МЕТОДИ ЇХ ПОДОЛАННЯКонфлікт - це наслідок невміння або небажання дорослих брати до уваги розвиток особистості в підлітковому періоді і знайти підліткові нове місце поруч із собою. У цей період пізнавальні інтереси підлітка втрачаються, можуть формуватися нові настанови й цінності, часто суперечливі. І тому дуже важливо звернути особливу увагу у вихованні підлітка на формування в нього позитивних прагнень і якостей. Підлітки цінують учителів знаючих і суворих, утім, справедливих, доброзичливих і тактовних. Дітям подобається ерудиція вчителя і знання предмета, не подобається негативне ставлення до самостійності суджень підлітка. Раніше вважалося, що конфлікт - явище негативне, тому що призводить до негативних явищ. Конфлікти вважались ознакою неефективної діяльності різних організацій, невмілого керування людьми й роботою в цілому. Утім, трапляються ситуації, коли конфлікти не лише можливі, а й навіть і необхідні, тому що сприяють, як не дивно, позитивним змінам. Та конфлікт не має бути стихійним. Він має бути контрольованим і керованим. Виділяються також типові причини конфліктів, що поділяються на: • об'єктивні причини: зіткнення матеріальних і духовних інтересів; помилки керування; слабка розробленість правових тощо нормативних процедур вирішення міжособистісних суперечностей; недолік значущих для нормальної життєдіяльності людини матеріальних і духовних благ; сформований спосіб життя, що сприяє підвищенню агресії людини; • суб'єктивні причини: нездатність зрозуміти іншу людину; незбалансована рольова взаємодія; нетерпимість до думок інших, дратівливість і хворобливе сприйняття зауважень і порад; неврівноваженість характеру, егоїзм, прагнення до лідерства, прискіпливість, схильність до пліток і підбурення. Виділяють такі позитивні функції конфлікту: конфлікт розкриває і розв'язує суперечності, сприяє суспільному розвиткові; у відкритому суспільстві конфлікт виконує функції стабілізації й інтеграції взаємин, зниженню соціального напруження; конфлікт багаторазово збільшує інтенсивність зв'язків і взаємин, стимулює соціальні процеси, додає динамічності, сприяє суспільному прогресові; люди чіткіше усвідомлюють як свої, так і чужі інтереси, розуміють існування проблем і суперечностей суспільного розвитку; конфлікт сприяє одержанню інформації про соціальне середовище і співвідношення силового потенціалу конкуруючих формувань; зовнішній конфлікт сприяє внутрішньогруповій інтеграції й ідентифікації, зміцнює єдність групи, виявляє союзників і ворогів; внутрішні конфлікти підтримують баланс сил у групі, сприяють установленню неформальної ієрархії у групі й суспільстві, виявляють неформальних лідерів; конфлікт виявляє позиції, інтереси й цілі учасників, сприяє ухваленню збалансованого рішення проблем. Негативні функції конфлікту: конфлікт призводить до безладу й нестабільності; не у змозі забезпечити лад; боротьба може вестися насильницькими методами; наслідком конфлікту можуть бути великі матеріальні й моральні витрати; може виникнути загроза життю і здоров'ю людей тощо. До негативних конфліктів можна віднести більшість емоційних конфліктів, зокрема тих, що виникають унаслідок соціально-психологічної несумісності людей. Але які б види конфліктів не розглядалися, їх розвиток має пенні етапи, стадії, що називаються динамікою конфлікту. Виділяють наступні стадії конфлікту: • передконфліктна ситуація - фіксує виникнення реальних суперечностей, але не усвідомлено і немає конфліктних дій. Зароджується напруженість у стосунках і підвищеній тривожності; • усвідомлення конфліктної ситуації - розуміння реальності й необхідності ухвалення рішення надію. Виникають дратівливість, ворожість, агресія, неврівноваженість; • конфліктна взаємодія - найгостріша й найемоційніша напружена стадія конфлікту (інцидент). Блокування досягнення мети іншою стороною, погрози, плітки, моральна образа й фізичне насильство. Люди некеровані; • вирішення конфлікту (фаза може і повинна початися, минаючи конфліктну взаємодію) - усунення об'єктивних причин конфлікту, тобто переговори, колективне обговорення, звертання до третьої особи (посередника) тощо у складних ситуаціях - роз'єднання ворогуючих сторін, накладення санкцій, виявлення причин і вживання радикальних заходів; післяконфліктна стадія - глибоке переживання сторін (відчуття провини, жалю, каяття), корекція самооцінювань і домагань сторін, обговорення перспектив. Розмаїтість конфліктів велика, причини їх виникнення неможливо перелічити, але за всієї цієї розмаїтості виділяють п'ять типових форм поведінки людей у конфліктній ситуації: I. Уникання (прагнення вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її) -рекомендується, коли: напруженість занадто велика і необхідно її знизити; необхідно виграти час для одержання додаткової інформації і підтримки; результат не дуже важливий; необхідний час для зваженого оцінювання ситуації; джерело розбіжностей тривіальне й несуттєве порівняно з важливішими завданнями; предмет суперечки не стосується до справи, веде вбік і при цьому є симптомом інших серйозніших проблем; негайно вирішити проблему небезпечно, поза як відкрите обговорення предмета конфлікту може тільки погіршити ситуацію. II. Змагання (конкуренція або відкрита боротьба за свої інтереси, завзяте відстоювання своєї позиції) - доречне, коли: результат важливий для вас і ви робите ставку на вирішення проблеми; маєте достатній авторитет і ваше рішення найкраще; потрібно прийняти швидке рішення й у вас є для цього влада; ситуація є критичною і необхідне термінове реагування; слід навести порядок заради загального добра; ви відчуваєте, що у вас немає іншого виходу і вам немає чого втрачати; при взаємодії з підлеглими, що віддають перевагу авторитарному стилеві. III. Компроміс (урегулювання розбіжностей через взаємні дії) слід вибирати, коли: потрібно термінове вирішення за дефіциту часу й інформації; вас влаштовує тимчасове рішення; інші шляхи вирішення неефективні; є переконливі докази з обох боків; рішення не має для вас принципового значення; збереже добрі взаємини і ви не хочете все втрачати; аргументи обох боків однаково переконливі; співпраця і директивне утвердження своєї думки не можуть привести до успіху. IV. Пристосування (зміна своєї позиції, перебудова поведінки, згладжування суперечностей на шкоду своїм інтересам) - краще, коли: не цікавить те, що сталося; бажане збереження добрих стосунків з іншою стороною; конфлікт розв'язується сам через неконфліктну поведінку; конфлікт вносить надмірний стрес у взаємини сторін, а привід конфлікту незначний; підсумок конфлікту важливіший для іншого, ніж для вас; необхідно визнати власну неправоту; для відстоювання своєї думки потрібно багато часу і значні інтелектуальні зусилля, водночас, як вас не особливо хвилює те, що сталося. V. Співпраця (спільне вироблення вирішення, що задовольняє інтереси всіх сторін; нехай тривала і складається з кількох етапів, утім, іде на користь справи) - можлива, коли: усі пропозиції дуже важливі й не допускають компромісу; рівні владні повноваження сторін; у вас тісні, тривалі і взаємозалежні стосунки з іншою стороною; необхідне зближення думок сторін за різних підходів до вирішення проблеми; є важливими зусилля особистісної притягненості в діяльність і групову згуртованість; ви здатні вислухати один одного і разом вирішити конфлікт. Під час конфлікту людина перебуває у психологічному напруженні. Негативні емоції переповнюють її і тому конфліктна ситуація, що особливо затяглася, може призвести до психологічного зриву. Але навіть якщо напруження в конфлікті не настільки сильне, потрібно шукати способи розв'язання конфлікту. Один із основних способів - адекватне оцінювання ситуації (самооцінювання й оцінювання проблеми), рефлексія - здатність подивитися на ситуацію з позиції зовнішнього спостерігача, усвідомити себе в ситуації і те, як сприймають тебе інші люди. Рефлексія допомагає людині виявити справжні причини свого внутрішнього напруження і тривог, правильно оцінити ситуацію і знайти вихід із конфлікту. Які шляхи виходу з конфлікту можна запропонувати? От деякі з них: 1) щоб знизити напруження, не зосереджуйтеся на власних станах і думках, а спробуйте налаштуватися на партнера, стати на його місце; 2) дайте висловитися співрозмовникові й уважно його вислухайте; 3) за агресивного нападу кращий ефект дасть ваша несподівана реакція. Типовою була б агресія у відповідь або страх. Використовуйте луну-техніку й «поверніть» партнерові його слова, зберігаючи самовладання і ввічливість; 4) висловіть партнерові те враження, що зробили його слова: «Мене кривдять ваші слова», «Я засмучений тим, як ви розмовляєте із мною»; 5) якщо партнер у чомусь має рацію, визнайте свою помилку і запропонуйте вихід із ситуації; 6) дайте відчути партнерові поважне ставлення до його особистості, значущість і цінність його думок і суджень; 7) побачивши слабкі місця у претензіях партнера, використовуйте луну-техніку в уповільненому темпі повтору. Це допоможе йому самому побачити помилку і полегшить її визнання; 8) підкресліть свою близькість зі співрозмовником, знайдіть щось загальне між вами; 9) покажіть, що ви розумієте стан співрозмовника.
Щоб не відповідати на образу, замисліться, чому людина нападає, чого вона домагається. Не відповівши на випад, ви врятуєте себе від приниження й докорів сумління. Той, у кого все чудово, хто вдоволений собою, внутрішньо гармонічний, не має потреби в тому, щоб принижувати й ображати інших. Є такі способи розв'язання конфліктів: - мінімум взаємодії з іншою стороною; - відкрита розмова з протилежною стороною; - однобічна поступка не в головному для вас; - надання конфлікту гласності, звертання по допомогу до громадськості й керівництва; - співпраця; - уникання активних дій у конфлікті; - вибір розумної послідовності власних дій: відокремити людей од проблеми; зосередитися на інтересах сторін, а не на позиціях; шукати взаємовигідні варіанти; наполягати на застосуванні об'єктивних критеріїв. Конструктивному розв'язанню конфлікту сприятимуть наступні форми спілкування: 1. Висловлювання, що передають те, як ви зрозуміли слова або дії опонента, і прагнення одержати підтвердження того, що ви зрозуміли їх правильно. 2. Відкриті й особистісно забарвлені висловлення щодо ваших станів, почуттів і намірів. 3. Інформація, що містить зворотний зв'язок щодо сприйняття вами партнера і його поведінки. 4. Демонстрація того, що ви сприймаєте партнера як особистість усупереч критиці або опорові щодо його конкретних учинків. У будь-якому конфлікті партнери відчувають суперечливі почуття (з одного боку, злість, ненависть, з іншого боку - приглушені доброзичливі почуття, породжені досвідом попереднього спілкування). Відкрите й ефективне спілкування - основна умова конструктивного розв'язання конфлікту, але комунікація, у конфліктній ситуації зазвичай погіршується. У будь-якій обстановці, особливо коли людина розсерджена, роздратована або невдоволена, корисним є «Я-висловлювання» - усвідомлення своїх почуттів і передача іншому свого ставлення до певного предмета без звинувачень і вимог, щоб інша людина змінила своє ставлення. Мета «Я-висловлювання» - не ввічливість, а прямота й чіткість. Це ключ до початку розмови, чесного спілкування, нових можливостей і поліпшення взаємин. Створення клімату взаємної довіри і співпраці також є необхідною умовою конструктивного розв'язання конфлікту. Цьому може сприяти вияв довіри до партнера, прагнення до згоди і взаєморозуміння, небажання використовувати слабкі й уразливі сторони супротивника. Конфлікт вирішується краще, якщо обидві сторони зацікавлені в досягненні спільної мети. Розв'язання конфлікту й вихід із нього - часто складний процес, що має кілька етапів: 1. Окреслення основної проблеми. Партнерам слід усвідомити точки дотику й розбіжності між ними, а саме: • Як ви розумієте проблему? Які ваші дії і які вчинки партнерів привели до виникнення й розвитку конфлікту? · Як ваш партнер бачить проблему? Які, на його думку, ваші і його дії лежать в основі конфлікту? • Чи відповідає поведінка кожного з партнерів сформованій ситуації? • Як можна найлаконічніше і найдокладніше визначити загальну проблему? • У яких питаннях ви з партнером не досягаєте згоди? • У яких питаннях ви солідарні й розумієте один одного? 2. Визначення причини конфлікту. Для того, щоб конфлікт не повторився, потрібно знати його причини. Тому слід зрозуміти наступне: • Що в діях партнера здається вам неприйнятним? • Які ваші дії в конфліктній ситуації неприйнятні для партнера? • Що саме стало причиною виникнення конфлікту? 3. Пошук можливих шляхів розв'язання конфлікту. Його слід зводити до з'ясування таких питань: • Що ви могли б зробити для розв'язання конфлікту? • Що може зробити для цього партнер? • Які ваші спільні цілі, щоб знайти вихід із конфлікту? 4. Спільне рішення про вихід із конфлікту. Воно складається зі з'ясування наступного: · Які ймовірні наслідки кожного з можливих шляхів розв'язання конфлікту? • Що потрібно зробити для досягнення намічених цілей? • Який зі способів розв'язання конфлікту викликає обопільне почуття задоволення своєю конструктивністю? 5. Реалізація спільно наміченого способу розв'язання конфлікту, оцінювання ефективності зусиль, розпочатих для розв'язання конфлікту. Якщо проблему вирішити не вдалося, потрібно повторити всі попередні кроки, намагаючись при цьому усвідомити переживання, що виникають як у випадку успішного вирішення проблеми, так і у випадку, якщо бажані результати не досягнуті. Запропоновані кроки виходу з конфлікту не можуть бути ефективними, якщо не дотримуватися умов: розв'язання конфлікту залежить від ваших зусиль, умінь, завзятості й доброї волі; кроки для виходу з конфлікту повинні бути розпочатими обома сторонами. Уникнути конфлікту можна, якщо по обидва боки зробити всебічний аналіз конфліктної ситуації і спробувати знайти взаємоприйнятні рішення, щоб не тільки зберегти нормальні відносини між опонентами, а й домогтися взаємовигідної співпраці. Для цього потрібно з'ясувати: • чи є насправді суперечності, через які слід конфліктувати; • чи можливе вирішення проблеми іншими способами; • чи є гарантія досягнення бажаного результату в конфлікті; • яка ціна перемоги або поразки; • які наслідки конфлікту; • як реагуватимуть на конфлікт навколишні.
|
