зміною кількості полюсів обмотки статора

6.

7. критичне ковзання (ковзання при максимальному моменті на валу двигуна)

8.

10. Електродвигун постійного струму. Pеверсірованіе (зміна напрямку обертання) асинхронних електродвигунів досягається зміною напрямку обертаннямагнітного поля. Для одноразової зміни напрямку обертання на клемному щитку статора двигуна перемикають дві будь фази.

11. Обмеження величини пускового струму забезпечується за допомогою активних опорів, включених в обмотку статора. Перед пуском двигуна включають автоматичні ввідні вимикачі QF та QF1 мереж змінного і постійного струму, які забезпечують максимальну і тепловий захист.

12. Пуск асинхронних двигунів з фазним ротором. Умови пуску асинхронного двигуна з фазним ротором можна поліпшити, використовуючи пусковий реостат. Застосування пускового реостата дозволяє збільшити початковий пусковий обертаючий момент і зменшити пусковий струм. Включення додаткових резисторів у ланцюг ротора змінює характер залежності обертаючого моменту Мвр від ковзання.

13.

14. Однофазні асинхронні двигуни – це звичайні двигуни невеликої потужності, які широко використовуються в пристроях автоматики і різних побутових приладах. За конструкцією вони майже не відрізняються від трифазних асинхронних двигунів з короткозамкненим ротором. Різниця полягає в тому, що на сердечнику статора однофазного двигуна укладена однофазна обмотка, яка займає 2/3 пазів сердечника.

15. Максимальний обертаючий момент - один з основних показників асинхронної машини. Оскільки тільки кратність максимального обертаючого моменту і перевищення температури частин електродвигуна обмежують можливості підвищення потужності двигуна в даному габариті. Тому визначати величину максимального обертаючого моменту слід з достатньо високою точністю.

Максимальний обертаючий момент знаходять наступними способами: визначенням кривої обертаючого моменту при пуску; безпосереднім вимірюванням обертаючого моменту при навантаженні електродвигуна; обчисленням обертаючого моменту по потужності на валу і частоті обертання при навантаженні електродвигуна (при цьому потужність на валу знаходять за допомогою тарованої машини навантаження або методом окремих втрат) і по круговій діаграмі, побудованій за наслідками випробувань холостого ходу і короткого замикання.

При визначенні максимального обертаючого моменту знаходять відповідне цьому моменту ковзання (допускається застосування тахометра).