Зміст і структура відповідальності студента

Процес вибору майбутньої професії, а тому й навчання у вищому начальному закладі сьогодні для багатьох студентів стали прагматичними та цілеспрямованими. Інтерес до професії та її опанування - це одні з найважливіших факторів успішного навчання студентів та майбутнього професійного самовдосконалення.

Аналіз сутності феномена відповідальності дозволяє стверджувати, що найбільш поширеним її трактуванням є усвідомлення індивідом, соціальною групою чи органом влади свого обов’язку перед суспільством та людством у цілому й оцінка суті, ролі та характеру своїх дій, вчинків і висловлювань через призму цього обов’язку та їх узгодження з функціями і завданнями щодо участі у належному життєзабезпеченні суспільства. Однак таке усвідомлення не виникає спонтанно, воно може бути лише результатом цілеспрямованої та наполегливої діяльності, передусім представників системи освіти. Ось чому відповідальність і повинна розглядатися як специфічна педагогічна категорія. Сенс її полягає в тому, що відповідальність є метою і результатом цілісної навчально-виховної діяльності.

(Олександр Пономарьов, Микола Чеботарьов,Наталія Середа ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ)

Студентська пора кардинально відрізняється від освітнього процесу в школі, де нас буквально змушують вчитися, контролюють кожен крок, відвідуваність і запізнення. У цей час зав'язуються потрібні знайомства, формується авторитет перед викладачами, які люблять радити своїм улюбленцям місця роботи і писати рекомендації. Успішні студенти небайдужі до навчання, несуть відповідальність за якість одержуваної освіти, тому повинні брати активну участь у ньому.

Студентський вік є особливим періодом життя людини. За твердженням Б.Г. Ананьевої, студентський вік є сензитивним періодом для розвитку основних соціогенних потенцій людини. Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток його особистості. За час навчання у вузі, за наявності сприятливих умов у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Для успішного навчання у вузі необхідний досить високий рівень загального інтелектуального розвитку, зокрема сприйняття, пам'яті, мислення, уваги, рівня володіння визначеним довкола логічних операцій.

Розглядаючи студентство як «особливу соціальну категорію, специфічну спільність людей, організований об'єднаних інститутом вищої освіти», І.А. Зимня виділяє основні характеристики студентського віку, відрізняючі його від інших груп населення високим освітнім рівнем, високою пізнавальною мотивацією, найвищою соціальною активністю і достатньо гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості. У плані загальнопсихічного розвитку студентство є періодом інтенсивної соціалізації людини, розвитку вищих психічних функцій, становлення всієї інтелектуальної системи і особистості в цілому. Якщо розглядати студентство, враховуючи лише 8 біологічний вік, то його слід віднести до періоду юності як перехідного етапу розвитку людини між дитинством і дорослістю. Тому в зарубіжній психології цей період пов'язують з процесом дорослішання. Період юності розглядався здавна як період підготовки людини до дорослого життя, хоча в різні історичні епохи йому додавався різний соціальний статус. Проблема юності хвилювала філософів і учених здавна, хоча вікові межі цього періоду були нечіткі, а уявлення про психологічні, внутрішні критерії юнацького віку були наївні і не завжди послідовні. У плані наукового вивчення юність, по виразу П.П. Блонського, стала відносно пізнім досягненням людства.

Для цього віку характерне завершення процесу зростання, що приводить, зрештою, до розквіту організму, що створює підстави не тільки для особливого положення молодої людини в навчанні, але і для оволодіння іншими можливостями, ролями і домаганнями. З погляду вікової психології, в студентському віці змінюються риси внутрішнього світу і самосвідомості, еволюціонують і перебудовуються психічні процеси і властивості особистості, змінюється емоційно-вольовий устрій життя.

У юності у молодої людини виникає проблема вибору життєвих цінностей. Юність прагне сформувати внутрішню позицію по відношенню до себе («Хто Я?», «Яким Я повинен бути?»), по відношенню до інших людей, а також до моральних цінностей. Саме в юності молода людина свідомо відпрацьовує своє місце серед категорій добра і зла. «Честь», «гідність», «право», «борг» і інші характеризуючі особистість категорії гостро хвилюють людину в юності. У юності молода людина розширює діапазон добра і зла до граничних меж і випробовує свій розум і свою душу в діапазоні від прекрасного, піднесеного, доброго до жахливого, незмінного злого. Юність прагне пережити себе в спокусах і сходженні, в боротьбі і подоланні, падінні і відродженні - у всьому тому різноманітті духовного життя, яке властиве стану розуму і серця людини. Знаменно для самого юнака і для всього людства, якщо молода людина вибрала для себе шлях духовного зростання і досягнення успіху, а не спокусилася вадою і протистоянням суспільним чеснотам.

Проблему відповідальності студента слід розглядати у двох аспектах: перед ким він має бути відповідальним та за що він несе відповідальність. За першим аспектом відповідальність студента має бути перед ним самим (тут він виступає водночас і суб’єктом, і об’єктом відповідальності), перед його майбутньою родиною, суспільством і природою.

Перед самим собоюстудент має нести відповідальність: за свій особистісний і професійний розвиток, максимальне розкриття і реалізацію свого потенціалу, природних креативних здібностей; за максимальне використання можливостей, які дає вища школа і увесь соціокультурний простір, за розвиток загальної та професійної культури; за правильний вибір і реалізацію своєї життєвої стратегії, яка б відповідала його інтересам, прагненням і природним здібностям; за стансвого здоров’я й усвідомлення того, що воно є визначальною передумовою успішного життя, діяльності та досягнення його цілей. Для побудови і реалізації своєї життєвої стратегії, яка б забезпечувала його саморозвиток і особистісну самореалізацію, студент має розуміти, що дрібниць тут не буває. Тому його відповідальність перед самим собою слугує надійним гальмом від ганебних вчинків і шкідливих звичок, компасом у складному і бурхливому життєвому морі. (Олександр Пономарьов, Микола Чеботарьов,Наталія Середа ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ)

Успішні студенти небайдужі до навчання, несуть відповідальність, за якість одержуваної освіти, тому беруть активну в участь у ньому. Воно має на увазі, під собою, бути ведучим, а не веденим. Доведено, що активна участь на парах дозволяє отримувати найвищі оцінки без збільшення витрати часу на це у вільний час. Звичайно, під час пари можна сидіти в інтернеті, дивитися у вікно і навіть спати, але активне слухання викладача, задавання питань допомагає відпрацювати матеріал і сформувати позитивну про себе думку. Надалі на іспиті будь-який шматок семінару обов'язково спливе в пам'яті як емоційно-забарвлена подія.

Формування особистості на етапі ранньої юності, зокрема студентів, визначається соціальною ситуацією розвитку (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк).

Студентську молодь можна розділити у зв'язку з обраною ними професією на три групи. Першу складають студенти, орієнтовані на освіту як на професію. У цій групі найбільше студентів, для яких інтерес до майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній – найголовніше. У цій групі біля третини студентів. Другу групу складають студенти, орієнтовані на бізнес. Вона складає близько 26% від загального числа опитаних. Для них освіта є інструментом (чи можливою стартовою сходинкою) для того, щоб надалі спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею і тому подібне. Третю групу складають студенти, яких, з одного боку, можна назвати такими, що не "визначилися", з іншої – подавленими різними проблемами особистого, побутового плану. На перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми. Можна припустити, що в цю групу потрапили люди, для яких процес самовизначення, вибору шляху, цілеспрямованості нехарактерний.

Можна виділити три основні типи діяльності й поведінки студентів у сфері навчання і пізнання: Перший тип особи відрізняється комплексним підходом до цілей і завдань навчання у ВНЗ. Інтереси студентів зосереджуються на галузі знань, що є ширшою, ніж передбачено програмою, соціальна активність студентів проявляється в усьому різноманітті форм життя ВНЗ. Цей тип діяльності орієнтований на широку спеціалізацію, на різносторонню професійну підготовку. Другий тип відрізняється чіткою орієнтацією на вузьку спеціалізацію. І тут пізнавальна діяльність студентів виходить за рамки навчальної програми. Система духовних запитів студентів звужена рамками "професійних інтересів". Третій тип пізнавальної діяльності студентів припускає засвоєння знань і придбання навичок лише у межах навчальної програми. Цей тип діяльності – найменш творчий, найменш активний – характерний для 26,8% опитаних студентів. Таким чином, уже в результаті найзагальнішого підходу до аналізу навчально-пізнавальної діяльності студентів виділяються три типологічні групи, кожна з яких має свої моделі поведінки.

Щодо навчання низка дослідників виділяє п'ять груп. До першої групи належать студенти, які прагнуть опанувати знання, методи самостійної роботи, придбати професійні уміння і навички, шукають способи раціоналізації навчальної діяльності. Навчальна діяльність для них – необхідний шлях до хорошого опанування обраної професії. Вони відмінно вчаться по всіх предметах навчального циклу. Інтереси цих студентів зачіпають широке коло знань, ширший, ніж передбачено програмою. Вони активні в усіх сферах навчальної діяльності.

До другої групи відносяться студенти, які прагнуть набути знання в усіх сферах навчальної діяльності. Для цієї групи характерне захоплення багатьма видами діяльності, але їм швидко набридає глибоко вникати в суть тих або інших предметів і навчальних дисциплін. Ось чому вони нерідко обмежуються поверхневими знаннями. Як правило, добре вчаться, але отримують іноді незадовільні оцінки з предметів, які їх не цікавлять.

До третьої групи належать студенти, які виявляють цікавість тільки до своєї професії. Опанування знань і вся їхня діяльність обмежуються вузькопрофесійними рамками. Для цієї групи студентів характерне цілеспрямоване, вибіркове опанування знаннями, і тільки необхідних (на їх думку) для майбутньої професійної діяльності. Вони багато читають додаткової літератури, глибоко вивчають спеціальну літературу, ці студенти добре і відмінно навчаються з предметів, пов'язаних із своєю спеціальністю; водночас не виявляють належної цікавості до суміжних наук і дисциплін навчального плану.

До четвертої групи відносяться студенти, які непогано вчаться, але до навчальної програми ставляться вибірково, виявляють цікавість тільки до тих предметів, які їм подобаються. Вони несистематично відвідують навчальні заняття, не виявляють цікавості до яких-небудь видів навчальної діяльності і дисциплін навчального плану, оскільки їх професійні інтереси ще не сформовані.

До п'ятої групи належать ледарі та випадкові. У ВНЗ вони прийшли за наполяганням батьків або "за компанію" з товаришем, або для того, щоб не йти працювати і не потрапити в армію. До навчання ставляться байдуже, постійно пропускають заняття, мають "хвости", їм допомагають товариші, і частенько вони дотягують до диплома.

Успіх – це позитивний, обов’язково значущий результат діяльності, який досягається за допомогою значних зусиль (на відміну, скажімо, від удачі або везіння). Поняття успішності особистості вказує на соціальну або особистісну реалізованість, засновану на здатності й умінні досягати успіхів. Поняття успіху є оцінним: якщо певна дія вважається успішною, то це означає, що її результат високо оцінюється. Успіх і успішність можуть займати різне місце в мотиваційно-потребовій та ціннісній системі особистості. Прагнення до успіху може підтримуватися не одним, а декількома мотивами одночасно. При цьому ціннісність успіху може змінюватись – від успіху як засобу (при досягненні благополуччя та захищеності) через успіх як мету (на рівні прагнення до визнання та значущості) до успіху як природного й закономірного результату творчої діяльності

Педагогічні процеси пов’язані з взаємодією викладача та студентів. Слід зазначити, що чим більшою є питома вага взаємодії, а не впливу та відстороненого оцінювання, тим вищою буде педагогічна майстерність викладача. Водночас, для педагогіки в цілому успішність має майже вирішальне значення, що може суттєво збіднити розвивальний потенціал взаємодії "вчитель – учень", якщо наріжним каменем робиться саме "абсолютна" успішність. Самоактуалізаційні процеси як складник "відносної" успішності виявляються в тому, що людина реалізує свій потенціал у боротьбі з собою. Людина долає себе, свою обмеженість у порівнянні зі "вчорашнім Я", і саме в цьому виявляється рух особистості до вершин власного розвитку. Звичайно, можливий і інший варіант – стагнація або навіть деградація в успішності.

Щодо успішного формування і розвитку відповідальності кожного студента вимагає трьох неодмінних умов від самих педагогів.

Перша з них полягає в необхідності усвідомлення своєї високої професійної відповідальності самим педагогом. Ця відповідальність є складним системним утворенням, загальна структура якого має включати як належну йому професійну компетентність і психологічну спрямованість на педагогічну діяльність, так і постійне самонавчання, самовиховання і самовдосконалення, його прагнення постійно підвищувати рівень своєї педагогічної майстерності, своєї загальної та професійної культури. Крім того, відповідальність педагога повинна передбачати його високі морально-вольові якості: порядність, чіткі етичні принципи і переконання, відданість своєму суспільному обов’язку.

Друга умова, яка тісно пов’язана з попередньою, полягає в оволодінні педагогом технікою переконливого педагогічного впливу на своїх студентів, у розвиненій емпатії, в умінні застосовувати ефективні методи, способи і прийоми прищеплення їм почуття особистісної відповідальності за свої слова, рішення і дії, за вчинки і поведінку, за характер своїх відносин з іншими людьми. Педагог повинен переконливо прищеплювати їм думку про те, що саме розвинена відповідальність постає основною передумовою успішного досягнення ними життєвих цілей, запорукою щастя, належної особистісної та професійної реалізації.

Третьою умовою формування і розвитку відповідальності у студентів є створення у вищому навчальному закладі атмосфери високого рівня від- повідальності всіх працівників, причетних до організації та практичного здійснення навчально-виховного процесу. Дійсно, коли студент бачить погано пофарбовані стіни в аудиторії, коли в ній неймовірно холодно або ж неймовірно жарко, він подібні ситуації сприймає так само негативно, як і недостатню професійну компетентність викладача чи його зверхнє ставлення до студентів. І все це істотно заважає вихованню у нього почуття власної відповідальності, бо він щодня зустрічається з прикладами безвідповідальності тих людей, від яких залежить якість його професійної підготовки, особливо коли при цьому він чує про славетні традиції, про високий авторитет у світі диплому цього університету.