного колодязя перевищує гранично допустиму висоту всмоктуван­ня відцентровими насосами (6-8 м), а також для порівняно неглибоких арте­зіанських свердловин доцільно застосо­вувати водоструминні установки.

Рис. 8. Схема водоструменевої установки (а) та водоструйного насоса (б): 1 – всмоктувальна труба; 2 – водоструменевий насос; 3 – напірна труба; 4 – підйомна труба; 5 – відцентровий насос; 6 – бак; 7 – дифузор; 8 – змішувальна камера; 9 – сопло; 10 – всмоктувальний патрубок насоса Рис. 9. Схема шнурового водо-підйомника: 1 – рама; 2 – кришка; 3 – ведучий шків; 4 – пас; 5 – двигун; 6 – шнур; 7 – натяжний шків; 8 – вантаж

 

 

Відцентровий поверхневий насос таких установок доповнюється водоструминним апаратом, напірною і водопіднімальними трубами. Під час роботи вода подається насосом по напірній трубі до сопла водо­струминного апарата. Тут вона підсмоктує воду джерела ї разом з нею по водопіднімальній трубі надходить до насоса. Внаслідок розрідження, створеного в корпусі водоструминного апарата, і зовнішнього атмосферного тиску, вода надходить через фільтр і клапан у водоструминний апарат. Частина її під час роботи по­стійно циркулює по замкнутому колу насос - напірна труба - водоструминний апарат - водопіднімальна труба - насос, а части­на через заслінку спрямовується до споживача.

Установка водоструменева дволінійна ВН-2Ц-6призначена для піднімання води з шахтних колодязів і свердловин з діаметром обсадних труб не менше 6". Складається з насоса типу ПДС, водоструминного апарата, напірного та водопіднімального трубо­проводів (водопіднімальна труба міститься всередині напірної), електродвигуна і автоматичної станції керування та захисту. Установку випускають трьох типів, що різняться між собою кон­струкцією насосів, потужністю електродвигуна і конструкцією станцій керування та захисту.

Установка водоструменева дволінійна ВНШ-2Шпризначена для піднімання води з шахтних колодязів і свердловин з діамет­ром обсадних труб не менше 6. Складається з насоса ЦНСМ-2,8, водо­струминного апарата, паралельно розміщених напірного і водо­підйомного трубопроводів, електродвигуна і автоматичної станції керування та захисту.

Водопідйомник шнуровий переносний ВШП-50призначений для підйому води з шахтних трубчастих колодязів з діаметром обсадних труб не менше 6". Висота підйому до 50 м. Складаєть­ся з рами, ведучого шківа, робочого органа (прогумованого шну­ра довжиною 107,8 м), колони водопіднімальних труб, натяжного пристрою, захисної труби, зливного рукава, амортизатора, криш­ки свердловини, двигуна ЗИД-4,5. Продуктивність сягає 9 м3/год, а КПД-50%

Водонапірні споруди призначені для регулювання протягом доби витрат води, створення її аварійного і протипожежного запасів.

Для сільськогосподарського водопостачання серійно випуска­ються башти системи А.А. Рожновського (БР) із суцільним металевим стволом і баком, водонапірні баки та безбаштові водокачки з пневматичним резервуаром.

Безшатрові металеві водонапірні баштимонтують на місці встановлення. Вони надійні в експлуатації, у центральній і пів­денній зонах не потребують утеплення, відзначаються простотою монтажу й економічністю як щодо будівельної вартості, так і експлуатаційних витрат.

Воду в башту подають через напірно-розвідну тру­бу, завдяки чому в башті створюється різниця між подачею і споживанням води.

Під час сильних морозів на внутрішніх стінках утворюється шар льоду, що погано проводить тепло; крім того, вода, надходячи з джерела, завжди несе з собою певну кількість тепла. Це тепло, а також обмін води в башті один-два рази на добу запо­бігають замерзанню навіть при значному зниженні температури.

У таблиці 3 наведені технічні характеристики башт типу БР.

Автоматичні безбаштові водопіднімальні установкице безбаштові електроводокачки. Вони складаються з насоса, повітряно-водяного котла, реле тиску та станції керування.

Повітряно-водяний котел регулює витрату води в системі. Після включення в роботу електродвигуна автоматичне підтри­мання сталого об'єму в баку забезпечують зворотний і комбіно­ваний клапани та муфта з вставкою.

Рис. 10. Водонапірна Башта БР-15А: 1 - напірно-розвідна труба; 2 - заливна труба; 3 - анкерні болти; 4 - фун­дамент; 5 - земляна підсипка; 6 - колона; 7 - зовнішня драбина; 8 - внутрішні драбини; 9 - люк; 10 - вентиляційна труба; 11- кришка бака; 12 - льодоутримувач; 13 - бак; 14 - заслінка; 15 - колодязь. Рис. 11. Схема без баштової автоматичної водопіднімальної установки: 1 – повітряно-водяний бак; 2 – трубопровід; 3 – насосний агрегат; 4 – всмоктувальна труба; 5 – нагнітальна труба; 6 – реле тиску; 7, 9 – запобіжні клапани; 8 – струйний регулятор; 10 – сопло; 11 – станція керування

 

Коли насос зупиниться, зворотний клапан закривається. Вода через калібрований отвір вставки витікає в свердловину. Зворот­ний клапан не дозволяє витікати воді на ділянці між насосом і муфтою. Внаслідок звільнення труби на ділянці між муфтою і щілинним клапаном під дією атмосферного тиску відкривається щілинний клапан і повітря заповнює трубу, яке при повторному пуску попадає в бак. Надлишок повітря з бака випускають за до­помогою поплавка і комбінованого клапана.

У водопіднімальній установці ВУ-5-30 автоматичне попов­нення бака повітрям здійснюється за допомогою струминного ре­гулятора.

Водопіднімальна установка ВУ-7-65призначена для підйому води із бурових свердловин з діаметром обсадної труби не менше 6".

Складається з заглибного електронасоса, повітряно-водяного бака, регулятора запасу повітря, реле тиску, запобіжного клапа­на, манометра і шафи з пусковою та керуючою апаратурою. Ре­ле тиску і електрична пускова та керуюча апаратура призначені для автоматичного вмикання та вимикання установки й захисту електродвигуна від перевантажень, а також струму короткого замикання.

 

Таблиця 3. Технічні характеристики башт типу БР

Показник БР-15 БР-15А БР-25 БР-50
Типовий проект Місткість, м3 колони бака загальна Діаметр бака, м Діаметр колони, м Висота опори, м Загальна висота башти, м Маса, кг 901-5-13   1.2 901-5-13   1.2 901-5-15   1,2 901-5-17  

 

Технічні характеристики автоматичних безбаштових водопіднімальних установок наведені у таблиці 4.

 

Таблиця 4. Технічні характеристики автоматичних водопіднімальних установок

Показник ВУ-4,6-70 ВУ-7-65 ВУ-7-115 ВУ- 10-75 ВУ-10-180
Джерело водопостачання   Подача, м3/год Повний напір, МПа Об'єм бака, л Насос   Потужність електродвигуна, кВт Маса (без труб), кг Міжпластові води
4,4 1,78 ЭЦВ6-4-192   4,5 0,65 ЭЦВ10-7-85   4,5 7-10 0,90-1,20 ЭЦВ6-7,2-120   4,6 10,5 0,71 ЭЦВ6-10-80   - 9,4 1,80 ЭЦВ6-10-185   8,0

Автонапувалки. На тваринницьких фермах застосовують інди­відуальні і групові клапанні або вакуумні автонапувалки. Вибір обладнання для напування тварин залежить від способу їх утримання.

Автонапувалки чашкові АП-1А, ПА-1А, ПА-1А-М застосовують на фермах і комплексах з прив'язним або безприв'язним утриманням ВРХ, а також на вигульних майданчиках і приєднують до водопровідної мережі. Напувалки встановлюють також на водороздавальних машинах.

Автонапувалки типу АП та ПА мають однакову будову. Вони відрізняються способом виготовлення чаші і матеріалом, а також конструкцією клапанного механізму і важеля. У напувалки ПА-1А чаша лита чавунна, ПА-1А-М - лита алюмінієва, АП-1А - поліетиленова, ПА-1Б - штампована. Клапанні механізми напувалок мають багато уніфікованих деталей, незважаючи на деяку різницю конструкції. Клапанний ме­ханізм напувалки АП-1А спрощений.

Автонапувалка АП-1А склада­ється з чаші 8, важеля 7, підвішеного на вісь 6 у кронштей­ні 5, косинця 1, в якому встановлені клапан 2, сідло 3 та гумовий амортизатор 12 (рис. 12.). Косинець закривається кришкою 4.

Під дією амортизатора клапан і гумове сідло щільно за­кривають вивідний отвір.

Після монтажу напувал­ку оглядають, перевіряють і при необхідності підтягують болтові кріплення. Потім у магістральний трубопровід пус­кають воду.

Тварина натискує на важіль, який повертається відносно осі і діє на торець клапана, внаслідок чого відкривається вивідний отвір сідла і вода надходить у чашу. Коли тварина звільняє важіль, гумовий амортизатор повертає клапан і важіль у вихідне положення і надходжен­ня води у чашу припиняється.

 

Рис.12. Схема автонапувалки АП-1А:

1 - косинець; 2 - клапан; 3 - сідло; 4 - кришка; 5 - кронштейн; 6 - вісь; 7 - важіль; 8 - чаша; 9 - шайба; 10 - гайка; 11 - болт; 12 - амортизатор

Автонапувалка для свиней ПСС-1призначена для на­пування свиней різних вікових груп при їх індивідуальномуабо груповому утриманні.

Автонапувалка складається з чавунної напувальної чашки 1 та вертикальнорозміщеного клапанного механізму, який включає в себе стакан 6, кла­пан 4, кришку 2 та сідло 3 клапана, гумовий амортизатор 7, ущільнювальну прокладку 5 та притискну планку 9 (рис. 13). Клапан розміщений всередині стакана і перекриває зливний отвір у сідлі за допомогою амортизатора. Кришка 14 закріплена на осі 11 і призначена для запобігання потрапляння бруду та решток кормів у чашу. Внутрішнім бо­ком кришка спирається на важіль 13 з регулювальним бол­том 12, за допомогою якого регулюють хід клапана.

При натискуванні твариною па кришку регулювальний болт натискує на клапан і піднімає його вгору. Через утворену кільцеву щілину між конусною частиною клапана і сідлом вода з водопровідної мережі надходить у чашу. Після напування тварина звільняє кришку і остання під дією пружини повертається у вихідне по­ложення. При цьому регулювальний болт звільняє клапан, і він, переміщуючись під дією амортизатора у вихідне положення, перекриває подачу води в чашу. При зворотному хо­ді кришка автоматично очищає чашу від бруду, занесеного твариною при напуванні.

Рис. 13. Схема автонапувалки ПСС-1:

1 - напувальна чаша; 2 - кришка клапана; 3 - сідло клапана; 4 - клапан; 5 - ущільнювальна прокладка; 6 - стакан; 7 - амартизатор; 8 - регулювальний болт натискного важеля; 9 - притискна планка; 10 - пружина; 11 - вісь кришки напувальної чаші; 12 - регулювальний болт ходу клапана; 13 - важіль; 14 - кришка напувальної чаші

Модернізована автонапувалка ПСС-1А має таке ж при­значення, що й напувалка ПСС-1, і відрізняється наявністю пластмасової чаші більшої місткості та горизонтальним розміщенням клапанного механізму.

Соскову автонапувалку ПБС-1Австановлюють у стан­ках для дорослого поголів'я свиней, а напувалку ПБП-1А - для поросят-сисунів і поросят, які знаходяться на дорощу­ванні. За конструкцією і технологічним процесом напуван­ня вони однакові, відрізняються тільки розмірами і розра­ховані на живлення від водопровідної мережі тиском до 0,4 МПа.

Автонапувалка складається з корпуса, трубчастого соска 2, втулки 3, ущільнювальних гумових кілець 4 та 6, сферичного пояска 5, клапана 7, гу­мового амортизатора 8 та пробки 9 (рис. 14. ).

Рис. 14. Схема соскової автонапувалки ПБС-1А:

1 - корпус; 2 - сосок; 3 - втулка; 4 і 6 - гумові ущільнювальні кільця; 5 - сферичний пояс; 7 - клапан; 8 - амортизатор; 9 - пробка

При натискуванні твариною на сосок його передній кінець переміщується до лотка корпуса напувалки. При цьому сферичний поясок через гумове кіль­це діє на клапан, який, переміщуючись від соска, утворює серповидну щілину між кільцем і торцем клапана. Вода з водопроводу по зазору між внутрішньою поверхнею втулки і клапаном надходить в утворену щілину і далі через отвір соска — до тварини. При відпусканні твариною соска кла­пан під тиском води і амортизатора переміщується вперед, натискує торцем на гумове кільце і повертає сосок з сфе­ричним пояском у вихідне положення. При цьому надходження води в отвір соска припиняється.

Автонапувалка АС-Ф-25 призначена для напування сви­ней різних вікових груп при індивідуальному або групово­му утриманні. Розрахована па 25 голів, розроблена замість серійних автонапувалок ПБС-1А та ПБП-ІА і в технічному відношенні не відрізняється від них.

Автонапувалка краплинна призначена для напування птиці при утриманні в кліткових батареях.

Напувалка складається з кор­пуса 4, верхнього 2 та нижнього 5 клапанів (рис. 15). Корпус за допомогою різьби закріплений на розподільному трубопроводі 1, по якому до напувалки підводиться вода.

Неправильний монтаж і низька якість виготовлення деталей напувалок приводять до їх підтікання, що створює антисанітарні умови в пташ­нику і знижує продуктивність птиці.

При наявності підтікань ретельно притирають фаски клапанів до посадочних місць корпуса.

При складанні напувалок слідкують, щоб між посадоч­ними місцями корпуса і фасками клапанів не було сміття.

Рис. 15. Схема краплинної автонапувалки:

1 - розподільний трубопровід; 2 - верхній клапан; 3 - фаски; 4 - корпус; 5 - нижній клапан

 

Промивають фільтр бачка і переві­ряють тиск води у розподільному тру­бопроводі, який повинен становити 35 кПа.

Принцип роботи. При напу­ванні птиця доторкається клювом до торця нижнього клапана, який при пе­реміщенні вгору відкриває верхній кла­пан, який з'єднує порожнину корпуса з розподільним трубопроводом, що спри­чинює появу на кінці стержня нижньо­го клапана води у вигляді окремої краплі. Як тільки птиця скльовує її, на кінці стержня з'яв­ляється друга крапля і т. д.

Групова автонапувалка з електропідігрівачем АГК-4А(рис. 16) призначена для напування великої рогатої худоби на вигульних майданчиках (до 100 голів), а також телят підігрітою водою в телятниках з груповим утриманням.

Вона складається з теплоізольованого корпусу, напувальної чаші на чотири місця, поплавкового механізму і системи електропідігрівання. Місця для напування тварин закриті підпружиненими кришками.

Рис. 16. Групова автонапувалка АГК-4:

1 — корпус; 2 — чашка; 3 — бокова стінка; 4 — відкидна кришка; 5 — важіль клапанно-поплавкового механізму; 6 — поперечина; 7 — терморегулятор; 8 — шафа керування; 9 — нагрівач; 10 — відбивач; 11 — шланг; 12 — хомут

У корпусі над чашею розміщено трубчастий електронагрі­вальний елемент потужністю 1 кВт. Необхідна температура води автоматично підтримується терморегулятором. Основними його вузлами є мікроперемикач і мембрана. Остання заповнена су­мішшю легковипарних рідин (спирт і ефір) та герметично запаяна. При нагріванні води мембрана прогинається, діє на мікро­перемикач і вимикає електричне коло живлення нагрівального елемента. Поворотом регулювального гвинта, який за допомогою гвинтової пари змінює величину зазору між мембраною і мікроперемикачем, встановлюють необхідну температуру води.

Рівень води у напувальній чаші регулюють переміщенням важеля поплавка навколо осі шайб клапанного механізму так, щоб при рівні води 100 мм її надходження в чашу припинялось.

Групова автонапувалка АГК-12Апризначена для напування великої рогатої худоби на вигульних майданчиках та в літніх таборах. Одна напувалка обслуговує до 150 голів при одночас­ному напуванні до 12 тварин. На вимогу замовника завод може постачати її в комплекті з електронагрівником.

Складається напувалка з резервуара місткістю 3 м3, встанов­леного на полозках, і двох корит по 300 л кожне, сполучених шлангами. З резервуаром корита сполучені через вентильний кран. Один кінець вакуумної трубки розміщений у верхній ча­стиш резервуара, а другий — виведений в корито. Резервуар на­пувалки заповнюють водою через горловину, при цьому вентиль повинен бути закритим. Після заповнення герметичне закрива­ють кришку горловини, а вентиль відкривають. Вода надходить до корит, витискуючи повітря через вакуумну трубку в резервуар і заповнюючи ним звільнений водою простір. Як тільки отвір вакуумної трубки закриється водою, надходження води в корита припиняється і відновлюється лише тоді, коли її рівень знизиться.

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет механізації сільського господарства

 

ІІІ курс факультет механізації сільського господарства кафедра механізації землеробства і тваринництва  

 

 







Дата добавления: 2015-09-19; просмотров: 945. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2018 год . (0.015 сек.) русская версия | украинская версия