Артоболевский И.И., Кобринский А.Е

Відповідно до п. 28 ст. 106 Конституції, глава української держа­ви «створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби», які входять до складу прези­дентського апарату. Отже, апарат Президента України — це сукупність консультативно-дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених при главі держави, куди входить і Адміністрація Президента України.

Допоміжні органи (їх зараз близько 40), мають різні найменуван­ня — ради, комісії, комітети, палати, робочі групи та ін. Вони ство­рюються і функціонують згідно з положеннями, які затверджують­ся указами Президента України, але статус Ради національної без­пеки і оборони України і Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією і закона­ми. Структура президентського апарату повинна бути безпосеред­ньо обумовлена конституційною компетенцією глави держави, як цього вимагає Основний закон. Станом на 1 грудня 2001 р. систему дорадчих органів при Президентові складали такі структури:

1. У сфері забезпечення національної безпеки і оборони України:

· Рада національної безпеки і оборони України;

· Рада з питань розвідки;

· Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва Укра­їни з НАТО;

· Національний інститут стратегічних досліджень.

2. У галузі державного управління і місцевого самоврядування:

· Координаційна рада з питань державної служби;

· Всеукраїнська політична консультативна рада;

· Національна Рада з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування;

· Фонд сприяння місцевому самоврядуванню;

· Комісія з питань адміністративно-територіального устрою;

3. У сфері економічної політики та соціального партнерства:

· Національна рада соціального партнерства;

· Координаційна рада з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні;

· Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні;

4. У сфері науково-технічної політики та культури:

· Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України;

· Рада з питань інформаційної політики;

· Координаційна рада з питань розвитку Українського козацтва;

· Рада з питань виставкової діяльності в Україні;

5. З окремих напрямів внутрішньої політики (соціальна сфера, права національних меншин, нагородна політика):

· Комісія зі сприяння розвитку громадського суспільства;

· Комісія державних нагород та геральдики;

· Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки;

· Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка;

· Координаційна Рада з питань соціального і правового захисту військовослужбовців, працівників міліції, митної служби та членів їх сімей;

· Громадська рада експертів із внутрішньополітичних питань;

· Національна рада з питань молодіжної політики;

 

· Рада представників громадських організацій національних меншин України:

· Рада представників кримськотатарського народу.

6. У сфері забезпечення законності та правопорядку:

· Державна комісія з проведення в Україні адміністративної ре­форми;

· Комісія з питань реформування правоохоронних органів;

· Рада з питань реформування судової системи України;

· Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

· Комісія при Президентові України у питаннях громадянства;

· Комісія при Президентові України у питаннях помилування;

· Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю та ін.

Структурні підрозділи апарату створюються за предметною та функціональною ознаками: предметні — створюються для допомоги главі держави у виконанні його повноважень і є жорстко спеціалізо­ваними, а функціональні забезпечують діяльність апарату в цілому (Адміністрацій Президента). При цьому в складі апарату виділя­ються допоміжні служби Президента як Верховного Головнокоман­дувача, групи радників і помічників, підрозділи господарсько-тех­нічного забезпечення.

 

Артоболевский И.И., Кобринский А.Е