РОБОТА 3 ОБ'ЄКТАМИ СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТІВ

1. Забіяка В.А., Забіяка І.М. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення,

застосування: Практ. посіб. – К.: ВЦ «Академія», 2012. – 304 с.

2. Ужченко В.Д.. Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови: Навч.

посіб. – К.: Знання, 2007. – С. 58 – 70.

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

 

 

Тема: «Семантика фразеологізму».

 

План

 

1. Транспозиція сем.

2. Лексичне і фразеологічне значення.

3. Внутрішня форма.

4. Лінгвістичний статус компонента ФО.

 

ТРАНСПОЗИЦІЯ СЕМ

 

У словах вільного вжитку виділяються ок­ремі значення — семеми, які у свою чергу складаються з найдрібніших часточок значення — сем. Серед них вирізняють: архісеми — спільні семи родового значення, диференційні семи видового зна­чення й латентні (потенційні) семи, які представляють побічні ознаки денотата. Архісе-ми й диференційні семи, як правило, вклю­чені в дефініцію слова, латентні — вер-бально не виражені, імпліцитні. Так, слово гора має 4 семеми: а) значне підвищення; б) багато чогось; в) у вигляді гори (у знач. прислівника) і г) діал. горище. Найужи-ваніші ФО пов’язані з першим значенням, яке тлумачний слов­ник формулює таким чином: гора — «значне підвищення над навко­лишньою місцевістю або серед інших підвищень». У названій семемі можна виділити архісему — «значне підвищення» і диферен­ційні семи — «навколишня місцевість» (власне, рівнина) та «інші підвищення». Архісема «значне підвищення» лежить в основі ФО гору брати «ви-биратися на гору»; диференційні семи взагалі не утво­рюють ФО. В інших ФО — го-ри зрушити (перевернути), надіятися як на кам’яну гору, неначе гора з пліч впала, не за горами — домінант­ну роль відіграють латентні семи. Сема «міцність» провідна в се­мантичній структурі ФО гори зрушити, надіятися як на кам’яну гору, вона віді-грала головну фразеотворчу роль при формуванні на­званих ФО. Латентна сема «ва-га» започаткувала ФО гора з пліч впала; сема «віддаль» формує значення ФО не за горами, тобто «неда­леко», яка поступово розвинула й часове значення — «скоро».

Слово скрипка «смичковий | чотириструнний | музичний інструмент | най-вищий за регістром» у чотирьох широковідомих ФО (грати першу скрипку «бути головним у якійсь справі», грати другу скрипку «бути залежним у чомусь», грати свою скрипку «у спільній роботі виконувати свою ділянку» і як на скрипці грає «хтось говорить приємним голосом») не представлене ні архісемою (вона підкрес-лена), ні трьома диференційними семами (які схематично відділені вертикальними лініями). Насправді дві перші ФО пов’язані з тією роллю, яку в оркестрі віді-грають скрипалі, що грають на пер­шій (вона веде перший, головний, голос) чи на другій скрипці (веде менш виразний голос); у третій ФО відчутна сема «окре-мішності», у четвертій — «чистота звучання, приємний тембр».

У складі ФО семи слів-компонентів зазнають фразеологічної транспозиції: «колишні архісеми згасають або повністю зникають, диференційні семи тран-сплантуються в ядерні, а потенційні семи... можуть актуалізуватися, займаючи пе-редній план фразеологічного значення». Власне, думка про провідну роль латент-них (пе­риферійних, імпліцитних) сем у процесі фразеотворення стала май­же аксіо-мою.

ЛЕКСИЧНЕ І ФРАЗЕОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Є риси, які об’єднують (зближують) слово і фразеологізм за багатьма загаль-нофункціональними, формальними, семантичними ознаками, і, відповідно, риси, які кваліфікують названі одиниці як різнорідні об’єкти.

Як і слова, ФО виконують номінативну функцію (соромити­ся — пекти ра-ків), виступають фразеотворчою базою (оскалювати зуби → оскалюватися), їм притаманні парадигматичні форми (мід­ний лоб, мідного лоба.., мідні лоби), ті самі класифікаційні розря­ди — морфологічні (субстантивні, ад’єктивні, адвербіальні та ін.) і синтаксичні (підметові, присудкові, додаткові, обставинні). Фразео­логізми (власне, їх значення) вступають у синонімічні (стерти з лиця землі (кого), не ли-шити і на насіння), антонімічні (курча пух­насте — битий жук) та інші системні зв’язки. Фразеологізмам, як і словам, поряд з історичною змінністю властива гнучкість живого функціонування. Так, фразеологізм душа (серце) розривається (рветься) надвоє (навпіл) (у кого, чия, чиє і без додатка) реалізуєть­ся й дериватами душа розривається на дві половини, аж розри­вається душа надвоє. До реєстрової одиниці за царя Гороха (Панька, Тимка, Хмеля) академічний фразеологічний слов-ник додає ше й деривати за царя Гороха (Митрохи), як (коли) людей було трохи; за царя Горошка, коли людей було трошки; за царя Панька (Тимка, Томка), як була (стане) земля тонка.

Семантичну й функціональну близькість слова і ФО підтвер­джує й лекси-кографічна практика, коли передаються об’єктивні зв’язки загального семантич-ного ядра названих утворень. Так, численні статті «Короткого словника синонімів української мови» (1993) П. Деркача поряд зі словами (дременути, чкурнути, мах-нути, майнути, дмухнути) містять і усталені звороти кинутись навті­кача, дати драла, дати дьору, дати драчки, п’ятами накивати. На основі визнання синоні-мічних зв’язків фразеологізму й слова, де останнє виступає домінантою фразеоло-гічного синонімічого ряду (добре — як слід, як по писаному, як по маслу, як по но-тах), укладе­ний, зокрема, «Словник фразеологічних синонімів» (1988) М. Коло-мійця та Є. Регушевського. За цим самим принципом виділяються й ідеографічні класифікаційні групи.

Однак слово і фразеологізм — різні мовні одиниці.

Звернемося до словників. Тільки окремі фразеологізми в лекси­кографічних працях ідентифікуються одним словом: іти в [сиру] землю «умирати», іти до вінця «одружуватися», у роках «немо­лодий». У дефінітивній частині вживається або де-кілька си­нонімів — до останньої крапки «абсолютно, зовсім», без краю «дуже, надзвичайно», вимотувати жили (з кого) «виснажува­ти; знущатися», або тлума-чаться розгорнуто — винаходити велосипед «займатися пошуками того, що вже давно відоме», зімкнулися кліщі «завершилося повне оточення супротивника». Ос-новними функціями ФО є зображувальна і характерологічна, у той час як номі-нативна й комунікативна, характерні для слова, від­сунуті на другий план. Ідентифікація однією лексемою ФО з граматичною структурою речення досить утруднена: язик свер­бить (у кого) «хтось має нестримне бажання розповісти що-небудь», руки опускаються (у кого) «хтось впадає в апатію, стає па­сивним, бездіяльним». Вигукові ж ФО, в яких номінативний аспект значення зведений до мінімуму, а конотативний виходить на пер­ший план, узагалі тлумачаться описово: крий мати божа «ужи­вається для вираження оцінки, міри чого-небудь (з відтінком неба­жаності чи застереження)»; хай тебе Господь покарає «уживається для вираження досади, незадоволення з приводу чого-небудь».

Слово має лексичне значення, фразеологізм — своє специфічне фразеоло-гічне значення (М. Алефіренко, В. Жуков, А. Мелерович), яке постає внаслідок метафоризації вільного словокомплексу (переінтеграції сем). Семантика слова переважно контекстно обумовлена, тоді як семантика ФО здебільшого не зале-жить від контексту. Слова — прості чи складні — одиниці ціліснооформлені, фра-зеологізми — при цілісності значення — мають розчленовану структуру, наріз-нооформлені. Ця глибинна суперечність динамізує фразеологічну одиницю, від-чутно впливає на багато її властивостей. Компонентність ФО спричинює складність її семантичної структури, умож­ливлює квантитативну варіантність словокомплексу, обумовлюючи специфічні для надслівної мовної одиниці оказіональні (принагідні) зміни в мовленні (еліпсис, нарощення, поширення компонентного складу, подвійна актуалізація тощо), обмежує її валентні зв’язки зі словами, але розширює стилістич-но-смислові можливості її адаптації в різних видах дискурсу. Специфічні власти-вості смис­лової структури ФО формуються внаслідок інтегративної взаємодії лек-сичної і граматичної семантики лексем-компонентів, чого не бу­ває зі словами.

 

ВНУТРІШНЯ ФОРМА

 

У кожній мові за образну основу прий­мається будь-яка суб’єктивна риса, найхарактерніша для певної ре­алії. У свою чергу вона лежить і в основі внутрішньої форми мовної одиниці. Поняття внутрішньої форми (ВФ) було розроблено насампе-ред для мови (В. Гумбольдт) і слова (X. Штейнталь, О. Потебня); під ним розуміли спосіб поєднання думки й звука в слові. У О. По­тебні ВФ — це знак значення попе-реднього слова, спільний елемент відомого й нового слова, «найближче етимологічне значення слова той спосіб, яким виражається зміст». За В. Виногра­довим, ВФ — культурно детермінований образ, що виражає не тіль­ки тлумачення дійсності, але і її оцінку. У Б. Ларіна внутрішня форма пов’язується з метафоризацією, «семантичним збагаченням» «у бік образної типовості». У В. Жукова внутрішня форма — це образ, створений «взаємодією вільного слово-сполучен­ня з переосмисленим на його основі фразеологізмом». Нареш­ті, внутрішня форма ФО для А. Куніна та М. Коло-мійця, — це «мо­тивуюча образність фразеологічної одиниці, основана на дерива­ційних зв’язках її значення із значенням прототипу». Внутрішня форма фразео-логізму може базуватися на перемін­них словосполученнях (обдерти до нитки (кого) «обібрати»), стійких лексичних сполученнях, термінах (друге дихання «новий при­бив сил»: коли бігун втомлюється, він продовжує бігти через силу й через деякий час втома проходить і сили ніби відновлюються), може виступати конденсатом ширших контекстів (я не я, перевес­тися на пшик).

«Знаком значення» виступає сема, що єднає прототип і ФО. Та­кою семою для ФО (прибути) на розбір шапок «під кінець» і відпо­відного прототипу-словоспо-лучення є сема «пізній», оскільки шап­ки розбирають останніми. Культурно детер-мінованим образом з виразною оцінкою для зневажливого фразеологізму сіра свита «бідний селянин у дореволюційній Україні» є омонімічна назва-символ, метонімічна ознака, яка найвиразніше репрезентує його майно­вий і соціальний стан. Навпаки, неадекватність ситуації, вербалізованої малоймовірним, неприрод-ним поєднанням компонентів «пан» — «постоли» (озути пана в постоли), створює неочікуваний ефект, оскільки постоли — це взуття найбідніших.

Процес становлення внутрішньої форми ФО як результат згу­щення думки, стиснення розгорнутого дискурсу О. Потебня аналі­зував у напрямі від синтаксич-но ширших утворень (байка, казка, анекдот, прислів’я) до вужчих (слово). Вислів як з дуба, зазначає вчений, взято з такої казки: дурень заліз на дерево, ховаючись від розбійників, і звідти кинув на них ступу. У нас вислів як з дуба за­стосовується до несподіваної дії, вчиненої здуру. При цьо­му опускається або ширший моти-вувальний контекст, як, напри­клад, для ФО засмикати як циган сонце (результат згущення думки, розгорнуто поданої в оповіданні про цигана), або вужчий — на руку (від це мені на руку).

Звичайно розрізняють ФО з живою і втраченою внутрішньою формою. У перших мовці легко переходять від елементів значення вихідних систем (вільних словосполучень, фраз, лексичних стійких словосполучень, словом, прототипічних утворень) до цілісного ме­тафоричного значення ФО (віддавати життя, втопта-ти в багню­ку (кого), вуха насторожилися (в кого), підняти завісу). Другі втра­тили внутрішню форму (забивати баки (кому), точити баляси, ні Богу свічка, ні чорту кочерга, вилами по воді писано, (прочитати) від дошки до дошки, виходити сухим з води) й потребують етимоло­гічних розшуків.

У процесі становлення внутрішньої форми ФО можуть актуалізуватися будь-які семеми чи семи. У виразах викликати на ґерць, збиратися на ґерць слово ґерць — «окрема сутичка перед боєм, по­єдинок, двобій» — запозичення зі старо-польської мови: herc «окрема сутичка перед боєм», пов ‘язане з harcować «гарцюва-ти». Укр. ґерц(ь) замість гарц, можливо, є результатом зближення зі словом грати (пор. вираз конем грати). Проте й ґерць у складі ФО виявляється для «наївного» пересічного мовця немотивованим чи недостатньо мотивованим. Ось чому такий компонент зазнає й інших змін — за правилом народної етимології, коли на основі випадкової формальної подібності з іншою одиницею, знайомішою мовцеві, помилково приписується мотивація, аналогічна цій останній. Ось контекст П. Куліша із праці «Записки о Южной Руси» (про Україну): «А де тепер живе Головачевський, то звався Грéцький Кутóк. Було як збираються на ґрець, чи то, бач, навкулачки, то зійдуться на той куток самі старі та й розкладають раду, як зайти, чи з того, чи з того боку..». Тут наявна «прив’язка» до міс­цевого топоніма («Грецький Куток — грець»), хоч так само легко польське з походження й тому немотивоване ґрець може асоціюва­тися з на грецця «для чого».

Під втраченою внутрішньою формою ФО розуміють такі їх ознаки номінації, які з тих чи інших причин уже не усвідомлюються мовним загалом, оскільки «пе-рервався ланцюг», що єднав вільний прототип і фразеологічне словосполучення, «спосіб поєд­нання думки і звука в слові» (О. Потебня), затемнився образ, ство­рений, за В. Жуковим, «взаємодією вільного словосполучення з переосмисленим на його основі фразеологізмом». Інколи усталений уже зворот «припасовують» до якогось вузького факту й омислюють як його наслідок. Вислів (стояти) як укопаний тільки випадково збігся зі словами документа «Уложення й Указ царя Олексія Ми­хайловича» (1663) — за вбивство чоловіка жінку закопували в зем­лю стоячи до самої голови, тоді як це звичайний еліпсис (як укопа­ний ← як укопаний у землю [стовп]).

Отже, внутрішня форма вторинної мовної одиниці постає як результат взає-модії словосполучення-прототипу й метафоризованої похідної одиниці — фразео-логізму; мотивувальної вербальної бази мотиву­ючого словокомплексу й мотиво-ваного фразеологізму; деривацій­ної бази (матеріал мови чи мовлення, який підлягає матеріалізації) і нового фразеологічного словосполучення. Важливо також знати си­туацію, що спричинила образ, виявити вихідну модель, тобто ре­конструювати ви-хідне вільне словосполучення з прямим значенням компонентів, які й формують образ ФО, стають матеріальним вира­женням її внутрішньої форми. Ширше — ВФ фразеологізмів як еле­мент їх значення з’ясовується (встановлюється) тільки на тлі ма­теріальної та духовної культури етносу. Звідси й зростаюча увага до лінгвістич-ного статусу компонентів ФО, ідеографічного групуван­ня фразеологічного фонду.

 

ЛІНГВІСТИЧНИЙ СТАТУС КОМПОНЕНТА ФО

 

Актуальне й на сьо­годні питання — чим є компонент ФО? Словом чи де-семантизованим словом? Предметом дискусій є статус ком­понентів ідіоматичних висловів. Прихильники вузького розуміння обсягу фразеології, як уже зазначало-ся, обстоюють погляд на десемантизацію слів у фразеологічному звороті, їх «роз-чинення», на втрату словами індивідуального значення й категоріальних ознак.

Проте й серед них практично ніхто не заперечує генетичного зв’язку між вільним і омонімічним фразеологічним словокомплексом. Так, В. Жуков (а слідом і

Л. Скрипник) виділяє у ФО смисловий центр — такий повнозначний компонент, який виконує в складі фразеологізму смислоутворювальну функцію. Його наяв-ність ви­кликана нерівномірністю фразеологізації, тобто різним ступенем деакту-алізації компонентів. У ФО на живу (скору) руку, білі мухи (про сніг) смисловими центрами є слова живий, скорий, білий, яківідповідно співвідносяться із системою їх значень у вільному вжи­ванні (В. Жуков). Так само порівняно прозоро співвідно-ситься ФО мороз хапає за плечі з холодом (мороз), а на високих нотах — з підви-щеним тоном розмови (високий). Семантичний центр, правда, ча­сом важко визна-чити у зрощеннях, однотипно сконструйованих оди­ницях (душею й тілом), органі-зованих за типом повтору однокореневих слів (зуб за зуб), у компаративних зворо-тах з кількома повно­значними словами (як сніг на голову), каламбурних структурах (сьо­ма вода на киселі). Проте плідні ідеї В. Жукова і Л. Скрип­ник про се-мантичний центр ФО варто враховувати при аналізі се­мантичної структури ФО, внутрішньої форми, у фразеотворенні, при визначенні культурно-національної специфіки ФО, напрямів індивідуально-авторських змін, взагалі при аналізі змісту й форми ФО. Відоме твердження О. Райхштейна (на базі німецької фразео­логії) про діапазон утрати словесних якостей — від нуля до повної десемантизації — необхідно завжди мати на увазі.

Показові семантичні зв’язки між компонентами ФО, які експліцитно вира-жають, наприклад, антонімію й поза межами ФО (легкий хліб — тяжкий хліб, діс-тавати відсіч — давати відсіч). Прикметні й узуальні та мовленнєві варіанти фра-зеологізмів — лексичні: надя­гати (надівати) личину; тематичні: за плечима (за спиною) не носити (що); варіанти, що постали на основі метонімічного співвідно-шен­ня: обертати очі (погляд) (до чого, на кого), тобто названі зв’язки виникають не хаотично, а запрограмовані компонентами ФО, які утворюють ці зв’язки й у

вільному вжитку. Компоненти ФО можуть згортатися до слова, формувати дерива-ти-слова, які «намагнічують­ся» цілісним значенням фразеологізму (бити байди-

ки — байдикува­ти), що свідчить не тільки про функціонально-семантичну близь­кість слова і ФО, а й про різний ступінь семантичного «виокремлен­ня», про ступінь збереження ними словесних ознак — від прямого значення до повного семантич-ного переосмислення.

Компоненти ФО, отже, різною мірою втрачають свої словесні властивості (автономність лексичного значення, предметну співвід­несеність, можливість поєд-нуватися з іншими мовними одиницями), проте не перестають бути словами. Від-сутність у компонента ФО певної риси слова (деяких сем, певних комбінацій сем як наслідок їх транспозиції, властивих лексемі вільного вжитку) не може бути під-ставою для позбавлення його статусу слова. Подібні «словесні ознаки» характери-зують далеко не кожне слово. Досить зіставити, наприклад, такі лексичні одиниці, як але, в, гей, можливо, він, Василь, щоб переконатися, наскільки різні набори «сло-весних властиво­стей» у кожної з одиниць, проте всі вони мають статус слова. Однак і без особливих коментарів цілком очевидно, що роль повнозначних у вільному вжитку компонентів у формуванні семантики ФО на зразок на носі «скоро, незабаром», ні аза «абсо­лютно нічого» і т. ін. значно вагоміша, ніж служ-бових лексем.

Прихильники погляду про повну втрату слівності компонента­ми підходять до питання формування семантики ФО з позиції син­хронії. Проте, визнаючи важ-ливість синхронного вивчення, треба погодитися зі словами Б. Ларіна, що лише діахронічний підхід дасть змогу «установлювати шкалу знебарвлення, розмивання значень слів-компонентів в ідіомах». З цього погляду виділяється декілька функцій компонентів у формуванні семантики фразеоло­гічних одиниць, зокрема енцикло-педична (культурно-інформатив­на) (плаває як риба, як Мамай пройшов), со-ціально-інформативна (здох як собака, бити як Сидорову козу), дейктична (ні пава ні воро­на, від Понтія до Пілата), експресивна (свиня свинею, єгипетський полон), образно-експресивна (пор. компоненти фразеологічних ка­ламбурів — на риб’я-чому хутрі).

 

 

 

 

БЛОК ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

 

1. Визначте, скориставшись довідкою, з якої професії прийшли в мову подані фразеоло-гічні звороти. Запишіть їх.

1. Не святі горшки ліплять.

2. Міряти на свій аршин.

3. Дати зелену вулицю.

4. Намилити шию. Під одну гребінку.

5. Видати на-гора.

6. Грати першу скрипку. Підвищувати тон. Троїсті музики.

7. Вставляти палиці в колеса.

8. Прясти тонку. Розмо­тати клубок. Витерти ворсу. Зав’язати вузол. Три чисниці до смерті. Нам’яти ворсу. Де тонко, там і рветься.

9. Як нитка за голкою. Білими нитками шито. Куди голка, туди й нитка. На живу нитку. 10. Куй залізо, поки гаряче. Брати в лещата. Між молотом і ковадлом. Гайки підкрутити. 11. Влучити в ціль. Під­носити на щит. Залишити поле бою. Схрещувати мечі. Здавати

позиції. Брати рубіж. Не нюхати пороху. На два фронти. Взяти під обстріл.

12. Брати на буксир. Пливти за течією. На всіх парах. Кинути якір. Викинути за борт.

13. Виходити на орбіту. Утягуватися в орбіту. Зійти з орбіти.

14. Куряча сліпота. Підсо­лодити пілюлю. Зняти полуду з очей.

15. Зводити рахунки. Видавати вексель. Виходити в тираж. Підняти курс акцій. Мати гарантію. Перший сорт.

16. Змотувати вудки. Клювати на живця.

17. Входити в роль. Як по нотах. Коронний номер. У своєму репертуарі. Попасти в тон. Сходити зі сцени.

18. Лити воду на млин.

19. На ловця і звір біжить.

20. Закласти фунда­мент.

Довідка: артистів, будівельників, військових, гончарів, моряків, залізничників, ковалів, космонавтів, кравців, крама­рів, медиків, мисливців, мірошників, музикантів, перукарів, риба-лок, стельмахів, ткачів, фінансистів, шахтарів.

 

2. Укажіть, до яких ґалузей належать наведені фразеологізми.

1. Абсолютний нуль.

2. Акції падають.

3. Атакувати в лоб.

4. Бальзам на рану.

5. Броунівський рух.

6. Винести за дужки.

7. Випустити в ефір.

8. Відкритим текстом.

9. Брати реванш.

10. Коефіцієнт корисної дії.

11. Крізь призму.

12. Лакмусовий папірець.

13. Ланцюгова реакція.

14. На різних широтах.

15. Називати речі своїми іменами.

16. Нейтральна реакція.

17. Паралелі та меридіани.

18. Перенести на папір.

19. Питома вага.

20. Звести до спільного знаменника.

21. Підводна течія.

22. Підводне каміння.

23. Повним штилем.

24. Поставити діаг­ноз.

25. Поставити крапку.

26. Прикінцевий акорд.

27. Природ­ний добір.

28. Проводити паралель.

29. Рівняння з кількома невідомими.

30. Розрядити атмосферу.

31. Розставити крапки і знаки оклику.

32. Сила тяжіння.

33. Ставити знак рівності.

34. Читати лекцію.

35. Як в аптеці.

36. Як іржа залізо.

 

3.Дайте відповіді на запитання, пригадавши значення фразеологізмів, на основі яких вони складені.

1. Чи буває душа в п’ятах?

2. Чи є ноги у книжки?

3. В якому фразеологізмі згадується таблиця множення?

4. Що можна ламати без рук і без усякого знаряддя?

5. Коли беруть ноги на плечі?

6. Чи можна сказати: майстер на обидві руки?

7. Чи можна вийти сухим із води?

8. Кому може бути море по коліна?

9. Чи можна носити воду в решеті?

10. Хто може зробити з мухи слона?

11. Коли енциклопедія буває ходячою?

12. У кого сім п’ятниць на тиждень?

13. Чи можна шити на живу нитку?

14. Коли не чуєш ніг?

15. У кого не всі вдома?

16. Коли не знаєш, де очі подіти?

17. Що краще: мати на горіхи чи на рибу?

18. Чи може куля летіти, скажімо, по хліб?

19. Чи можна кіл на голові тесати?

20. На кому шапка горить?

21. Чи можна спати без задніх ніг?

22. Чию козу найтяжче у світі били?

23. Чого може бути тільки парна кількість, а не п’ять?

 

4. З’ясуйте значення фразеологізмів і складіть з трьома на вибір загадки-жарти.

1. Грішна вода.

2. Вмочити в молоко.

3. Китайська грамота.

4. Гріти зуби на сонці.

5. Ще молоко на губах не обсохло.

6. Давати гастролі.

7. Давати горобцям дулі.

8. Під джмелем.

9. Комбінація з трьох пальців.

10. Лаври не дають спати.

11. Липнути до жіночих спідниць.

12. Під мухою.

13. Синій ніс.

14. З носа.

15. Пальчики облизувати.

16. Права рука.

17. Праве око.

18. У голові подлубати.

19. Ледаря празнувати.

20. На чес­ному слові.

21. Прекрасна стать.

22. Мишей топтати.

23. Дати задній хід.

24. Дати гарбуза.

25. Дати лиги.

26. Дати медую.

27. Білі мухи.

28. Чотири на чотири.

29. Під хмільком.

30. Топ­тати ноги.

31. Сезам, одчинись.

32. Солом’яна вдова.

33. Солом’яний удівець.

 

5. Доберіть фразеологічні звороти, що відповідали б запропонованим ситуаціям.

1. Про того, хто хвалить, надмірно підносить когось.

2. Про несамостійну людину, яка залежить від когось чи чогось.

3. Про того, хто приховує правду, обдурює.

4. Про ледаря, який нічого не робить.

5. Про голодного, який хоче їсти.

 

6. Виявіть зміни, які відбулися у фразеологізмах, і виправте їх.

1. Бачить кіт рало, та сили мало.

2. Видно зайця по вусах.

3. Від добра бобра не шукають.

4. Вовка ноти годують.

5. Голод — не щітка.

6. Друзі пі­знаються в міді.

7. Жди з горя погоди.

8. За праве тіло стій сміло.

9. Крутиться як булка в колесі.

10. Купити кита в мішку.

11. Молоко на дубах не обсохло.

12. На лисий шматок знайдеться куток.

13. Не знаючи броду, не лізь у моду.

14. Не роби з муки слона.

15. Правда очі поле.

16. Тиха хода греблю рве.

17. Товкти в ступі моду.

18. У здоровому тілі здо­ровий пух.

19. Хто дбає, той і лає.

20. Яйця куницю не вчать.

 

7. Укажіть значення фразеологізмів, виписаних із заголовків газет.

1. Готуй лижі влітку.

2. Розставити всі крапки над «і».

3. Півцарства за ковток води.

4. Вигадувати велосипед.

5. Золо­ті руки.

6. Не ловити гав.

7. Білі плями.

8. Від душі.

9. Час роз­плати настав.

10. Не святі горшки ліплять.

11. Друг пізнається в біді.

12. І сіно ціле, й кози ситі.

13. Світло в кінці тунелю.

14. Не хлібом єдиним живе людина.

Довідка: руки, які вміють усе робити; вчасно готуватися до випробувань; доводити те, чого ніхто не заперечує; довести все до кінця; багато віддати за необхідне; вигадувати те, що всім давно відомо; мати духовні цінності; бути уважним; щось невивчене, недосліджене; щиро; підбиття підсумків; братися за будь-яку справу; нічого не втратити; бачити вихід зі становища.

 

8. Згадайте фразеологічні вислови, які відповідають значенням запропонованих слів. Запи-шіть їх.

1. Формально ….

2. Разом ….

3. Абсолютна тиша ….

4. Експлуатувати ….

5. Ознайомитися ….

6. Лицемірити ….

7. Інтуїтивно ….

 

9. Доберіть до запропонованих тлумачень виразів фразеологічні зворо­ти з довідки.

1. Хто-небудь перебуває у стані піднесення, відчуває прилив сили, енергії, натхнення.

2. Позбавити кого-небудь мож­ливості здійснити щось; підірвати міць, знесилити, обме-жити поле діяльності.

3. Втратити впевненість, засумніватися, прими­ритися із чимось або стати пасивним, без-діяльним; зневіритись у собі.

4. Повною мірою виявити свої сили, здібності, можливості; всебічно розвиватися.

5. Вплинути на кого-небудь своїм авторите­том, своєю силою; угамувати когось; позбави-ти когось віри в себе.

Довідка: опускати (опустити) крила; розгорнути (розгортати, розправити) крила; виросли (ростуть) крила, на крилах літати; підтяти (підітнути, зламати, зламувати, підрізати) крила; при­боркати (приборкувати) крила.

10. Поясніть значення висловів.

1. Відчувати крила за плечима.

2. Під своє крило.

3. Обламу­вати (обламати, обпалити, обрізати) собі крила.

4. Пускатися на свої крила.

5. Як на крилах понесло.

Довідка: швидко, легко йти, бігти; почати самостійно жи­ти, дбати про себе; позбавити кого-небудь високих прагнень, поривань, мрій, зазнати невдачі, не досягти чогось бажаного; під командуванням, керівництвом, для захисту, опікування; бути сповненим натхнення, піднесення, сили.

 

11. Знайдіть відповідність між фразеологічними зворотами та їхніми зна­ченнями:

а) скласти крильця; 1) ледве відчутно,

б) перелетіти на крилах; легенько;

в) сорока на крилі принесла; 2) когось легко здолати,

г) і муха крилом уб'є; 3) хтось дуже слабкий;
ґ) і муха крилом зачепила; відмовлятися від

будь-яких дій,

погоджуватись з усім,

не суперечити,

не опиратися;

4) кому-небудь стало відомо про щось;

5) дуже швидко перейти що-небудь

або подолати якусь відстань.

 

12. Запишіть десять фразеологічних зворотів з ділового мовлення.

Наприклад: порушити питання; згідно з оригіналом; закликати до порядку.

 

РОБОТА 3 ОБ'ЄКТАМИ СТВОРЕННЯ ОБ'ЄКТІВ

Основними типами об'єкті, з якими працює користувач, в операційній системі WINDOWS є папки, документи І вказівки (ярлики). Як правило, документи створюються у' конкретних прикладних програмах(додатках). Наприклад, для створення текстового документа необхідно запустити програму текстового редактора, відкритий файл, ввести текст за допомогою клавіатури, після чого документ потрібно зберегти за яким-небудь ім'ям. Це один із варіантів створення документа, який вважається класичним.

У WINDOWS може бути створений без запуску будь-яких додатків. Щоправда, у цьому випадку йдеться про відкриття та надання імені деякому порожньому файлу, але не про головний документ. Такий документ подасться піктограмою, іменем і може розміщуватися на-робочому столі або у будь-якій папці.

Можна створювати тільки ті типи документів., які передбачені для даного комп'ютера. Список типів документів залежить від того, які додатки установлені на комп'ютері. Подвійне клацання мишею по значку документа призводить до відкриття(запуску)відповідного додатку, в якому завантажено порожній файл.

Папки, які створюються, також представляються значками та іменами. Однак їх відкриття призводить до появи порожнього вікна, у якому можна розмістити документи, вказівки, а також інші папки. Якщо при створені папок і документів їх імена задає користувач, то ім'я ярлика визначається іменем об'єкта, на який він посилається (вказує). Нагадаємо, що ярлик є тільки посилення на конкретний реальний об'єкт і може використовуватися для відкриття папок, документів, а найчастіше для запуску додатків.

Об'єкти можуть створюватися у будь-якому вікні, яке має меню Файл з командою Создать. Для цього найчастіше використовують вікна програми Проводник,папку Мои комп'ютер,а також сам робочий стіл. У цьому випадку можна користуватися меню Файл відкритого вікна, або контекстним меню, яке викликається натискуванням правої кнопки миші.

За вибору рядка Создать відкривається підменю, у якому подано перелік типів об'єктів, які можна створити у відкритому вікні або на робочому столі. Таке саме підменю відкривається, якщо вибрати рядок Создать меню Файл вікна відкритої.папки. За вибору рядка Папка або будь-якого рядка, розташованого нижче роздільної лінії, у вікні чи на робочому столі з'являється нова піктограма, під якою розміщено затемнене поле, у яке необхідно ввести з клавіатури ім'я нового об'єкта(папки або документа).

Якщо вибрати рядок Ярлык,то відкривається діалогове вікно Создание ярлыка. У полі Командная строка потрібно ввести ім'я об'єкта, для якого створюється ярлик (зі вказівкою повного шляху),або необхідно скористатися кнопкою Обзор. При натисканні цієї кнопки відкривається діалогове вікно Обзор,яке дозволяє швидко знайти шлях до об'єкта, для якого створюється ярлик Після натиснення кнопки Открыть відбувається повернення до вікна Создание ярлыка. Інформація, яку знайдено за допомогою попереднього вікна, автоматично установлюється в поле Командная строка. Натиснення

кнопки Далее приводить до появи вікна Выбор названия программы. У

цьому вікні подається ім'я створюваного ярлика, яке можна корегувати. Після натиснення кнопки Готово у відкритому вікні з'явиться ярлик, представлений піктограмою та іменем.

Якщо нова вказівка (ярлик) - посланням на програму, то для її запуску необхідно двічі клацнути вказівкою миші по її піктограмі. Дня створення ярли­ка будь-якого об'єкта, можна також сумістити вказівку миші з й піктограмою і клацнути правою кнопкою. Після появи контекстного меню необхідно вибрати команду Создать ярлык. Значок нового ярлика з'явиться миттєво.

Нижче значка розміщено поле "Ярлык для <имя объекта>";.За бажанням це Ім'я можна відредагувати на місці. Для включення режиму редагування необхідно один раз клацнути по значку ярлика, а другий раз - по полю його Імені. При цьому текст обрамляється, фон поля тексту імені стає чорним, а вказівка миші набирає вигляду вертикальної риски (як у текстовому редакторі).

Вказівку миші необхідно установити у необхідному місці рамки І клацнути лівою кнопкою, після чого можна починати процес редагування.

Потрібно відмітити, що можливість редагування імен об'єктів безпосередньо за місцем їх відображення значно полегшує процес перейменування об'єктів,

Перейменування об'єктів у WINDOWS здійснюється зміною їх імен шляхом використання режиму безпосереднього редагування. Для включення режиму редагування імені об'єкта можуть використовуватися також команди Переименовать меню Файл,або така сама команда контекстного меню. Перед цим об'єкт необхідно вибрати (відмітити), клацнувши вказівкою миші по його значку. Якщо, для перейменування використовується контекстне меню, то при його відкритті вказівка миші має бути суміщена з піктограмою вибраного об'єкта. Наприклад, користувач розмістив у ній інші папки - Папка 1,1 та Папка 1,2; які в свою чергу можуть містити будь-які інші об'єкти: документи, папки, ярлики. Ярлики Excel і WordPad дозволяють користувачу запускати програми Excel 7.0 і вбудований текстовий редактор WordPad просто з відкритої папки, не заходячи до головного меню. У папці можна розмістити ще два документи, з якими працює користувач - текстовий файл Документ 1 у форматі редактора Word 7.0 і графічний файл Рисунок 1 у форматі вбудованого графічного редактора Paint. Відкриття цих документів призводить до автоматичного запуску відповідних додатків, що звільняє користувача від необхідності, витрачати час на запуск програм та навантаження до них документів. Використовуючи створену папку, користувач може негайно приступити до роботи після ввімкнення комп'ютера, без звернення до головного меню або інших засобів операційної системи.