Мій професійний вибір. Виховна година.

Мета: допомогти учням у виборі майбутньої професії, ознайомити учнів з деякими професіями.

Рекомендації: «Заохочення та покарання в сім’ї»

Завдання виховання - створити з дитини справжню людину, а не покалічити її.

Дисципліна в школі повинна будуватись насамперед на основі внутрішньої моральної свідомості. Серед основних умов, які визначають ефективність виховання, особливе місце посідають методи виховання. Методи – це оптимальні підходи до ефективного розв’язання тих виховних завдань, які визначаються метою виховання. Група методів стимулювання і корекції поведінки учнів виконує функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки і діяльності вихованців. Ця група методів до якої входять заохочення і покарання є найбільш відомою, популярною і досить глибоко проаналізованою. На жаль у виховній роботі є тенденція переоцінки їхньої ролі. Виходячи зі своїх функціональних прав і обов'язків, деякі вихователі схильні до захоплення цими методами та переоцінки їх виховних можливостей. Завдяки їм вихователі мають змогу проявити ілюзорну активність, знайти виправдання недолікам власної роботи. Ця група методів має як позитивні аспекти (наявність безпосередньої взаємодії між вихователем і вихованцем, можливість відкрито виявляти своє ставлення один до одного та навпаки, виховний вплив на оточуючих, можливість швидкого отримання певних позитивних результатів тощо), так і суттєві недоліки(не повністю враховує можливості інших методів виховання, соціального середовища, недостатньо підштовхує вихованця до самовиховання тощо).

Становлення системи покарань та заохочень в освіті упродовж віків відбувається драматично і зовсім не безхмарно. Нині школа знову знаходиться на перехресті шляхів, які пролягли між західним культом "чистих технологій", характерною особливістю якого є сприйняття учня як особистості навчально-виховного процесу, та східним духовно-моральним вченням, яке не враховує потреб школярів, їхнього оточення та реалій життя. Все суспільство, а разом з ним і освіта, коливається то в один, то в інший бік, інколи намагаючись поєднати у собі зовсім непоєднуване.

Разом із демократизацією українського суспільства позитивні зміни прийшли і в систему освіти. Вони спрямовані на відмову від авторитарного стилю навчання, розвиток індивідуальності кожного учня, його здібностей, врахування вікових можливостей дітей. Однак гуманістична спрямованість процесу навчання подеколи лише декларується. На жаль, одного лише бажання шкільних працівників недостатньо для проведення таких надзвичайно серйозних змін, яких потребує сьогодення: глибокого коригування всіх компонентів методичної системи, включаючи мету, зміст, методи, форми організації й засоби навчання. Крім того, вчителі переважно не володіють методиками, які б забезпечили перехід на новий стиль взаємодії з учнем. Серед ключових проблем сучасної педагогіки залишається необхідність осмислення проблеми покарання та заохочення учнів з психолого-педагогічних позицій. Чи може сучасний учитель обійтися лише організаційними та заохочувальними заходами для стимулювання учня до навчання? Чи має він право на використання засобів, які не відповідають засобам мотивації навчальної діяльності учнів? Чому іноді трапляються випадки тілесного покарання школярів? Які форми покарання у школі може використовувати вчитель і як вони впливають на формування особистості дитини?

Проблема покарання і заохочення дітей стосується не лише школи: аналогічна ситуація складається і в сім'ї. Переважна більшість батьків не володіють знаннями про вплив покарання на розвиток дитини і використовують його залежно від власного рівня вихованості.

Так уже повелося з давніх часів, що дітей завжди били і досить часто били жорстоко, чесно сповідуючи віру у необхідність цього засобу боротьби за чистоту дитячої душі: "За одного битого двох небитих дають!" Часи минають, виростають діти, і вони, вже виховуючи своїх дітей, а дехто й учнів, нерідко повертаються до випробуваної часом і власною спиною традиційної "березової каші".