Шляхи творення спеціальних термінів. Принципи класифікації термінів
Як складова частина загальнолітературної мови українська термінологія садівництва являє собою системно організоване термінологічне поле, центром якого є загальнобіологічні терміни: аналіз, дослід, синтез, гібрид, генезис, гамета, атавізм, інвазія. Термінологічне поле біологічних наук пов’язане з іншими терміносистемами. Свідченням того є наявність у термінології садівництва термінів медицини (стрес, старіння, спокій, спадковість. Тематичні групи можуть збігатися з галузевою лексикою. Такі групи можна об’єднати в одну більш широку, а можна розбити ще на ряд тематичних об’єднань. 1) Плодові рослини: штамб, обростаючі гілки, камбій, плодові прутики, кільчатка, ремонтантність, ризосфера, шпорці, ярусність, скороплідність, маточник. 2) Селекція, сортознавство: сортимент, кореневі живці, міжвидовий гібрид, відбір, відсадки, сортопідщепні комбінації, акліматизація, запильники. 3) Хвороби рослин: кучерявість листя, метаболіти, гномоніоз, цитоспороз, кишеньковість плодів, іржа, склястероспоріоз, кокомікоз. 4) Технологія вирощування та лікування плодових рослин: формування крони, веретеноподібна крона, чашоподібна крона, розріджено-ярусна крона, шпалерне садівництво, фумігація, ремонт саду, реконструкція саду. 5) Знаряддя праці та механізми у садівництві: ямокопач, розпушувач, обпилювач, обприскувач, калібрувальні машини, ручний просапник, мотика-кирка, перекопувальна лопата, шипоріз, сучкоріз, скребачка, секатор. 6) Зрошування, ґрунтознавство: снігозатримання, нівелювання, дренаж, ґрунтова волога (гравітаційна, капілярна, плівкова, гігроскопічна, пароподібна). 7) Збирання та переробка плодів: сушіння, сульфітація, стиглість плодів, знімальна стиглість, споживча стиглість, стерилізація, режим зберігання плодів і ягід, маринування, квашення, мочіння, автоклав, лозниця. 8) Шкідники: гусениці листокруток (брунькова, ляклива, сітчаста, свинцевосмугаста, кривовуса, смородинна), каліфорнійська щитівка, білан жилкуватий, золотогуз, кільчастий шовкопряд, червиця в’їдлива. Поділ лексики на такі тематичні групи є умовним. Ряд термінів може перебувати в кількох групах: корінь, крона, резервні сучки, пагоноутворювальна спроможність, освітленість крони, кореневмісна зона та ін. Це пояснюється тим, що предметом вивчення всіх наукових галузей садівництва є плодове дерево, його будова та місце у природі. Характерною особливістю термінології садівництва є її структурно-семантична системність, яка досягається шляхом утворення термінологічних гнізд, що: по-перше, об’єднуються навколо родового поняття (суцвіття: зонтик, гроно, щиток, сережка, зонтикоподібне гроно, волоть (складне гроно), по-друге, мають спільний корінь, але позначають різні поняття (запилення, запильники, самозапильні рослини, перехреснозапильні рослини, зберігання пилку, пилок, пиляк). Українська термінологія садівництва з погляду походження відзначається неоднорідністю, що пояснюється різними джерелами її виникнення. Основне ядро лексики садівництва становить народна термінологія, яка складалась протягом віків, і виникла на основі народнорозмовної мови, як-от: корінь (кореневище, корінець, вкоренитися, кореневий, укоренити), гілка (гілля, гілляка, гілляччя, гілчастий, гільчастий, гилистий, гилявий, гилястий, гілкуватися, пагілля), горіх (горіховиння,орішник), груша, дерево, кора, зраз (живець для щеплення, пов’язано зі словом різати), конар (груба гілка, що росте зі стовбура дерева, основне відгалуження дерева; один з двох чи кількох стовбурів, що ростуть з одного кореня), зернівка, коробочка, стручок, ягода, живчик, квітка, пазуха, крона, сім’я, стебло, ядро, плід. Давнє народне походження мають і сорти фруктових дерев: костиківка- сорт яблук; лебединка – сорт груші; лотівка – сорт вишні; бендюги – сорт слив (пов’язане з бендюх – пузо, низька пузата людина); варгуль – сорт яблук; гдуля – сорт довгастих груш; глива – сорт груші; заснітки – сорт слив; колоздрий – про один із сортів скороспілих яблук; деканка зимова – сорт яблук. Крім того, термінологія садівництва поєднує лексику і лексичні елементи класичних (грецької, латинської) та живих мов (переважно французької, німецької, італійської, голландської, слов’янських, тюркських). Ці запозичення, збагативши нашу мову, стали невід’ємною частиною термінолексики садівництва.
|
