Вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу.

 

Успіх здійснення поставлених перед школою завдань щодо роботи з обдарованими дітьми багато в чому залежить від характеру тих взаємовідносин, які складаються між вчителем і батьками. Основою таких взаємовідносин повинні стати взаємодовірчі контакти. У їх створенні провідна роль належить вчителеві. Педагог повинен «володіти високо розвиненим почуттям відповідальності перед батьками за навчання і виховання дітей, постійно вивчати і всебічно знати сім'ї учнів; бути порадником, другом, довіреною особою кожної сім'ї, зберігати відомі йому сімейні таємниці; завжди пам'ятати про ранимість батьківських почуттів і не ображати їх нетактовною оцінкою недоліків в навчанні і поведінці дитини або тим більше публічним негативним висловлюванням про дітей; уміти показати дітям позитивні якості їх батьків і, спираючись на це, сприяти підвищенню їх авторитету; рахуватися з думкою батьків про свою діяльність, терпляче сприймати їх критичні зауваження в свою адресу, не забувати при цьому, що самокритичність педагога підіймає його авторитет в очах батьків» [32, 18].

Основну діяльність щодо забезпечення зв’язку школи та сімей, у яких виховуються обдаровані діти здійснює класний керівник.

Робота класного керівника початкової школи починається із вивчення сім’ї з точки зору виконання нею своєї виховної функції. Орієнтовна програма вивчення сім'ї, у якій виховується обдарована дитина може бути такою:

1. Структура сім'ї: склад (повна чи неповна), співвідношення поколінь у родині, кількість дітей.

2. Батьки: вік, освіта, професія, улюблені заняття.

3. Матеріальний добробут сім'ї.

4. Суспільно-педагогічна спрямованість життя сім'ї: ставлення дорослих до своєї професії, особисті моральні якості, ставлення до виховання дітей, спрямованість виховного впливу матері і батька, знання учня про суть трудової діяльності своїх батьків, їхню громадянську позицію, ставлення батьків до навчання дітей, виконання ними громадських доручень у класі, педагогічна активність батьків (участь у заходах, які проводяться для них у школі, обговорення з вчителем проблем виховання і навчання своїх дітей, допомога вчителеві у формуванні класного колективу). Які методи виховання використовують батьки: живи як живеться, наказ, тиск, жорсткий контроль, вседозволеність, побажання, переконання, піклування, оберігання від труднощів, задоволення всіх бажань дитини, покарання, пояснення, приклад, нотація, обмеження задоволень. Педагогічне кредо батьків у вихованні дитини. Виховання хлопчиків, дівчаток. Ставлення батьків до формування правильних відносин між дітьми. Виховання трудової підготовленості, орієнтації батьків відносно майбутньої професії дитини. Погляди батьків на майбутню сім'ю своєї дитини і підготовка дітей до ролі чоловіка або жінки. Ставлення сім'ї до самовиховання, стимулювання прагнення дитини вдосконалитись тощо.

5. Внутрішньосімейні стосунки:

а) стиль взаємин між батьками (авторитарний, демократичний, ліберальний);

б) ставлення батьків до дітей: теплота-вимогливість, теплота-дозвіл, холодність-дозвіл, холодність-вимогливість;

в) ставлення дітей до батьків: повага, любов, піклування, грубість, егоїзм;

г) відносним між дітьми у сім'ї, діти дружать з батьками і сестрами, допомагають їм у навчанні, ворожі стосунки, діти постійно конфліктують, намагаються завдати шкоди один одному (встановити причину);

д) загальна психологічна атмосфера в сім'ї: чи є у сім'ї порядок, оптимістичний настрій, чи все робиться хаотично, залежно від настрою будь-кого, дорослі і діти не привчені до порядку, нема постійного тону, сім'я живе емоційно бідно, замкнено;

е) виконання домашніх побутових справ у сім'ї: розподіл трудових обов'язків, спільне виконання трудомістких справ, участь дитини у домашній роботі;

є) дані про сімейну раду, чи є у сім'ї звичай радитись з важливих питань, чи залучаються діти до таких обговорень, як часто це відбувається.

6. Сімейні традиції: як у сім'ї відзначають свята календаря, сімейні дати, свята народного календаря, чи існують у родині сімейні реліквії, знання родоводу власної родини тощо.

7. Проведення вільного часу: як у сім'ї дорослі діти проводять вихідні дні, їхні захоплення, чи с загальні, улюблені для всіх заняття.

8. Педагогічні висновки вчителя про спрямованість спільної роботи з сім'єю, виправлення помилок у сімейному вихованні, підсилення потенційних можливостей виховного потенціалу сім'ї (план індивідуальної роботи з сім'єю на семестр) [78].

Формами вивчення вчителем виховного потенціалу сім’ї виступають:

- відвідування сім’ї учня;

- бесіди з батьками;

- листування з батьками;

- запрошення батьків до школи тощо.

Як переконує досвід, важливе місце у вивченні сімей обдарованих учнів посідає така форма роботи, як відвідування сім'ї, у процесі якого учитель знайомиться із умовами та особливостями сімейного виховання, із загальною атмосферою в будинку.

Відвідування сім’ї учня здійснюється за попередньою згодою батьків.

При першому знайомстві можна зробити деякі висновки про духовну і педагогічну спрямованість життя сім'ї, про її моральний мікроклімат, взаємовідносини з навколишніми людьми і один з одним, сімейних традиціях, організації життя, місці дитини в сімейному колективі.

Ознайомлення з побутовими умовами життя обдарованих учнів сприяє уявленню педагога про характер, інтереси та нахили дитини, її ставлення до батьків, старих і молодих членів сім’ї.

Вчитель повинен звернути увагу на те, як батьки стежать за дотриманням режиму дня дитини, виконання неї трудових обов’язків у сім’ї, наявність робочого місця для приготування уроків, домашньої бібліотеки з навчальною та художньої літературою.

Перший візит в сім’ю – відповідальний момент, що часто вирішує, чи будуть батьки обдарованої дитини довіряти вчителеві, прислухатися до його порад, чи налагодиться контакт і взаєморозуміння в питаннях виховання дітей в школі і в сім'ї. Вчитель заздалегідь готується до відвідування тієї або іншої сім'ї: дізнається її склад, матеріальне становище, з'ясовує, де працюють батьки, продумує можливі запитання членів сім'ї і відповіді на них, намічає, які відомості про дитину йому треба отримати.

Але перший прихід в сім'ю може не вирішити всіх питань, що цікавлять учителя. У таких випадках не треба поспішати, виявляти нетерпіння. Бесіда повинна протікати в доброзичливому, привітному, спокійному тоні. Бажано, щоб в розмові брали участь всі дорослі члени сім'ї: батько, бабуся, дідусь. Тому доцільно прийти до учня додому, коли вся сім'я в зборі. При першому відвідуванні сім'ї рекомендується знайти і відмітити те позитивне, що є в організації життя цієї сім'ї.

У бесіді з батьками обдарованих дітей вчитель дізнається про звички, стан здоров'я, рівні розвитку дитини; цікавиться, як спить дитина, їсть, чи любить займатися, трудитися, грати; чи є місце для занять і гри, чи досить воно освітлене і зручне дитині; яким чином батьки сприяють розвитку здібностей дитини тощо. При першому відвідуванні сім'ї вчитель звертає увагу і на те, які обов'язки має дитина в домі, який вони носять характер – епізодичний або постійний; чи надається дитині можливість діяти самостійно, або його опікають навіть в дрібницях. Дуже важливо з'ясувати, чи підтримують батьки учня інтерес до навчання, школи. Хоча зазвичай цього не робиться але ми вважаємо, що це є досить необхідно для обох сторін.

Якщо відвідування сім'ї проводиться до першого вересня, треба дати батькам практичні поради, розказати, як психологічно готувати дитину до нового етапу життя.

У сім'ї обдарованої дитини ми пропонуємо розказати про те, як допомогти йому безболісно звикнути до нових умов життя, включитися в шкільний колектив. Потрібно також підкреслити, що для успішного навчання обдарованих дітей необхідно виховувати у них посидючість, увагу, прагнення набувати знання. Порадити батькам поспостерігати: чи може дитина самостійно зайнятися справою і довести її до кінця, спокійно посидіти за столом під час малювання, розглядання книги, за їжею; чи уміє вона уважно вислухати дорослого, слідувати його порадам, вказівкам; чи може себе обслужити під час виходу на прогулянку, в процесі їжі, умивання. Звернути увагу треба і на те, як вона грає: цікаві чи і різноманітні сюжети гри, або вони обмежені вузьким змістом, чи доводить дитина задум до завершення, як поводиться з іграшками.

Серйозність відношення вчителя до хвилюючого батьків питання підвищує їх довір'я до школи, до навчання в ній обдарованої дитини. У присутності батьків вчитель розмовляє з дитиною, цікавиться тим, які книги він читає (сам або йому читають), в яку гру грає, з ким, як допомагає мамі, татові, що уміє робити.

Не треба при цьому відвідуванні говорити з батьками про складності, що зустрічаються в роботі вчителя, про те, як важко буває навчити першокласників читати і писати. Подібні розмови непокоять батьків, у них може з'явитися певне упередження проти школи. Разом з тим в бесіді з батьками треба звернути їх увагу на те, що навчання пов'язане з фізичним і розумовим напруженням. Природно, в такій розмові вчитель торкнеться і того, чи уміє дитина цінити працю навколишніх, чи знає про те, як і де працюють його близькі [61, 176].

Багато що у відносинах школи і сім'ї залежить від першої зустрічі, першої розмови батька майбутнього першокласника з вчителем, адміністрацією школи. Ця розмова звичайно буває при першому відвідуванні сім'ї, до початку навчального року, або ж, якщо вчитель не встиг відвідати цю сім'ю, при записі дитини в школу. Доброзичливий тон, готовність вислухати, терпляче відповісти на питання, розсіяти батьківські побоювання – обов'язкова умова цієї зустрічі.

В першій розмові з батьками не треба говорити про труднощі в організації роботи з обдарованими учнями. І хоч часто ця розмова обмежується отриманням документів і формальних відомостей про дитину і її сім'ю, треба постаратися, щоб у батьків з'явилася упевненість, що вчити і виховувати їх сина або дочку будуть кваліфіковані педагоги і для цього підготовлені все необхідні умови.

Вже тут батько повинен відчути, що вчитель зацікавлений в бесіді з ним. Тому не треба відповідати батькам односкладово, кажучи, що на всі питання вони отримають вичерпні відповіді на перших батьківських зборах. Особливо це відноситься до батьків першокласників – адже деякі з них, якщо дитина не ходила в дитячий садок, уперше розлучаються з ним і дуже хвилюються. Для батьків цих дітей така зустріч часто стає першим зіткненням з педагогами, зв'язок і взаємодія з якими у вихованні дітей з цього дня повинні увійти в звичку, стати законом. Це потрібно враховувати при проведенні цієї зустрічі [61, 109].

Увагу батьків потрібно зупинити на необхідності підготовки дітей до приходу в школу, і особливо тих, хто раніше не відвідував дитячий садок. Передусім, про свої тривоги і побоювання з приводу вступу в школу батьки не повинні говорити при дітях. Висловлювання типу «Не знаю, чи справиться він (вона)», «Ось підеш в школу дізнаєшся, як байдикувати» і т. п. насторожують, лякають дітей, формують у них неправильні уявлення про школу. Вчитель радить батькам розказати дітям про те цікаве, що вони дізнаються в 1 класі, чому навчаться [61, 110].

З першого відвідування вчитель виносить уявлення, якої лінії у взаємовідносинах з даною сім'єю треба дотримуватися, намічає план вимог, порад і рекомендацій. Але ніяких записів в присутності батьків, заміток не робить. Це може додати зустрічі формальний характер, сковувати, утрудняти бесіду, створювати враження складання протоколу.

Після відвідування сім'ї учитель робить короткі записи своїх спостережень, виділяє головне, намічає шляхи роботи з даною сім'єю.

Відвідування сім'ї у другий і третій раз вчитель планує, враховуючи результати попереднього знайомства, поведінку учня в класі, відношення батьків до своїх обов'язків, їх участь в житті школи. При повторному відвідуванні сім'ї вчитель вже знає, що треба порадити саме цим батькам в організації життя і виховному впливі на учня.

Прийшовши в сім'ю обдарованої дитини повторно, вчитель обов'язково перевіряє виконання своїх рекомендацій, даних в попередній раз. Цікавиться, що змінилося після першого відвідування сім'ї, чи вдалося батькам обладнати куток для занять і праці дитини, як дитина справляється з дорученими йому обов'язками, чи слухняний він, чи правдивий і т. д. Ці та інші питання може задати вчитель в бесіді з батьками. Головна його задача – з'ясувати, чи все можливе робиться в сім'ї для правильного виховання обдарованої дитини. Отримавши додаткові відомості, вчитель уточнює для себе індивідуальні особливості учня і в залежності від цього може дати батькам якісь нові рекомендації [61, 177].

Якщо поради не виконуються, треба більш настійно запропонувати їх виконати, пояснити, що це необхідне в інтересах дитини, а особливо обдарованої дитини. Домагаючись виконання своїх вказівок, вчитель повинен бути делікатним, уважним, враховувати можливості і умови сім'ї. Якщо в момент приходу вчителя, крім батька і матері учня, в будинку присутні і інші члени сім'ї, їх також треба залучити до бесіди. Наприклад, неувага вчителя до бабусі, яка, як це дуже часто буває, і займається в основному вихованням внука, може звести нанівець цей візит, а в деяких випадках навіть викликати конфлікт.

Вчитель повинен відвідувати всіх своїх учнів і з так званих благополучних сімей, і з неблагополучних. Йдучи в сім'ю, вчитель ставить перед собою завдання виявлення, узагальнення і поширення кращого досвіду сімейного виховання. Без таких відвідувань, без особистого знайомства з практикою виховання в кожній сім'ї цей досвід був би одностороннім, що базується тільки на поведінці дитини в класі і бесідах з батьками.

Досвід сімейного виховання вчитель збирає по крупицях. У одній сім'ї це може бути обладнання дитячого кутка, в іншій цікава організація дозвілля, культура спілкування, сімейні традиції. Особливо цікавий досвід організації в сім'ї спільної діяльності дорослих і дітей, їх спільної праці.

З метою вивчення особливостей виховання обдарованої дитини у сім'ї нами використовувався тест для батьків, які в подальшому нам допоміг у плануванні їх педагогічної освіти (додаток А).

На нашу думку, важливою формою вивчення учителем сім'ї є індивідуальна бесіда. Адже, кожний співрозмовник повинен уміти не тільки говорити, але і слухати. При знайомстві з батьками цього правила особливо необхідно дотримуватися. Вчитель при першій зустрічі в основному вислухує маму, тата, дідуся, бабусю, відповідає на їх питання. Розказуючи про вимоги, що пред'являються до дитини в школі, про ті нові умови, в яких вона має знаходитися, треба обов'язково підкреслити, що все це буде входити в життя дітей поступово, а вчителі постараються врахувати індивідуальні особливості і здібності учнів.

Індивідуальні бесіди, консультації, в процесі яких вони отримують відповіді на цікавлячі їх питання, сприяють встановленню тісного зв'язку, постійного контакту школи і сім’ї.

У індивідуальних бесідах батьки більш відверто і охоче розказують про ті проблеми, які часом можуть бути в сім'ї, про неспокій, який викликає поведінку дитини. Зміст індивідуальних бесід вчителя і батьків може бути самим різноманітним. Але головною їх метою завжди повинно залишатися педагогічна освіта батьків обдарованих дітей [61, 201].

У бесіді з батьками вчитель не стільки стверджує, скільки радиться, домовляється про спільні дії, методи і прийоми впливу на обдаровану дитину. Індивідуальні бесіди з батьками можуть відбуватися з їх ініціативи і з ініціативи педагога.

Не завжди батьки, помітивши щось негативне в поведінці дитини, самі звертаються за допомогою до вчителя. Деякі умовчують, а іноді стараються виправдати будь-який вчинок сина або дочки. У такому разі вчителі повинні самі шукати шляхи зближення з батьками: викликати їх на відверту розмову, старатися допомогти у вирішенні сімейних конфліктів, підказати шляхи впливу на дитину [61, 205].

Вирішивши, що необхідно поговорити з кимсь з батьків, вчитель заздалегідь домовляється про зручний для них час і місце. Коли батьки самі звертаються за порадою, вчитель, якщо не може відповісти на питання відразу, пропонує відкласти бесіду, щоб підготуватися і вже тоді дати кваліфіковану рекомендацію. До таких заздалегідь призначених бесід треба ретельно готуватися. Досвід шкіл показує, що добре визначити консультативний день і годину – раз в тиждень, в місяць. Це зручно батькам і поступово входить в звичку періодично спілкуватися з вчителем.

Розмовляючи з батьками обдарованих дітей про нестачі учня в поведінці, його вчинки, не треба обмежуватися констатацією фактичного становища справ і пропозицією «вжити заходів» або «суворі заходи». З одного боку, це замість користі може шкодити, штовхнувши розгнівану маму і обуреного тата до необдуманого застосування заходів покарання. В.Сухомлинський з цього приводу говорив, що саме в початкових класах треба гострозоро стежити, «щоб у матері не робилося жорстоким серце, а у дитини не потухло бажання бути хорошим». З іншої сторони, такі заяви кажуть про неспроможність вчителя, який як би признається у власній безпорадності. У таких випадках краще в спокійній обстановці разом з батьками обговорити ситуацію, що створилася і постаратися визначити спільну лінію впливу на учня. Не можна просто вказувати батькам на недоліки, проступки їх сина або дочки. Треба при цьому давати конкретні поради, за допомогою яких сім'я зможе вплинути на дитину. Відчуваючи увагу вчителя, його доброзичливість, значення, якого він надає питанням виховання, батьки поступово і самі починають більше приділяти уваги дітям, частіше заходити в школу, охоче розмовляти про навчання і поведінку своєї дитини.

Часто в школах спостерігається практика, коли для бесіди запрошуються тільки ті батьки, діти яких чимось провинилися. Це невірно. У цьому випадку кожна передбачувана зустріч з вчителем викликає неспокій, збентеження, а іноді і роздратовує. Плануючи бесіди, вчитель повинен вийти з того, що спілкування з батьками обдарованих дітей не повинне обмежуватися повчаннями, зауваженнями. Бесіди повинні бути взаємно цікавим, частіше приємним обміном інформацією, природним видом зв'язку батьків і школи.

Не можна розмовляти з батьками в присутності дитини, якщо не упевнені, що ваша похвала або осуд сина або дочки сприйметься правильно.

Часто бесіди з батьками допомагають знайти правильний підхід до обдарованого учня – адже близькі добре знають його і можуть багато що підказати, допомогти визначити причину того або іншого вчинку [61, 207].

Налагодження з батьками доброзичливих контактів відбувається легше, якщо вчитель будує спілкування цілеспрямовано, враховуючи ситуацію, заздалегідь продумує не тільки зміст бесіди, але і її хід, можливі варіації і несподівані повороти. Даючи поради, прагнучи, якщо це необхідно, внести корективи у виховні впливи батьків на дитину, треба пам'ятати, що пряме, нетактовне втручання у внутрішні справи сім'ї може викликати протест і нанести важко поправну шкоду. Адже кожний батько виховує своїх дітей так, як він вважає потрібним, виходячи з своїх знань, умінь, почуттів і переконань. Сторонньому, навіть вчителеві, який звичайно близький батькові, важко протистояти цьому. Та і чи треба? [48, 32].

У спілкуванні з батьками потрібно уникати повчального тону, повчальних зауважень. Це роздратовує батьків, відновлює проти втручання, як їм здається, в їх особисті справи. У роботі з батьками треба враховувати, що більшість батьків знають про свої обов'язки, прагнуть їх виконати, але не завжди уміють зробити це правильно. Обов'язок школи – допомогти їм в цьому.

Любов і повагу батьків вчитель завойовує передусім добросовісною роботою, чуйним відношенням до учнів. Без цього не можна розраховувати на співпрацю.

На нашу думку, вдумливий і серйозний педагог завжди знайде шлях до зближення і встановлення з батьками контактів, необхідних для вироблення загальних заходів впливу на обдаровану дитину. Але, обдумуючи шляхи і форми спілкування з сім'ями своїх учнів, педагог повинен пам'ятати про те, що ні в якому разі не можна йти на поводі у батьків. Не треба боятися робити при необхідності зауваження, треба категорично пред'являти ті або інші вимоги, домагатися виконання даних школою рекомендацій по вихованню дитини. В роботі з батьками школа повинна вийти з того, що основною метою цієї діяльності повинне стати зміцнення і розвиток сім'ї як одного колективу.

Велика соціальна значущість цілеспрямованого спілкування з сім'єю полягає в тому, що, направляючи по потрібному руслу впливи батьків на дітей, вчитель впливає і на перебудову внутрішньо-сімейних відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих батьків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення.

Вчителька початкових класів ?????????? ЗОШ І-ІІІ ступенів Імя прізвище пропонує таку тематику індивідуальних бесід з батьками обдарованих дітей: «Що таке обдарованість?», «Спілкування з обдарованою дитиною», «Як виявити обдарованість своєї дитини?», «Як розвивати нахили та здібності дитини?», «Розвиток почуття відповідальності в обдарованих дітей».

З досіву вчительки можна побачити також те, що досить ефективними в індивідуальній роботі з батьками обдарованих дітей є пам'ятки, які вручають батькам обдарованих дітей. Часто саме ці пам’ятки допомагають у вихованні обдарованих дітей в сім’ї (додаток Б).

Окрім того, у роботі з батьками обдарованих дітей ми пропонували їм ознайомитись із порадами Д.Льюїса щодо виховання обдарованої дитини (додаток В).

Ще однією формою вивчення виховного потенціалу сімей, у яких виховуються обдаровані діти є листування з батьками. Ця форма співраці використовується вчителем для встановлення тісного контакту з батьками дитини. Зміст листів може бути присвячений різним темам: подяки, привітання, запитання і відповіді тощо. Лист передають батькам через ди­тину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Най­частіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до школи.

Ця форма зв'язку з сім'єю практикується, як правило, в сільських школах, де батьки живуть на великій відстані від школи і підтримувати з ними безпосередній зв'язок важко. Проте й у міських школах листування дає змогу краще вивчити умови житія та домашньої роботи школярів і полегшує виховну роботу з ними. Наприклад, один класний корівник виявив, що кілька учнів майже не читають художньої літератури. Він написав листи батькам з проханням допомогти організувати позакласне читання. У листах класний керівник зазначив, які книжки бажано було б прочи­ати насамперед, і попросив проконтролювати позакласне читання. Водночас він просив повідомити, як проводять вільний час учні, чим вони цікавляться. Багато які батьки охоче відгукнулися на це прохання. Вони почали стежити за позакласним читанням. Зустрічаючись з класним керівником, а також у листах-відповідях вони розповідали про те, що і як читають їхні діти, в яких видах домашньої праці беруть вони участь, як проводять своє дозвілля.

Іноді в листах можна звернутися до батьків з запитаннями про утруднення в сімейному вихованні, з проханням повідомити, яку літературу вони читають з питань виховання дітей, порекомендувати їм нові книжки про виховання. Усе це дасть змогу краще організувати пропаганду педагогічних знань. З листування з батьками можна дізнатися, як учні додержують домашній режим, як проводять свої канікули, з ким вони дружать. Усе це дає змогу краще вивчити учнів і подати батькам конкретну допомогу у вихованні дітей.

Для листування з батьками використовують і учнівський щоденник. Класні керівники роблять у ньому короткі записи про ставлення учня до навчальних та громадських обов'язків, про порушення дисципліни й порядку. Батьки переглядають і підписують щоденник [61].

Вивчення виховного потенціалу сімей класним керівником здійснюється і під час запрошення батьків до школи доцільно здійснювати ретельно підготувавши інформацію про навчання дитини та особливості її поведінки. Як правило, класний керівник створює в довідній формі педагогічний паспорт в сім’ї учня, в яких занотовує найбільш характерні для кожної сім’ї відомості.

Запрошувати батьків слід не лише після того, як учень пору­шив дисципліну або почав погано вчитися. Іноді учень поводиться непогано, добре вчиться, але класному керівнику треба домовити­ся про організацію позакласного читання, про залучення його до якоїсь суспільне корисної роботи, про створення необхідних умов для розвитку обдаровань у певній галузі.

У ряді шкіл є «Куточки батьків». Тут можна переглянути й прочитати останні номери журналу «Сім'я і школа», ознайомитися з «Пам'ятками для батьків», прочитати стінну газету, випущену батьківським комітетом, дістати потрібну консультацію про виховання дітей.

Зустрічі з батьками в школі не лише корисні, а й необхідні. Вони дають змогу встановити тісний контакт між школою та сім'єю і своєчасно вжити заходів, щоб запобігти недолікам у навчанні чи порушенням дисципліни учнів.

На жаль, під час відвідання школи багато батьків цікавляться лише результатами навчальної роботи дітей, їхніми оцінками і поведінкою. А моральні якості їх не хвилюють. Батьки рідко питають про те, яку громадську роботу ведуть їхні діти в школі, які вони як товариші, чи допомагають відстаючим. Класним керівникам необхідно інформувати батьків не лише про навчальні справа дітей, а й про взаємини в класному колективі. Важливо разом з батьками шукати шляхи закріплення у школярів позитивних якостей та подолання недоліків у їхній поведінці [79].

Отже, навчання обдарованих дітей у початкових класах – найбільш сприятливий період як для ефективного впливу школи на сім'ю з метою залучення її до активної участі в розвитку спеціальних здібностей дитини. Для ефективного навчання та виховання обдарованої дитини вчителю необхідно детально вивчити виховний потенціал сім’ї, що допоможе їм у вихованні та навчанні цієї категорії молодших школярів.