Поняття відповідальності в психології та інших науках

 

Реферат виконується на стандартних аркушах паперу, скріплених у папку. Робота може бути написана від руки або надрукована на друкарській машинці (принтері) через 1,5 інтервали.

Обсяг реферату: 10—15 сторінок, акуратно пронумерованих. Текст розміщується на одній стандартній сторінці паперу з полями: ліворуч — 20 мм, праворуч — 20, знизу і зверху — 20 м.

Титул і вся робота оформляється згідно з установленим порядком. На титульній сторінці потрібно вказати назву університету, факультет, спеціальність, дисципліну, тему, курс, прізвище та ініціали студента.

План реферату повинен складатись із вступу, пунктів основної частини, висновків, списку використаної літератури. У тексті кожний пункт плану необхідно виділити. Реферат не може бути написаний з використанням лише одного літературного джерела.

Завершений і оформлений реферат студент підписує і проставляє дату виконання.

З відома керівника курсу студент може виконати реферат на тему, не передбачену в запропонованому переліку.

СУТНІСТЬ І ПРИРОДА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Поняття відповідальності в психології та інших науках

У психологічній літературі немає єдності у поглядах на проблему феномену відповідальності. Так, згідно з гуманістичною концепцією К. Роджерса. формування відповідальності можливе через усвідомлення власної самості, яка перебуває в полі досвіду кожної людини. Механізмом, що інтегрує почуття відповідальності, є процеси асиміляції глибинного досвіду переживання власного внутрішнього ядра людини. Усвідомлюючи свої позитивні й негативні установки, мотиви, бажання, людина проникає в глибини власного несвідомого, паралельно розширюючи межі досвіду «Я». Гуманістичні психологи вважають, що рівень відповідальності зростає в процесі пізнання і розширення власних психологічних меж. Останнє можливе за рахунок відповідального прийняття «Власної неповторності та унікальності»

Відповідальність - найважливіша властивість особистості. Термін «відповідальність» має пряме відношення до різних областей психології. Зміст цього поняття аналізується у зв'язку з вивченням особистості, когнітивних процесів, психології управління, морального виховання.

У психологічному словнику відповідальність розуміється як здійснюваний у різних формах контроль над діяльністю суб'єкта з точки зору виконання ним прийнятих норм і правил. Розрізняють зовнішні форми контролю, що забезпечують покладання на суб'єкт відповідальності за результати його діяльності (підзвітність, караність і т.п.) і внутрішні форми саморегуляції його діяльності (почуття відповідальності, почуття обов'язку).

Слово «відповідальність» було введено в науковий обіг А. Бейном у книзі «Емоції і воля» (1865 р.). Відповідальність пов'язують з питанням караності, так як будь-яке питання, що виникає при обговоренні цього терміна, є питанням обвинувачення, засудження і покарання. Дж.Ст.Мілль (XIX століття) так само, як і А.Бейн, пов'язують відповідальність з покаранням.

У психологічній літературі розглядається широке коло питань, пов'язаних з визначенням параметрів відповідальної поведінки, шляхів і засобів виховання відповідального ставлення до суспільно корисної діяльності, виявлення механізмів формування відповідальності. Так, вітчизняний дослідник проблеми психології відповідальності К.Муздибаев зазначає, що етимологічно слово відповідальність походить від дієслова «віщати» і відноситься до старослов'янського поняттю віче, означало рада, домовленість, згоду.

Відповідальність завжди ставилася до певного суб'єкта і відображала обсяг завдань і обов'язків особистості, тобто межі боргу. Борг є обов'язок людини перед кимось або перед своєю совістю. Совість ж являє собою усвідомлення і переживання відповідальності, засновані на самооцінці виконання обов'язків. В якості суб'єкта відповідальності можуть виступати: окрема особистість; група як певна спільність людей; держава як якась макроструктура. Наявність інстанції, перед якою суб'єкт може і повинен тримати відповідь за свої дії, є важливим регулятором суспільного життя.

У психологічній літературі розглядається широке коло питань, пов’язаних із визначенням параметрів відповідальної поведінки, шляхів і засобів виховання відповідального ставлення до певної діяльності, виділенням механізмів формування відповідальності. Західними авторами проблема формування відповідальності вивчається в рамках морального розвитку особистості, причому виділяються певні взаємозалежні етапи формування моральної свідомості, а отже, й відповідальності (Ж.Піаже, Л.Колберг). У рамках іншого напрямку дослідників цікавлять питання про фактори, умови, що впливають на процес атрибуції відповідальності і т.п.(F.Heider, J.Julzer, E.Waister, B.Weiner).

У вітчизняній психології виділяються три напрямки в дослідженні відповідальності. Один напрямок висвітлює проблему виховання відповідальності на різних вікових етапах. Мова йде про умови, фактори, прийоми, що впливають на виховання цієї якості особистості (І.Бех, Ж.Завадська, Л.Ітельсон, К.Клімова, А.Колесова, Т.Морозкіна, К.Мурай, В.Пискун, Н.Румянцева, Л.Славіна, Ю.Сокольніков, Л.Татомир, Н.Тен, Л.Шевченко).

У роботах іншого напрямку відповідальність розглядається як феномен міжособистісних відносин у груповій діяльності (В.Агєєв, Л.Сухінська). Третій напрямок представлено у працях, в яких досліджується проблема формування відповідальності в конкретному виді діяльності, і зокрема у трудовій (Т.Гаєва, Л.Коршунова, К.Муздибаєв, А.Слобідський і ін.).

Незважаючи на те, що питання відповідальності особистості широко обговорюються як у філософській, так і в психологічній літературі, проблема формування відповідальності не має ще достатнього теоретико-методологічного обґрунтування.

У психологічній науці виділяється декілька напрямів вивчення відповідальності, між якими існує чимало суперечностей. Відповідальність розглядається як якість особистості (І.Бєх, Т.Гаєва, А.Лопуховська, як смисловий принцип мотиваційної регуляції поведінки особистості (М.Cавчин), як ставлення особистості (Т.Морозкіна, А.Растігаєв).

Деякі автори визначають почуття відповідальності як соціальну настанову особистості на добровільне прийняття необхідних суспільних вимог і зобов’язань, схильність дотримуватися загальноприйнятих у певному суспільстві соціальних норм, виконувати рольові обов’язки та готовність відповідати за свої дії (С.Анісімов, К.Муздибаєв, А.Ореховський).

Інші розглядають відповідальність як інтегративну властивість особистості, яка виникає в результаті синтезу всіх її моральних якостей. Зокрема, І.Бех підкреслює, що відповідальність виявляється лише у вільних вчинках та діях особистості.

Основою цілісного вивчення відповідальності виступають положення про системний характер особистісних властивостей (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, A. Матюшкін, Д. Фельдштейн, А. Крупнов, В. Прядеін, С. Кудінов та ін.). Однак, на думку дослідників, вивчати всі властивості поспіль за цього підходу неможливо. Необхідно виділити основні, базові якості.

У дослідженнях К. Абульханової-Славської основними властивостями особистості виступають ініціативність та відповідальність, які яскраво виражають особливості саморегуляції та активності особистості. Н.І. Рейнвальд вважає дійсними компонентами структури особистості її властивості, тобто стійкі особливості, які виявляються у всіх видах діяльності. Як вважає А.І. Крупнов, базові властивості — це ті, «котрі становлять основу для розвитку інших властивостей особистості». До них він відносить ініціативність, допитливість, цілеспрямованість, організованість, наполегливість, працьовитість, відповідальність і товариськість

У радянському соціумі був розповсюджений феномен колективної відповідальності. 1972 філософ О. Г. Спіркін визначав усвідомлення відповідальності як відображення в суб'єкті буття соціальної необхідності; як розуміння сенсу здійснюваних дій, їхніх наслідків для певної соціальної групи, класу, партії, колективу і самого себе. Тут можна простежити сформований тогочасною ідеологією образ відповідальності.

Розвиток нового соціального простору потребує реалізації персональної відповідальності суб'єкта. Таким чином, відповідальність постає як форма регуляції та саморегуляції особистості, визначає ефективність діяльності та життєдіяльності. Найбільш розповсюдженим у філософських дослідженнях є аналіз відповідальності як риси характеру, подібної до сміливості. Однак, слід врахувати те, що відповідальність може провлятися не лише в характері, а й у почуттях, свідомості, світосприйнятті, різних формах поведінки.

Наприклад, С. Рубінштейн говорить, що відповідальність є втіленням істинного, найглибшого, принципового ставлення до життя. Під відповідальністю розуміється не лише усвідомлення наслідків вже скоєного, а й відповідальність за все втрачене. Відповідальність виникає у зв'язку з тим, що скоєна дія не має вороття. І тому відповідальність — це здатність людини передбачати події або вчинки на момент їх скоєння, та протягом їх здійснення.

Можна визначати відповідальність як вірність самому собі, довіру моральному змісту власних почуттів та впевненість у своїй правоті. Відповідальність — це здатність відповідати не лише за себе, а й за інших людей, за характер своїх із ними взаємин.

Також відповідальність як особистісна якість розглядається у дослідженнях І. Беха. В основі цієї якості — усвідомлений індивідом загальнозначущий обов'язок, повинність у вчинку, визнання людиною причетності до соціуму, її власні переконання та моральні принципи. Відповідальність є особливим мотивом людських вчинків, який відрізняється від усіх інших лише йому властивою рисою ідеальності. І саме наявність цієї риси у діяльності особистості сприяє її моральному розвиткові і не перетворює відповідальність у засіб, за допомогою якого особистість прагне досягнути корисної для неї мети. Таким чином, моральна рефлексія передбачає здатність індивіда осмислити свої прагнення передбачити результати вчинків з урахуванням власних поглядів та поглядів інших людей, здатність до погодження цілей поведінки із засобами досягнення їх.

Когнітивна теорія навчання Дж. Роттера в основі має концепцію локусу контролю. Учений визначає відповідальність, як властивість інтернальності особистості (схильність приписувати відповідальність за все внутрішнім чинникам — своїй поведінці, характеру, здібностям), яка протистоїть екстернальності (схильність приписувати відповідальність за все зовнішнім чинникам).

К.Роджерс визначає відповідальність як головну ознаку сформованої особистості. Самовизначення — сутнісна ознака природи людини, тому кожен відповідальний за те, чим він є.

У наш час відбувається переорієнтація дослідників з розуміння механізмів відповідальної поведінки, які ґрунтувалися на основі етичних концептуальних схем та побудовані на гіпотетичних функціональних моделях, що важко піддаються експериментальній перевірці, до адекватних і, перш за все, психологічних методів дослідження. Аналіз цих механізмів передбачає діалектичне поєднання гносеологічного, аксеологічного та онтологічного (функціонально-динамічного, феноменологічного, морфологічного) підходів. Комплексний і системний підхід також передбачає вивчення проблем на рівні цілісного суб'єкта.

В логотерапевтичній теорії В. Франкла вважається, що основою формування відповідальності є вибір цінностей, пошук смислу і керування голосом совісті. Совість, на його думку, є тим єдиним критерієм, який завжди інтуїтивно вказує на правильне вирішення

Відповідно до теорії відповідальності Л. Колберга, моральна свідомість розвивається не в результаті безпосереднього присвоєння соціального (зовнішнього) досвіду, а в ході активної творчої взаємодії індивіда із соціальним середовищем.

Важливим критерієм розвитку відповідальності є зміна суб'єкта в часі. М.В. Савчин зазначає, що за критерієм «зміна в часі суб'єкта» проявляється у таких моментах:

- по-перше, це зростання можливостей індивіда (знань, умінь, навичок, здібностей);

- по-друге, - зростання потреб та інтересів особистості, поява нових, що, в свою чергу, призводить до зміни акцентів у процесі прийняття.

У соціологічній науці - відповідальність Л. Білецька визначає як обов'язок особи оцінити власні наміри та здійснювати вибір поведінки відповідно до норм, що відображають інтереси суспільного розвитку, а у випадку порушення їх — обов'язок звітувати перед суспільством і нести покарання.

Схоже, але більш ємке визначення соціальної відповідальності знаходимо у Р. Хачатурова та Р. Ягутяна. Під соціальною відповідальністю вони розуміють дотримання суб'єктами суспільних відносин вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки, що не відповідає вимогам норм чи порушує суспільний порядок, вони зобов'язані нести доповнюючий обов'язок особистого чи майнового характеру.

О. Плахотний вважає, що поняття відповідальності поєднує дві форми, два різних види відповідальності:

1) відповідальність як реакція суспільства на поведінку індивіда (суспільна відповідальність);

2) відповідальність як система відповідей індивіда на вимоги суспільства (особиста відповідальність). Автор підкреслює, що між суспільством та індивідом існує взаємозв'язок. З одного боку, суспільство покладає на індивіда обов'язок вчиняти соціально корисні вчинки, а з іншого — воно зобов'язано сприяти суб'єкту у здійсненні ним своїх прав та обов'язків та несе за це відповідальність.

У психолого-педагогічній літературі поняття відповідальності трактується неоднозначно. З позиції педагогіки відповідальність розуміють як здатність особистості контролю-вати свою діяльність згідно з прийнятими в суспільстві чи колективі соціальними, моральними та правовими нормами, або як здатність особистості розуміти відповідальність своїх дій передбачуваним результатом. В психології відповідальність трактується як специфічна для особистості форма саморегуляції та самодетермінації, що виражається в усві- домленні себе як причини вчинків та здатності виступати джерелом змін в оточуючому середовищі та у власному житті.